Рішення

від 09.10.2017 по справі 927/807/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

?09? жовтня 2017 року справа № 927/807/17

Позивач: ОСОБА_1 підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія ЕНЕРГОАТОМ , вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032

В особі: Відокремленого підрозділу Атомкомплект Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія ЕНЕРГОАТОМ , вул. Жилянська, буд. 108 А, м. Київ, 01032

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю БАЗИС-А ,

вул. Індустріальна, буд. 2, м. Прилуки, Чернігівська область, 17509

Предмет спору: про стягнення штрафних санкцій в сумі 667605,16 грн.

Суддя І.Г.Мурашко

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_2 довіреність № 129/10 від 20.08.2015, представник

від відповідача: ОСОБА_3 - директор, наказ від 01.04.2011 за № 3

В судовому засіданні 09.10.2017 р., після закінчення оголошеної перерви у судовому засіданні 25.09.2017, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОСОБА_1 підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія ЕНЕРГОАТОМ , в особі Відокремленого підрозділу Атомкомплект Державного підприємства Національна енергогенеруюча компанія ЕНЕРГОАТОМ , подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю БАЗИС - А про стягнення штрафних санкцій в сумі 667605,16 грн., з яких 284676,24 грн. сума пені за період з 01.09.2015 по 30.12.2015 та 382928,92 грн. сума штрафу, нарахованих за порушення відповідачем строків поставки продукції, погоджених сторонами умовами договору поставки від 20.08.2015 за № 53-129-01-15-00563 та Специфікації № 1 до нього.

Позивач у судових засіданнях 25.09.2017 та 09.10.2017 заявлений позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач відзивом на позов та повноважний представник у судових засіданнях 25.09.2017 та 09.10.2017 проти задоволення позову заперечив (а.с.107-112, т. 1/2; 23, т. 2/2). Відповідач пояснив, що саме неналежне виконання позивачем зобов'язань з оплати поставленої продукції за договорами від 10.03.2015 за № 53-129-01-15-00430 та від 20.08.2015 за № 53-129-01-15-00563 зумовило затримку поставки продукції за договором від 20.08.2015 за № 53-129-01-15-00563. Відповідач зауважив, що на дату підписання договору від 20.08.2015 за № 53-129-01-15-00563, у позивача була прострочена заборгованість за договором від 10.03.2015 за № 53-129-01-15-00430 в сумі 2274986,12 грн., що спричинило критичний фінансовий стан ТОВ БАЗИС - А та зумовило відсутність у нього достатніх обігових коштів для закупівлі продукції для постачання за спірним договором. На думку відповідача, наявність несплаченої позивачем заборгованості за договором від 10.03.2015 за № 53-129-01-15-00430, надало відповідачу право зупинити постачання продукції за договором від 20.08.2015 за № 53-129-01-15-00563, з огляду на зміст ч. 5 ст. 692 ЦКУ. Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне постачання продукції є безпідставним. Разом з тим, у відзиві на позов відповідачем заявлено клопотання про зменшення суми неустойки до 5 % від заявленої до стягнення. Заявлене клопотання відповідач обґрунтував важким фінансовим станом, зокрема наявністю збитків за підсумками господарської діяльності за 1 півріччя 2017 року, а також відсутністю у позивача збитків за результатами господарської операції за спірним договором. Відповідач ствердив, що стягнення за рішенням надмірної неустойки призведе до банкрутства підприємства та, як наслідок, втрати працівниками підприємства БАЗИС - А робочих місць, і відповідно фактичного незадоволення вимог позивача (а.с. 107-112, т. 1/2, а.с. 23, т.2/2).

