Рішення

від 05.10.2017 по справі 909/844/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2017 р. Справа № 909/844/17

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т.В. , секретар судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут", вул. Ленкавського, 20, м. Івано-Франківськ, 76010

до відповідача: Вигодського навчально-реабілітаційного центру Івано-Франківської обласної ради, вул. Д. Галицького, буд. 7, смт. Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область, 77552

про стягнення 369393,91 грн.,

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність №Сз-7-08/7 від 05.01.17),

від відповідача: не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" звернулося в суд із позовом до Вигодського навчально-реабілітаційного центру Івано-Франківської обласної ради про стягнення 369393,91 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 11410KFONHEB036 від 28.03.16 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів.

Представник позивача в судовому засіданні сплату відповідачем основного боргу підтвердив; позовні вимоги щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві та подав заяву вх.№10580/17 від 05.10.17 про повернення судового збору.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання (вх.№14887/17 від 25.09.17) про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, які судом оглянуто та долучено до матеріалів справи. В судовому засіданні 12.09.17 представник відповідача позовні вимоги в частині основної заборгованості визнав та подав докази її оплати; щодо стягнення пені заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов вх.№14263/17 від 12.09.17 та просить суд зменшити пеню на 90%.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

На час винесення судом рішення, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, судом встановлено наступне.

28.03.16 між сторонами даного спору укладено договір № 11410KFONHEB036 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів.

Відповідно до п.1.1. даного договору, постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та платити вартість газу у розмірах та порядку, що визначені договором.

Пунктом 1.2. договору передбачено річний плановий обсяг постачання газу - до 143,468 тис. куб.м. Планові обсяги постачання газу по місяцях на 2016 рік передбачено пунктом 1.3 договору.

Згідно пункту 3.2 договору , ціна газу становить 6411,30 грн. 1000 куб.м, крім того ПДВ-1282,26 грн. всього з ПДВ - 7693,56 грн. Загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу поставленого споживачеві за даним договором та становить тринадцять тисяч гривень (п.3.6. договору)

Протягом 2016 - 2017 року сторонами по договору № 11410KFONHEB036 від 28.03.16 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів - неодноразово вносилось ряд змін, шляхом підписання додаткових угод до даного договору щодо зменшення передбачених договором грошових витрат на оплату поставленого споживачеві природного газу, планових обсягів постачання газу по місяцях та щодо ціни газу за 1000 куб. метрів.

Згідно п.4.1 договору, розрахунковий період за договором становить один календарний місяць - з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку: 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці ( п.4.2.1.). У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу (п.4.2.2.). Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п.3.6.Договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу (п.4.2.3.). Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.

Відповідно до ст. ст. 173, 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із приписами ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться у строк (термін) визначений у зобов'язанні (ч. 1 ст. 530 ЦК України), оскільки зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

На виконання умов договору, позивач за період з січня 2017 року по травень 2017 року поставив відповідачу природний газ на суму 518109,64 грн., що підтверджується актами прийому передачі природного газу №ЗІФ00008339 від 28.02.17, №ЗІФ00036432 від 31.03.17, № ЗІФ00039373 від 30.04.17, № ЗІФ00040642 від 31.05.17, які підписані сторонами та скріплені печатками, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи.

Відповідач прийняті на себе договірні зобов'язання щодо оплати поставленого природного газу в повному обсязі не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 335568,01 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за 1 півріччя 2017 року.

В процесі розгляду справи відповідачем подано докази сплати суми основної заборгованості.

Розглянувши документи і матеріали, подані відповідачем, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, суд приходить до висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення 335568,01 грн. основного боргу, в зв'язку з погашенням відповідачем даної суми.

Як вбачається з платіжного доручення долученого до матеріалів справи, відповідач сплатив заборгованість за поставлений природний газ, після порушення провадження у справі, що є заявленою вимогою позивача та розцінюється судом як визнання Вигодським навчально-реабілітаційним центром Івано-Франківської обласної ради наявності боргу перед позивачем.

