Рішення

від 04.10.2017 по справі 922/2395/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2017 р.Справа № 922/2395/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Косма К.І.

розглянувши справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Гранит", м. Харків про зобов'язання вчинити певні дії за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (дов.№08-11/4592/2-16 від 29.12.16);

відповідача - ОСОБА_2 (адвокат, договір від 02.08.17).

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Харківська міська рада, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Гранит", м. Харків, в якій просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма Гранит (АДРЕСА_1, 61103, код ЄДРПОУ - 25182373) привести у належний стан фасад житлового будинку літ. А-2 загальною площею 735,2 кв. м., житловою площею 283,0 кв. м. по вул. Богдана Хмельницького, 32, у м. Харкові.

Ухвалою господарського суду від 20.07.2017 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 02.08.2017 року о 10:30.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.08.2017 відкладено розгляд справи на 16.08.2017 о 11:30.

15.08.2017 до канцелярії господарського суду Харківської області представником відповідача був поданий відзив на позов за вх. № 26262, який долучений судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 16.08.2017 оголошено перерву до 19. 09.2017 о 12:00 год. та зобов'язано представника позивача надати додаткове обґрунтування позову з урахуванням відзиву.

19.09.2017 представником позивача до канцелярії суду було подане правове обґрунтування за вх. № 30407, яке долучено судом до матеріалів справи.

Після перерви в судовому засіданні розгляд справи було продовжено 19.09.2017 об 12:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.09.2017 задоволено узгоджене клопотання сторін про продовження строку розгляду спору за вх. №30411, продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 04.10.2017 (включно) та відкладено розгляд справи на 04.10.2017 о 11:30.

Присутній у судовому засіданні 04.10.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі із підстав викладених у позовній заяві та наданих до суду додаткових поясненнях та просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

Присутні у судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував у повному обсязі із підстав викладених у наданому до суду відзиві та додаткових документів.

Правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом (с. 4-2 ГПК України).

Згідно ч. 1 та 3 ст. 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Враховуючи те, що норми ст. 65 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши пояснення представника позивача і відповідача, дослідивши відзив на позов, письмові пояснення, всебічно та повно дослідивши надані до суду докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 10.07.2017 № 91542969 право власності на житловий будівлю літ. А-2 загальною площею 735,2 кв. м., житловою площею 283,0 кв. м. по вул. Богдана Хмельницького, 32, у м. Харкові зареєстровано за ТОВ ВКФ Гранит на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15.12.2006р.

Згідно п. 2 розділу 1 Протоколу засідання міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Харківської міської ради від 19 липня 2016 року №4, власника будівлі ТОВ ВКФ Гранит зобов'язано провести експертизу про можливість провести реконструкцію фасадної стіни будівлі. Встановлено строк виконання до 22.08.2016р.

У пункті 3 розділу 1 Протоколу №4 зазначено, що у випадку неможливості реконструкції будівлі зобов'язано ТОВ ВКФ Гранит провести заходи по зносу аварійної будівлі по вул. Б. Хмельницького, 32 літ А-2 , у відповідності з рішенням сесії Харківської міської ради від 04.07.2007 №130/07. Встановлено строк виконання до 01.09.2016р.

Рішенням 16 сесії Харківської міської ради 5 скликання №239/07 від 21.11.2007 №130/07 ТОВ ВКФ Гранит надано в оренду земельну ділянку по вул. Б. Хмельницького, 32 площею 0,0126 га, у т.ч. ділянку №1 - 0,0520 га без права забудови та ділянку №2 - 0,506 га для будівництва адміністративної будівлі за рахунок знесення будівлі літ. А-2 , до 01.12.2012 (але не пізніше здачі об'єкту до експлуатації).

Відповідний договір оренди земельної ділянки між сторонами не укладався.

На виконання протокольного рішення засідання міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Харківської міської ради від 19 липня 2016 року №4, ТОВ ВКФ Гранит отримано висновок про можливість організації мансардного поверху в житловій будівлі, розташованої за адресою: вул. Б. Хмельницького, 32 в м. Харкові, від 19.08.2016р., що не заперечується представником Харківської міської ради.

ТОВ ВКФ Гранит подана Декларація про початок виконання будівельних робіт з реконструкції житлового будинку з нежитловими приміщеннями підвалу під житлові квартири по вул. Б. Хмельницького, 32 в м. Харкові. Вид будівництва - реконструкція.

Вказана Декларація зареєстрована Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради 18.01.2017 року.

