Рішення

від 21.03.2011 по справі 2007/2-20/11

ВЕЛИКОБУРЛУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-20

2011 р.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

„21" березня 2011 року Великобурлуцький районний суд

Харківської області в складі

головуючого - судді РИКОВА М.І.

при секретарі ДРИЛЬ Т.І.

з участю прокурора ГАНЖІ Д.І.,

розглянувши позовну заяву заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державного комітету України по водному господарству, який представляє Харківське обласне виробниче управління меліорації і водного господарства до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Куп'янського міського нотаріального округу Харківської області Литвинова Інна Вікторівна про визнання договорів дарування недійсними та повернення майна, переданого за недійсним правочином,-

В С Т А Н О В И В:

Заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державного комітету України по водному господарству, який представляє Харківське обласне виробниче управління меліорації і водного господарства звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2 в якій просить, визнати недійсними договори дарування від 22 вересня 2009 року, укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчені приватним нотаріусом Куп'янського міського нотаріального округу Литвиновою І.В. і зареєстровані у реєстрі під № 4027 та № 4030 з моменту їх укладення.

На обґрунтування позову позивач вказав, що 26 червня 2001 року між Державою в особі Верховної ради України (Дворічанська експлуатаційна дільниця зрошувальних систем при Балаклійському управлінню зрошувальних систем) в особі ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідченим нотаріусом Дворічанської державної нотаріальної контори Зашивайко Н.Г. і зареєстрований у реєстрі під № 1240.

Згідно вищевказаного договору Держава в особі Верховної ради України (Дворічанська експлуатаційна дільниця зрошувальних систем при Балаклійському управлінню зрошувальних систем) в особі ОСОБА_4 продало, а ОСОБА_1 купив 19/20 частин нежитлового приміщення будівлі контори з прибудовою (лит „А,а") цегляної, нежилою площею 523,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та розташоване на земельній ділянці Дворічанської селищної ради, розміром 0,45 га., блок складів (гаражі) (лит "Б") цегляний, пожрезервуар (лит „Ж") металевий, (огорожа) благоустрій (лит „№ 1,2") з з/б плит. Згідно договору, вартість проданого нерухомого майна складала 19 300 грн. 00 коп.

У зв'язку з тим, що при укладенні договору купівлі-продажу були допущені порушення вимог чинного законодавства, як щодо порядку відчуження державного майна, так і конкретизації купівлі об'єкту продажу, який не було визначено, що є порушенням суттєвих умов договору купівлі-продажу, прокуратурою Харківської області 22 липня 2009 року до Дворічанського районного суду Харківської області було подано позов про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним та повернення сторін по договору у первісний стан.

Рішенням Дворічанського районного суду Харківської області від 11 червня 2010 року позов заступника прокурора Харківської області, поданий в інтересах держави, задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, укладений 26 червня 2001 року між Державою в особі Верховної ради України (Дворічанська експлуатаційна дільниця зрошувальних систем при Балаклійському управлінню зрошувальних систем) в особі ОСОБА_4 та ОСОБА_1 посвідчений державним нотаріусом Дворічанської державної нотаріальної контори Зашивайко Н.Г., зареєстрований у реєстрі під № 1240 на підставі ст.ст.48, 225 ЦК України (в редакції Закону 1963 року). В частині позовних вимог щодо повернення сторін по договору у первісний стан судом відмовлено.

Також прокурорською перевіркою встановлено, що в період розгляду цивільної справи в Дворічанському районному суді, ОСОБА_1 здійснив передачу вищевказаного майна іншій особі, а саме: за договором дарування від 22 вересня 2009 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Куп'янського міського нотаріального округу Литвиновою І.В., ОСОБА_1 подарував та при цьому передав безоплатно, а ОСОБА_2 прийняла у власність 3/10 частини нежитлової будівлі, а саме: три виробничих приміщення 1,12,13 площею 117,6 кв.м., підсобні приміщення 1/2 2, 1/2 3, 1/2 5, 7, 10, 11, 16, 17, 18 I площею 79,3 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Крім того, за договором дарування квартири та господарських будівель від 22 вересня 2009 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Куп'янського міського нотаріального округу Литвиновою І.В., ОСОБА_1 подарував та при цьому передав безоплатно, а ОСОБА_2 прийняла у власність квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з господарськими будівлями, що складає 3/5 частини в нежитловій будівлі, а саме: чотирикімнатну квартиру загальною площею 118,7 кв.м.; прибудов: 1/2 ч. приміщення 2 площею 14,6 кв.м., мехмайстерні приміщення 15 площею 50,3 кв.м., гаражу приміщення 14, площею 131, 1 кв.м., господарських будівель: блоку складів (гаражі) літ. „Б", пожрезервуар літ. „Ж", огорожі № 1-3, споруди № 1.

