Рішення

від 28.10.2016 по справі 752/10500/16-ц

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №752/10500/16-ц

Провадження № 2/752/4386/16

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28.10.2016 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Шумко А.В.

при секретарі Бродюк Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ПРЕСТО. про визнання договору недійсним, -

в с т а н о в и в :

в липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Голосіївського районного суду м.Києва з позовом до ТОВ ПРЕСТО. про визнання договору №777371 від 01 червня 2016 року з додатками недійсним.

В своєму позові посилається на те, що 01.06.2016 року був укладений договір №777371 з додатками №1 та №2 як договір позики.У подальшому виявилось, що даний договір договором позики не являється, а був їй нав'язаний шляхом обману, маніпулювання фінансовими термінами та заздалегідь не спрямованими на виконання.

Так, вона в мережі інтернет потрапила на рекламу, яка містила в собі пропозицію оформити та отримати гроші в позику за декілька годин, без довідки про доходи. Тому попередньо домовившись про зустріч з працівником ТОВ ПРЕСТО. 01.06.2016 року приїхала в офіс №34 по вул.. Полтавська 9/11 в м. Києві. Замість 60 000 грн. на які вона розраховувала, їй запропонували оформити 200 000 грн. з розстрочкою платежів на 36 місяців та переконливо схилили до підписання Договору на вказаних умовах. Співробітниця компанії запевнила, що позика буде надана в безготівковій формі шляхом переведення коштів на банківську картку, яку вона повинна відкрити у відділені Ощадбанку, що знаходиться по сусідству.

Позивач виконала зазначену умову, після чого їй надали договір на підписання та пояснили, що позику переведуть на картку Ощадбанку після того, як вона перерахує на рахунок компанії Престо. суму в розмірі 10 000 грн., яка буде гарантією виконання її зобов'язань по договору та зарахується у якості першого платежу на погашення позики.

Підписавши договір та додатки до нього, позивач у найближчому відділенні банку сплатила 10 000 грн., яку вважала першим платежем на погашення позики, та надала в офіс компанії Престо. копію квитанції. Це було вже під кінець робочого дня і робітники компанії пояснили, що сума позики буде перерахована наступного дня, про що на мобільний телефон Позивача прийде відповідне SMS повідомлення.

02.06.2016 року, не дочекавшись дзвінка, вона сама зателефонувала до офісу компанії Престо. , де їй повідомили про те, що для формування повної суми позики у фонді не вистачає 7500 гривень, та запропонували внести ці кошти, які нібито будуть також зараховані у рахунок погашення позики. Після тривалої розмови з співробітницею компанії Престо. її переконали в необхідності переведення цієї суми, і вона виконала цю умову.

Про отримання переведених коштів працівники відповідача повідомили її 03.06.2016 року, але посилаючись на те, що оскільки кошти зайшли в п'ятницю ввечері, позику обіцяли перерахувати після вихідних, в понеділок - 6 червня. Однак 06.06.2016 року її приголомшили новиною, що кошти фонду вже розподілили між іншими учасниками і пояснили, що якщо вона зробить ще два платежі, то це допоможе сформувати необхідну суму для отримання позики за її договором, а якщо не внесе, то їй доведеться чекати доки у фонді набереться достатня кількість коштів.

Внаслідок довгих телефонних та особистих розмов з працівниками компанії Престо. , перебуваючи у стані сильних емоційних хвилювань та не дбаючи ні про що інше, 06 та 07 червня 2016 року сплатила 5000 грн. та 10 000 грн. на рахунок TOB Престо .

Таким чином, чотирма платежами вона сплатила 32 500 грн. в рахунок, як її переконливо запевняли у TOB Престо. , отримання позики у 200 000 грн.

Через деякий час, зрозумівши, що потрапила у шахрайську схему, позивач звернулась до відповідача з вимогою повернути надані нею в якості платежів за цю фіктивну позику кошти, на що отримала відмову та ще й пропозицію про продовження участі у фонді наступними платежами. Зрештою, після довгих з'ясувань ситуації, працівники компанії Престо. припинили відповідати на її телефонні дзвінки. Позивач двічі їздила до них в офіс за адресою м. Київ, вул. Полтавська, 9/11, офіс 34, але кожного разу офіс був закритий.

На підставі цього вважає, що договір був укладений юридичною особою, що не мала встановленого обсягу цивільної дієздатності, з порушенням вимог Законів України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , Про ліцензування видів господарської діяльності , Про захист прав споживачів . З цих підстав просить визнати договір №777371 недійсним та стягнути з відповідача сплачені кошти в розмірі 32 500 грн.