Позивач заперечив проти доводів відповідача та проти зменшення суми неустойки, що заявлена ним до стягнення. Спростовуючи доводи відповідача, позивач вказав, що ТОВ БАЗИС - А свідомо прийняло на себе зобов'язання з поставки продукції на визначених умовах постачання, уклавши договір поставки від 20.08.2015 за № 53-129-01-15-00563, у період виконання договору поставки від 10.03.2015 за № 53-129-01-15-00430. Вказані договори є окремими самостійними правочинами, укладеними за окремими конкурсними торгами відповідно ЗУ Про здійснення державних закупівель , що діяв на період проведення конкурсних торгів на укладення спірного договору. Позивач пояснив, що ним, як замовником, відповідно до ст. 31 вказаного Закону, було акцептовано пропозицію конкурсних торгів відповідача. Пропозиція відповідача, як учасника конкурсних торгів, містила, зокрема, перелік товарів, технічні характеристики, ціну пропозиції, умови розрахунків, строк постачання та інші необхідні дані. Отже, як ствердив позивач, умови щодо строку постачання були запропоновані саме відповідачем у своїй пропозиції конкурсних торгів. Таким чином, відповідач, як переможець конкурсних торгів, пропозицію якого було акцептовано, усвідомлюючи умови поставки продукції, підписав з позивачем, як із замовником закупівлі, договір від 20.08.2015 та прийняв на себе зобов'язання щодо постачання вапна будівельного відповідно до його конкурсної пропозиції на строк: 832 т. - серпень 2015 рік; 768 т. -вересень 2015 рік; 642 т. - жовтень 2015 рік. Позивач наголосив, що умови договору поставки від 20.08.2015 за № 53-129-01-15-00563 не були поставлені в залежність від виконання договору поставки від 10.03.2015 за № 53-129-01-15-00430, а тому у відповідача не має підстав обґрунтовувати неналежне виконання своїх зобов'язань з поставки за договором від 20.08.2015 за № 53-129-01-15-00563 обставинами іншого правочину.

Заперечуючи проти зменшення суми неустойки, позивач вказав, що відсутність у відповідача оборотних коштів, не є підставою для звільнення його від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов'язань. Позивач звернув увагу суду, що відповідач є суб'єктом господарювання, що здійсню свою діяльність на власний ризик з метою отримання прибутку, в той же час, як позивач є державним підприємством, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. При цьому, право позивача на стягнення неустойки виникає незалежно від наявності у нього збитків, завданих невиконанням чи неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань, а тому посилання відповідача на те, що в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження понесених позивачем збитків, - не заслуговують на увагу.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд , -

В С Т А Н О В И В :

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З матеріалів справи вбачається, що 20 серпня 2015 року ОСОБА_1 підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія ЕНЕРГОАТОМ (покупець, позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю БАЗИС -А (постачальник, відповідач по справі) укладено договір поставки за № 53-129-01-15-00563, за умовами якого відповідач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у договорі, виготовити та поставити вапно будівельне виробництва ТОВ Галтехнопарк , Україна (надалі - продукція) для потреб ВП Рівненська АЕС ДП НАЕК ЕНЕРГОАТОМ , а позивач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у договорі, прийняти та оплатити продукцію (п. 1.1 договору) (а.с.20-26, т.1/2).

Пунктом 1.2 договору сторони погодили, що найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна і строк поставки зазначено в Специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Розділом ІІІ Ціна договору сторони погодили, що сума договору складає 5999993,40 грн., у тому числі ПДВ 20% - 999998,90 грн. Згідно п. 5.1 договору строк поставки продукції зазначається в Специфікації.

Виходячи з умов Специфікації № 1 до договору від 20.08.2015 за № 53-129-01-15-00563, сторони погодили, що відповідач має поставити позивачу продукцію вапно будівельне (сорт 2) ДСТУ Б.В.2.7-90:2011 ВП-А-К-2-подр. (негашене, без добавок, швидкого гасіння, кальцієве, сорт ІІ) у кількості 2242,15 тон за ціною 2230,00 грн.(без ПДВ), загальною вартістю 5999993,40 грн. (з ПДВ) у наступні строки: 832,0 тон - серпень 2015 року, 768,0 тон - вересень 2015 року, 642,15 тон - жовтень 2015 року (а.с.27, т. 1/2).

За умовами п. 5.4 договору, датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію , що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача. Приймання продукції здійснюється покупцем (вантажоодержувачем) на складі вантажоодержувача у відповідності до супровідних документів (п. 5.7 договору). Право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі, який підтверджує виконання постачальником свого зобов'язання щодо поставки продукції (п. 5.11 договору).

Пунктом 6.3.1 договору на відповідача покладено обов'язок забезпечити поставку продукції у строки, встановлені договором.

Судом встановлено, що відповідач порушив договірні зобов'язання та поставив, обумовлену договором від 20.08.2015 за № 53-129-01-15-00563 продукцію із порушенням строків, погоджених сторонами Специфікацією № 1 до нього.

