Ухвала

від 06.10.2017 по справі 415/6187/17

ЛИСИЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 415/6187/17

Провадження № 2/415/2139/17

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

06.10.17 року. м . Лисичанськ

Суддя Лисичанського міського суду Коваленко Н.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Лисичанської міської громади про визнання права власності в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

До Лисичанського міського суду Луганської області звернувся позивач, ОСОБА_1, із позовною заявою до Лисичанської міської громади в якій просив суд визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно - права і обов'язки засновника 100% статутного капіталу ТОВ Науково-виробнича компанія енергозберігаючі технології - ідентифікаційний код 39448775, що відкрився після смерті ОСОБА_2 померлого 09.05.2016; визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно - права і обов'язки засновника 100% статутного капіталу Науково-дослідне приватне підприємство Енергозберігаючі технології - ідентифікаційний код 30824674, що відкрився після смерті ОСОБА_2 померлого 09.05.2016; визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно - права і обов'язки засновника 100% статутного капіталу Науково-виробниче приватне підприємство Нафтохімекологія - ідентифікаційний код 30543922, що відкрився після смерті ОСОБА_2 померлого 09.05.2016; визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно - права і обов'язки засновника 100% статутного капіталу виробничого об'єднання Бризол ідентифікаційний код 32905320, що відкрився після смерті ОСОБА_2 померлого 09.05.2016; визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно - знак для товарів і послуг №141056 - HIDRO FLOC, що відкрився після смерті ОСОБА_2 померлого 09.05.2016; визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно - депозитний вклад у відділенні ПАТ КБ Приватбанку в м Дніпрі, банківська карта № 5168742060384264 від 11.06.2013 р, в сумі 100663,08 грн., що відкрився після смерті ОСОБА_2 померлого 09.05.2016.

Вивчивши матеріали вказаної позовної заяви, суд зазначає наступне.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлені вимоги щодо визнання права власності на корпоративні права в порядку спадкування, а саме: права та обов'язки засновника 100% капіталу: ТОВ Науково-виробнича компанія Енергоощадні технології ; Науково-виробничого приватного підприємства Енергоощадні технології ; Науково-виробничого приватного підприємства Нафтохімекологія ; приватного підприємства Бризол .

Господарський кодекс України визначає корпоративні права, як права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Закон України Про акціонерні товариства корпоративні права визначає, як сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Таким чином, корпоративні права становлять сукупність немайнових і майнових прав.

Саме наявність майнових прав дає змогу ввести корпоративне право до цивільного обороту як самостійний об'єкт . Майновий компонент робить корпоративне право вартісним, що привертає увагу учасників ринку.

Згідно із статтею 190 ЦК України майном, як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Поняття майнового права визначено статтею 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Відповідно до нього майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Отже, моментом виникнення майнових прав у їх носія вважається загально прийнятий момент набуття права власності на певну річ чи сукупність речей, укладення правочину.

Відповідно до викладених в позові обставин та наданих на їх підтвердження документів (статутів) спадкодавець набув права засновника вищезазначених підприємств із внесенням до їх статутного фонду певних кошт.

Тому, спадкування майнових прав засновника передбачає спадкування відповідної частки в статутному фонді, а відтак, дані вимоги є майновими.

Окрім того, позивачем заявлені вимоги щодо визнання права власності на знак для товарів та послу 41056 - HIDRO FLOK та на депозитний вклад у відділенні ПАТ Приватбанк , які також є майновими вимогами, оскільки товарний знак також підлягає вартісній оцінці.

Судом після одержання цивільного позову з'ясовано, що позивачем зазначено ціну позову 100663,08 грн. та сплачено судовий збір на суму 1007,00 грн.

У позовах майнового характеру, ціна позову визначається вартістю майна, при цьому вартість майна це грошова сума, за яку, це майно може бути придане у цій місцевості.

Ціна позову має важливе значення, насамперед, для правильного визначення судового збору.

Приписами ч. 1 ст. 80 ЦПК України передбачено, що у позовах про визнання права власності на майно, або його витребування ціна позову визначається вартістю спірного майна, а у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.

