Постанова

від 03.10.2017 по справі 909/285/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2017 р. Справа № 909/285/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Данко Л.С.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу Військової частини А1349, м. Івано-Франківськ 350/484/1/1565 від 12.09.2017

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05.05.2016р.

у справі №909/285/16

за позовом: заступника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону Західного регіону України, м. Івано-Франківськ, в інтересах держави, уповноваженим органом, якої здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області, м. Івано-Франківськ

до відповідача: Військової частини А1349, м. Івано-Франківськ

про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 4994 грн. 57 коп.,

за участю представників:

від прокурора - Шадловська О.В. (посвідчення №042679);

від позивача : не з»явився

від відповідача : ОСОБА_2-представник;

Представнику відповідача та прокурору в судовому засіданні 03.10.2017 роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 20, 22 ГПК України.

В судове засідання 03.10.2017 представник позивача не з"явився, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався.

Згідно із п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що має місце доказ належного повідомлення сторін про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника позивача.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05.05.2016 у справі №909/285/16 (суддя Деделюк Б.В.) позов заступника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону Західного регіону України, м. Івано-Франківськ, в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області, задоволено повністю. Стягнено з Військової частини А1349, 76018, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 119А, (ідентифікаційний код 08174283), на користь Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області, 76014, Івано-Франківська область, м.Івано-Франківськ, вул.Сахарова, 23А, (ідентифікаційний код 34844883), шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 4 994 грн. 57 коп. шляхом перерахування вказаних коштів на р/р 33110331700002, отримувач УК у м. Івано-Франківську/24062100, код ЄДРПОУ 37952250, банк отримувач ГУК в Івано-Франківській області, МФО 836014.

Військовою частиною А1349 подано апеляційну скаргу №350/484/1/1565 від 12.09.2017 (вх. № 01-05/4425/17 від 18.09.2017), в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом не встановлено, а матеріалами справи не підтверджується ні факту перевищення працюючими котельнями військової частини викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, ні розміру збитків, які би підлягали відшкодуванню за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Зокрема, скаржник зазначає, що з 6 котелень, на які у військової частини були дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, працювали лише 5 котелень, на яких не здійснювалось нарощування потужностей, а тому фактичні викиди забруднюючих речовин котельними установками не перевищували встановлених раніше виданими дозволами лімітів. Також скаржник вважає, що для встановлення розміру збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря необхідним є встановлення маси цього викиду, що в спірному випадку позивачем не доведено, жодної експертизи щодо встановлення цього показника позивачем не представлено.

З цих підстав скаржник не погоджується з представленим позивачем розрахунком розміру збитків, які підлягають відшкодуванню та вважає його таким, що не відповідає Методиці розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 10.12.2008 №639.

Скаржник також покликається на непідвідомчість даного спору господарському суду та пояснює відсутність дозволів відсутністю коштів на поновлення їх термінів, незважаючи на неодноразові звернення до Міністерства оборони України.

Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області у запереченні на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що згідно актів Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, виявлено порушення та проведено розрахунок розміру збитків заподіяних внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. В підтвердження правомірності здійсненого розрахунку збитків позивач покликається на норми Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 10.12.2008 №639, п.2.1.2 якої передбачено, що наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в 2атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства, а пунктом 2.2 - факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

Наведеними нормами позивач спростовує доводи апелянта щодо невстановлення маси наднормативного викиду забруднюючих речовин та невідповідності типу забруднюючої речовини, оскільки маса забруднюючої речовини відображена у розрахунку розміру відшкодування збитків від 25.03.2016 року і розраховувалася окремо по кожній забруднюючій речовині кожної з котелень військової частини на основі інструментально-лабораторних вимірювань, проведених під час перевірки спеціалістами відділу інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області, що відображено у Протоколі вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел №в-16 від 24.03.2016.

Позивач також зазначає, що обов'язок щодо отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами відповідно до законодавства лежить саме на суб'єкті господарювання, як і обов язок здійснювати викиди тільки після отримання відповідного дозволу, а оскільки відповідач не вжив своєчасних заходів для цього, на нього покладається відповідальність за порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 10, ч.ч. 5, 6 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Військова прокуратура у відзиві на апеляційну скаргу за №02/01-вих17 від 02.10.2017 рішення суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення з аналогічних підстав.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників скаржника та прокурора в судовому засіданні 03.10.2017, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

як вбачається із матеріалів справи, згідно листа № 50-1041 вих-16 від 17.03.2016 військової прокуратури Івано-Франківського гарнізону та розглядом звернення ОСОБА_3 від 16.03.2016 на основі згоди Держекоінспекції України на проведення перевірки № 2/2-22231 від 18.03.2016, 21.03.2016 спеціалістами Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області у відповідності до вимог Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря у військовій частині А1349.

За результатами перевірки встановлено, що термін дії дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами за №2610100000-25 від 09.03.2010 закінчився 09.03.2015, а з 10.03.2015 військова частина А1349 здійснює викиди забруднюючих речовин при експлуатації п"яти котелень за відсутності дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, що є порушенням вимог п.1 ч.1 ст.10, ч.ч. 5, 6 ст.11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Даний факт зафіксовано в акті позапланової перевірки від 21.03.2016, складеного з метою перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, та проведено розрахунок розміру збитків заподіяних внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (а.с.17-30).

