Рішення

від 09.10.2017 по справі 433/1555/17

ТРОЇЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Троїцький районний суд Луганської області

Справа № 433/1555/17

Провадження № 2-о/433/279/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2017 року, Троїцький районний суд Луганської області у складі:

головуючого - судді Певної О.С.,

за участю секретаря судового засідання Нехаєва В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Троїцьке цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Троїцький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, про встановлення факту народження,, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернулася до суду із дійсною заявою, в якій зазначила, що 22 серпня 2017 року в пологовому будинку у м. Луганську вона народила дитину жіночої статі. На підставі чого було видано медичне свідоцтво про народження (дублікат) № 359 від 05 вересня 2017 року. З метою проведення державної реєстрації народження дитини заявник звернулася до Троїцького районного відділу ДРАЦС, однак отримала відмову у зв'язку з тим, що на підтвердження факту народження дитини нею був наданий медичний документ, форма якого не відповідає формі, визначеній наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 року № 545 Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті , зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 року № 1150/13024. У зв'язку з неможливістю проведення державної реєстрації факту народження дитини органами цивільного стану заявник просить суд встановити факт народження дитини жіночої статі - ОСОБА_2, 22 серпня 2017 року та зазначити батьками: мати - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та батька - ОСОБА_3.

В судове засідання заявник не з'явилася, у заяві просила справу розглядати без її участі.

Троїцький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області у судове засідання свого представника не направив. Заперечені від останнього не надходило.

Вивчивши та дослідивши докази в їх сукупності, суд приходить до таких висновків.

Предметом даного судового розгляду являється питання реєстрації народження дитини в особливих умовах, що регулюється Законом України Про державну реєстрацію актів цивільного стану , Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в України, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 р., а також деякими міжнародними правовими актами.

Згідно з Постановою Верховної Ради України Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської області тимчасово окупованими територіями за № 254-III від 17 березня 2015 року, тимчасово окупованими територіями визнано окремі райони, міста,селища і села Донецької та Луганської областей.

Відповідно до розпорядження КМУ від 07.11.2014 року № 1085-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення , місто Луганськ визначено таким населеним пунктом.

Відповідно до ч. 2 та ч.3 ст.9 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Відповідно до ст.13 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров'я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров'я, який проводив огляд матері та дитини. У разі, якщо заклад охорони здоров'я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

Отже, вказаний закон не містить спеціальної норми щодо порядку державної реєстрації факту народження дитини на тимчасово окупованій території, що унеможливлює державну реєстрацію народження дитини в позасудовому порядку.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Відповідно до медичного свідоцтва про народження (дублікат) № 359 від 05 вересня 2017 року, ОСОБА_1 22 серпня 2017 року о 09:30 годині народила дитину, дівчинку вагою 2 800 грама.

При оцінці наданих заявником медичних документів - медичного свідоцтва про народження (дублікат) № 359 від 05 вересня 2017 року, як доказу в даній справі, суд враховує вимоги міжнародно-правових актів і принципів, адже відповідно до ст.ст. 3 , 8 , 9 Конституції України , які визначають, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Так, згідно принципу 3 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, дитині має належати з його народження право на ім'я та громадянство.

Відповідно до ч.1 ст.7 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до ст.ст. 26, 27, 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, кожен чинний договір є обов'язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватись; учасник не може посилатись на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним договору; договір повинен тлумачитись добросовісно відповідно до звичайного значення, яке слід надавати термінам договору в їхньому контексті, а також у світлі об'єкта і цілей договору та з урахуванням будь-яких відповідних норм міжнародного права, які застосовуються у відносинах між учасниками.

При цьому, в практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки , згідно яких, якщо невизнання документів, виданих окупаційною владою, веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян, такі документи повинні визнаватися.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів .

Вирішуючи питання щодо оцінки зазначених доказів, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права. Так, суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини, зокрема Лоізіду проти Туреччини , Кіпр проти Туреччини , а також Молдови та Росії (зокрема, Мозер проти Республіки Молдова та Росії ), де ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії, ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого намібійського винятку , який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи намібійський виняток у справі Кіпр проти Туреччини , ЄСПЛ зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Отже, суд приходить до висновку щодо можливості встановлення факту народження у ОСОБА_1 дитини жіночої статі в певному місці в певний час і вважає, що перешкод для запису органом ДРАЦС матір'ю дитини ОСОБА_1 при розгляді справи не встановлено, а тому, в цій частині заявлені вимоги заявника підлягають задоволенню.

Разом з тим, питання щодо походження дитини від батьків та надання дитині прізвища, ім'я та по батькові при розгляді справ даної категорії до компетенції суду не входить, а є компетенцією органів реєстрації актів цивільного стану при виконанні судового рішення.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що заява ОСОБА_1 в порядку окремого провадження про встановлення факту народження особи в певний час підлягає задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11 , 212-215 , 234 , 234 , 256 , 257-1 ЦПК України , суд,

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: Троїцький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, про встановлення факту народження - задовольнити частково.

Встановити факт народження громадянкою України ОСОБА_1, яка народилася 01.10.1970 року в м. Луганськ, Луганська область, дитини жіночої статі 22 серпня 2017 року в м. Луганську, Луганської області, Україна.

В задоволенні іншої частини заявлених вимог відмовити.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Луганської області через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Повний текст рішення виготовлено 11.10.2017 року

Суддя О.С. Певна

09.10.17