Так, виходячи із умов пункту 1 Специфікації № 1 до договору № 53-129-01-15-00563, відповідач мав поставити позивачу продукцію вапно будівельне в обсязі 832,0 тон у строк - серпень 2015 року, тобто граничною датою поставки було 31 серпня 2015 року. Натомість відповідач, в порушення умов договору та Специфікації № 1 до нього, поставив погоджену продукцію у наступні строки:

-за видатковою накладною від 18.09.2015 за № 85 в обсязі 132 тон. вартістю 353232,00 грн., - прострочивши 17 календарних днів (а.с.32). Акт приймання - передачі № 118/13 вказаної продукції підписаний сторонами 24 вересня 2015 року (а.с.33);

-за видатковою накладною від 18.09.2015 за № 86 в обсязі 65,9 тон вартістю 176348,40 грн. - прострочивши 17 календарних днів (а.с.34). Акт приймання - передачі № 118-1/13 вказаної продукції підписаний сторонами 24 вересня 2015 року (а.с35);

-за видатковою накладною від 12.10.2015 за № 87 в обсязі 131,6 тон вартістю 352161,60 грн., прострочивши 41 календарних днів (а.с.36). Акт приймання - передачі № 122/13 підписаний сторонами 15.10.2015 (а.с.37);

-за видатковою накладною від 12.10.2015 за № 88 в обсязі 65,5 тон вартістю 175278,00 грн., - прострочивши 41 календарних днів (а.с.38). Акт приймання - передачі № 123/13 підписаний сторонами 15.10.2015 (а.с.39);

-за видатковою накладною від 20.10.2015 за № 89 в обсязі 133,95 тон вартістю 358450,20 грн. - прострочивши 49 календарних днів (а.с.40). Акт приймання - передачі № 124/13 підписаний сторонами 23.10.2015 (а.с.41);

- за видатковою накладною від 20.10.2015 за № 90 в обсязі 66,9 тон вартістю 179024,40 грн. -прострочивши 49 календарних днів (а.с.42). Акт приймання - передачі № 125/13 підписаний сторонами 26.10.2015 (а.с.43);

- за видатковою накладною від 30.10.2015 за № 93 в обсязі 64,6 тон вартістю 172869,60 грн. -прострочивши 59 календарних днів (а.с.44). Акт приймання - передачі № 126/13 підписаний сторонами 02.11.2015 (а.с.45);

-за видатковою накладною від 28.10.2015 за № 92 в обсязі 129,5 тон вартістю 346542,00 грн. -прострочивши 57 календарних днів (а.с.46). Акт приймання - передачі № 128/13 підписаний сторонами 04.11.2015 (а.с.47);

- за видатковою накладною від 05.11.2015 за № 97 в обсязі 42,05 тон вартістю 112525,80 грн. - 05 листопада 2015 року, прострочивши 65 календарних днів (а.с.48). Акт приймання - передачі № 131/13 підписаний сторонами 10.11.2015 (а.с.49).

У відповідності до пункту 2 Специфікації № 1 до договору № 53-129-01-15-00563, відповідач мав поставити позивачу продукцію вапно будівельне в обсязі 768,0 тон у строк - вересень 2015 року, тобто граничною датою поставки було 30вересня 2015 року. Натомість відповідач, в порушення умов договору та Специфікації № 1 до нього, поставив погоджену продукцію у наступні строки:

-за видатковою накладною від 05.11.2015 за № 97 в обсязі 24,75 тон вартістю 66231,00 грн., - прострочивши 35 календарних днів (а.с.48).Акт приймання - передачі № 131/13 підписаний сторонами 10.11.2015 (а.с.49);

-за видатковою накладною від 06.11.2015 за № 98 в обсязі 66,5 тон вартістю 177954,00 грн., - прострочивши 36 календарних днів (а.с.50). Акт приймання - передачі № 132/13 підписаний сторонами 10.11.2015 (а.с.51);

-за видатковою накладною від 12.11.2015 за № 99 в обсязі 133,3 тон вартістю 356710,80 грн., прострочивши 42 календарних днів (а.с.52). Акт приймання - передачі № 133/13 підписаний сторонами 16.11.2015 (а.с.53);

-за видатковою накладною від 16.11.2015 за № 100 в обсязі 136,75 тон вартістю 365943,00 грн., - прострочивши 46 календарних днів (а.с.54). Акт приймання - передачі № 137/13 підписаний сторонами 19.11.2015 (а.с.55);

-за видатковою накладною від 19.11.2015 за № 102 в обсязі 64,4 тон вартістю 172334,40 грн., прострочивши 49 календарних днів (а.с.56). Акт приймання - передачі № 139/13 підписаний сторонами 26.11.2015 (а.с.57);

