Ухвала

від 05.10.2017 по справі 824/1078/16-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/1078/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Брезіна Т.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

05 жовтня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Граб Л.С. ,

секретар судового засідання: Черняк А.В.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вижницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Вижницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2016 року позивач - ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Вижницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.08.2016 №0000552408.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 липня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

14 вересня 2017 року до суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу (вх.№ 13444/17) від позивача.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, зважаючи на наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Вижницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернівецькій області з 29.06.2016 по 19.07.2016 проведено документальну планову виїзну перевірку ОСОБА_4, р.н.о.к.п. НОМЕР_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015.

За результатами проведеної перевірки складено ОСОБА_5 №000013-24-08/НОМЕР_1 від 26.07.2016, яким зафіксовано, зокрема, порушення п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого було завищено податковий кредит всього на 430272 гривень. ( а.с. 11-45).

На підставі даного ОСОБА_5 податковий орган 08.08.2016 прийняв податкове повідомлення-рішення №0000552408, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 645408 грн (430272 грн основного платежу, 215136 грн штрафні (фінансові санкції) (а.с. 10).

Вважаючи винесене податкове повідомлення-рішення №0000552408 від 08.08.2016 протиправним, позивач звернувся до суду для його скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів неправомірного формування позивачем податкового кредиту, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, зважаючи на таке.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну території України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Положеннями п. 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Наведеними нормами податкового законодавства визначено підстави, за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту. Однак, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Аналізуючи доводи апелянта стосовно відсутності обов'язкових реквізитів в первинних документах позивача, що вказує на відсутність факту реального здійснення господарський операцій між позивачем та ТОВ "Укртрансоіл-2009", колегія суддів зважає на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ "Укртрансоіл 2009" укладено договір поставки нафтопродуктів №151/9 від 12.06.2013. Пунктом 3.7 договору визначено, що покупець отримує товар згідно товаросупровідних документів, а саме на підставі видаткових накладних, та/або актів приймання-передачі, які підписуються повноважними представниками сторін. Покупець на момент отримання товару зобов'язаний забезпечити свого повноважного представника відповідною Довіреністю на отримання товару. Підписи повноважних представників на видаткових накладних та/або актах приймання, є достатнім та належним доказом приймання-передачі товару.

На підтвердження реальності господарських правовідносин між ФОП ОСОБА_4 та його контрагентом ТОВ "Укртрансоіл 2009" позивачем надані первинні документи, зокрема: рахунки на оплату поставлених товарів, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, сертифікати відповідності поставляємого товару, звіт про дебетові і кредетові операції з 01.05.2014 по 30.06.2014, з 01.07.2014 по 31.08.2014, з 01.09.2014 по 31.10.2014, з яких вбачається перерахування коштів на рахунки ТОВ "Укртрансоіл-2009" за вказані періоди, тобто підтверджується реальний рух коштів за придбаний товар, що підтверджує реальність господарських правовідносин між позивачем та його контрагентом ТОВ "Укртрансоіл 2009".

Також на підтвердження виконання договору поставки нафтопродуктів №151/9 від 12.06.2013 позивач уклав Договір послуг перевезення від 02.01.2014 з ТОВ "Компа+С", яким передбачено надання послуг щодо транспортування (доставки) паливно-мастильних матеріалів (дизпаливо, бензин) вантажним автомобілем марки DAF TE95XF480 (з цистерною). В свою чергу, ТОВ "Компа+С" уклав з ПП ОСОБА_6 угоду про надання послуг водія вантажного автомобіля марки DAF TE95XF480 (з цистерною) (а.с. 192).

Згідно з Книгою кількісно-сумового обліку матеріальних цінностей відображено прихід (отримання) позивачем пального у 2014 році, де містяться відмітки про отримання товару від ТОВ "Укртрансоіл 2009".

Суд апеляційної інстанції приймає до уваги і ту обставину, що у спірних товарно-транспортних накладних вказано реквізити відправника - ТОВ "Укртрансоіл 2009", перевізника - ОСОБА_4, водія - експедитора - ОСОБА_6, зазначено супровідні документи та відомості про вантаж, що повністю узгоджується з відомостями, які містяться в інших первинних документах, що наявні в матеріалах справи.

