Постанова

від 04.10.2017 по справі 904/1145/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2017 року Справа № 904/1145/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючий суддя: Антонік С.Г. (доповідач)

судді: Чимбар Л.О., Березкіна О.В.

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.

за участю представників сторін :

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність № б/н від 07.06.2017 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність № б/н від 22.02.2017 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕСС-ТРАНС" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2017р. у справі № 904/1145/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕСС-ТРАНС", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАСКАД-ДНІПРО", м.Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості за договором №14/09/16 від 14.09.2016 на транспортне обслуговування

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 28.08.2017р. справу № 904/1145/17 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Антонік С.Г., суддів Березкіна О.В., Чимбар Л.О.

Ухвалою суду від 28.08.2017р. даною колегією суддів справу № 904/1145/17 прирйнято до свого провадження.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2017р. у справі № 904/1145/17 (суддя Петренко І.В.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що сторони не досягли згоди щодо розміру провізної плати, яку відповідач повинен відшкодувати позивачу за перевезення вантажу за міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR), яка міститься в матеріалах справи та не містить вартості здійсненого перевезення. Відмовляючи в частині стягнення за простій у розмірі 500 євро, що еквівалентно 17585,00грн. (курс НБУ станом на 27.09.2016) суд послався на відсутність належних доказів, які б доводили факт простою та вину відповідача у ньому.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В апеляційній скарзі йдеться про те, що відсутність оригіналу Договору на транспортне обслуговування та Заявки не є підставою вважати, що сторони не дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору, оскільки між позивачем та відповідачем було укладено такий Договір та Заявка за допомогою електронної пошти (сторони здійснили обмін цими документами), що узгоджується з приписами ст. 181 Господарського кодексу України, ст. 205, ст. 207, ч. 2 ст.639 ЦК України та п.3 Постанови Пленуму ВГС України № 11 від 29.05.2013р.

Скаржник вважає, що міжнародна транспортна накладна та печатка отримувача вантажу є підтвердженням фактичного виконання умов Договору, Заявки та самого перевезення. Крім того, відповідач не зупинив перевезення, що свідчить про його згоду на виконання умов Договору та Заявки. Таким чином сторони дійшли згоди щодо вартості перевезення та всіх істотних умов Договору перевезення. Посилається на ст.ст.1, 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, а саме на п. 1 ст.9 вантажна накладна є первинним доказом укладення договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Зазначає, що суд не звернув уваги на те, що відповідач у своїх листах та відповіді на претензію позивача вимагав переробити документи, шантажуючи несплатою за послугу перевезення, однак такі вимоги є порушенням митного законодавства, що має наслідком кримінальну відповідальність.

У письмових поясненнях апелянт посилаючись на ч.10 ст. 58 Митного кодексу України зазначає, що до ціни, яка була сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо їх не було включено. Апелянт направляв відповідачу заяву про надання інформації, рахунок-фактуру № СФ-0001049, Акт № ОУ-0001049 (2 шт.), CMR б/н, Договір № 14/09/16 (2 шт.), Заявка № 1, що підтверджується квитанцією про сплату поштового відправлення, опис вкладення у цінний лист та повідомлення про вручення поштового відправлення 26.10.2016р., які надавались місцевому господарському суду для огляду.

У відзиві на апеляційну скаргу (а.с.145-148) відповідач не погоджується з доводами апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін. Зазначає, що місцевий господарський суд правильно вирішив не допускати як належні докази у справі документи, отримані за допомогою електронного зв'язку, які були додані до позовної заяви, крім того на вимогу суду позивач не надав належним чином засвідчені, читабельні копії та оригінал договору. Відповідач стверджує, що не укладав з позивачем спірний договір. Посилається на ст.ст.4, 5, 6, 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів та Умови DAP Інкотермс 2010 щодо поставки в місці призначення та вважає, що продавець/відправник зобов'язаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару до пойменованого місця призначення або до узгодженого пункту. У випадку незгоди з умовами укладеного договору перевезення (CMR) перевізник мав можливість відповідно до п.і ст.6 Конвенції вказати пов'язані з перевезенням витрати, що зроблено не було. Цим самим перевізник погодився та підтвердив, що оплата перевезення від місця завантаження/замитнення до кордону України повинна була сплачуватись продавцем/відправником, а вже від кордону України до місця розвантаження/розмитнення - сплачується відповідно покупцем. Таким чином, відповідач не брав на себе зобов'язання, тому у позивача відсутнє право вимоги стягнення штрафних санкцій.

