Постанова

від 05.10.2017 по справі 817/1253/17

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2017 року 16 год. 15 хв. РівнеСправа № 817/1253/17

Рівненський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Недашківської К.М., суддів Друзенко Н.В. та Зозулі Д.П., за участю: секретаря судового засідання Єрмошкіної Л.І.; представника позивача - не прибув; представника відповідача - не прибув; розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РВК-М до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю РВК-М (далі іменується - позивач) до Державної фіскальної служби України (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України №41857/39977035 від 04.08.2017 про відмову у реєстрації податкової накладної №36 від 26.06.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних та рішення комісії Державної фіскальної служби України №41856/39977035 від 04.08.2017 про відмову у реєстрації податкової накладної №41 від 26.06.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов'язати вважати прийнятими та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №36 від 26.06.2017 та №41 від 26.06.2017 протягом операційного дня, коли їх було надіслано платником податків.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення від 04.08.2017 про відмову у реєстрації податкових накладних від 26.06.2017 №36 та №41 прийняті відповідачем з порушенням норм чинного законодавства. Так, позивач вказує, що в Квитанціях №1 про зупинення реєстрації податкових накладних не зазначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкових накладних. Крім цього, вказані квитанції не містять пропозиції щодо надання платником податку конкретного переліку документів або пояснень, які були б достатніми для прийняття рішення про реєстрацію контролюючим органом податкової накладної. Таким чином, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач подав до суду письмові заперечення проти адміністративного позову, де вказав, що відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом ОСОБА_1 України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу. Відповідно до пункту 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №567, моніторинг податкової накладної здійснюється за певними визначеними критеріями. Таким чином, як стверджує відповідач, розглянувши висновки разом з наданими позивачем документами, ДФС України прийшла до висновку про те, що обсяг наданих документів не є достатнім для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію відповідних податкових накладних. Крім того, відповідач зазначає про відсутність у суду процесуальної можливості перебирати на себе повноваження відповідача у питаннях реєстрації податкових накладних, що належить до виключної компетенції комісії Державної фіскальної служби України. Таким чином, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою судді від 12.09.2017 відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою суду від 13.09.2017 закінчено підготовче провадження у справі, та призначено справу до судового розгляду.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не прибув, проте подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності його уповноваженого представника.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не прибув.

Керуючись приписами статті 128 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, на підставі наявних в матеріалах справи належних та допустимих доказів, зміст і обсяг яких достатній для вирішення спору по суті.

Відповідно до вимог частини 6 статті 12 та статті 41 КАС України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю РВК-М пройшло процедуру державної реєстрації, а відтак набуло правового статусу суб'єкта господарювання в розумінні частини 1 статті 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15.05.2003 №755-IV (далі іменується - Закон України №755-IV); зареєстроване за юридичною/податковою адресою: 34200, Рівненська область, Рокитнівський район, селище міського типу Рокитне, вулиця Івана Франка, будинок №6А (стаття 45 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі іменується - ПК України), статті 1, 17, 18 Закону України №755-IV); та перебуває на обліку в Сарненській ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області (статті 63, 64 ПК України).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю РВК-М та Товариством з обмеженою відповідальністю Лісотехнолог України укладено договір від 03.05.2017 №Б-5/01 (далі іменується - Договір №Б-5/01), предметом якого являлася поставка покупцю товару, найменування, асортимент, кількість і ціна якого визначаються сторонами в накладних (пункти 1.1, 2.1 Договору №Б-5/01).

Згідно видаткової накладної від 26.06.2017 №556 до Договору №Б-5/01, Товариству з обмеженою відповідальністю Лісотехнолог України позивач поставив товар: Бетон С16/20 (В20) М-250, на загальну суму у розмірі 5800 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 966 грн. 67 коп. (а.с. 34).

Згідно видаткової накладної від 26.06.2017 №551 до Договору №Б-5/01, Товариству з обмеженою відповідальністю Лісотехнолог України позивач поставив товар: Бетон С16/20 (В20) М-250, на загальну суму у розмірі 5800 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 966 грн. 67 коп. (а.с. 35).

