Рішення

від 31.07.2006 по справі 28/234-06-5905

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/234-06-5905

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" липня 2006 р.Справа  № 28/234-06-5905

За позовом   Товариство з обмеженою відповідальністю "Катрал-Південь";  

ддо відповідача   Приватне підприємство "Авто-Профі"  

про стягнення боргу та неустойки 18220,85грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача:      Лановий Д.А.  - за дорученням,

Від відповідача:  не з'явився.

Суть спору: позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю  „Катрал - Південь”  звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про  стягнення заборгованості за договором  поставки сумі 18220,85 гривень з Приватного підприємства „Авто-Профі”.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, справа розглядається за наявними матеріалами згідно до ст.75 ГПК України.       

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримує та наполягає на задоволені уточнених позовних вимог.

                                     Матеріалами справи встановлено:

Між  Товариством  з обмеженою відповідальністю  „Катрал-Південь” та Приватним підприємством „Авто-Профі”  05 01.2005 року було укладено договір  поставки  за № 699 на відпуск пально-мастильних  матеріалів  за талонами. Відповідно до умов договору  позивач зобов'язувався  організувати  та забезпечити  безперебійну заправку  паливом автотранспорт  відповідача, а останній –оплатити вартість палива. В засвідчення свого зобов'язання, які  виникли за умовами вказаного договору  ТОВ „Катрал-Південь” зобов'язаний видати  талони на всю кількість оплаченого палива, відповідно до  рахунку.

Позивач на умови виконання договору  відповідно до накладної  за № 2983 від  11.08.2005 року на підставі довіреностей   виданих на ім'я  Федан О.П. серії ЯИЦ № 570196 від 11.08.2005 року, ЯИЦ № 570195 від 11.08.2005  і рахунку № 3001 від 11.08.2005 року передав у власність талони на  бензин А-80 у кількості 50 літрів, бензин А-92 у кількості  7000 літрів та дизельне паливо у кількості  1000 літрів на загальну суму  28294,50 гривень. Паливо  відповідачем отримано  по мірі пред'явлення талонів.   

Відповідно  до п. 3.1 вищевказаного договору та на підставі гарантійного листа за № 56 від 11.08.2005 року відповідач зобов'язувався оплатити отримане паливо у строк до 26.08.2005 року, але свої зобов'язання  щодо оплати поставленого товару   виконав не повністю.  

21.11.2005 року позивачем  на адресу відповідача була направлена претензія  № 699-юр на суму 21927,07 гривень, яка залишена відповідачем  без розгляду.

Але  у судовому засіданні  31 липня 2006 року позивач подав уточнення до позовних вимог, відповідно до якого  вказує, що  в процесі судового розгляду справи  відповідач,  здійснив повну оплату основної  заборгованості  за договором поставки № 699 від 05.01.2005 року у розмірі  12960,50 гривень.

Але , відповідно  п. 4,2  вищевказаного договору   поставки за прострочення виконання зобов'язання встановлено  пеню  у розмірі  подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення  по оплаті вартості палива, яка становить 284,23 гривень,  індексу інфляції та  трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 1976,12 гривень. Також позивач  просить суд  стягнути з відповідача додаткові витрати, пов'язаних із оплатою послуг адвоката, що виражені у усному  консультуванні з питань , пов'язаних з  виконанням відповідачем умов договору № 699 від 05.01.2005 року та підготовці проекту  претензії № 699-юр/пр від 21.11.2005 року у сумі 3000 гривень.

Аналіз матеріалів справи та дослідження норм чинного законодавства дозволяє суду дійти наступних висновків :

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Правовідносини сторін, що встановлені договором від 699 від 05.01.2005 року,  регулюються загальними нормами цивільного права , щодо виконання зобов'язань за договором поставки.

Таким чином, застосування судом у даному випадку підлягають приписи ст.ст.526,527 ЦК України , згідно до чого зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки, не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна умов договору.

Відповідно до п.3 ст.549 ЦК України, пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Згідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Таким чином, згідно до ст.230 ГК України та п. 4.2 договору, судом застосовується штрафна санкція у вигляді пені, яка обчислюється у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня від суми несплаченого боргу за кожний день прострочення.

