Рішення

від 10.10.2017 по справі 924/45/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" жовтня 2017 р. Справа № 924/45/17

Господарський суд Хмельницької області у колегіальному складі: Головуючий суддя Танасюк О.Є., суддя Муха М.Є., суддя Заверуха С.В. розглянувши матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" -ОСОБА_1 м.Київ

до приватного підприємства "Країна Меблів" м.Хмельницький

про стягнення 1977904,14 грн. - заборгованості по відсоткам за кредитним договором №НКЛ-944/2 за період з 01.12.2015р. по 30.11.2016р.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 22.09.2017р.

від відповідача: ОСОБА_3 - представник за довіреністю від 19.06.2017р.

В судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі заяви судді Танасюк О.Є. від 20.03.2017р. та враховуючи клопотання позивача від 20.03.2017р., відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 20.03.2017р. за підписом керівника апарату суду ОСОБА_4, подальший розгляд справи №924/45/17 було призначено до розгляду в колегіальному складі суддів: Танасюк О.Є. (головуючий), ОСОБА_5, ОСОБА_6

Ухвалою суду від 20.03.2017р. справу прийнято до розгляду колегією суддів.

На підставі службової записки судді Танасюк О.Є. від 01.06.2017р., відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 01.06.2017р. за підписом в.о. керівника апарату суду ОСОБА_7, у зв'язку з відпусткою судді Мухи М.Є. подальший розгляд справи №924/45/17 було призначено в колегіальному складі суддів: Танасюк О.Є. (головуючий), ОСОБА_8, ОСОБА_5

Ухвалою суду від 01.06.2017р. справу прийнято до розгляду колегією суддів.

На підставі службової записки судді Танасюк О.Є. від 08.08.2017р., відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 08.08.2017р., у зв'язку з відпусткою судді Виноградової В.В., подальший розгляд справи №924/45/17 призначено до розгляду в колегіальному складі суддів: Танасюк О.Є. (головуючий), ОСОБА_6, ОСОБА_5

Ухвалою суду від 08.08.2017р. справу прийнято до розгляду колегією суддів.

Суть спору: позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 1977904,14 грн. - заборгованості по відсоткам за кредитним договором №НКЛ-944/2 за період з 01.12.2015р. по 30.11.2016р.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору кредитної лінії №НКЛ-944/2 від 15.04.2009р., а також на ст. ст. 525, 530, 610, 612, 625, 1049 ЦК України.

Зазначає, що згідно п.1.1., п.1.1.1. кредитного договору №НКЛ-944/2 від 15.04.2009р. позивач надав відповідачу грошові кошти у тимчасове користування в межах не відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 6616000,00 грн. зі сплатою 17% річних з кінцевим терміном повернення заборгованості за всіма траншами до 11.02.2011р. на умовах визначених договором.

Позивач повідомляє, що умови кредитного договору виконав та надав кредитні кошти, що підтверджується виписками по особовим рахункам та меморіальним ордером.

Проте відповідач не виконав належним чином умови кредитного договору, внаслідок чого, станом на 28.12.2016р. в останнього утворилась заборгованість.

Представник позивача в судовому засіданні, а також у письмових поясненнях від 18.05.2017р., від 31.05.2017р. та від 22.06.2017р. позовні вимоги підтримав. У поясненнях, посилаючись на ст. 261 ЦК України, зазначав, що початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд, наголошував на тому, що право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного такого платежу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Позивач вважає, що правовідносини що випливають з кредитних договорів регулюються приписами ст. ст. 1046-1054-1 ЦК України (а не ст. 536 ЦК України), а ст. 1054 ЦК України чітко передбачено, що плата за користування кредитними коштами (проценти) є невід'ємною, іманентною частиною кредиту, що, також, узгоджується з приписами ст. 49 ЗУ "Про банки і банківську діяльність", відповідно до якої, надання безпроцентних кредитів забороняється. Відтак, сплата відсотків за кредитним договором є одним із основних зобов'язань за кредитним договором. Наголошує на тому, що оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом підлягають стягненню з відповідача у межах строку позовної давності. Звертаючи увагу суду на позицію Верховного суду України, викладену у постанові від 29 жовтня 2014р. по справі №6-169цс14, наголошує на тому, що умовами кредитного договору встановлені зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника сплатити відсотки у певному розмірі та у певний час, а право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного такого платежу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.05.2017р. подав заяву, в якій просив застосувати позовну давність до правовідносин, які є предметом судового розгляду у справі №924/45/17 та у зв`язку із цим відмовити публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" -ОСОБА_1 м. Київ у задоволенні позову.

