Рішення

від 26.09.2017 по справі 910/9360/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2017Справа №910/9360/17 За позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (АТ "Укрексімбанк")

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРІСС-КОМ"

про стягнення 5 435,85 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін:

від позивача Путієнко Є.В. за дов.

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (АТ "Укрексімбанк") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРІСС-КОМ" про стягнення 5 435,85 грн., з яких 2770,56 грн. заборгованості за послуги, 1 345,12 грн. штраф за виконання зобов'язань, 484,32 грн. пені, 111,61 грн. 3% річних від простроченої суми та 724,24 грн. інфляційних втрат за договором відкриття рахунку в цінних паперах №349-Д від 10.07.2003.

Відповідно до ст. 64 ГПК України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Ухвали суду про прийняття провадження у справі та призначення судового засідання та про відкладення розгляду справи були надіслані за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 124.

На призначені судові засідання 18.07.2017, 07.09.2017, 26.09.2017 представник відповідача не з'являвся, витребуваних судом доказів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення судового засідання з зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив, хоча про дату та час їх проведення повідомлений належним чином, про що зокрема свідчать наявні у матеріалах справи оригінали поштових відправлень.

Проте, за зазначеною адресою відповідача не було розшукано, а тому конверт з ухвалою суду від 07.09.2017 було повернуто назад до суду, із відповідною відміткою про це органу поштового зв'язку (за закінченням встановленого терміну зберігання).

Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, відповідач завчасно був повідомлений про місце, дату та час судового засідання.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.07.2003 між Публічним акціонерним товариством Державний експертно-імпортний банк України (далі - позивач, зберігач, АТ Укрексімбанк ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрісс-Ком (далі - відповідач, депонент) було укладено договір про відкриття рахунку в цінних паперах №349-Д (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, депонент доручає, а зберігач зобов'язується надавати депоненту послуги щодо відкриття та введення рахунку в цінних паперах, зберігання належить депоненту цінних паперів, обслуговування операцій за цим рахунком, отримання доходів за цінними паперами на викладених нижче умов відповідно до положення про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26.05.1998 №61, Внутрішнього положення зберігача, чинного законодавства України та на підставі письмових розпоряджень депонента.

Згідно з п. 3.1. договору, депонент оплачує послуги зберігача згідно з цим договором та відповідно до затверджених тарифів зберігача, що надаються депоненту при укладанні цього договору у вигляді витягу з тарифів комісійної винагороди за банківські послуги відкритого акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України . Тарифи зберігача не повинні перевищувати максимального розміру, що встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Антимонопольним комітетом України.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що плата здійснюється депонентом щомісяця до 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за звітнім, на підставі акта-рахунку прийому-здачі депозитарних послуг, який зберігач надає депоненту до 10 (десятого) числа поточного місяця. Акт-рахунок надається особисто депоненту або надсилається йому рекомендованою поштою.

Відповідно до п. 5.1. договору вид, кількість, форма випуску, способів зберігання цінних паперів та інші умови ведення рахунку у цінних паперах депонента визначається письмовими розпорядженнями депонентами, договорами-дорученнями або додатковими угодами до цього договору.

Згідно з п. 6.4. договору за порушення строків платежу або/та сплати комісійної винагороди депонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Пунктом 6.5. договору передбачено, що прострочення платежу більше як на 5 (п'ять) днів вважається відмовою від виконання умов договору, у зв'язку з чим сторона, що не виконала умови цього договору, крім пені, повинна сплатити іншій стороні штраф у розмірі 50 (п'ятдесят) відсотків від суми платежу.

Відповідно до п. 7.1. договору, цей договір набуває чинності з моменту підписання та діє протягом 1 (одного) року.

Договір вважається пролонгованим на кожен наступний термін (один рік), якщо за 30 (тридцять) днів до закінчення терміну дії цього договору сторони не виявили бажання у письмовій формі його розірвати (п. 7.2. договору).

Однак, судом встановлено, що в порушення умов п.п. 2.3.2 та п.3.1. договору, відповідач не виконує належним чином свої зобов'язання щодо оплати послуг АТ Укрексімбанк за договором.

Таким чином, у зв'язку з простроченням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати послуг за договором, АТ Укрексімбанк позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 2770,56 грн. заборгованості за послуги, 1 345,12 грн. штраф за виконання зобов'язань, 484,32 грн. пені, 111,61 грн. 3% річних від простроченої суми та 724,24 грн. інфляційних втрат.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до змісту норм ст. 1 Закону України Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні (далі - закон; нормативний акт, що діяв до 13.04.2014 - на момент виникнення договірних правовідносин) договір про відкриття рахунку в цінних паперах - це договір між власником цінних паперів та обраним ним зберігачем про передачу власником належних йому цінних паперів зберігачу для здійснення депозитарної діяльності, а саме: надання послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та введення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках (включаючи кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів) та обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів.