Поставлений Товариству з обмеженою відповідальністю Лісотехнолог України товар позивач придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю Рокитнівська виробнича компанія згідно договору від 01.03.2017 №Б-3/03 (а.с. 22).

Позивачем сформована податкова накладна №36 від 26.06.2017 на загальну суму у розмірі 5800 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 966 грн. 67 коп. (а.с. 16).

03 липня 2017 року податкова накладна №36 від 26.06.2017 надіслана платником податків до Єдиного реєстру податкових накладних (далі іменується - ЄРПН).

В подальшому позивачем отримано квитанцію №1 про прийняття ПН №36 та зупинення її реєстрації (а.с. 20).

Позивач отримав квитанцію №2 з повідомленням про прийняття комісією ДФС України рішення від 04.08.2017 №41857/39977035 про відмову в реєстрації ПН від 26.06.2017 №36 (а.с. 20).

В Рішенні комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №41857/39977035 від 04.08.2017 вказано, що підставою для відмови у реєстрації ПН №36 в ЄРПН є надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування (а.с. 14).

Також, позивачем сформована податкова накладна №41 від 26.06.2017 на загальну суму у розмірі 5800 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 966 грн. 67 коп. (а.с. 17).

03 липня 2017 року податкова накладна №41 від 26.06.2017 надіслана платником податків до ЄРПН.

Позивачем отримано квитанцію №1 про прийняття ПН №41 та зупинення її реєстрації (а.с. 21).

Позивач отримав квитанцію №2 з повідомленням про прийняття комісією ДФС України рішення від 04.08.2017 №41856/39977035 про відмову в реєстрації ПН від 26.06.2017 №41 (а.с. 21).

В Рішенні комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №41856/39977035 від 04.08.2017 вказано, що підставою для відмови у реєстрації податкової накладної №41 в ЄРПН є надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування (а.с. 15).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваних рішень №41856/39977035 від 04.08.2017 та №41857/39977035 від 04.08.2017, на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, за наступних підстав.

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Згідно підпунктів а, б пункту 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів;

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 ПК України).

Пунктом 201.10. статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

На виконання вказаних вище норм законодавства, позивачем сформовані податкові накладні від 26.06.2017 №№36 та 41, та були надіслані до ЄРПН 03.07.2017.

Проте, згідно інформації зазначеної у Квитанції №1, направленої ДФС України через Автоматизовану систему Єдине вікно подання електронних документів ДФС України, версія 2.2.13.1 на адресу позивача, реєстрація ПН №36 була зупинена; виявлено помилки: відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація ПН/РК зупинена; ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567; за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД: 3824; пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту в підпункту 201.16.1 пункту 201.166 статті 201 ПК України, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 №567 та / або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу .

Згідно інформації, зазначеної у Квитанції №2, комісією Державної фіскальної служби України прийнято Рішення №41857/39977035 від 04.08.2017 про відмову у реєстрації ПН №36 від 26.06.2017 в ЄРПН, у зв'язку з наданням платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Відповідно до інформації зазначеної у Квитанції №1, направленої ДФС України через Автоматизовану систему Єдине вікно подання електронних документів ДФС України, версія 2.2.13.1 на адресу позивача, реєстрація ПН №41 була зупинена; виявлено помилки: відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація ПН/РК зупинена; ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567; за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД: 3824; пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту в підпункту 201.16.1 пункту 201.166 статті 201 ПК України, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 №567 та / або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу .

Згідно Квитанції №2, Комісією Державної фіскальної служби України прийнято Рішення №41856/39977035 від 04.08.2017 про відмову у реєстрації ПН №41 від 26.06.2017 в ЄРПН, у зв'язку з наданням платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

За приписами пункту 74.2. статті 74 ПК України, в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3 статті 74 ПК України).