Розрахунок розміру збитків, заподіяних відповідачем внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря проведено розрахунковим методом згідно "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря", затвердженої наказом Мінприроди України від 10.12.2008 № 639, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 21.01.2009 за № 48/16064 (надалі Методика).

У відповідності до проведеного розрахунку наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря роботою стаціонарних джерел відповідача без спеціального дозволу, спричинено збитки на суму 4 994 грн. 57 коп.

В матеріалах справи відсутні докази оскарження відповідачем дій інспекції щодо порядку проведення та результатів зазначеної перевірки та розмір нарахованої шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, докази відшкодування шкоди в сумі 4 994 грн. 57 коп. заподіяної державі порушенням вимог природоохоронного законодавства в добровільному порядку відсутні.

Таким чином та враховуючи те, що відповідачем в добровільному порядку шкода, завдана навколишньому природному середовищу внаслідок викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, прокурор просить стягнути з відповідача 4 994 грн. 57 коп. шкоди, завданої державі, внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

Згідно п.1 ч. 1 ст.10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", підприємства, установи, організації та громадяни, зобов"язані здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин.

Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу.

Відповідно до Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 464 від 10.09.2008, акт перевірки - це документ, який є, зокрема, носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства та його дотримання, а відтак, зазначені акти слід розцінювати як належний доказ, в якому зафіксовано факт вчинення правопорушення природоохоронного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не заперечується факт відсутності у військової частини А1349 дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел в період з 10.03.2015.

Обов'язок щодо отримання таких дозволів відповідно до законодавства лежить саме на суб'єкті господарювання, як і обов язок здійснювати викиди тільки після отримання відповідного дозволу. Відповідач не вжив своєчасних заходів для отримання таких дозволів, отже на нього покладається відповідальність за порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 10, ч.ч. 5, 6 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Пояснення апелянта про відсутність у нього дозволів через відсутність коштів на поновлення їх терміну не звільняє його від відповідальності за порушення вищевказаних норм закону.

Пунктом е) ч.1 ст.41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Частиною 1 ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Приписами частини третьої вказаної статті визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч.1 ст.69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Статтею 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що шкода завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню в порядку та розмірах, встановлених законом.

Розрахунок розміру збитків, заподіяних відповідачем внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря проведено розрахунковим методом згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Мінприроди України від 10.12.2008 №639, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 21.01.2009 за № 48/16064.

Відповідно до п. 1.2 Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб).

Згідно п. 1.4 Методика поширюється на державних інспекторів України з охорони навколишнього природного середовища та державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій (далі - державні інспектори) при розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що виявлені за результатами державного контролю за додержанням суб"єктами господарювання вимог природоохоронного законодавства.

Відповідно до п. 2.1.2 Методики викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Згідно п. 2.2 Методики факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

Вищенаведеним спростовуються і доводи скаржника щодо невстановлення маси наднормативного викиду забруднюючих речовин та невідповідності типу забруднюючої речовини, оскільки маса забруднюючої речовини відображена у розрахунку розміру відшкодування збитків від 25.03.2016 і розраховувалася окремо по кожній забруднюючій речовині кожної з котелень військової частини на основі інструментально-лабораторних вимірювань, проведених під час перевірки спеціалістами відділу інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області, що відображено у Протоколі вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел №в-16 від 24.03.2016 (а.с.80-84). Вказаний протокол складений на основі ОСОБА_3 відбору проб організованих викидів стаціонарних джерел №б-16 21.03.2016, який підписаний представником військової частини А1349 ОСОБА_4 (а.с.76-79).

Відповідно до п.2.7., п.2.7.1 Методики розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються у випадках: викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання.

Отже, доводи апелянта щодо неможливості здійснення в спірному випадку розрахунку без проведення експертизи та невідповідності цього розрахунку вищезазначеній Методиці спростовуються доказами щодо дотримання при здійснення спірного розрахунку збитків положень цієї Методики.

У відповідності до проведеного розрахунку наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря роботою стаціонарних джерел відповідача без спеціального дозволу, спричинено збитки на суму 4 994 грн. 57 коп.

Так, згідно ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При цьому, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, регламентується ч.2 ст.68 та ч.1 ст.69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", яка передбачає, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Із даними нормами кореспондуються приписи ст.43 Закону України "Про відходи".

Водночас, відповідно до ст.1172 ЦК України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що складається з протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; настання шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів складу правопорушення виключає відповідальність особи за завдану майнову шкоду. Із врахуванням вимог статтей 1166 та 1172 ЦК України у спорі про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини порушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди. (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у Постанові Вищого господарського суду України від 14.10.2014р. у справі №906/249/14).

За таких обставин, наявні всі елементи складу цивільного правопорушення і позовні вимоги підлягають задоволенню, про що правильного висновку дійшов суд першої інстанції.

Відповідно до ст.47 Закону України "Про охорону навколишнього середовища", грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, сплачуються за місцем заподіяння екологічної шкоди.

Згідно із ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судова колегія, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого суду, дійшла висновків, що суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, в зв»язку з чим судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.05.2016 у справі №909/285/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Справу направити у Господарський суд Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

суддя Данко Л.С.

суддя Орищин Г.В.