Зважаючи на добровільну сплату відповідачем заборгованості, предмет даного спору в сумі 335568,01 грн. основної заборгованості відсутній, тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач доказів своєчасного виконання грошового зобов"язання не надав, доводи позивача не спростував.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2.1 договору передбачено, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На підставі вказаних правових норм та пункту договору, позивач за період з 10.03.17 по 20.07.17 враховуючи часткову оплату, нарахував відповідачу пеню в сумі 22634,49 грн.

Відповідно до вимог частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та з врахуванням ст.78 ГПК України, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом, перевірено правильність нарахування пені, яка згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" менша за суму заявлену позивачем до стягнення та становить 22383,89 грн.

Розглянувши клопотання Вигодського навчально-реабілітаційного центру Івано-Франківської обласної ради вх.№14263/17 від 12.09.17 про зменшення розміру пені на 90%, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд

повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

З огляду на встановлені в ході розгляду спору обставини, які вплинули на несвоєчасне виконання відповідачем зобов"язання, враховуючи баланс інтересів сторін, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене прострочення грошового зобов'язання, фінансовий стан останнього, оплату основної суми заборгованості, а також те, що відповідач є організацією, що фінансується з державного бюджету та метою якого є реалізація права на освіту дітей з особливими освітніми потребами, зумовленими порушенням зору, розумовою відсталістю, сліпоглухих, їх інтеграцію в суспільство шляхом здійснення комплексних реабілітаційних заходів, спрямованих на відновлення здоров"я, здобуття освіти відповідного рівня, розвиток та корекцію порушень, ступінь вини останнього, причини неналежного виконання зобов'язання, відсутність тяжких наслідків порушення зобов'язання, невідповідність розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, з метою реального виконання судового рішення, суд керуючись п. 3 ст. 83 ГПК України вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача частково та зменшити розмір пені, визначений судом, на 80% до 4476,78 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

На підставі вказаної норми закону, позивачем за період квітень - червень 2017 року нараховані відповідачу інфляційні втрати в сумі 8542,75 грн. та 3% річних в сумі 2648,66 грн. за період з 10.03.17 по 20.07.17.

Відповідно до ст. 55 ГПК України, судом перевірено правильність нарахування трьох відсотків річних, які згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" менші за суму заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення 3% річних у сумі 2621,08 грн. В решті суми нарахованих 3% річних слід відмовити.

Також, судом перевірено правильність нарахування інфляційних втрат, які згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" перевищують суму інфляційних втрат заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення інфляційних збитків в межах заявлених позовних вимог.

За таких обставин, позов підлягає до часткового задоволення в сумі 15640,61 грн., з яких: 2621,08 грн. - 3% річних, 8542,75 грн. - інфляційних нарахувань та 4476,78 грн. - пені.

Відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на сторони пропорційно задоволених вимог. При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 1, п.5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення провадження) у справі.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, керуючись ст.ст. 49, 55, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" до Вигодського навчально-реабілітаційного центру Івано-Франківської обласної ради про стягнення 369393,91 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Вигодського навчально-реабілітаційного центру Івано-Франківської обласної ради, вул. Д. Галицького, буд. 7, смт. Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область, 77552 (код 20564845) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут", вул. Ленкавського, 20, м. Івано-Франківськ, 76010 ( код 39595350, р/р 26004110060, найменування банку: АБ "Кліринговий дім", МФО 300647) - 8542,75 (вісім тисяч п"ятсот сорок дві гривні сімдесят п"ять копійок) інфляційних втрат, 2621,08 (дві тисячі шістсот двадцять одну гривню вісім копійок) 3% річних та 4476,78 (чотири тисячі чотириста сімдесят шість гривень сімдесят вісім копійок) - пені, а також 503,22 (п"ятсот три гривні двадцять дві копійки) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення 335568,01 (трьохсот тридцяти п"яти тисяч п"ятисот шістдесяти восьми гривень однієї копійки) - основного боргу провадження у справі припинити.

В частині позовних вимог про стягнення 27,58 (двадцяти семи гривень п"ятдесяти восьми копійок) 3% річних та 18157,71 ( вісімнадцяти тисяч ста п"ятдесяти семи гривень сімдесяти однієї копійки) пені - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.10.17

Суддя Максимів Т.В.