-за видатковою накладною від 21.11.2015 за № 104 в обсязі 62,1 тон вартістю 166179,60 грн., прострочивши 51 календарних днів (а.с.58). Акт приймання - передачі № 138/13 підписаний сторонами 23.11.2015 (а.с.59);

-за видатковою накладною від 25.11.2015 за № 106 в обсязі 65,05 тон вартістю 174073,80 грн., прострочивши 55 календарних днів (а.с.60). Акт приймання - передачі № 141/13 підписаний сторонами 30.11.2015 (а.с.61);

-за видатковою накладною від 26.11.2015 за № 107 в обсязі 65,8 тон вартістю 176080,80 грн., прострочивши 56 календарних днів (а.с.62). Акт приймання - передачі № 142/13 підписаний сторонами 01.12.2015 (а.с.63);

-за видатковою накладною від 27.11.2015 за № 108 в обсязі 64 тон вартістю 171264,00 грн., - прострочивши 57 календарних днів (а.с.64). Акт приймання - передачі № 144/13 підписаний сторонами 03.12.2015 (а.с.65);

- за видатковою накладною від 30.11.2015 за № 109 в обсязі 85,35 тон вартістю 228396,60 грн., прострочивши 60 календарних днів (а.с.66). Акт приймання - передачі № 145/13 підписаний сторонами 04.12.2015 (а.с.67);

Згідно пункту 3 Специфікації № 1 до договору № 53-129-01-15-00563, відповідач мав поставити позивачу продукцію вапно будівельне в обсязі 642,15 тон у строк - жовтень 2015 року, тобто граничною датою поставки було 31.10.2017, про те враховуючи що зазначений день був вихідним, кінцевим днем виконання зобов'язання з поставки продукції згідно ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України було 02 листопада 2015 року. Натомість відповідач, в порушення умов договору та Специфікації № 1 до нього, поставив погоджену продукцію у наступні строки:

-за видатковою накладною від 30.11.2015 за № 109 в обсязі 43,55 тон вартістю 116539,80 грн., прострочивши 27 календарних днів (а.с.66).Акт приймання - передачі № 145/13 підписаний сторонами 04.12.2015 (а.с.67);

-за видатковою накладною від 07.12.2015 за № 111 в обсязі 130,6 тон вартістю 349485,60 грн., прострочивши 34 календарних днів (а.с.68). Акт приймання - передачі № 146/13 підписаний 14.12.2015 (а.с.69);

-за видатковою накладною від 25.12.2015 за № 128 в обсязі 68,15 тон вартістю 182369,40 грн., прострочивши 52 календарних днів (а.с.70). Акт приймання - передачі № 149/13 підписаний сторонами 29.12.2015 (а.с.71);

-за видатковою накладною від 28.12.2015 за № 129 в обсязі 66,8 тон вартістю 178756,80 грн., прострочивши 55 календарних днів (а.с.72). Акт приймання - передачі № 155/13 підписаний сторонами 31.12.2015 (а.с.73);

- за видатковою накладною від 28.12.2015 за № 130 в обсязі 130,2 тон вартістю 348415,20 грн., прострочивши 55 календарних днів (а.с.74). Акт приймання - передачі № 154/13 підписаний сторонами 31.12.2015 (а.с.75);

- за видатковою накладною від 29.12.2015 за № 132 в обсязі 135,2 тон вартістю 361795,20 грн., прострочивши 56 календарних днів (а.с.76). Акт приймання - передачі № 2/13 підписаний сторонами 04.01.2016 (а.с.77);

- за видатковою накладною від 30.12.2015 за № 133 в обсязі 67,65 тон вартістю 181031,40 грн., прострочивши 57 календарних днів (а.с.78). Акт приймання - передачі № 1/13 підписаний сторонами 04.01.2016 (а.с.79).

У відповідності до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі сплата неустойки (штрафу, пені). За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визначаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання, що фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкції у вигляді пені та штрафу, передбачених абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконання робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу та пені (дана позиція узгоджуєтьсяз постановою Верховного Суду України від 28 лютого 2011 р. по справі № 23/225, постановою Верховного Суду України від 20 грудня 2010 р. по справі № 06/113-38, постановою Верховного Суду України від 04.02.2014 по справі № 3-1гс14; постановою Верховного Суду України від 15.01.2015 по справі № 3-204гс14, постановою Вищого господарського суду України від 03.02.2016 по справі № 910/20780/15, листом Верховного Суду України від 01.04.2012 р. «Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України за 2010-2011 рр.» ).