Під час укладення зазначених договорів дарування ОСОБА_1 стверджував, що на момент укладення цих договорів, відчужувані квартира з господарськими будівлями та частина нежитлової будівлі не перебувають під арештом чи забороню, щодо вказаного майна не ведуться судові спори, воно не заставлено, у податковій заставі не перебуває та інше, але це не відповідало фактичним обставинам справи, оскільки на момент укладення зазначених договорів дарування в провадженні Дворічанського районного суду Харківської області знаходилась цивільна справа № 2-266/09 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним.

З урахуванням цього, позивач вважає, що договори дарування від 22 вересня 2009 року укладені з порушенням чинного законодавства, порушують економічні інтереси держави, захист яких покладено на органи прокуратури ст.121 Конституції України та Законом України Про прокуратуру , а тому просять визнати ці договори дарування недійсними. Також просять зобов'язати ОСОБА_2 повернути майно, зазначене у вказаних договорах, державі в особі Державного комітету України по водному господарству, який представляє Харківське обласне виробниче управління меліорації і водного господарства.

Ухвалою Великобурлуцького районного суду від 04 листопада 2010 року приватний нотаріус Куп'янського міського нотаріального округу Харківської області Литвинова І.В. була залучена до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Прокурор і представник позивача ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та наполягали на їх задоволенні, посилаючись на обставини викладені в позові.

У судовому засіданні відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_7 позов та його підстави не визнали, зазначивши, що 22 вересня 2009 року ОСОБА_2 прийняла в дар від ОСОБА_1 майно, про що були укладені відповідні договори дарування, посвідчені приватним нотаріусом Куп'янського міського нотаріального округу Литвиновою І.В. і зареєстровані у реєстрі під № 4027 та № 4030. Просили відмовити у задоволенні позову, посилаючись на реальну мету укладення договорів дарування та відповідність їх вимогам закону.

Третя особа - приватний нотаріус Куп'янського міського нотаріального округу Литвинова І.В. у судове засідання не з'явилася, про час та дату судового засідання була повідомлена належним чином (т.1 а.с.80), направила до суду листа, в якому просить розглядати справу за її відсутності (т.1 а.с. 87), тому суд визнав за можливе проводити розгляд справи без участі приватного нотаріуса Куп'янського міського нотаріального округу Литвинової І.В.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані ними документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Так, із матеріалів справи вбачається, що згідно договору купівлі-продажу нежилого приміщення серії НОМЕР_1 від 26 червня 2001 року Держава в особі Верховної ради України (Дворічанська експлуатаційна дільниця зрошувальних систем при Балаклійському управлінню зрошувальних систем) в особі ОСОБА_4 продало, а ОСОБА_1 купив 19/20 частин нежитлового приміщення будівлі контори з прибудовою (лит „А,а") цегляної, нежилою площею 523,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та розташоване на земельній ділянці Дворічанської селищної ради, розміром 0,45 га., блок складів (гаражі) (лит "Б") цегляний, пожрезервуар (лит „Ж") металевий, (огорожа) благоустрій (лит „№ 1,2") з з/б плит. Продаж цей здійснено за суму 19 300 грн. 00 коп. (т.1 а.с.07). Сторони в судовому засіданні не заперечували ці обставини.

22 липня 2009 року до Дворічанського районного суду Харківської області заступником прокурора Харківської області було подано позов про визнання вищевказаного договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним та повернення сторін по договору у первісний стан (т.2 а.с.26-30).

