Рішення

від 05.10.2017 по справі 910/3018/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2017Справа №910/3018/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Санпол"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ИСТА ВОСТОК"

про стягнення 122 582,99 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

Від позивача Пономарьов М.М. (за дов.)

Від відповідача не з'явились

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 05.10.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Санпол" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Иста Восток" про стягнення 4501,68 дол. США, що еквівалентно 122582,99 грн. за Контрактом № 07-2/16 від 15.07.2016.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням зобов'язань з поставки товару за контрактом, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення суми попередньої оплати, пені та витрат на правову допомогу.

Ухвалою суду від 01.03.2017 порушено провадження у справі, призначено справу до розгляду на 08.06.2017, провадження у справі зупинено.

Через загальний відділ діловодства суду 24.04.2017 від Економічного суду Мінської області надійшла ухвала про неможливість виконання судового доручення від 17.04.2017 № 41-18Ип/2017, в зв'язку неявкою представника відповідача на виклик суду та в зв'язку з поверненням судової кореспонденції з відміткою "ліквідована".

Ухвалою суду від 08.06.2017 провадження у справі поновлено.

Представник відповідача в судове засідання 08.06.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача в судовому засіданні подав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та індивідуальних підприємців, згідно якого ТОВ "Иста Восток" є діючим.

Згідно даних з Державного реєстру платників, які не є податковою таємницею, ТОВ "Иста Восток" знаходиться за адресою: Мінська область, м. Вілейка, вул 1 Мая, будинок 105, ідентифікаційний код 690664325.

Ухвалою суду від 08.06.2017 розгляд справи відкладено на 21.08.2017, провадження у справі зупинено.

27.06.2017 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення.

10.08.2017 через загальний відділ діловодства суду від Економічного суду Мінської області надійшла ухвала про неможливість виконання судового доручення від 28.07.2017 № 60-18Ип/2017.

Судове засідання 21.08.2017 не відбулось, в зв'язку з перебуванням судді Усатенко І.В. на лікарняному.

Ухвалою суду від 04.09.2017 поновлено провадження у справі.

Представник відповідача в судове засідання 04.09.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки в ухвалі Економічного суду Мінської області від 28.07.2017 № 60-18Ип/2017 вказано, що повідомлення про необхідність з'явлення в судове засідання для отримання процесуальних документів Економічним судом Мінської області направлено на юридичну адресу відповідача, однак повернуті до суду без вручення. Крім того смс-повідомлення на абонентський номер засновника ТОВ "Иста Восток" про дату та місце проведення судового засідання доставлено 27.07.2017, проте в судове засідання засновник чи повноважений представник відповідача не з'явились.

Ухвалою суду від 04.09.2017 розгляд справи відкладено на 05.10.2017.

В судове засідання 05.10.2017 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

До матеріалів справи долучені належні та допустимі докази повідомлення про необхідність з'явлення у судове засідання для отримання процесуальних документів у справі № 910/3018/17, в зв'язку з чим, відповідач є таким, що належно повідомлений про судовий розгляд. Однак відповідач у судові засідання не з'являвся, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

15.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ИСТА Восток" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Санпол" (покупець) укладено контракт № 07-2/16 згідно якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти і своєчасно оплатити плити із екструдованого пінополістиролу марки "ТензиПлекс" в обсягах, асортименті, кількості за цінами і в строки, узгоджені сторонами і вказані у специфікації, які є невід'ємною частиною даного контракту.

Відповідно до п. 2.1, 2.2 контракту сум контракту складається із суми специфікацій, оформлених в рамках даного контракту і орієнтовно становить 50000 дол. США. Ціни на окрему партію товару, що поставляється в рамках даного контракту встановлюється у доларах США і вказується у специфікаціях.

До матеріалів справи надано специфікацію № 6 від 08.11.2016 до контракту № 07/2/16 від 15.07.2016, якою передбачено поставку відповідачем позивачу плит із екструдованого пінополістиролу на загальну суму 4656,66 доларів США зі строком поставки - жовтень-листопад 2016, 100% попередньої оплати.

