Постанова

від 16.05.2007 по справі 5/612-12/104

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/612-12/104

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

16.05.07                                                                                           Справа  № 5/612-12/104

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді                                  Дубник О.П.

суддів                                                      Орищин Г.В.

                                                                Якімець Г.Г.

При секретарі  судового  засідання      Ніколайчук С.В.

розглянув     апеляційну скаргу  закритого акціонерного товариства (далі ЗАТ) «Львівський лікеро-горілчаний завод»від 04.01.07р. №05-2

на постанову господарського суду Львівської області від 12.12.2006р.

у справі          №5/612-12/104

за позовом           ЗАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод», м.Львів

до                    Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у м.Львові, м.Львів   

про          визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 11.03.05р. №322320/0/4336

за участю представників

              від позивача –Пчелінцева Ф.І. - представник (дов. у справі);    

             від відповідача –Ортинська Н.М. –представник (дов. у справі).

В судовому засіданні 07.03.07р. та 28.03.07р. оголошувались перерви до 28.03.07р. та 12.04.07р. відповідно.

Причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалі суду від 12.04.07р.

Права та обов'язки згідно ст.ст.49,51 КАС України представникам сторони роз'яснено, заяв про відвід суддів не поступало.

Технічна фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою програмно-апаратного комплексу «Оберіг».

Постановою господарського суду Львівської області від 12.12.2006р. у цій справі (суддя Запотічняк О.Д.) в задоволені позовних вимог ЗАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод»до ДПІ у м.Львові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 11.03.05р. №322320/0/4336 відмовлено повністю.

Постанова суду мотивована п.4.1, п.4.8 ст.4, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», п.п.4.1.4 п.4.1, п.п.4.2.10 п.4.2 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на підставі яких місцевим господарським судом зроблено висновок про безпідставність вимог позивача, оскільки останній неправомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 5416,66 грн., яка не підтверджена належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку (податковими накладними), та, включивши до валових доходів суму дисконту по векселю №66334992648119, безпідставно не включив до податкових зобов'язань по податку на додану вартість суму 383000 грн. від товарного кредиту, так як векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового кредиту такого платника податку незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовуються.

З підстав, зазначених в апеляційній скарзі, ЗАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод» оскаржує судове рішення, наполягаючи на тому, що підприємством правомірно визначено податкове зобов'язання з операції по реалізації товару за договором купівлі-продажу, виходячи з його договірної вартості, а, оскільки, позивачем при продажу товару не надавались послуги по товарному кредиту, то об'єктом оподаткування податком на додану вартість є лише договірна вартість товару.

Крім того, апелянт зазначає, що ним підставно включено до податкового кредиту суму 5416,66 грн. податку на додану вартість за отримані аудиторські послуги та послуги по експертній оцінці, які підтверджені належним чином оформленими відповідними податковими накладними, також посилається на постанову господарського суду Львівської області по справі №5/638-9/108, якою підтверджено правомірність віднесення ЗАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод»до валових витрат відповідних сум оплат вищевказаних послуг.

Враховуючи викладене, апелянт просить скасувати оскаржувану постанову суду та прийняти нову, якою повністю задоволити позовні вимоги.

У відзиві на апеляційну скаргу ДПІ у м.Львові не погоджується з доводами апелянта та вважає спірне податкове повідомлення-рішення правомірним, зокрема, стверджуючи, що позивачу були надані аудиторські послуги та послуги по експертній оцінці основних засобів, власником яких є регіональне відділення Фонду державного майна України у Львівській області.

Також податковий орган, заперечуючи апеляційну скаргу, аналізуючи умови договорів від 31.05.03р. позивача з ТзОВ Компанією «Промбізнеспроект»та від 02.06.03р. позивача з ТзОВ Компанією «Торг ресурс»купівлі-продажу товарів, вважає, що при продажу товарів (робіт, послуг) під забезпечення боргових зобов'язань покупця векселем дисконт або інші знижки з номіналу такого векселя ніяким чином не впливають на валові доходи та податкові зобов'язання з податку на додану вартість продавця таких товарів, а також на валові витрати та податковий кредит покупця товарів (робіт, послуг) –емітента простого векселя.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, судом встановлено наступне:

актом перевірки №28/23-2/30822837 від 05.03.05р. «Про результати документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ЗАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод»за період з 01.04.03р. по 01.10.04р.»зафіксовано порушення позивачем п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. №168/97-ВР, із змінами та доповненнями (далі Закон №168/97-ВР), в результаті чого ним занижено податкові зобов'язання по податку на додану вартість на суму 388416 грн., в тому числі: в квітні 2003р. на 4583 грн., в червні 2003р. на 383000 грн., в жовтні 2003р. на 833 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м.Львові 11.03.05р. прийняла податкове повідомлення-рішення №322320/0/4336, яким згідно з п.п. «б»п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4, п.п.17.1.3, 17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-Ш, із змінами та доповненнями, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в сумі 582624 грн., з яких 388416 грн. основний платіж та 194208 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Так, актом перевірки встановлено, що на виконання умов договору від 31.05.03р. №231/06/03лт купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту ТзОВ   Компанія «Промбізнеспроект»(продавець) згідно накладної  на  відвантаження на загальну суму 3064000 грн. (податок на додану вартість - 510666,67 грн.) від 02.06.2003року №248 відпустила товар позивачу (покупець). Загальна сума відсотків, що підлягають до   сплати за користування товарним кредитом складає 2298000 грн. (податок на додану вартість –383000 грн.), а загальна сума до сплати складає 5362000 грн.

За умовами договору покупець зобов'язується оплатити шляхом перерахуванням на розрахунковій рахунок продавця вартість поставленого товару в сумі 3064000 грн. з урахуванням податку на додану вартість протягом банківського дня з моменту одержання товару, тобто до 3 червня 2003 року включно.

Як вбачається з акту перевірки, ЗАТ "Львівський лікеро-горілчаний  завод" не оплатив отриманий товар на наступний день, тому відповідно до умов договору   на суму заборгованості нараховуються відсотки за право користуватися товарним кредитом у розмірі 3 відсотки за кожний день прострочення оплати, в результаті чого ТзОВ Компанія "Промбізнеспроект" та позивач 27.06.03р. оформили протокол-погодження №1 до договору від 31.05.03р. №231/06/03лт, де покупець визнає свою заборгованість перед продавцем, на підставі накладної від 02.06.2003р. №248 до договору №231/06/03лт від 31.03.03р.

Також, з матеріалів справи вбачається, що оплата за вищевказаним договором проведена у вексельній формі згідно акту прийому-передачі від 27.06.03 векселем за №66334992648119; векселедавець - ТзОВ "Альфа-Трейд", номінальною вартістю 4981830 грн., дисконт –1917830 грн., дата видачі 02.06.03р.

Крім того, 02.06.03р. між ЗАТ "Львівський лікеро-горілчаний завод" та ТОВ Компанія "Торгресурс" було укладено договір №22/06-03л купівлі-продажу товару, придбаного у ТзОВ Компанії «Промбізнеспроект». Сума договору –3064000 грн., в тому числі податок на додану вартість –510666,67 грн.

Таким чином,  в оплату за договором з  ТзОВ  Компанія "Промбізнеспроект" був переданий вексель, отриманий позивачем від ТОВ Компанія "Торгресурс".

Номінальна вартість простого векселя, взятого кредитором на облік від покупця товарів, не включається до валових доходів кредитора, тобто не відображається в обліку продавця товарів. Також векселі отримані, але не оплачені платником або  видані, але не оплачені платником податку,  не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового кредиту такого платника податку незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовуються. Якщо вексель передбачає сплату боржником процентів, то лише нарахування (одержання) власником векселя процентів включається до його валових доходів на підставі пп.4.1.4 п. 4.1 ст.4 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" та збільшує базу оподаткування податком на додану вартість на підставі п.4.8 ст. 4 Закону №168/97-ВР.

Добровільна  згода  власника  простого   векселя   прийняти   меншу  суму  платежу  за векселем, тобто з урахуванням дисконту, не зменшує його валових доходів та податкових зобов'язань з податку на додану вартість від операцій з продажу товарів (робіт, послуг), на договірну вартість яких і було ним одержано простий вексель від покупця (векселедавця).

Враховуючи  вищезазначене,  при  продажу товарів  (робіт,  послуг)  під забезпечення боргових зобов'язань покупця векселем дисконт або інші знижки з номіналу такого векселя ніяким чином не впливають на валові доходи та податкові зобов'язання з податку на додану вартість продавця таких товарів, а також на валові витрати та податковий кредит покупця товарів (робіт, послуг) - емітента простого векселя.

Судом першої інстанції та перевіряючими в ході перевірки встановлено, що стосовно    операції з реалізації товару ТзОВ „Торгресурс" позивач включив до валових доходів суму від продажу товарів в розмірі 4468333,34 грн. та суму від дисконту векселя №66334992648119 в  розмірі 1917830 грн., а до складу податкового зобов'язання суму від продажу товарів 510666,66 грн., до доходу включено всі суми, включаючи і дисконт по векселю, однак до податкових зобов'язань  по податку на додану вартість не  включено  суму 383000 грн. від товарного  кредиту.