Згідно ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом в порядку частини 3 ст.61 ЦПК України встановлено, що рішенням Дворічанського районного суду Харківської області від 11 червня 2010 року позов заступника прокурора Харківської області, поданий в інтересах держави, задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, укладений 26 червня 2001 року між Державою в особі Верховної ради України (Дворічанська експлуатаційна дільниця зрошувальних систем при Балаклійському управлінню зрошувальних систем) в особі ОСОБА_4 та ОСОБА_1 посвідчений державним нотаріусом Дворічанської державної нотаріальної контори Зашивайко Н.Г., зареєстрований у реєстрі під № 1240 на підставі ст.ст.48,225 ЦК України (в редакції Закону 1963 року). В частині позовних вимог щодо повернення сторін по договору у первісний стан судом відмовлено (т.1 а.с.14-16). На даний час дане рішення ніким не скасоване і набрало законну силу.

Відповідач ОСОБА_1 достеменно знав про існування такого цивільного позову на розгляді у Дворічанському райсуді Харківської, що було встановлено в судовому засіданні при дослідженні цивільної справи № 2-266/09-10/2010 р., яка була витребувана із Дворічанського районного суду (т.2 а.с.24)) і це підтверджено слідуючими доказами. Так, 25 серпня 2009 року суддею Дворічанського районного суду була винесена ухвала про відкриття провадження по даній справі та призначено попереднє судове засідання на 17 вересня 2009 року. На адресу відповідача ОСОБА_1 направлена копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів (т.2 а.с.31-32). Відповідач ОСОБА_1 17 вересня 2009 року на адресу суду надав письмову заяву, в якій просить розгляд справи, де він зазначений відповідачем, призначену на 17 вересня 2009 року, перенести на інший день у зв'язку з хворобою (т.2 а.с.33).

Але, незважаючи на це, відповідач ОСОБА_1 через декілька днів, 22 вересня 2009 року уклав договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Куп'янського міського нотаріального округу Литвиновою І.В., згідно якого він подарував та при цьому передав безоплатно, а його донька ОСОБА_2 прийняла у власність 3/10 частини нежитлової будівлі, а саме: три виробничих приміщення 1,12,13 площею 117,6 кв.м., підсобні приміщення 1/2 2, 1/2 3, 1/2 5, 7, 10, 11, 16, 17, 18 I площею 79,3 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1. При цьому згідно п.1.4 договору ОСОБА_1 стверджував, що на момент укладення цього договору щодо вказаної вище частини нежитлової будівлі не ведуться судові спори (т.1 а.с.11-12), чим ввів в оману нотаріуса.

Крім того, ОСОБА_1 в той же день уклав ще один договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Куп'янського міського нотаріального округу Литвиновою І.В., згідно якого він подарував та при цьому передав безоплатно, а його донька ОСОБА_2 прийняла у власність квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з господарськими будівлями, що складає 3/5 частини в нежитловій будівлі, а саме: чотирикімнатна квартира загальною площею 118,7 кв.м.; прибудов: 1/2 ч. приміщення 2 площею 14,6 кв.м., мехмайстерні приміщення 15 площею 50,3 кв.м., гаражу приміщення 14, площею 131, 1 кв.м., господарських будівель: блоку складів (гаражі) літ. „Б", пожрезервуар літ. „Ж", огорожі № 1-3, споруди № 1 (т.1 а.с.08-09). При цьому також, згідно п.1.3 договору ОСОБА_1 стверджував, що на момент укладення цього договору вказана вище квартира з господарськими будівлями, що складає 3/5 частини в нежитловій будівлі, щодо вказаного майна не ведуться судові спори (т.1 а.с.08-09), чим також ввів в оману нотаріуса.

Суд критично ставиться до пояснень відповідача ОСОБА_1 про те, що йому на той час не було відомо про находження позову в суді про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним та повернення сторін по договору у первісний стан, тому він і не повідомив про це нотаріуса, коли укладав договори дарування.

Відповідно до правил ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Згідно із п.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів і це передбачено ст.328 ЦК України.