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету ОСОБА_1 України Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних №1246 від 29.12.2010 (далі іменується - Порядок №1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно пункту 12 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Аналогічні приписи містить підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, згідно яких реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом ОСОБА_1 України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.16.1. пункту 201.16 статті 201 ПК України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зі змісту Квитанцій №1 по ПН від 26.06.2017 №36 та №41 вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність ПН критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН в ЄРПН, затверджених Наказом №567.

З даного приводу суд зазначає, що контролюючим органом грубо порушено норми підпункту 201.16.1. пункту 201.16 статті 201 ПК України, оскільки ним не зазначено у Квитанціях №1 конкретного чіткого критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

Такий висновок суду базується на тому, що фіскальним органом у Квитанціях №1 зазначено лише загальне посилання на відповідність податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених Наказом №567. Натомість, підпункт 201.16.1. пункту 201.16 статті 201 ПК України вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію або критеріїв, якщо їх виявлено два.

Так, пункт 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків Наказу №567 містить у собі визначення двох різних критеріїв: Моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України (далі - Кодекс), стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

Таким чином, фіскальний орган був зобов'язаний у Квитанціях №1 чітко вказати на конкретний вид критерію, який встановлений пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків Наказу №567.

Суд зазначає, що визначення фіскальним органом у Квитанціях №1 конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у Наказі №567 Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі іменується - Вичерпний перелік документів).

Так, відповідно до пункту 1 Вичерпного переліку документів Наказу №567, вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік), у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 (далі - Критерії):

1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

З аналізу даних норм законодавства вбачається, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання ПН/РК прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків у Квитанціях №1.

Також, зі змісту Квитанцій №1 по ПН від 26.06.2017 №36 та №41 вбачається, що фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних відповідно до пункту в підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, вичерпний перелік яких встановлено Наказом №567, та/або таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу.

Таким чином, у Квитанціях №1 фіскальним органом, в порушення підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, не вказано ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику (пункт 6 Критеріїв містить визначення двох різних критеріїв), ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Наказом №567 (пункт 1 Вичерпного переліку документів містить два різні переліки, в залежності від визначеного ступеня ризику).

Щодо формулювання фіскальним органом у Квитанціях №1 вимоги надання та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу (тобто Наказу №567), суд зазначає, що таке визначення також являється нечітким та незрозумілим, зокрема, для платника податків.

Так, Наказ №567 містить у собі пункт 4 наступного змісту: Державній фіскальній службі України: до 25 червня 2017 року здійснити аналіз ефективності застосування Критеріїв оцінки та у п'ятиденний строк надати пропозиції Міністерству фінансів України стосовно їх удосконалення; щокварталу до п'ятого числа першого місяця наступного кварталу надавати пропозиції Міністерству фінансів України для удосконалення Критеріїв оцінки .

Натомість, Критерії оцінки ступеня ризиків Наказу №567 містить пункт 4 наступного змісту: Інформація за встановленою формою подається платником податку в електронному вигляді засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та нормативно-правового акта щодо порядку обміну електронними документами з контролюючими органами. ДФС постійно розміщує на офіційному веб-сайті відомості щодо засобів електронного зв'язку, якими може подаватися інформація за встановленою формою .

Разом з тим, Вичерпний перелік документів Наказу №567 взагалі не містить пункту 4.

Таким чином, враховуючи позицію фіскального органу щодо необхідності надання платником податків переліку документів та/або Таблиці даних, йому необхідно чітко зазначати, що пункт 4 відноситься до Критеріїв оцінки ризиків Наказу №567.

У відповідності до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 ПК України, письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті в підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (підпункт 201.16.3 пункту 201.16 статті 201 ПК України).

Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом ОСОБА_1 України.

Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 ПК України.

У порядку визначеному підпунктом 201.16.2 пункту 201.6 статті 201 ПК України, позивачем були надані контролюючому органу копії документів та пояснення до вищезгаданих господарських операціях та податкових накладних для направлення для Комісії ДФС України.