Отже, враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивач в порушення приписів Закону №168/97-ВР не включив в червні 2003р. до податкового зобов'язання суму 383000 грн. з вартості товарного кредиту, тому в цій частині оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене податковим органом правомірно.

Однак суд апеляційної інстанції вважає безпідставним висновок суду першої інстанції щодо правомірності визначення позивачу відповідачем податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 5416,66 грн. боргу та застосування до нього 2708 грн. штрафних (фінансових) санкцій виходячи з наступного:

згідно наказу регіонального відділення Фонду державного майна України у Львівській області №1048 від 07.10.03р. "Щодо здійснення інвентаризації державного майна на підприємствах лікеро-горілчаної та виноробної промисловості переданих в оренду" позивач заключив з АТ «Харківська перспектива»договір №8 від 24 січня 2003 року "Про проведення експертної оцінки", а саме: визначити справедливу вартість будівель для бухгалтерського обліку; переоцінка основних фондів, залишкова вартість яких по бухгалтерському обліку дорівнює нулю, загальною вартістю 27500,00 грн. (податок на додану вартість - 4583,33 грн.).

На виконання вищевказаного договору АТ "Харківська перспектива" надала ЗАТ "Львівський лікеро-горілчаний завод" акт виконаних робіт б/н від 1 квітня 2003 року на суму 27500,00 грн., в тому числі податок на додану вартість складає 4583,33 грн., які позивач відніс до податкового кредиту в квітні 2003 року, про що свідчать записи в книзі придбання товарів (робіт, послуг) дані декларації по податку на додану вартість, податкова накладна.

Також, позивач підписав з ТзОВ "Міжрегіональна аудиторська фірма

Експертиза" договір №55 від 16.10.03р. на виконання аудиторських послуг, предметом якого є підтвердження правильності індексації балансової вартості  нарахування  і  використання амортизації  і  вибуття  основних  засобів  Львівського регіонального відділення державного

майна України у Львівській області, що знаходяться в оренді ЗАТ "Львівський лікеро-горілчаний завод", на загальну суму 5000 грн. (податок на додану вартість - 833,33 грн.), яку підприємство віднесло до валових витрат. Податкова накладна подана позивачем.

Зі справи вбачається, що основні фонди, які були об'єктом оцінки двох наведених вище договорів, є  власністю регіональне відділення Фонду державного майна України у Львівській області та знаходяться в оренді у позивача.

Згідно вимог п.1.18 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»операції з лізингу (оренди) цілісних майнових комплексів державних підприємств регулюються відповідним законодавством, тому на підставі норм такого спеціального законодавства позивач є балансоутримувач спірного майна, нараховує амортизаційні відрахування.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж Закону не дозволяється включення до складу податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 №283/97-ВР, із змінами та доповненнями (далі Закон №283/97-ВР), не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені  відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту залишаються не підтвердженими зазначеними підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 вказаного  Закону документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеним цим підпунктом документами.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99р. №996-XIV, із змінами та доповненнями, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, судом першої інстанції не взято до уваги постанову господарського суду Львівської області по справі від 03.04.06р. №5/638-9/108, якою підтверджено правомірність віднесення ЗАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод»до валових витрат відповідних сум оплат аудиторських послуг та послуг по експертній оцінці, яка набрала законної сили з моменту проголошення.

Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч.1 ст.72 КАС України).

У відповідності до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, апелянт повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Таким чином, оскаржувану постанову суду слід скасувати, а апеляційну скаргу задоволити частково.

Керуючись  ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, ч.5 ст. 254 п.п.6,7 розділу VІІ КАС України, –

Львівський апеляційний господарський суд –

П О С Т А Н О В И В:

1.          Апеляційну скаргу задоволити частково.

2.          Постанову господарського суду Львівської області від 12.12.06р. у цій справі скасувати і прийняти нову постанову. Позов задоволити частково. Визнати нечинним  податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Львові №322320/0/4336 від 11.03.05р. про визначення ЗАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод»5416 грн. боргу та 2708 грн. штрафних (фінансових) санкцій з моменту його прийняття. В решті позову відмовити.

3.          Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути  оскаржена  в касаційному порядку згідно ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуюча-суддя                                                                  О.П. Дубник

суддя                                                                                        Г.В.Орищин

суддя                                                                                        Г.Г.Якімець