Також у заяві відповідач повідомив, що 11.02.2011р. між публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та приватним підприємством "Країна Меблів" укладено додаткову угоду №1 до договору кредитної лінії №НКЛ-944/2 від 15.04.2009р., якою, зокрема, визначено, що кінцевим терміном погашення заборгованості за всіма траншами - до 10.02.2012р. Звернув увагу суду на те, що кредит надано 21.04.2009р. відповідно до меморіального ордеру №9053483 в сумі 6575000,00 грн.

Відповідач зазначив, що згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором кредиту №НКЛ-944/2 від 15.04.2009р. відповідач перестав погашати заборгованість за кредитним договором починаючи з 01.10.2011р., а 12.05.2010р. за порушення відповідачем зобов'язань, передбачених пп. 3.3. договору кредитної лінії, позивач здійснив нарахування штрафних санкцій. Повідомив, що, враховуючи припис п.5.3. Договору кредитної лінії, з 12.05.2010р. було припинено його кредитування, відповідач повинен був здійснити дострокове повернення отриманого кредиту, сплатити проценти за користування кредитом. Також повідомляє, що вказаним кредитним договором був встановлений кінцевий термін погашення всіх отриманих за договором кредитних траншів -10.02.2012р.

Відповідач вважає, що на час звернення позивача до суду з позовом спливла встановлена законом 3-річна позовна давність для стягнення основного боргу за кредитним договором, відтак - спливла позовна давність для стягнення процентів (відсотків), нарахованих позивачем за кредитним договором, оскільки такі проценти (відсотки) є складовою загальної суми боргу, відповідач просить застосувати позовну давність до правовідносин, які є предметом судового розгляду у справі №924/45/17, та в зв'язку з цим, відмовити в позові.

У поясненнях відповідача від 22.06.2017р. зазначається, що проценти, які нараховувалися позивачем згідно умов договору кредитної лінії, в межах визначеного цим договором строку виконання зобов'язання (до 10.02.2012р.) є, в розумінні приписів ст.ст. 536, 1054 Цивільного кодексу України, платою за користування чужими грошовими коштами. Передбачені договором кредитної лінії збільшені проценти, що нараховувалися у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язання (тобто ставка, на яку збільшена плата за користування позикою (кредиту)), є мірою відповідальності боржника, що передбачена в ст.625 Цивільного кодексу України та застосована до відповідача за невиконання умов кредитного договору.

Звертає увагу суду на те, що п. 1 ст. 6 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. При цьому, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996р. за заявами №22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011р. за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Посилаючись на постанову Верховного Суду України від 29.06.2016р. у справі №6-1188цс16, постанову від 16.11.2016р. у справі №6-900цс16 та постанову від 02.12.2015р. у справі №6-249цс15, наголошує на необхідності врахування приписів ст. 266 Цивільного кодексу України, згідно якої зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Представник відповідача в судовому засіданні наполягає на задоволенні заяви про застосування позовної давності від 18.05.2017р. з підстав, наведених у поясненнях від 22.06.2017р., та просить суд відмовити в позові.

Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступне.

15.04.2009р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Дельта", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (кредитором) та приватним підприємством "Країна Меблів" (позичальником) укладено договір кредитної лінії №НКЛ-944/2. За змістом п.1.1 договору кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (надалі за текстом - "кредит").

Згідно з п. 1.1.1. договору надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами на умовах визначених цим договором в межах невідновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 6616000,00 грн., надалі за текстом кожна частина окремо - "транш", а у сукупності - "транші" зі сплатою 17% річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості за всіма траншами до 11.02.2011р., на умовах визначених, цим договором. У разі прострочення кінцевого терміну погашення кредиту, який визначено в п. 1.1.1 цього договору, починаючи з дня, наступного за кінцевим терміном (днем) погашення заборгованості за кредитом по день фактичного погашення заборгованості за цим договором, позичальник сплачує кредитору винагороду за використання кредиту в розмірі 30 % річних.