У даному випадку позивач ОСОБА_1 підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія ЕНЕРГОАТОМ є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки. Зі статуту ДП НАЕК ЕНЕРГОАТОМ , затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 08.04.2013 за № 156, зареєстрованого 11.04.2013 за № 10741050088000221, зміни внесені 07.11.2014, вбачається, що ОСОБА_1 підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія ЕНЕРГОАТОМ засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (п. 1.1 Статуту). Відповідно до постанови КМУ Про затвердження переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави від 23.12.2004 за № НОМЕР_1 НАЕК ЕНЕРГОАТОМ включено до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави (а.с. 186-201, т.1/2).

Зобов'язання з поставки товару є негрошовим зобов'язанням.

Положення пункту 7.2 договору щодо сплати пені та штрафу за порушення строку поставки продукції узгоджується з приписами частини 2 ст. 231 Господарського кодексу України. Пунктом 7.2 договору сторонами погоджено, що за порушення строку поставки продукції за договором відповідач зобов'язується сплатити позивачу пеню у розмірі 0,1 % вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення виконання зобов'язання. За прострочення поставки продукції понад 30 днів відповідач додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Сторони погодили, що позовна давність щодо стягнення неустойки (штрафу, пені) відповідно до п. 7.2 договору встановлюється тривалістю у 2 роки (п. 7.9 договору).

Враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення пеня в розмірі 0,1 % вартості не поставленої в строк продукції та додатково 7 % штрафу від вартості несвоєчасно поставленої продукції за прострочення поставки понад 30 днів. Здійснивши перерахунок штрафних санкцій, заявлених до стягнення, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення пені в сумі 278676,24 грн. за період 01.09.2015 по 29.12.2015 та штрафу в сумі 374771,13 грн. (7% від вартості несвоєчасно поставленої продукції за прострочення поставки понад 30 днів).

Судом встановлено, що при нарахуванні пені позивачем безпідставно включено в період заявлений до стягнення день фактичного виконання відповідачем зобов'язання з поставки продукції.

Виходячи із системного аналізу глави 18 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пункту 1.9 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 за № 14, пеня може бути нарахована лише за повний день прострочення виконання зобов'язання. Відтак день фактичної поставки не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, визначеною у постанові по справі № 3-204гс14 від 15.01.2015, предметом розгляду якої було неналежне виконання суб'єктом господарювання аналогічного за змістом договору (порушення строків поставки), укладеного з ДП НАЕК ЕНЕРГОАТОМ .

З огляду на зазначене, судом відмовлено в задоволені позову в частині стягнення пені за дні, коли відбулась фактична поставка продукції, -в сумі 6000,00 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 8157,79 грн. також не підлягають задоволенню, оскільки позивачем безпідставно проведено нарахування штрафу за видатковою накладною від 30.11.2015 за № 109 на суму 116539,80 грн., враховуючи, що кількість днів прострочення поставки за вказаною накладною була менше 30 днів.

Судом відхилено заперечення відповідача з огляду на наступне.

Договори поставки від 10.03.2015 за № 53-129-01-15-00430 та від 20.08.2015 за № 53-129-01-15-00563, що укладені між сторонами, є окремими, самостійними правочинами (а.с. 20-31, 113-125, т. 1/2). Укладаючи договір від 20.08.2015 за № 53-129-01-15-00563, у період дії договору від 10.03.2015 за № 53-129-01-15-00430, відповідач свідомо взяв на себе зобов'язання з поставки продукції у погоджені Специфікацією № 1 строки, що в подальшому сторонами не переглядались та не змінювались.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частини 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Судом встановлено, що умови договору від 20.08.2015 за № 53-129-01-15-00563 не поставлені в залежність від виконання сторонами умов договору від 10.03.2015 за № 53-129-01-15-00430.Порушення позивачем грошових зобов'язань за договором від 10.03.2015 за № 53-129-01-15-00430 виходить за межі предмету заявленого позову, підставою якого є неналежне виконання умов іншого договору від 20.08.2015 за № 53-129-01-15-00563.

З огляду на зазначене, судом відхилено доводи відповідача, що неналежне виконання позивачем грошових зобов'язань за договором від 10.03.2015 за № 53-129-01-15-00430 надало йому право зупинити постачання продукції за договором від 20.08.2015 за № 53-129-01-15-00563,оскільки вказані зобов'язання сторін не є зустрічними, не ставляться в залежність один від одного та виникають з різних правочинів.

