Рішення

від 11.09.2017 по справі 910/10336/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2017Справа №910/10336/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙЛЕНД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кальянна сім'я України"

про стягнення 27 248,00 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

Від позивача Кагарлик Ю.В., довіреність 395 від 24.10.2016

Від відповідача не з?явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЙЛЕНД" (далі-позивач) подало на розгляд Господарського суду міста Києва позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кальянна сім'я України" про стягнення 27 248,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2017 порушено провадження у справі № 910/10336/17 та призначено розгляд на 10.07.2017.

В судове засідання 10.07.2017 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Суд вирішив відкласти судовий розгляд справи у зв'язку з відсутністю представника відповідача.

Ухвалою суду від 10.07.2017 розгляд справи відкладено на 11.08.2017.

11.08.2017 розгляд справи не відбувся, у зв'язку із перебуванням судді Мельника В.І. на лікарняному.

Ухвалою суду від 28.08.2017 призначено розгляд справи на 11.09.2017.

В судове засідання 11.09.2017 представник позивача з'явився, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 11.09.2017 представник відповідача не з'явився, вмотивованих заяв та клопотань до суду не направив.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 11.09.2017 без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 11.09.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

07.10.2016 між позивачем, як постачальником та відповідачем, як покупцем було укладено Договір поставки №2921, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у встановлений строк алкогольні та безалкогольні напої у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар й оплатити його в об'ємах і по ціні згідно видаткових накладних, в строк визначений Договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору поставка кожної партії товару здійснюється протягом 3 календарних днів з моменту погодження сторонами замовлення. Покупець здійснює замовлення на підставі прайс-листа, що діє на дату замовлення, в якому зазначено список товарів, що поставляються за даним Договором та їх ціни.

Згідно п. 3.1 Договору загальна ціна Договору складається із сум, вказаних у видаткових накладних до Договору оформлених належним чином протягом дії Договору.

Поставка товару може здійснюватися на умовах попередньої оплати або відстрочення платежу. При відстрочці платежу товар повинен бути оплачений не пізніше 14 календарних днів з моменту підписання видаткової накладної (або фактичної передачі товару покупцю. (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору, сторонами підписується Акт звірки розрахунків за кожне півріччя в термін до 5-го числа наступного місяця за звітний період. В акті звірки розрахунків відображається вартість товару, що була поставлена постачальником та сума грошових коштів, перерахована покупцю в рахунок оплати поставленого товару.

Позивач зазначив, що виконав взяті на себе зобов'язання за Договором у повному обсязі та поставив відповідачеві товар на загальну суму 20 629,54 грн., що підтверджується наступними накладними №РН-201610171 від 08.10.2016 на суму 291,20 грн., РН-201610172 від 08.10.2016 на суму 1704,92 грн., №РН201610770 від 26.10.2016 на суму 18633,42 грн.

З метою досудового врегулювання позивач на адресу відповідача направив претензію №42 від 20.04.2017, проте відповідач на претензію не відповів.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Аналіз умов укладеного між сторонами Договору поставки № 2921 від 07.10.2016 свідчать про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 20629,54 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

З огляду на прострочення відповідачем оплати за товар, поставлений згідно спірних видаткових накладних, позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 3463,93 грн., інфляційних втрат в розмірі 1884,30 грн., річних в розмірі 1270,23 грн.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до абз. 3 п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певними законодавчими актами.

Відповідно до п. 5.1 Договору, за несвоєчасну оплату товару, у відповідності з пунктом 3.2 Договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожну добу затримки. Крім того, сторони дійшли згоди, що в разі прострочення грошового зобов'язання покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 10 процентів річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 ЦКУ.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 3463,93 грн. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи та умовам договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України , боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що дії відповідача є порушенням грошового зобов'язання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України .

Перевіривши розрахунок позивача 10% річних з простроченої суми та інфляційних, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 1270,23грн. - 10% річних та 1884,30 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2 Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю Кальянна сім'я України (03146, м. Київ, вул. Героїв Космосу, б. 5-А, кВ. 16, ідентифікаційний номер 39888800) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Айленд (02105, м. Київ, пр.-т Ю. Гагаріна, б. 9, кВ. 24, ідентифікаційний номер 31748637) основну заборгованість в розмірі 20629 (двадцять тисяч шістсот двадцять дев'ять) грн. 54 коп., пеню в розмірі 3463 (три тисячі чотириста шістдесят три) грн. 93 коп., інфляційні втрати в розмірі 1884 (одна тисяча вісімсот вісімдесят чотири) грн. 30 грн., 10 % річних в розмірі 1270 (одна тисяча двісті сімдесят) грн. 23 коп., судовий збір в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.10.2017

Суддя Мельник В.І.