За умовами п. 2.6. договору нарахування відсотків за користування траншем кредиту здійснюється у валюті кредиту щомісячно, в останній робочий день поточного місяця, за фактичну кількість днів користування відповідним траншем кредиту в періоді (28-29-30-31/365). При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення траншу кредиту.

Відповідно до п.2.7. договору сплата процентів здійснюється у валюті кредиту на рахунок в ТОВ "Комерційний банк "Дельта" щомісячно, не пізніше 10 (десятого) числа місяця наступного за звітним.

Згідно з п. 2.8. договору у разі наявності простроченої заборгованості за кредитом та несплачених відсотків за його використання, кошти в першу чергу направляються на сплату прострочених відсотків за його використання.

Позичальник зобов'язаний: протягом строку фактичного використання траншів кредиту сплачувати відсотки за їх використання в порядку, визначеному цим договором, а також повертати кредиторові у повному обсязі транші кредиту зі сплатою винагороди кредитора та можливих штрафних санкцій, у терміни, визначені цим договором (п. п. 3.3.4., 3.3.5. договору).

Відповідно до п. 4.3. договору у випадку не виконання позичальником зобов'язань, визначених п.3.3.2-3.3.12 цього договору, протягом більше 15 днів, термін надання траншів кредиту вважаються таким що закінчився та, відповідно, позичальник зобов'язаний погасити наявну заборгованість за кредитом, сплатити винагороду кредитора та нараховані штрафні санкції. Після повного погашення заборгованості позичальника за цим договором - дія договору припиняється.

Цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п. 8.3 договору).

11.02.2011р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Дельта", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (кредитором) та приватним підприємством "Країна Меблів" (позичальником) укладено додаткову угода №1 до договору кредитної лінії №НКЛ-944/2, у якій сторони домовились викласти пункт 1.3, ст. 1 договору в наступній редакції: "1.1.1. Надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами на умовах визначених цим договором в межах невідновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 6616000,00 грн., надалі за текстом кожна частина окремо - "транш", а у сукупності - "транші", зі сплатою 17% річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості за всіма траншами до 10.02.2012р., на умовах визначених цим договором. У разі прострочення кінцевого терміну погашення кредиту, який визначено в п. 1.1.1 цього договору, починаючи з дня, наступного за кінцевим терміном (днем) погашення заборгованості за кредитом по день фактичного погашення заборгованості за цим договором, позичальник сплачує кредитору винагороду за використання кредиту в розмірі 30 % річних.".

Договір кредитної лінії №НКЛ-944/2 від 15.04.2009р. та додаткова угода від 11.02.2011р. до нього підписані представниками сторін та скріплені відбитками їх печаток.

На виконання умов вищевказаного договору позивачем надано відповідачу 6575000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №9053483 від 21.04.2009р. та виписками по особовим рахункам за період з 15.04.2009р. по 27.12.2016р., однак кредит у встановлених договором обсязі та строки не повернуто.

До матеріалів справи додано: розрахунки заборгованості; копії рішення виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб №181 від 02.10.2015р., витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 13.09.2016р., копії судових рішень тощо.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору кредитної лінії №НКЛ-944/2 від 15.04.2009р. та додаткових угод до нього, ПАТ "Дельта банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з приватного підприємства "Країна Меблів" 1977904,14 грн. - заборгованості по відсоткам за кредитним договором №НКЛ-944/2 за період з 01.12.2015р. по 30.11.2016р.

Аналізуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, суд до уваги приймає наступне:

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Пунктом 3 ст. 3 ст. 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З матеріалів справи вбачається, що 15.04.2009р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Дельта", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (кредитором) та приватним підприємством "Країна Меблів" (позичальником) укладено договір кредитної лінії №НКЛ-944/2, за змістом п. 1.1. якого кредитор зобов'язався надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (надалі за текстом - "кредит").

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Пунктом 1.1.1. договору передбачений розмір процентів - 17 % річних, а у разі прострочення кінцевого терміну погашення кредиту, який визначено в п. 1.1.1 цього договору, починаючи з дня, наступного за кінцевим терміном (днем) погашення заборгованості за кредитом по день фактичного погашення заборгованості за цим договором, позичальник сплачує кредитору винагороду за використання кредиту в розмірі 30% річних.