У додаткових поясненнях до відзиву відповідач зазначає, що позивач самостійно та на власний розсуд, без узгодження з відповідачем, змінив в Заявці № 1 від 14.09.2016р. вартість транспортних послуг з 700 Євро на 1850 Євро та вніс неправдиві дані до рахунку-фактури № СФ-0001049від 27.09.2016р. щодо маршруту та місця завантаження автомобіля. Таким чином, вважає договір неукладеним через неузгоджену та перебільшену ціну наданих послуг та відсутність ПДВ у виставленому рахунку-фактурі. Крім того, відповідач пропонував позивачу оформити належним чином договір, податкові накладні та акти у відповідності до наших угод, а після оформлення пропонували оплатити надані послуги з перевезення вантажу від п/п Рава-Руська (Україна) до місця розмитнення смт. Ювілейний Дніпропетровська область (Україна) згідно з попередніми домовленостями та з урахуванням ПДВ.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила наступне.

14.09.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕСС-ТРАНС" (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КАСКАД-ДНІПРО" (замовник) укладено договір на транспортне обслуговування №14/06/16, згідно п.1.1. якого замовник замовляє, а перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях та територією України.

14.09.2016 між сторонами підписано заявку на транспортування вантажу автомобільним транспортом №1.

На виконання прийнятих зобов?язань позивач здійснив міжнародне перевезення вантажу та 27.09.2016р. доставив вантаж відповідачу, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR).

У зв?язку з неоплатою відповідачем доставки товару позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача 64 174 грн. - еквівалент 2 200 євро (1 700 вартість перевезення, 500 - за простій транспортного засобу) по курсу НБУ на 27.09.2016р.

На підтвердження суми заборгованості надано копію заявки № 1 від 14.09.2016р. В даній заявці в розділі вартість транспортних послуг зазначено 1850 євро по курсу НБУ на день вивантаження. При цьому видно, що напечатана була інша сума, яка виправлена на цифри 1850 .

Як пояснив представник позивача, вартість перевезення була узгоджена у сумі 1 700 євро. У зв?язку з простоєм машини під замитненням у Чехії з відповідачем було погоджено включення до суми перевезення штрафу за простій машини. Тому позивачем до заявки були внесені зміни в частині вартості транспортних послуг на 1850 євро.

Відповідач вважає, що оплата ним повинна здійснюватись лише за перевезення з кордону України до м. Дніпро. При цьому надано заявку на перевезення № 1 від 14.09.2016р. в якій вартість транспортних послуг зазначена в сумі 700 євро по курсу НБУ на день вивантаження, додаткову угоду №1 до контракту № 14 від 08.09.2016р., укладеного з NW TRADE S.R.O., Чехія.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази колегія суддів частково погоджується з рішенням суду.

Що стосується договору № 14/09/16 про транспортне обслуговування, укладеного між сторонами 14.09.2016р., то господарський суд неправильно дійшов висновку, що договір є неукладеним.

Відповідно до частини 1, 2 статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Частиною 1 - 3 статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін , у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Пунктом 8.6 Договору про транспортне обслуговування сторони погодили, що договір, зміни та доповнення до нього, Замовлення на перевезення , інші документи, що оформлюються та підписуються на виконання договору, отримані від замовника за допомогою факсимільного зв?язку, e-mail мають юридичну силу.

Отже даний договір є укладеним. При цьому п.8.8. Договору, на який послався суд, не ставить чинність договору в залежність від обміну сторонами оригінальними примірниками договору.

08.09.2016р. між ТОВ Каскад-Дніпро (покупець) та NW TRADE S.R.O., Czeh Republik (продавець) укладено контракт № 14, за яким відповідно до п.п.1.1., 1.2., продавець зобов?язався поставити покупцю будівельні концентровані суміші на умовах DAT м.Дніпропетровськ у відповідності з положеннями правил Инкотермс 2010 (т.1 а.с.70).

Додатковою угодою № 1 сторони внесли зміни до контракту, в тому числі в п.2.1. базис поставки , визначивши, що поставка здійснюється на умовах DAP - кордон України.

Перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні регулюється Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, підписаною в Женеві 19.05.1956р., до якої Україна приєдналася на підставі Закону України від 01.09.2006р. № 57-V Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів .

Згідно ст..4, ч.1 ст.9 Конвенції, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної.

Вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

З наданої сторонами міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) вбачається, що відправником є NW TRADE S.R.O. (графа 1), отримувачем ТОВ Каскад-Дніпро (гр..2), місце завантаження Чехія (гр..4), місце розвантаження Дніпро (гр..3), умови оплати DAP - UKRAINE BORDER (гр..14), перевізник ТОВ Експрес-Транс (гр..16).