Також, ТОВ ВКФ Гранит виконано Містобудівний розрахунок Реконструкція житлового будинку з надбудовою під житлові квартири по вул. Б. Хмельницького, 32 в м. Харкові, який на цей час знаходиться з відповідним пакетом документів на розгляді і затвердження у Департаменті містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради, що не заперечується представником Харківської міської ради.

Обґрунтовуючи суду свою правову позицію, Харківська міська рада наголошувала на тому, що спірна будівля не є об'єктом комунальної власності територіальної громади м. Харкова. Згідно інформації Департаменту територіального контролю Харківської міської ради від 04.10.2016 №3904/0/226-16 документи, що посвідчують право власності або право користування земельної ділянкою за вказаною адресою, відсутні. Рішення Харківської міської ради від 04.07.2007 №130/07 ТОВ ВКФ Гранит не виконано. Обстеженням на місцевості встановлено, що спірний будинок знаходиться в аварійному стані. ТОВ ВКФ Гранит не має права власності або права користування земельною ділянкою. ТОВ ВКФ Гранит безпідставно не виконує рішення Харківської міської ради та норми діючого законодавства, зокрема, ст. 322 Цивільного кодексу України, Закону України "Про благоустрій населених пунктів", рішення Харківської міської ради "Про встановлення Правил благоустрою території міста Харкова" №504/11 від 16.11.2011 року, Державні будівельні норми В.1.2-14-2009 Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ .

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Закон України Про благоустрій населених пунктів визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.

У ст. 1 Закону зазначено, що благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Заходи з благоустрою населених пунктів це роботи щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації упорядкування об'єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання.

Відповідно до ст. 13 Закону до об'єктів благоустрою населених пунктів належать: 1) території загального користування: а) парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; б) пам'ятки культурної та історичної спадщини; в) майдани, площі, бульвари, проспекти; г) вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; ґ) пляжі; д) кладовища; е) інші території загального користування; 2) прибудинкові території; 3) території будівель та споруд інженерного захисту територій; 4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.

Згідно ст. 2 Закону благоустрій населених пунктів передбачає:

1) розроблення і здійснення ефективних і комплексних заходів з утримання територій населених пунктів у належному стані, їх санітарного очищення, збереження об'єктів загального користування, а також природних ландшафтів, інших природних комплексів і об'єктів; 2) організацію належного утримання та раціонального використання територій, будівель, інженерних споруд та об'єктів рекреаційного, природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення; 3) створення умов для реалізації прав та виконання обов'язків суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів.

Згідно ст. 10 Закону до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить: 1) затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; 2) затвердження правил благоустрою територій населених пунктів; 3) створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб'єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб); 4) визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об'єктів благоустрою.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить: 1) забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; 2) організація забезпечення на території населеного пункту чистоти і порядку, дотримання тиші в громадських місцях; 3) організація місць відпочинку для населення; 4) затвердження схем санітарного очищення населених пунктів та впровадження систем роздільного збирання побутових відходів; 5) здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо; 6) визначення місць стоянок транспортних засобів та майданчиків для паркування на об'єктах благоустрою; 7) визначення графіків роботи зовнішнього освітлення території; 8) визначення на об'єктах благоустрою місць розміщення громадських вбиралень; 9) залучення на договірних засадах коштів і матеріально-технічних ресурсів юридичних та фізичних осіб для здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; 10) визначення обсягів пайової участі власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення в утриманні об'єктів благоустрою; 11) визначення в установленому порядку розміру відшкодувань юридичними та фізичними особами за забруднення довкілля та інші екологічні збитки, спричинені порушенням законодавства у сфері благоустрою та охорони навколишнього природного середовища; 12) інформування населення про здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; 13) участь у проведенні щорічного всеукраїнського конкурсу "Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку"; 14) видача дозволу на порушення об'єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених цим Законом.

Статтею 15 Закону визначено порядок утримання об'єктів благоустрою. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об'єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об'єктів.

Балансоутримувача, що здійснюватиме утримання і ремонт об'єкта благоустрою, який перебуває у приватній власності, визначає власник такого об'єкта благоустрою.

Згідно п. 2 ст. 15 Закону Підприємство та балансоутримувач забезпечують належне утримання і своєчасний ремонт об'єкта благоустрою власними силами або можуть на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи та організації.

