Рішення

від 02.10.2017 по справі 914/1569/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2017р. Справа № 914/1569/17

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В. за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «МП ТРАНС» , м. Ужгород

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ПІДДОН ПЛЮС» , м. Львів

про стягнення заборгованості в розмірі 40 264,25 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «МП ТРАНС» , м. Ужгород до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ПІДДОН ПЛЮС» , м. Львів про стягнення заборгованості у розмірі 40 264,25 грн.

Ухвалою суду від 31.07.2017 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 11.09.2017 року. В судовому засіданні 11.09.17р. розглдя справи відкладався на 25.09.17р.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвал суду у справі виконав частково.

11.09.17р. за вх. № 30608/17 в канцелярію Господарського суду від позивача поступило клопотання про відкладення розгляду справи.

11.09.17р. за вх. № 30610/17 (вих. № 05/17 від 05.09.17р.) в канцелярію Господарського суду від позивача поступив лист.

11.09.17р. за вх. № 30611/17 (вих. № 05/17 від 05.09.17р.) в канцелярію Господарського суду від позивача поступив супровідний лист з додатками для долучення до матеріалів справи документів.

11.09.17р. за вх. № 30613/17 (вих. № 05/17 від 05.09.17р.) в канцелярію Господарського суду від позивача поступив супровідний лист з додатками для долучення до матеріалів справи документів.

11.09.17р. за вх. № 30615/17 (вих. № 05/17 від 05.09.17р.) в канцелярію Господарського суду від позивача поступив супровідний лист з додатками для долучення до матеріалів справи документів.

Відповідач вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 31.07.2017 року, про відкладення розгляду справи не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить поштовий конверт, повернутий на адресу суду 04.09.2017 року №29979/17, а явка останнього була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

Пунктом 3.9.1. Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22.07.2017 року за №1002973519, місцезнаходженням юридичної особи - ТзОВ ПІДДОН ПЛЮС вказано адресу: 79060, Львівська область, м.Львів, вулиця Наукова,82/62. На вказану адресу направлялися ухвали суду, однак, поштові конверти поверталися до суду з поштовою відміткою за закінченням терміну зберігання .

Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що неявка належним чином повідомленого відповідача про час, дату та місце судового розгляду не перешкоджає вирішенню спору, оскільки, дослідивши наявні матеріали справи, суд визнав їх достатніми для того, щоб розглянути спір за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення коштів в розмірі 40 264,25 грн. з відповідача. Свої позовні вимоги мотивує наступним.

07.09.2016 року між ТзОВ МП ТРАНС (надалі - позивач, за договором -замовник) та ТзОВ Піддон Плюс (надалі - відповідач, за договором - підрядник) укладено договір виконання робіт в спрощений спосіб.

Сторони обмінялися факсимільними копіями Договору №10 на виготовлення піддонів, згідно якого підрядник за замовленням замовника зобов язується виконати роботи з виготовлення з власних та залучених матеріалів на власному та орендованому обладнанні піддони згідно ескізу (надалі - продукція) і передати її у власність замовника, а замовник зобов язується прийняти та оплатити виготовлену продукцію підрядником.

Відповідно до умов договору відповідач зобов язався поставити піддони на сім досок настилу розміром 1200Х1000. Тип деревини: хвоя, тополя, береза. Сортність: 1+, без обзолу. Загальна кількість продукції, що мала бути виготовлена - 640 штук. Враховуючи, що вартість 1 шт. продукції (1 піддону) становить 120,00 грн., загальна сума, яку замовник повинен був сплатити за виготовлену і передану продукцію становить 76 800,00 грн.

Після обміну факсимільними копіями договору №10 на виготовлення піддонів ТОВ Піддон Плюс виставило позивачу рахунок на оплату від 12.09.2016 року та рахунок-фактуру №5 від 13.09.2016 року на передоплату за виготовлення піддонів 1200Х1200 на суму 23 040,00 грн.

14.09.2016 року ТОВ МП ТРАНС виконало взяті на себе зобов язання, здійснивши передоплату згідно рахунку №5 від 13.09.2016 року, що підтверджується платіжним дорученням №1298 від 14.09.2016 року, належним чином завіреного банком. В призначені платежу вказано - 30% передоплата згідно рахунку №5 від 13.09.2016 року.

Виходячи з п.4.1 розділу 4 договору підрядник бере на себе зобов язання виготовити продукцію протягом 10 днів з моменту перерахування авансу замовником. Наступні партії - згідно окремих замовлень. Оскільки кошти були перераховані, то кінцевий строк виготовлення продукції - не пізніше 24.09.2016 року.

Як стверджує позивач, відповідач свої зобов язання з виготовлення продукції не виконав, що є порушенням умов договору.

Відповідно до п.6.2 розділу 6 договору, яким передбачена відповідальність підрядника за порушення термінів виготовлення продукції, відповідач зобов язаний виплатити на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми замовлення за кожен день прострочення.

Керуючись ст.5, 6, 7 ГПК України, 03.11.2016 року позивач звертався до відповідача з претензією, в якій вимагав повернути кошти, сплачені в якості передоплати, а саме, 23 040,00 грн. та сплатити пеню, нараховану за договором за період з 25.09.2016 року по 21.07.2017 року.