Положеннями абз. 4 ч. 3 ст. 7 Закону передбачено, що у договорі про відкриття рахунку у цінних паперах визначаються умови ведення рахунку власника цінних паперів, порядок проведення операцій емітента, порядок надання облікової та фінансової інформації зберігачем, а також умови оплати його послуг тощо.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем відкрито відповідачу рахунок у цінних паперах та надавалися відповідні послуги з ведення рахунку цінних паперів, обслуговування операцій за цим рахунком та зберігання цінних паперів.

Судом надана належна правова оцінка відносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір про надання послу.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надавши замовнику (відповідачу) послуги по відкриттю рахунку в цінних паперах згідно умов договору, а відповідач в порушення умов договору в обумовлений строк не оплатив надані послуги за період з червня 2014 року по червень 2017 року в розмірі 2 770,56 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також нарахував відповідачу борг з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 724,24 грн. за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми в сумі 111,61 грн. за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних, суд дійшов висновку, що розрахунок є арифметично вірним, у зв'язку з чим суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 111,61 грн.

Здійснивши власний розрахунок інфляційної складової боргу, суд встановив, що її розмір є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. З приводу наведеного суд зазначає, що п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарському суду при прийнятті рішення надано право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Проте, відповідного клопотання позивачем, як заінтересованою особою, суду не надано, а тому, враховуючи, що у правовідносинах сторін спору має місце допущене відповідачем порушення зобов'язання, вимога про стягнення з відповідача інфляційної складової боргу підлягає задоволенню судом у розмірі, визначеному позивачем, а саме - 724,24 грн.

Щодо вимог про стягнення пені в сумі 484грн. 32 коп. та 1 345,12грн. штрафу за період з 01.06.2014р. по 01.04.2017р. суд зазначає наступне.

Згідно з п. 6.4. договору, за порушення строків платежу або/та сплати комісійної винагороди депонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Пунктом 6.5. договору передбачено, що прострочення платежу більше як на 5 (п'ять) днів вважається відмовою від виконання умов договору, у зв'язку з чим сторона, що не виконала умови цього договору, крім пені, повинна сплатити іншій стороні штраф у розмірі 50 (п'ятдесят) відсотків від суми платежу.

Пунктом 3.2 Договору сторонами визначено, що плата вноситься Депонентом щомісяця до 20 числа місяця, наступного за звітним, на підставі Акта-рахунку прийому-здачі депозитарних послуг, який зберігач надає Депоненту до 10 числа поточного місяця. Акт-розрахунок надається особисто Депоненту або надсилається йому рекомендованою поштою, а не 50 відсотків від суми платежу, як-то нараховує позивач.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін .

За приписами ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до п.2.5 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань пеня нараховується починаючи з наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд зазначає, що ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України обмежує можливість нарахування пені після 6 місяців з моменту прострочення.

Як встановлено судом, при нарахуванні суми пені, позивачем помилково не враховано вимог п.6 ст.232 Господарського кодексу України, згідно якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду Україн, від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Крім того, згідно п. 2.5. вищезазначеної постанови щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи, що за умовами підписаного між сторонами договору про відкриття рахунку в цінних паперах № 349-Д від 10.07.2003 р., враховуючи умови п. 6.4 та п..6.5 Договору, суд дійшов висновку, що пеню та штраф нараховані позивачем неправомірно поза межами встановленого законом шестимісячного строку.

Проаналізувавши надані розрахунки штрафних санкцій, судом встановлено, що позивачем заявляється до стягнення пеня, нарахована поза межами шестимісячного строку, встановленого ч.6 ст.232 ГК України, суд зробив власний розрахунок пені. Згідно здійсненого судом перерахунку розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 31 грн.49 коп. пені, розмір штрафу 240 грн.96 коп.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та приписи вищевикладених правових норм, а також оскільки на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 2770,56 грн. вартості наданих послуг за договором за період з червень 2014 року по червень 2017 року, 111,61 грн. 3% річних, 724,24 грн. інфляційних втрат, 240 грн.96коп. штрафу та 31,49 грн. пені позивачем нормативно та документально доведені, а тому в цій частині підлягають задоволенню. В решті частині позову слід відмовити з підстав вищезазначених.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на сторін пропорційно задоволених вимог .

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРІСС-КОМ" (03127, м. Київ, пр.-т 40-річчя Жовтня,124, ідентифікаційний код 31200528) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (АТ "Укрексімбанк") (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 127, код ЄДРПОУ 00032112) 2 770 (дві тисячі сімсот сімдесят) грн. 56 коп. основного боргу за надані послуги, 111 (сто одинадцять) грн. 61 коп. 3% річних, 724 (сімсот двадцять чотири) грн. 24коп. інфляційних втрат, 240 (двісті сорок) грн.96 коп. штрафу, 31 (тридцять одна грн.) 49 коп. пені та 1 142 (одна тисяча сто сорок дві) грн. 85 коп. судового збору.

Наказ видати віповідно до ст. 116 ГПК України.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 06.10.2017

Суддя І.І. Борисенко