Відповідно до ст. 18 Закону підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів (які визначені в ст. 15 Закону) зобов'язані:

1) утримувати в належному стані об'єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об'єктів територію; 2) утримувати в належному стані закріплені за ними на умовах договору з балансоутримувачем об'єкти благоустрою (їх частини); 3) усувати на закріплених за ними об'єктах благоустрою (їх частинах) за власний рахунок та в установлені строки пошкодження інженерних мереж або наслідки аварій, що сталися з їх вини; 4) усувати на закріплених за ними об'єктах благоустрою (їх частинах) наслідки надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру в установленому порядку.

З аналізу вищевикладених норм вказаного Закону, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, вбачається, що житловий будинок не є об'єктом благоустрою і відповідач не є підприємством у сфері благоустрою населених пунктів, на якого законом покладено обов'язок утримувати в належному стані об'єкт благоустрою.

Застосування вимог Закону України Про благоустрій населених пунктів до спірних правовідносин між сторонами є безпідставним.

Посилання позивача на приписи Правил благоустрою території міста Харкова які затверджені 16.11.2011р. рішенням Харківської міської ради №504/11 також є безпідставним, у зв'язку з тим, що вони розроблені і прийнятті у відповідності до вимог Закону України Про благоустрій населених пунктів .

Посилання позивача на ч. 1 ст. 28 Закону України Про архітектурну діяльність також є безпідставним у зв'язку з тим, що позивач не надав доказів того, що спірна будівля відноситься до об'єктів архітектури.

Закон України Про регулювання містобудівної діяльності встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно ст. 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією;

Відповідно до ст. 29 зазначеного Закону, фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника.

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник повинен надати містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об'єкта будівництва.

Згідно норм вказаного Закону, відповідний орган виконавчої влади Харківської міської ради повинний погодити та видати відповідачу містобудівні умови для реконструкції спірної житлової будівлі.

ТОВ ВКФ Гранит для отримання містобудівних умов для виконання робіт з реконструкції будівлі, виконано Містобудівний розрахунок який знаходиться на погодженні у Департаменті містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради.

Аналізуючи норми Закону України Про регулювання містобудівної діяльності суд дійшов висновку, що без дозвільних документів, погоджених містобудівних умов ТОВ ВКФ Гранит не має правових підстав розпочати роботи з реконструкції спірного житлового будинку. В противному випадку, останній буде притягнений до адміністративної та кримінальної відповідальності за проведення будівництва, реконструкції без оформлення відповідних дозвільних документів на проведення реконструкції.

Суд критично відноситься на посилання представника Харківської міської ради в обґрунтування позову, про відсутність у ТОВ ВКФ Гранит права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 34 Про регулювання містобудівної діяльності , реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об'єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, реконструкція або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення, а також комплексна реконструкція кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду і нове будівництво об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури відповідно до містобудівної документації на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

Отже, земельна ділянка відноситься до комунальної власності та ТОВ ВКФ Гранит має намір проводити роботи з реконструкції застарілого житлового будинку, у свою чергу Закон не вимагає документу від відповідача на підтвердження права власності або користування земельною ділянкою.

Крім того, позивач не надав належних доказів того, що спірний житловий будинок знаходиться в аварійному стані. В матеріалах справи відсутній висновок спеціаліста або експерта про те, що житловий будинок дійсно знаходиться в аварійному стані. В Протоколі №4 від 19 липня 2016 року засідання міської комісії міститься лише загальна інформація, яка викладена на розсуд членів комісії та не підтверджена жодним документом.

Державні будівельні норми В.1.2-14-2009 Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ на які посилається позивач як на підставу позову, призначені для використання в якості керівного документа при розробленні будівельних норм, стандартів і інших документів (технічних умов, технічних регламентів) з вишукування, проектування, будівництва, технічної експлуатації або припинення експлуатації будівельних об'єктів та їх складових частин.

Крім того, позивач просить суд зобов'язати відповідача привести у належний стан фасад житлового будинку але при цьому не визначив яким способом або шляхом, в який термін, тощо.

Відповідно до ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підстав, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно вимог передбачених ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 4 - 2 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

У відповідності зі статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

У відповідності до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Позов Харківської міської ради безпідставний, не містять належного правового обґрунтування з урахуванням діючого законодавства України, та подано передчасно. ТОВ ВКФ Гранит до подачі позову до суду, розпочав проводити роботи з оформлення дозвільних документів на проведення будівельних робіт з реконструкції спірної житлової будівлі, що підтверджується поясненнями представників сторін і матеріалами справи.

Відповідно до ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підстав, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно вимог передбачених ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 4 - 2 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

У відповідності з статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Повне рішення складено 09.10.2017 р.

Суддя ОСОБА_3