Відповідно до правил Інкотермс 2010 термін DAP (delivered at place (поставка в місці) означає, що продавець виконав свої обов'язки щодо поставки, коли товар, що пройшов митне очищення для експорту, але ще не для імпорту, наданий у розпорядження покупця нерозвантаженим на прибулому транспортному засобі в названому місці та пункті на кордоні.

При поставці товару на умовах DAP пункт А.3. , підпункт а), і) покладає на продавця обов?язок за власний рахунок укласти договір перевезення товару до пункту, якщо він названий, у місці поставки на кордоні. Якщо такого пункту у названому місці поставки на кордоні не узгоджено або не визначено практикою поставок, продавець може вибрати пункт у межах названого місця поставки, який найбільш задовольняє його цілям.

Відповідно до пункту Б.3., підпункт а) за договором перевезення покупець немає зобов?язань.

Отже вантажовідправник та позивач в CMR погодили умови, за якими перевезення до кордону України оплачує вантажовідправник. Зауважень щодо вищезазначених умов оплати в CMR, якто передбачено ч.3 ст.6 Конвенції, внесено не було.

Таким чином у відповідача відсутній обов?язок щодо оплати перевезення вантажу до кордону України.

Згідно листа NW TRADE S.R.O. №17-95 від 20.04.2017р., наданого на запит відповідача, NW TRADE S.R.O. виконало перед ТОВ Експрес-Транс зобов?язання відповідно до п.14 (умови оплати) CMR.

Частиною 1 статті 916 Цивільного кодексу України передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Дана норма вказує на те, що при здійсненні перевезення (виконанні) у всякому разі сплачується провізна плата. Тому відмова суду в позові щодо стягнення вартості перевезення з підстав неузгодженості ціни не відповідає вищезазначеній нормі права.

Оскільки перевізником товар доставлений відповідачу і прийнятий останнім, то відповідно повинна бути здійснена оплата послуг з перевезення.

Вирішуючи питання щодо суми транспортних послуг колегія суддів виходить з наступного.

В матеріалах справи наявні засвідчені копії Заявок на перевезення № 1 від 14.09.2016р. надані позивачем на суму 1850 євро та відповідачем на суму 700 євро. Всі заявки мають підписи сторін та печатки.

В заявці наданій позивачем зазначено місце завантаження Німеччина, місце замитнення Чехія, вартість транспортних послуг виправлена на 1850 євро.

З заявці наданій відповідачем зазначено місце завантаження Чехія, місце замитнення Чехія, вартість транспортних послуг 700 євро.

Згідно CMR завантаження товару та замитнення відбувалося в Чехії, що відповідає заявці, наданій відповідачем. Отже суд приймає до уваги заявку надану відповідачем, в якій сторони погодили оплату в розмірі 700 євро по курсу НБУ на дату розвантаження.

Вивантаження згідно CMR відбулося 27.09.2016р.. Курс НБУ на вказану дату складав 29,17 грн. за 1 євро. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню за надання послуг з перевезення сума у розмірі 20 419 грн.

Що стосується стягнення штрафних санкцій за простій транспорту, то колегія суддів погоджується з рішенням суду про відмову в задоволенні позовних вимог, у зв?язку з їх недоведеністю.

Так позивач зазначає, що 14.09.2016р. автомобіль прибув до Німеччини для завантаження. 16.09.2016р. прибув до Чехії для оформлення митних документів на вантаж. 20.09.2016 року автомобіль був замутнений та відпущений. Простій складає 5 діб з 16.09.2016р. по 20.09.2016р.

Однак, як вбачається з CMR, перевізником підтверджено завантаження вантажу 22.09.2016р. (гр..23). Отже факти наведені позивачем в позові не відповідають дійсності

Завантаження автомобіля 22.09.2016р. та виконання в цей день усіх необхідних митних процедур підтверджується листом вантажовідправника (т.1 а.с.181).

З урахуванням наведеного апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. А рішення частковому скасуванню. Слід прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Витрати з судового збору покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕСС-ТРАНС" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2017р. у справі № 904/1145/17 задовольнити частково.

Рішення господарського суду скасувати частково. Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Каскад-Дніпро (м. Дніпро, вул.. Деоегатська, 31, ЄДРПОУ 35984688) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Експресс-Транс (м. Київ, вул.. Червоногвардійська, 5, оф.4, ЄДРПОУ 33739797) 20 419 грн. заборгованості, 438 грн. 45 коп. витрат з судового збору за подачу позовної заяви та 559 грн. 85 коп. за подачу апеляційної скарги.

В іншій частині позову відмовити.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови складено 06.10.2017р.

Головуючий суддя С.Г. Антонік

Суддя Л.О.Чимбар

Суддя О.В.Березкіна