Проте, як стверджує позивач, ТОВ Піддон Плюс вимог претензії не виконало, продукцію не поставило, гроші, отримані в якості передоплати, не повернуло.

Отже, за підрахунком позивача, загальний розмір заборгованості становить - 40 264,25 грн., з яких: 23 040,00 грн. - сума передоплати в розмірі 30% та 17 224,25 грн. пені.

Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позов та контррозрахунок пені не подав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.639 ЦК України, Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За змістом зобов язання, що випливає із правовідносин позивача та відповідача, ТОВ МП ТРАНС вважає, що фактично між сторонами укладений договір у спрощений спосіб, передбачений ч.1 статті 181 ГК України шляхом вчинення фактичних дій, що за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до ч.1 та ч.2 статті 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до п.4.1 розділу 4 договору підрядник бере на себе зобов язання виготовити продукцію протягом 10 днів з моменту перерахування авансу замовником. Наступні партії - згідно окремих замовлень. Оскільки кошти були перераховані, то кінцевий строк виготовлення продукції - не пізніше 24.09.2016 року.

За приписами статті 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Таким чином, замовнику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи і визначене цією нормою право не може бути обмежене.

Отже, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від договору у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов язань його сторін.

В силу ч.3 статті 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Як встановлено судом, 07.09.2016 року між ТзОВ МП ТРАНС (надалі - позивач, за договором -замовник) та ТзОВ Піддон Плюс (надалі - відповідач, за договором - підрядник) укладено договір виконання робіт в спрощений спосіб. Сторони обмінялися факсимільними копіями Договору №10 на виготовлення піддонів, згідно якого підрядник за замовленням замовника зобов язується виконати роботи з виготовлення з власних та залучених матеріалів на власному та орендованому обладнанні піддони згідно ескізу (надалі - продукція) і передати її у власність замовника, а замовник зобов язується прийняти та оплатити виготовлену продукцію підрядником.

Відповідно до умов договору відповідач зобов язався поставити піддони на сім досок настилу розміром 1200Х1000. Тип деревини: хвоя, тополя, береза. Сортність: 1+, без обзолу. Загальна кількість продукції, що мала бути виготовлена - 640 штук. Враховуючи, що вартість 1 шт. продукції (1 піддону) становить 120,00 грн., загальна сума, яку замовник повинен був сплатити за виготовлену і передану продукцію становить 76 800,00 грн.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що оплата замовлення здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника на умовах 30% передоплати протягом 5 банківських днів з моменту підписання договору. Наступні 70% - в день підписання видаткової накладної або акту виконаних робіт.

Після обміну факсимільними копіями договору №10 на виготовлення піддонів ТОВ Піддон Плюс виставило позивачу рахунок на оплату від 12.09.2016 року та рахунок-фактуру №5 від 13.09.2016 року на передоплату за виготовлення піддонів 1200Х1200 на суму 23 040,00 грн.

14.09.2016 року ТОВ МП ТРАНС виконало взяті на себе зобов язання, здійснивши передоплату згідно рахунку №5 від 13.09.2016 року, що підтверджується платіжним дорученням №1298 від 14.09.2016 року, належним чином завіреного банком. В призначені платежу вказано - 30% передоплата згідно рахунку №5 від 13.09.2016 року.

Виходячи з п.4.1 розділу 4 договору підрядник бере на себе зобов язання виготовити продукцію протягом 10 днів з моменту перерахування авансу замовником. Наступні партії - згідно окремих замовлень. Оскільки кошти були перераховані, то кінцевий строк виготовлення продукції - не пізніше 24.09.2016 року.

Як стверджує позивач, відповідач свої зобов язання з виготовлення продукції не виконав, що є порушенням умов договору.

Відповідно до п.6.2 розділу 6 договору, яким передбачена відповідальність підрядника за порушення термінів виготовлення продукції, відповідач зобов язаний виплатити на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми замовлення за кожен день прострочення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача загальний розмір заборгованості- 40 264,25 грн., з яких: 23 040,00 грн. - сума передоплати в розмірі 30% та 17 224,25 грн. пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази повернення боргу, позовні вимоги не спростував.

При винесенні рішення суд виходив з доказів, що містяться в матеріалах справи. Оригінали витребуваних ухвалами суду документів сторонами представлено не було.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не спростував, не подав доказів погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю МП ТРАНС до ТзОВ ПІДДОН ПЛЮС про стягнення заборгованості в розмірі 40 264,25 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ПІДДОН ПЛЮС (79071, Львівська область, м.Львів, вулиця Наукова,82/62, код ЄДРПОУ 40537920) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю МП ТРАНС (88000, м.Ужгород, вулиця Огарьова,15, код ЄДРПОУ 38415178) борг в розмірі 40 264,25 грн., з яких: 23 040,00 грн. -борг по передоплаті 30%, 17 224,25 грн. - пеня, а також 1 600,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 09.10.2017 р.

Суддя Горецька З. В.