Позивач в судове засідання не з'явилась, через канцелярію суду надала заяву про розгляд справи у її відсутність. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про час і місце судового розгляду повідомлені належним чином причини неявки суду не відомі. У зв'язку з цим суд, з урахуванням думки позивача, яка не заперечувала проти заочного розгляду справи, відповідно до ст.224 ЦПК України, ухвалив постановити заочне рішення на підставі наявних у справі даних та доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач з реклами розміщеної в мережі інтернет потрапила на пропозицію оформити та отримати грошову позику за декілька годин, без довідки про доходи. Попередньо домовившись про зустріч з працівником ТОВ ПРЕСТО. вона 01.06.2016 року приїхала в офіс №34 по вул.. Полтавська 9/11 в м. Києві, де їй запропонували оформити 200 000 грн. з розстрочкою платежів на 36 місяців.

Співробітниця ТОВ ПРЕСТО. пояснила, що позика буде надана в безготівковій формі шляхом переведення коштів на банківську картку, яку вона відразу ж оформила у відділені Ощадбанку, що знаходиться по сусідству, після чого їй надали договір №777371 з додатками №1 та №2 як договір позики та який вона вважала договором позики, на підписання, пояснивши, що позику переведуть на картку Ощадбанку після того, як вона перерахує на рахунок компанії ТОВ ПРЕСТО. суму в розмірі 10 000 грн., яка буде гарантією виконання її зобов'язань по договору та зарахується у якості першого платежу на погашення позики.

З договору №777371 та додатків до нього (а.с.13-20) вбачається, що 01.06.2016 року між ТОВ ПРЕСТО. та ОСОБА_1, був укладений договір за умовами програми Фінексперт та згідно з Додатком №1 до цього договору сума позики, на отримання якої розраховує Учасник, становить 200 000,00 грн. Обовязок Учасника сплачувати Товариству щомісячний платіж в розмірі 5555,55 грн, кількість платежів в даному разі - 36, що фактично й складає суму (5555,55 грн х 360=199 999,80 грн.), яку Учасник бажає отримати в якості позики.

Тобто Учасник на підставі зазначеного вище договору сплачує Товариству суму коштів, яка дорівнює бажаній сумі позики. В якийсь момент (до повної сплати Товариству усіх платежів чи після), Учасник за певних умов (дотримання ним всіх формальностей та понесення додаткових витрат), має шанс отримати позикові кошти. Безвідсоткова позика надається на підставі договору позики і відповідно до норм цивільного законодавства позикові кошти мають бути повернені Товариству. Рішення про надання безвідсоткової позики одному з Учасників приймається на так званому Заході, за право приймати участь у якому по суті й сплачує Учасник (п. 4.2, 4.3 Додатку № 2), а отже безвідсоткова позика з коштів Фонду Учасників надається тому Учаснику, який сплатив найбільше платежів до Фонду Учасників (п. 4.12 а Додатку №2). Тобто Учасник, отримавши рішення про надання йому безвідсоткової позики та уклавши в подальшому з Товариством договір позики, буде повертати суму позики на підставі такого договору позики. Саме в цьому і полягає сутність такої позики. А платежі за вже наявним договором №777371 сплачуються фактично за право приймати участь в Заході. Для отримання безвідсоткової позики Учасник не лише має сплатити найбільшу кількість платежів, а й надіслати Заяву на участь у Заході (п. 4.10) та яка зареєстрована в Центральному офісі (п. 4.11 Додатку № 2), а також укласти з Товариством на визначених Товариством умовах договір позики та Отже, умови укладеного договору №777371 від 01.06.2016 року не визначають загального розміру платежів, не дають Учаснику (споживачу) можливості передбачити обсяг його фінансових зобовязань в цілому. Також цим договором не визначено, що Учасник, який повністю сплатив всі платежі до Фонду Учасників, гарантовано отримає позику. Навіть Учасник, який сплатив усю суму платежів, тобто, фактично сплатив Товариству таку ж суму коштів, яку просить позичити, не може розраховувати на отримання таких коштів від Товариства на умовах позики без проходження Учасником процедур участі у Заході та понесення додаткових витрат. А сам розподіл Фонду Учасників здійснюється фактично таємно Товариством, адже, кожен окремий Учасник має право знайомитись з результатами розгляду лише його Заяви (п. 4.17 Додатку № 2) і за умовами договору не має можливості володіти інформацією ні щодо кількості Учасників, ні щодо розміру внесених іншими Учасниками платежів. Щодо можливості розірвання договору Учасником, який не отримав позику і можливості повернення коштів такому Учаснику, то зі змісту п. 8.1 Додатку № 2 слідує невизначеність строку повернення коштів. Адже, кошти можуть бути повернені після закриття програми Фінексперт , яке за умовами договору відбудеться протягом 30 днів після повного виконання платіжних зобовязань останнього Учасника у даній програмі (п. 12.1, 12.2 Додатку №2). А коли останній Учасник виконає платіжні зобовязання і чи виконає взагалі, прогнозувати неможливо, особливо враховуючи продовження залучення Товариством нових Учасників (п.2.3.1 договору). Також, дізнатись про закриття програми Учасник може лише з повідомлення від Товариства, якщоТовариство виконає обовязок інформування Учасника (п 8.1 Додатку №2).