Згідно з п. 2.6. договору нарахування процентів за користування кредитом (траншем кредиту) здійснюється у валюті кредиту щомісячно, в останній робочий день поточного місяця, за фактичну кількість днів користування відповідним траншем кредиту в періоді (28-29-30-31/365). При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення траншу кредиту.

Відповідно до п. 2.7. Договору сплата процентів здійснюється у валюті кредиту на рахунок ТОВ "КБ "Дельта" щомісячно, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

В той же час, відповідачем не було надано належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України щодо належного виконання ним умов договору кредитної лінії №НКЛ-944/2 від 15.04.2009р. зі сплати суми кредиту та заборгованості по відсоткам за договором.

З огляду на вищезазначене, враховуючи встановлений в п. 2.6 договору порядок нарахування відсотків за користування траншем кредиту за фактичну кількість днів в періоді 28-29-30-31/365, суд прийшов до висновку, що розрахунок позивача є арифметично вірним, а позов - обґрунтованим.

З приводу заяви відповідача про застосування позовної давності судом відзначається таке.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Частинами 3, 4 ст.267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, з огляду на те, що сторонами підтверджено факт неповернення відповідачем отриманих ним грошових коштів у сумі 6575000,00 грн., судом відзначається, що сплив позовної давності щодо стягнення отриманого кредиту за договором кредитної лінії №НКЛ-944/2 від 15.04.2009р. (враховуючи, що згідно з пунктом 1.1.1 договору кредитної лінії №НКЛ-944/2 від 15.04.2009р. й із врахуванням змін, внесених до договору додатковою угодою №1 від 11.02.2011р., кінцевим терміном повернення заборгованості за всіма траншами є 10.02.2012р.) не свідчить про припинення зобов'язання, що виникло з укладенням означеного договору. При цьому, судом взято до уваги, що із закінченням позовної давності суб'єктивне право не погашається, а продовжує існувати, хоча його реалізація в примусовому порядку є ускладненою (з огляду на можливість подання у суді заяви сторони у спорі про застосування позовної давності та можливість невизнання судом причин пропущення позовної давності поважними).

Відтак, враховуючи наведене та беручи також до уваги, що контрагенти за договором від 15.04.2009р., втілюючи закріплений п. 3 ст. 3 ст.627 ЦК України принцип свободи договору (який передбачає, зокрема, що сторони є вільними у визначенні умов договору), погодили, що договір кредитної лінії №НКЛ-944/2 від 15.04.2009р. діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п.8.3 договору), і після повного погашення заборгованості позичальника за цим договором дія договору припиняється (п.4.3 договору), судом констатується чинність означеного договору та наявність у кредитора суб'єктивного права вимагати як повернення кредиту (незалежно від можливості його реалізації в примусовому порядку), так і сплати процентів. Водночас, судом враховано умови договору про те, що у разі прострочення кінцевого терміну повернення кредиту (10.02.2012р.) у позичальника виникає обов'язок сплати 30% річних (п.1.1.1. договору), що також засвідчує продовження дії договору після 10.02.2012р. з періодичною (п.2.7. договору) сплатою процентів (винагороди) кредитору.

Крім того, судом відзначається, що змістом пункту 2.6 договору засвідчується наявність волевиявлення сторін, спрямованого на те, що передбачені пунктом 1.1.1. договору проценти за користування кредитом нараховуються по день фактичного погашення заборгованості (кредиту).

Таким чином, судом констатується наявність правових підстав для нарахування позивачем на неповернуту суму кредиту за договором від 15.04.2009р. у розмірі 6575000,00 грн. відсотків (в тому числі, у період з 01.12.2015р. по 30.11.2016р.).

Разом з тим, як встановлено судом, відповідач, посилаючись на ст. 266 ЦК України, вважає, що заявлені позивачем вимоги не можуть бути задоволені, оскільки спливла позовна давність щодо стягнення основної суми боргу - наданого відповідачу кредиту, відтак, вважається, що спливла позовна давність і до додаткової вимоги - стягнення процентів, нарахованих за користування кредитом.