Водночас, апелянт вказує на те, що надані для перевірки товарно-транспортні накладні №1-ТН не відповідають вимогам "Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України", затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155, та складені не за формою №1-ТТН (нафтопродукт), яка доведена цією Інструкцією (додаток 3).

Колегія суддів зазначає, що ст. 9 Закону № 996-XIV визначено законодавчо встановлений мінімум обов'язкових реквізитів для первинних та зведених облікових документів, а саме: назва документа (форми), дата і місце складання, назва підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, незначні недоліки в заповненні первинних документів, носять оціночний характер та не є підставою для висновку про позбавлення юридичної сили і доказовості зазначеного первинного документа щодо придбання позивачем товару. Відповідно, недотримання вимог, що пред'являються до оформлення первинного документа в бухгалтерському обліку, не може бути безумовним висновком про безпідставність виникнення податкової вигоди.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що складання товарно-трансопортної накладної не за встановленою формою, носить формальний характер порушення та не може за своїм змістом свідчити про нереальність здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом.

Також судовою колегією враховано і правосуб'єктність сторін на час укладення договору та проведення господарських операцій, зокрема, ТОВ "Укртрансоіл-2009" було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та було платником податку на додану вартість, в той час як а ОСОБА_5 перевірки не містить посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію і свідоцтво платника податку на додану вартість контрагента позивача - ТОВ "Укртрансоіл-2009" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договору, так і на дату складання податкових накладних.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що господарські операції позивача з придбання нафтопродуктів мали реальний характер, були пов'язані з господарською діяльністю позивача, спричиняючи зміни в структурі його активів, підтверджені належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Що ж до посилання податкового органу на ОСОБА_5 ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області від 12.08.2015 №1628/10-16-22-02/38274072, відповідно до якого відповідач стверджував про неможливість підтвердити контрагентом формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з січня 2014 року по жовтень 2014 року, суд апеляційної інстанції вказує на наступне.

Відповідно до вказаного ОСОБА_5 податковим органом не здійснювалось належної перевірки первинно-бухгалтерських документів ТОВ "Укртрансоіл-2009"; не перевірялася наявність господарсько-правових стосунків з іншими суб'єктами господарювання по оренді основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання щодо надання послуг або виконання робіт.

ОСОБА_5 також не спростовується факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Укртрансоіл-2009, а міститься інформація щодо неможливості підтвердити формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із ненаданням ТОВ "Укртрансоіл-2009" контролюючому органу необхідних документів на підтвердження здійснення господарської діяльності у вказаному періоді.

Крім того, судова колегія приймає до уваги ту обставину, що відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 по справі № 810/3265/15 визнано протиправним та скасовано наказ на призначення позапланової перевірки, наслідком якої стали акти ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області від 18.05.2015 № 1052/10-16-22- 02/38274072 "Про результати позапланової виїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансоіл-2009" з питань правильності нарахування акцизного податку та інших податків і зборів при виготовленні, придбанні, реалізації нафтопродуктів та палива моторного альтернативного за період з 01.10.2014 по 28.02.2015" та від 12.08.2015 № 1628/10-16-22-02/38274072 "Про результати позапланової виїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансоіл-2009" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 та з 01.03.2015 по 31.05.2015".

Зважаючи на встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що податковим органом не надано належних та допустимих доказів щодо відсутності у ТОВ "Укртрансоіл-2009" можливості здійснювати господарську діяльність за період виконання умов договору поставки нафтопродуктів №151/9 від 12.06.2013, в той час як ненадання контрагентом для перевірки ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області необхідних документів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань, враховуючи правомірність таких дій контрагента, встановлених за рішенням суду.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так у справі "Інтерсплав" проти України" про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в тому, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач в повній мірі підтвердив реальність господарських операцій з отримання від ТОВ "Укртрансоіл-2009" нафтопродуктів відповідно до договору поставки нафтопродуктів №151/9 від 12.06.2013 наявними в матеріалах справи доказами, у зв'язку із чим невизнання податковим органом права на податковий кредит є безпідставним.

Враховуючи наявність у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкових накладних, судова колегія прийшла до переконання, що судом першої інстанції обґрунтовано скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вижницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 липня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 10 жовтня 2017 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_7 ОСОБА_8