Згідно з договором №777371 від 01.06.2016 року, предметом якого є надання інформації, консультаційні послуги та послуги с пошуку інформації (а.с.19-20) вартість плати за надання послуг Виконавця погоджена Сторонами і складає 10000 грн. П.п. 2.1 зазначено, що оплата наданих послуг,зазначених в п. 1.1. Договору сплачується Замовником через банківські установи на поточний рахунок виконавця протягом одного банківського дня з моменту укладання даного Договору, у зв'язку з чим позивачкою через ГУ Ощадбанк за квитанцією №82 було сплачено 10000,00 грн., що підтверджується квитанцією від 01.06.2016 року (а.с.21).

Також відповідно до квитанції №33 від 02.06.2016 року позивачкою через відділення Ощадбанку сплачено 7500 грн., що підтверджується квитанцією від 02.06.2016 року (а.с.21).

06.06.2016 року о 12-58 через відділення Райффайзен Банк Аваль за квитанцією №1ВАО46674 сплатила 5000 грн. та 07.06.2016 року о 13-47 через відділення Райффайзен Банк Аваль за квитанцією №1В1Р49633 сплатила 10000 грн. (а.с. 21), що підтверджується квитанціями.

Таким чином, чотирма платежами вона сплатила 32500 грн. для формування повної суми позики та вважаючи що ця грошова сума зарахується у якості платежів на погашення позики за договором №777371 від 01.06.2016 року.

Отже, позивачкою були сплачені всі грошові кошти, які вимагав сплатити відповідач для отримання кредитних коштів, однак кредит ОСОБА_1 так і не отримала, як і не отримала жодних гарантій щодо його одержання.

Як вбачається з умов договору, надання одному з Учасників безвідсоткової позики здійснюється за рахунок коштів Фонду Учасників (п. 1.5 договору), а формування Фонду відбувається за рахунок платежів Учасників (п. 1.3, 2.1.1., 2.3.1 договору). Основні ж обов'язки Товариства по згаданому вище договору: організація та проведення розподілу Фонду Учасників та здійснення надання безвідсоткової позики на користь Учасника за рахунок Фонду Учасників (п. 1.1 договору); виконання доручення Учасника використовувати суми платежів для формування Фонду Учасників та його розподілу, тобто фактично мова йде про довірче управління фінансовими активами (п. 1.3 договору), а також зі змісту умов договору слідує, що здійснюється залучення фінансових активів (коштів фізичних осіб) із зобов'язанням щодо наступного їх повернення, хоч і за певних умов.

Відповідно ж до ч.1 ст.4 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг фінансовими послугами вважаються, зокрема: довірче управління фінансовими активами; залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення; надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Згідно з ч.1, 2 ст.34 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, а здійснення такої діяльності дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії.

Зі змісту ж Договору №777371 від 01.06.2016 року вбачається, що відповідачем надаються громадянам грошові суми на умовах системи Фінексперт за рахунок внесків, які періодично вносяться іншими громадянами учасниками цієї системи разом. Наявна плата за послуги, що є прибутком товариства це: квитанція №82 від 01.06.2016 року; квитанція №33 від 02.06.2016 року; квитанція №1ВАО46674 від 06.01.2016 року; квитанція №1В1Р49633 від 07.06.2016 року на суму 32500 грн. для формування повної суми позики.