Покупець здійснює попередню оплату товар у розмірі 100 % загальної вартості партії товару, що відвантажується у доларах США на банківський рахунок, вказаний у п. 13 Контракту. Розрахунки за даним контрактом проводяться в безготівковій формі шляхом банківських переказів. Покупець здійснюється попередню оплату протягом 7 банківських днів з моменту направлення рахунку. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів покупця на розрахунковий рахунок продавця. Валютою платежу за даним контрактом є долар США. (п. 7.1, 7.2, 7.3, 7.4 контракту).

До матеріалів справи долучено заяву про купівлю іноземної валюти від 15.11.2016 та меморіальний ордер від 17.11.2016 № G1117DMDV, що підтверджують купівлю позивачем іноземної валюти у розмірі 4656,66 доларів США. Перерахування позивачем відповідачу коштів у розмірі 4656,66 доларів США згідно контракту підтверджується платіжним дорученням від 18.11.2016.

Згідно п. 8.1 контракту продавець зобов'язується відвантажити товар протягом 7 днів з моменту зарахування на його розрахунковий рахунок 100% попередньої оплати.

Отже з урахуванням умов контракту та дати попередньої оплати здійсненої позивачем, відповідач зобов'язаний був поставити товар у строк не пізніше 25.11.2016, проте не виконав своє договірне зобов'язання.

Відповідно до п. 12.6, 12.8 контракту контракт вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2016, а в частині взаємних розрахунків - до їх повного завершення. Контракт вважається продовженим на тих же умовах і на той самий строк, якщо жодна зі сторін письмово не заявить про свій намір припинити контракт не пізніш, ніж за 30 календарних днів до дати спливу строку дії контракту. Повідомлення сторони про намір припинити дію контракту може бути направлено факсимільним зв'язком з обов'язковим направленням в подальшому оригіналу поштою.

При неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони передають спір на вирішення арбітражного суду за місцем знаходження позивача з застосуванням законодавства сторони позивача з обов'язковим дотриманням претензійного порядку (п. 11.2 контракту).

До матеріалів справи надано копію претензії від 16.01.2017 № 1, в якій позивач просив невідкладно виконати умови договору або повернути суму попередньої оплати та сплатити штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасну поставку товару (докази направлення претензії в матеріалах справи).

Згідно зі статтею 36 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , порядок притягнення до цивільно-правової відповідальності, здійснення такої відповідальності та звільнення від неї може визначатися зовнішньоекономічними договорами (контрактами), якщо це не суперечить чинним законам України.

Відповідно до статті 38 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України Про міжнародне приватне право , у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України Про міжнародне приватне право , зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України Про міжнародне приватне право , суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, зокрема, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Частково відповідач повернув позивачу суму авансу у розмірі 500,00 доларів США, що підтверджується банківською випискою від 21.12.2016.

З огляду на вище викладене сума не повернутої попередньої оплати за контрактом № 07-2/16 від 15.07.2016 становить 4156,66 доларів США.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України). Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Контрактом № 07-2/16 від 15.07.2016 встановлено, що товар має бути поставлений не пізніше 25.11.2016.

Судом встановлено, що відповідача не поставив товар у строк, визначений договором, тобто порушив свої договірні зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Отже позивач скористався своїм правом, передбаченим ст. 693 ЦК України, в зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку з поставки товару та звернувся до суду з вимогою повернути перераховану ним суму попередньої оплати.

Вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі на суму 4156,66 доларів США.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну передачу передбаченого контрактом товару за період з 26.11.2016 по 14.02.2017 у розмірі 345,02 долари США.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 8.2 контракту передбачено, що за несвоєчасну передачу проданого товару чи затримку передачі товару правець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості товару за кожний день прострочки передачі товару, але не більше 10% від суми здійсненої попередньої оплати.