Перерахувавши розмір штрафних санкцій –пені, яку було застосовано до відповідача за не виконання своїх зобов'язань, суд дійшов висновку, що позивачем встановлений не правильний розмір пені. У відповідності до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Сума пені  складає 125 гривень.

Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані збитки і за неможливість  виконання. Згідно до ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплачує встановлений індекс інфляції, за весь час прострочення та три відсотка річних.

Перевіривши розрахунок інфляційних та 3% річних суд встановив, що сума індексу інфляції  та  три відсотки річних складає 1976,12 гривнен.

Відповідно до ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема,  відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Катрал-Південь” просить суд  відшкодувати  за рахунок відповідача послуги адвоката у сумі 3000 гривень, додаючи до цього як доказ: договір  про надання  інформаційно-правових послуг за № 0524 від 15.05.2005 року , а також виписку з  особового рахунку  за № 26004690530760 ТОВ „Катрал-Південь”, де вказано платіж від 22.11.2005 року на рахунок  Ткача Сергія Анатолійовича № 262090100383 за договором № 0524 від 15.05.2005 року.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 10 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України № 02-5 78 від 0403.1998р. Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», видатки позивачів і відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм та інших адвокатських об'єднань із наданням правової допомоги по веденню справ у господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, зазначених ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Відшкодування цих  витрат  здійснюється  господарським  судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального  підтвердження  витрат,  як-от  угоди  про надання послуг щодо  ведення  справи  у  суді  та/або  належно  оформленої  довіреності,  виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення  або  іншого  документа,  який  підтверджує сплату відповідних послуг.

Інтереси  позивача по справі за № 28/234-06-5905 представляв Лановий Д.А. відповідно до  пред'явленої ним довіреності за 699/Д/1 від 22.06.2006 року також  він вказаний як виконавець   оформлення  позовної заяви за № 7726 від 26.06.2006 року. Платіж  за договором   про надання  інформаційно-правових  послуг  за № 0524 від 15.05.2005 року  здійснений раніше  дати пред'явлення позову та  на рахунок особи, яка не має жодного відношення  до вирішення спору.  Надані  докази , відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України не є належними, оскільки не доводять, що юридичні послуги, які були надані Товариству з обмеженою відповідальністю „Катрал-Південь”  відносяться у повному обсязі саме до вирішення спору по справі за № 28/234-06-5905.

Оцінюючи вищевикладене у сукупності , суд вважає , що позовні вимоги доведенні не повністю та підлягають задоволенню частково.

Позивачу згідно ст. 49 ГПК України відшкодовуються за рахунок відповідача судові витрати , що складаються зі сплаченого державного мита в сумі 182  гривні та 118 гривень за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

   На підставі викладеного, керуючись ст. ст.. 44, 49, 82-85 ГПК України суд,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного  підприємства „Авто-Профі” (юридична адреса:  65049 м. Одеса, вул.. Бригадна,42,а; фактична адреса 65003 м. Одеса, вул.. Новикова,2а, 65033 м. Одеса,  вул.. В.Стуса,3  р/р 26000313454в АБ „Південний” МФО 328209; р/р  260088145 в АППБ „Аваль” МФО 328351 ) на користь  Товариства   з обмеженою відповідальністю „Катрал-Південь” (65005,м. Одеса, вул.. Степова, 23/25 р/р26004690530760 в ООФ АКБ „Укрсоцбанк” МФО 328016 код. ЄДРПОУ 32404820) –пеню у розмірі 125 /сто двадцять п'ять/ гривень; встановлений індекс інфляції  та 3 % річних від простроченої суми на день подачі  позовної заяви в сумі 1976 /одна тисяча дев'ятсот сімдесят шість/ гривень 12 копійок ; державне мито в сумі 182 /сто вісімдесят дві/ гривни 21 копійку; витрати на ІТЗ забезпечення судового процесу у сумі  118 (сто вісімнадцять) гривень.

                Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку

з дня його підписання суддею.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

                         Суддя                                                                                       Гуляк Г.І.