При дослідженні заперечень відповідача, судом було встановлено, що позивач дійсно порушував грошові зобов'язання за договором від 20.08.2015 за № 53-129-01-15-00563, умови якого є підставною заявленого позову. Разом з тим твердження, що порушення позивачем грошових зобов'язань за спірним договором стало наслідком порушення відповідачем строків поставки продукції за даним договором, - є безпідставним.

Так, виходячи з умов спірного договору, обов'язок позивача по розрахунку за поставлену продукцію виникає після спливу 30 робочих днів з дати підписання акту приймання - передачі поставленої продукції (п. 4.2 договору). Таким чином, за першу партію поставленої продукції згідно видаткових накладних від 18.09.2015 за №№ 85, 86 та актів приймання - передачі від 24.09.2015 за №№ 118/13, 118-1/13, позивач мав розрахуватися у строк до 06.11.2015 , в той же час як остання партія продукції, виходячи з умов Специфікації № 1 до договору від 20.08.2015 за № 53-129-01-15-00563, мала бути поставлена відповідачем у строк до 02.11.2015.

З огляду на встановлені обставини, суд відхилив доводи відповідача, що порушення ним договірних зобов'язань зумовлено простроченням позивача та залишив поза увагою посилання відповідача на ч. 5 ст. 692 Цивільного кодексу України.

Також судом залишено поза увагою посилання відповідача на відсутність в матеріалах справи належних доказів на підтвердження понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем строків поставки продукції. З огляду на приписи статті 550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, заданих невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідачем у відзиві на позов було заявлено клопотання про зменшення суми неустойки до 5 % від заявленої до стягнення. Дане клопотання відповідач обґрунтував важким фінансовим станом, зокрема наявністю збитків за підсумками господарської діяльності за І півріччя 2017 року, а також відсутністю у позивача збитків за результатами господарської операції за спірним договором. Відповідач ствердив, що стягнення за рішенням надмірної неустойки призведе до банкрутства підприємства та, як наслідок, втрати працівниками підприємства БАЗИС - А робочих місць, і відповідно фактичного незадоволення вимог позивача

Позивач проти зменшення неустойки заперечив, зазначивши що статтею 83 Господарського процесуального кодексу України господарському суду надано право лише у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки із сторони, що порушила зобов'язання. В той же час відповідач не довів належними та допустимими доказами наявність виняткових обставин, що надавали б йому таке право. Позивач звернув увагу суду,що відповідач здійснює свою діяльність на власний ризик з метою отримання прибутків, в той час як позивач є державним підприємством, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, а також наголосив, що при вирішенні заявленого клопотання судом мають бути враховані інтереси обох сторін.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що суд має право зменшити розмір санкцій, при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Виходячи з установчих документів відповідача, останній самостійно, на власний ризик здійснює господарську діяльність. Товариство відповідача створено з метою здійснення підприємницької діяльності у сфері виробництва, торгівлі, виконання робіт, надання послуг та отримання прибутку(п. 3.1Статуту). Основним предметом діяльності товариства відповідача є оптова та роздрібна торгівля продуктами харчування, алкогольними напоями, тютюновими виробами; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; оптова торгівля відходами та брухтом; неспеціалізована оптова торгівля; вантажний автомобільних транспорт (п. 3.2 Статуту).

Скорочення прибутку від господарської діяльності відповідача на кінець І півріччя 2017 року не є винятковою обставиною для зменшення суми неустойки за порушення відповідачем зобов'язань, взятих на себе при укладені спірного договору. В той же час твердження відповідача про загрозу банкрутства є передчасним та презюмованим, оскільки не підтверджується належними доказами. З огляду на зазначене, враховуючи інтереси обох сторін, суд відхилив клопотання відповідача про зменшення суми неустойки до 5% від заявленої суми.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на обох сторін пропорційно обсягу задоволених вимог, з урахуванням змісту статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Базис-А (17509, Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Індустріальна, 2, код ЄДРПОУ 37552100, з будь - якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія ЕНЕРГОАТОМ (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу Атомкомплект Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія ЕНЕРГОАТОМ (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 108 А, р/р 26000924427642 в АБ Укргазбанк м. Київ, МФО 320478, код ЄДРПОУ 26251923) - 278676,24 грн. пені, 374771,13 грн. штрафу, 9801,78 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 10.10.2017.

Суддя І.Г. Мурашко