Суд перевірив розрахунок пені, здійснений позивачем та вважає обгрунтованим та арифметично вірним, а суму пені у розмірі 345,02 долари США такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить суд включити до складу судових витрат витрати позивача на правову допомогу в розмірі 3800,00 грн.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката та оплата інших витрат, пов'язаних із розглядом справи. В контексті цієї норми, зокрема, судовими витратами є витрати на послуги адвоката, пов'язані із розглядом справи, якщо згадані витрати понесені стороною, котрій такі послуги надавались, а їх оплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального Кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться у статті 1 вказаного Закону, за якою адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом

За змістом статей 44 і 48 Господарського процесуального кодексу України, сума, сплачена за послуги адвоката, є складовою судових витрат.

Витрати, пов'язані з оплатою послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. При цьому, формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Згідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Принцип "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистки або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.02.2017 між позивачем (клієнт) та адвокатом Пономарьовим Миколою Миколайовичем (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4915 від 27.03.12) було укладено Договір про надання правової допомоги. Згідно п.1.1 договору Відповідно до умов даного Договору Адвокат бере на себе зобов'язання по наданню наступних юридичних послуг Клієнту: підготовка позовної заяви з метою звернення Клієнта в господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ИСТА ВОСТОК , юридичної особи за законодавством Республіки Білорусь (реєстраційний номер 690664325, адреса: 222416, Республіка Білорусь, Мінська область, м. Вілейка, вул. 1 Травня, 105) про стягнення попередньої оплати за Контрактом № 07-2/16 від 15.07.2016; представництво інтересів Клієнта в господарському суді міста Києва під час розгляду справи, провадження в якій буде порушено за наслідками подання до суду позовної заяви.

Згідно п.1.3, 1.4 договору гонорар Адвоката за надання послуг з підготовки позовної заяви, зазначеної в пп. 1.1.1. п. 1.1. цього Договору, за домовленістю сторін складає 3000, 00 грн. та сплачується на рахунок. Адвоката, вказаний в цьому Договорі, в якості попередньої оплати. Гонорар Адвоката за надання послуг з представництва інтересів Клієнта в суді (участь в одному судовому засіданні, незалежно від його тривалості та результатів) під час розгляду справи, провадження в якій буде порушено за наслідками подання до суду позовної заяви, зазначеної в пп. 1.1.1. п. 1.1. цього Договору, за домовленістю сторін складає 800, 00 грн./1 судове засідання та сплачується на рахунок Адвоката, вказаний в цьому Договорі, в якості попередньої оплати в строк не більше 5 банківських днів до дати відповідного судового засідання.

До матеріалів справи додано платіжне доручення № 2002 від 15.02.2017 на суму 3000,00 грн., що підтверджує понесення позивачем витрат на послуги адвоката у розмірі 3000,00 грн., та банківська виписка з рахунку Пономарьова М.М. (адвокат) від 06.06.2017, що підтверджує оплату за надання правової допомоги згідно рахунку № 2 від 08.06.2017 (в матеріалах справи) у сумі 800,00 грн таким чином вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та документально підтвердженими.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд враховує, що в абзаці другому пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за № 14 Про судове рішення у цивільній справі передбачено, що у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення, у зв'язку з чим суд зазначає, що станом на 05.10.2017 заборгованість в сумі 4156,66 доларів США за офіційним курсом НБУ (http://www.bank.gov.ua - 26,8088 грн. за 1 долар США) на цю дату складає 111435,07 грн., 345,02 доларів США пеня - 9249,57 грн.

Суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Иста Восток" (222416, Республіка Білорусь, Мінська область, місто Вілейка, вулиця 1 Травня, 105, реєстраційний номер юридичної особи 690664325) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Санпол" (01024, м. Київ, провулок Костя Гордієнка, буд. 10, квартира 20, код ЄДРПОУ 39325227) попередню оплату за договором в сумі 4156 (чотири тисячі сто п'ятдесят шість) доларів США. 66 центів, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 05.10.2017 - 111435,07 грн., пеню у розмірі 345 (триста сорок п'ять) доларів США, 02 центи, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 05.10.2017 - 9249,57 грн., судовий збір у розмірі 1838 (одна тисяча вісімсот тридцять вісім) грн. 74 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 3800 (три тисячі вісімсот) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням суду законної сили, видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.10.2017

Суддя І.В. Усатенко