Відповідно ст.204 ЦК України, правочин є дійсний, якщо немає рішення суду про визнання його недійсним. Незаконність набуття права власності ОСОБА_1 на державне майно, яке він подарував своєї доньки, встановлена рішенням Дворічанського районного суду Харківської області від 11 червня 2010 року.

Згідно ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, встановлені судом на підставі наведених доказів обставини справи свідчать, що під час укладення договорів дарування 22 вересня 2009 року відповідач ОСОБА_1 приватному нотаріусу Литвиновій І.В. стверджував, що на момент укладення договорів дарування, відносно відчужуваного майна не ведуться судові спори, але це не відповідало фактичним обставинам справи, оскільки на момент укладення зазначених договорів дарування в провадженні Дворічанського районного суду Харківської області вже знаходилась цивільна справа № 2-266/09 (позов надійшов до суду 28.07.2009 р.) про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним і про це достеменно знав відповідач. У випадку, якщо б відповідач повідомив про цей факт нотаріуса, договори дарування не були б посвідчені приватним нотаріусом Куп'янського міського нотаріального округу Литвиновою І.В. При таких обставинах справи суд приходить до висновку, що договори дарування слід визнати недійсними з моменту їх укладення.

В частині зобов'язання відповідача ОСОБА_2 повернути майно, зазначене у договорах дарування, державі в особі Державного комітету України по водному господарству, який представляє Харківське обласне виробниче управління меліорації і водного господарства суд приходить до висновку, що в цій частині позову позивачеві слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, тому суд позбавлений права самостійно визначати підстави позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом, відповідно до вимог ч.4 ст.10 ЦПК України роз'яснювалась необхідність надання доказів у підтвердження своїх посилань та позовних вимог, однак судові не надано доказів у підтвердження своїх вимог в цій частині позову, хоча суд надавав таку можливість зібрати необхідні докази.

Крім того, це питання вже ставилось прокурором, при розгляді справи в Дворічанському районному суді Харківської області (т.2 а.с.30).

Рішенням Дворічанського районного суду Харківської області від 11 червня 2010 року позов заступника прокурора Харківської області, поданий в інтересах держави, задоволено частково. В частині позовних вимог щодо повернення сторін по договору у первісний стан судом відмовлено, при цьому вказано у мотивувальній частині рішення, що суд відмовляє у застосуванні двосторонньої реституції (т.1 а.с.08-10). На даний час дане рішення вступило в законну силу і ніким не скасовано.

На підставі ст.88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів судові витрати у справі у розмірі 08 грн. 50 коп. - судового збору та 37 грн. 00 коп. - витрат з інформаційно - технічного розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, районний суд,-

в и р і ш и в:

Позов заступника прокурора Харківської області - задовольнити частково.

Договір дарування квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з господарськими будівлями, що складає 3/5 частини в нежитловій будівлі від 22 вересня 2009 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Куп'янського міського нотаріального округу Литвиновою Інною Вікторівною і зареєстрований у реєстрі під № 4027 визнати недійсним з моменту його укладення.

Договір дарування 3/10 частини нежитлової будівлі, а саме: три виробничих приміщення 1,12,13 площею 117,6 кв.м., підсобні приміщення 1/2 2, 1/2 3, 1/2 5, 7, 10, 11, 16, 17, 18 I площею 79,3 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 від 22 вересня 2009 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Куп'янського міського нотаріального округу Литвиновою Інною Вікторівною і зареєстрований у реєстрі під № 4030 визнати недійсним з моменту його укладення.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у дохід держави судовий збір в розмірі державного мита по 04 грн. 25 коп. з кожного.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі по 18 грн. 50 коп. з кожного , які перерахувати на р/р 31218259700137, код 24134295, одержувач: УДК у Великобурлуцькому районі Харківській області, МФО 851011, код платежу 22050000 (Великобурлуцький районний суд).

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області шляхом подання апеляційної скарги через Великобурлуцький районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 24 березня 2011 року.

Суддя Великобурлуцького районного суду

Харківської області: М.І.РИКОВ