За умовами договору саме ТОВ ПРЕСТО. визначає достатність коштів Фонду для його розподілу, призначає заходи по розподілу, приймає рішення про видачу позики та згодом укладає договір позики з Учасником, який набув право і виконав всі умови для її отримання.

Таким чином, діяльність ТОВ ПРЕСТО. згідно з умовами зазначеного вище договору має ознаки фінансових послуг, які визначено на підставі ч. 1 ст. 4 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , оскільки при її проведенні здійснюються операції з фінансовими активами (грошовими коштами) в інтересах третіх осіб (Учасників), за рахунок цих осіб (позика надається за рахунок внесків, сплачених Учасниками), в результаті укладення договорів з Учасниками Товариство отримує прибуток (зокрема, оплата Учасниками послуг по договору з підписанням актів виконаних робіт (наданих послуг).

Враховуючи вище викладене, відповідачем надаються фінансові послуги, а діяльністьТОВ Престо. є такою, що підлягає ліцензуванню. Однак ТОВ ПРЕСТО. (код ЄДРПОУ 40271259) не має відповідної ліцензії, що також підтверджується детальною інформацією про юридичну особу (а.с.10-12).

Згідно зі ст.227 ЦК правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), є підставою для визнання його недійсним, а згідно зі ст.216 ЦК наслідком нікчемності правочину та визнання судом оспорюваного правочину недійсним є обов'язок повернути отримане на виконання цього правочину.

Закон України Про захист прав споживачів регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає і механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відносини, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг, згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 року Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів належать до відносин, які регулюються Законом України Про захист прав споживачів .

Згідно з ч.12 даної Постанови у справах за позовами про захист прав споживачів, порушених внаслідок недостовірної або неповної інформації про товар (роботу, послугу) чи недобросовісної його реклами, суд має виходити з припущення, що споживач не має спеціальних знань про властивості та характеристики товарів (робіт, послуг).

У ч.3 ст.18 Закону України Про захист прав споживачів містяться підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною, а зі змісту ч.4 цієї статті слідує, що вказаний ч.З даної статті перелік несправедливих умов у договорах зі споживачами не є вичерпним.

Крім того, ч.3 ст.509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: умови договору порушують принцип добросовісності; умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; умови договору завдають шкоди споживачеві.

Як вбачається зі зміст договору №777371 від 01.06.2016 року він складається з сукупності умов, проаналізувавши які в комплексі, несправедливість його умов є очевидною, а також простежується порушення принципу добросовісності, наявність істотного дисбалансу договірних прав та обовязків на шкоду споживачу.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а з підстав, передбачених частиною першою статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати у користуванні майном, виконаній роооті, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

На підставі викладеного вище судом встановлено, що всі ознаки несправедливих умов присутні в укладеному сторонами договорі, в якому забезпечено захист інтересів лише відповідача, що свідчить про очевидний дисбаланс між правами та обовязками сторін на шкоду споживачу і у відповідності до ч.6 ст.18 Закону України Про захист прав споживачів тягне за собою недійсність такого договору, тому суд приходить до висновку, що зміст укладеного сторонами договору суперечить зазначеній норміі Закону України Про захист прав споживачів , тому позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі, договір №777371 від 01.06.2016 року з його дотатками має бути визнаним недійним з застосуванням наслідків недійсності правочину, а саме: загальна сума здійснених позивачкою у звязку з укладенням договору платежів в розмірі: 32500 грн. має бути стягнута з відповідача на користь позивачки.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, на користь позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю ПРЕСТО. належить присудити судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1102 (одна тисяча сто дві) грн. 40 коп.

На підставі наведеного та ст.4, 34 ЗУ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , ст.18 ЗУ Про захист прав споживачів , ст.3, 6, 203, 215, 216, 227, 509, 1046, 1047 ЦК України, керуючись ст.10, 11, 88, 197, 209, 212- 215, 224-226 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ПРЕСТО. про визнання договору недійсним - задовольнити.

Визнати договір №777371, з додатками до цього договору, укладений 01 червня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ПРЕСТО. та ОСОБА_1 - недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПРЕСТО. (Код ЄДРПОУ 40271259, юридична адреса: м.Київ вул.Васильківська буд. 38) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) кошти в сумі 32 500 (тридцять дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПРЕСТО. (Код ЄДРПОУ 40271259, юридична адреса: м.Київ вул.Васильківська буд.38) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 1102 (одна тисяча сто дві) грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України - шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду м.Києва через Голосіївський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України - після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: А.В. Шумко