Стосовно наведеного твердження відповідача судом відзначається, що згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Проте, суд вважає, що відповідач безпідставно розцінює вимогу щодо сплати процентів за користування кредитом як додаткову вимогу з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, кредитний договір завжди є оплатним, на відміну від договору позики, який може не передбачати обов'язку сплати процентів (ст.ст. 1046, 1048 ЦК України). Тому, зважаючи на те, що обов'язок позичальника сплачувати проценти є істотною умовою кредитного договору (як, наприклад, ітотною умовою договору оренди є обов'язок орендаря сплачувати орендну плату), судом відзначається, що за відсутності обов'язку позичальника сплачувати проценти договір щодо надання грошових коштів не міг би за своєю правовою природою вважатись кредитним договором.

Відтак, вимога щодо стягнення з позичальника процентів (сплата яких є істотною умовою кредитного договору) є основною вимогою.

Крім того, судом взято до уваги, що за змістом ст. 548 ЦК України забезпечуватись може виконання не будь-якого, а лише основного зобов'язання (тому в договорі від 15.04.2009р. і міститься умова щодо забезпечення виконання основного зобов'язання зі сплати процентів неустойкою у вигляді пені - п.4.1. договору), що також засвідчує правову суть зобов'язання зі сплати процентів як основного зобов'язання.

Зважаючи на викладене, твердження відповідача про те, що сплив позовної давності щодо стягнення наданого відповідачу кредиту має наслідком сплив позовної давності до вимоги про стягнення процентів, нарахованих за користування кредитом, суд вважає необґрунтованим, оскільки зазначена вимога стосовно стягнення процентів не є додатковою (забезпечувальною) в розумінні ЦК України (в тому числі, ст.266 ЦК України).

Також судом береться до уваги правова позиція Верховного Суду України, викладена в постанові від 02.12.2015р. у справі №6-249цс15 стосовно того, що оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом та пеня за процентами підлягають стягненню з відповідача у межах строку позовної давності. Крім того, також врахована правова позиція Верховного Суду України, наведена в постанові від 06.12.2016р. у справі №6-2520цс15, відповідно до якої у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність (ст. 257 ЦК України) за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами (у договорі від 15.04.2009р. періодичність сплати процентів передбачена у п.2.7.), повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Отже, господарський суд констатує, що заява відповідача про застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення передбачених договором кредитної лінії №НКЛ-944/2 від 15.04.2009р. відсотків (за період з 01.12.2015р. по 30.11.2016р.) не підлягає задоволенню з огляду на відсутність факту пропущення позивачем позовної давності при зверненні до суду з даним позовом. Відтак, наявність поданої заяви відповідача про застосування позовної давності не може бути підставою для відмови у позові.

Таким чином, беручи до уваги наведене вище, суд вважає за необхідне задовольнити обґрунтовані вимоги позивача про стягнення з відповідача 1977904,14 грн. заборгованості по відсотках (за період з 01.12.2015р. по 30.11.2016р.) за договором кредитної лінії №НКЛ-944/2 від 15.04.2009р.

Судові витрати згідно зі ст. 49 ГПК України підлягають покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" -ОСОБА_1 м.Київ до приватного підприємства "Країна Меблів" м.Хмельницький про стягнення 1977904,14 грн. - заборгованості по відсоткам за кредитним договором №НКЛ-944/2 за період з 01.12.2015р. по 30.11.2016р. задовольнити .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю приватного підприємства "Країна Меблів" (м. Хмельницький, вул. Чорновола, буд. 88, код ЄДРПОУ 33526475) на користь публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, код ЄДРПОУ 34047020) 1977904,14 грн. (один мільйон дев'ятсот сімдесят сім тисяч дев'ятсот чотири гривні 14 коп.) заборгованості по відсотках, 29668,56 грн. (двадцять дев'ять тисяч шістсот шістдесят вісім гривень 56 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Повний текст рішення складено 10.10.2017р.

Головуючий суддя О.Є. Танасюк

Суддя М.Є. Муха

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук. 4 прим. :

1 - до справи,

2,3 - позивачу, публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" -ОСОБА_1 (01014, м.Київ, бул. Дружби Народів, буд.38 ), (01133, м.Київ, вул.Щорса,36-Б) - за заявою,

4 - відповідачу- приватне підприємство "Країна Меблів" (29000, м.Хмельницький, вул.Чорновола, буд.88) - за заявою.