Також, позивачем сформовані та подані контролюючому органу Повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відновленим ПН/РК від 20.07.2017 та від 21.07.2017 (а.с. 18, 19).

Суд зазначає, що оскаржувані Рішення про відмову у реєстрації ПН від 26.06.2017 №№36, 41 не містять конкретної інформації, щодо причин та підстав для прийняття таких рішень, а лише містять загальне визначення про те, що причиною його прийняття є: наданням платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Проте, в рішеннях не зазначено які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Абзацом 1 Постанови Кабінету ОСОБА_1 України Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації №190 від 29.03.2017 (далі іменується - Постанова №190) установлено, що комісія Державної фіскальної служби (далі - комісія ДФС) приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту в підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Абзацом 2 Постанови №190 визначено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу;

ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту в підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу;

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Таким чином, рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, у даному випадку, або надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування , або надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування .

Проте, оскаржувані рішення не містять чіткого визначення підстав для прийняття Комісією рішення про відмову в реєстрації податкових накладних.

Відтак, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення є необґрунтованими, оскільки платником податків надано контролюючому органу усі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарських операцій за податковими накладними, у реєстрації яких було відмовлено. Тобто, платником податків надано перелік документів, що були достатніми для прийняття відповідачем рішення про реєстрацію податкових накладних №№36, 41.

Суд також зазначає, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарських операцій, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних №36 та №41.

Суд також зазначає, що оскаржувані рішення Комісії ДФС України від є актами індивідуальної дії.

Правовий акт індивідуальної дії - виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата ? конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, оскаржувані рішення фіскального органу не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжують його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання ДФС України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні від 26.06.2017 №№36 та 41, суд зазначає наступне.

В письмових запереченнях проти позову відповідач вказав на те, що позовна вимога про зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні від 26.06.2017 №36 та №41, не підлягає задоволенню, оскільки питання реєстрації податкових накладних в реєстрі є дискреційною функцією фіскального органу.

Суд критично оцінює такі доводи відповідача та зазначає, що реалізація суб'єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини другої статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Також ця особа може вибирати рішення у передбачених для конкретних ситуацій нормативно-правових актах або схожих документах.

Відповідно до Рекомендацій Комітету ОСОБА_1 Європи №R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_1 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до абзацу 3 пункту 10.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду Про судове рішення в адміністративній справі від 20.05.2013 №7, суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень відповідно до закону приймає рішення на власний розсуд.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Так, відповідно до частини першої статті 6 КАС України, кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з пунктом другим частини четвертої статті 105 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

За приписами пункту 2 частини 2 статті 62 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Аналізуючи дані положення кодексу, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Окрім того, суд звертає увагу на приписи підпункту 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 ПК України, відповідно до яких, податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій: а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН; б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

У першому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме Комісією ДФС.

У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.

Таким чином, нормами ПК України чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_1 України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997.

За приписами статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп. 28- 36, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II) .

В даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 26 червня 2017 року №36 та податкову накладну від 26 червня 2017 року №41, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

За правилами частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 3200 грн. 00 коп. відповідно до платіжних доручень від 21.08.2017 №772 та від 05.09.2017 №802, оригінали яких знаходяться в матеріалах справи, підлягає поверненню.

Керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 04 серпня 2017 року №41857/39977035 про відмову у реєстрації податкової накладної від 26 червня 2017 року №36 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 04 серпня 2017 року №41856/39977035 про відмову у реєстрації податкової накладної від 26 червня 2017 року №41 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної від 26 червня 2017 року №36 та податкової накладної від 26 червня 2017 року №41, подані Товариством з обмеженою відповідальністю РВК-М , в операційний день надходження таких податкових накладних до реєстру.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю РВК-М (код ЄДРПОУ 39977035) суму судового збору у розмірі 3200 (три тисячі двісті) грн. 00 (нуль) коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної фіскальної служби України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя К.М. Недашківська

Судді Н.В. Друзенко

ОСОБА_2