Як роз'яснено у п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №10 від 17.10.2014року Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування (у тому числі з урахуванням положень, передбачених частиною п'ятою статті 216, статтею 1212 ЦК тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом статті 80, пункту 4 частини другої статті 119 ЦПК такий обов'язок покладається на позивача (у тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у виді повернення майна застосовуються за ініціативою суду, наприклад, при визнанні договору недійсним згідно з частиною п'ятою статті 216 ЦК).

Постановою Пленуму Верховного суду України Про судову практику у справах за позовами про захист права власності № 20 від 22.12.1995 р . зі змінами та доповненнями від 25.05.1998 р. визначено, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору.

Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

Оскільки позивач не надав підтверджуючих документів ціни позову на час звернення до суду, таким чином не можливо визначити чи в повному обсязі сплачений судовий збір відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 ЦПК України.

Отже суд зазначає, що позовна заява містить шість позовних вимог майнового характеру, а сплачено тільки за одну.

Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір"встановлено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, позивачу необхідно визначити та вказати ціну позову, та сплатити судовий збір відповідно до ціни позову за такими реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у м. Лисичанську Луганської області; код одержувача 37800278, код ЄДРПОУ 05381343; банк одержувача ГУ ДКСУ у Луганській області; МФО 804013, рахунок одержувача 31219206700051, код класифікації доходів бюджету 22030101.

Також, як вбачається з матеріалів справи, майно, на яке позивач просить визнати право власності знаходиться у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області, у м. Стаханов Луганської області, у м. Алчевську Луганської області, у м. Брянка Луганської області .

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, а якщо таке невідоме, то місцезнаходження належного йому нерухомого майна.

Проте, положеннями ст.11-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України передбачено, що у разі якщо останнім місцем проживання спадкодавця є тимчасово окупована територія, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з відповідною заявою до державного нотаріуса Рубіжанської нотаріальної контори, тобто місце подання першої заяви є м. Рубіжне.

Крім того, позивач визначив відповідачем у справі Лисичанську міську громаду, тобто громадян міста Лисичанська, при цьому взагалі не обґрунтував з яких підстав і чим порушені його права громадянами міста Лисичанська.

Виходячи з аналізу цих правових норм права та доданих до позовної заяви документів щодо місця знаходження спадкового майна, належним відповідачем у цій справі повинна бути відповідна міська рада як орган місцевого самоврядування, на території якої проживав спадкодавець, а також на території якої знаходиться спадкове майно. На території міста Лисичанськ жодна частина спадкового майна не перебуває.

Отже суд, звертає увагу на той факт, що майно померлого не знаходиться на території міста Лисичанська. Відтак, вищезазначене майно не може бути визнано за рішенням суду відумерлою спадщиною та передано у власність територіальній громаді міста Лисичанська відповідно до ст.1277 Цивільного кодексу України та ст. 275 ЦІІК України після спливу одного року з часу відкриття спадщини, а отже ніяким чином не може вплинути на права та обов'язки Лисичанської міської громади.

З урахуванням наведеного, позивачу необхідно привести позовну заяву у відповідність до вимог ст. 119 ЦПК України, а саме: надати до суду заяву про уточнення позовних вимог, зазначивши належне коло відповідачів, відповідно до заявлених вимог із зазначенням ціни позову та надати оригінал документу про сплату судового збору в належному розмірі.

На виконання вимог ч. 1 ст. 120 ЦПК України, подати вказані документи в необхідній кількості примірників відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Відповідно до ст. 121 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне позовну заяву залишити без руху, а позивачу надати строк для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст. 119 -121, 208-210 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну ОСОБА_1 до Лисичанської міської громади про визнання права власності в порядку спадкування - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків поданої позовної заяви протягом п'яти календарних днів з моменту отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки у визначений термін.

Роз'яснити позивачу, що у випадку не усунення зазначених відповідно до цієї ухвали недоліків у встановлений строк, позовна заява буде визнана неподаною та повернута позивачу.

Копію цієї ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала в частині сплати суми судового збору може бути оскаржена в апеляційному суді Луганської області через Лисичанський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Н.В. Коваленко