Постанова

від 11.10.2017 по справі 826/11981/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 жовтня 2017 року № 826/11981/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської

міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Сім Тек Лінія DEKO

про стягнення штрафних санкцій в розмірі 17000,00 грн.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сім Тек Лінія DEKO (надалі - Відповідач), в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сім Тек Лінія DEKO (код ЄДРПОУ 21625773) фінансові санкції у розмірі 17 000,00 грн. до спеціального фонду місцевого бюджету на розрахунковий рахунок 31416542700008, банк одержувач - УДКСУ у Подільському районі м. Києва, код банку 820019, одержувач - УДК у Подільському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 37975298, код доходів 21081100 Адміністративні штрафи та інші санкції .

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідачем було розміщено рекламний засіб без дозволу департаменту на будинку, що є пам'яткою архітектури та містобудування місцевого значення, чим порушено вимоги абз. 2 ч. 5 ст.24 Закону України Про охорону культурної спадщини .

Представник Відповідача у своїх письмових запереченнях зазначив, що зовнішня реклама була ним розміщена відповідно до дозволу №50397-15, а тому жодних порушень товариством не вчинено.

Враховуючи, що в судове засідання не прибув представник Відповідача, судом було прийнято рішення про розгляд справи в письмову провадженні на підставі частини шостої статті 128 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що 21.01.2016 року представниками Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проведено огляд частини будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, Подільський район, вул. Петра Сагайдачного, 12, який є пам'яткою архітектури та містобудування місцевого значення - Будинок прибутковий , занесеного до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, охоронний №549-Кв., та встановлено, що в частині приміщень першого поверху розташовується торгівельний заклад Концепт Ти , а головному фасаді будинку в межах розташування зазначеного закладу розміщено рекламу, а саме: світлову рекламну панель з написами Концепт Ти кухні, побутова техніка Leicht Siemens .

За результатами вказаних обставин департаментом видано припис №282/П, яким вимагалось від Відповідача у тижневий строк з дати отримання демонтувати зазначену рекламу, у триденний термін з дати отримання надати охоронний договір на відповідну частину пам'ятки.

За фактом розміщення рекламного засобу департаментом 21.01.2016 року було складено акт про вчинення правопорушення №116.

В подальшому 05.02.2016 року Позивачем прийнято постанов №85-16 Про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини , якою на Відповідача накладено фінансові санкції за недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання пам'ятки (абз.2 ч.5 ст.24 Закону) у розмірі 17000,00 грн.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про необґрунтування позовних вимог виходячи з наступного.

Правові засади здійснення охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища регулюються Законом України "Про охорону культурної спадщини".

Охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Згідно частини першої статті 3 Закону України "Про охорону культурної спадщини" державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про охорону культурної спадщини", до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема: надання дозволів на проведення робіт на пам'ятках національного значення, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць; видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам'яток національного значення, припинення робіт на цих пам'ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо ці роботи здійснюються за відсутності затверджених або погоджених із відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом, дозволів або з відхиленням від них; погодження документації із землеустрою у випадках та порядку, визначених Земельним кодексом України та Законом України "Про землеустрій", щодо відповідності зазначеної документації законодавству у сфері охорони культурної спадщини; застосування фінансових санкцій за порушення цього Закону.

Згідно частини другої статті 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить, крім іншого: видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам'яток місцевого значення, припинення робіт на пам'ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них, застосування фінансових санкцій за порушення цього Закону.

Відповідно до абзацу другого частини п'ятої статті 24 Закону України "Про охорону культурної спадщини" розміщення реклами на пам'ятках місцевого значення, в межах зон охорони цих пам'яток, історичних ареалів населених місць здійснюється на підставі дозволу, що оформлюється (видається) відповідно до Закону України "Про рекламу" за участю органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Згідно статті 30 Закону України "Про охорону культурної спадщини" приписи органів охорони культурної спадщини є обов'язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами.

Органи охорони культурної спадщини зобов'язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам'ятці або порушує законодавство, державні стандарти, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини.

Відповідно до статті 44 Закону України "Про охорону культурної спадщини" відповідний орган охорони культурної спадщини накладає на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт, такі фінансові санкції: за проведення будь-яких незаконних робіт, що можуть завдати або завдали шкоди пам'ятці, її території, охоронюваній археологічній території, охоронним зонам, історичним ареалам населених місць, - у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації, реабілітації пам'яток, у тому числі тих вимог, що передбачені охоронними договорами, умисне доведення їх до стану руйнації - у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за неподання, несвоєчасне подання або подання явно недостовірної інформації про виявлені у процесі земляних, будівельних, шляхових, меліоративних та будь-яких інших робіт об'єкти культурної спадщини - у розмірі від ста до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за ухилення власника пам'ятки або уповноваженого ним органу від підписання охоронного договору або за порушення ним режиму використання пам'ятки - у розмірі від ста до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У відповідності до статті 45 Закону України "Про охорону культурної спадщини" про вчинення правопорушення, зазначеного у статті 44 цього Закону, особою, уповноваженою органом охорони культурної спадщини, складається акт. Керівник юридичної особи, стосовно якої складено акт, протягом трьох днів з моменту отримання акта може подати письмові пояснення до нього. Акт разом з іншими документами, що стосуються справи, у десятиденний термін з моменту складення акта надсилається посадовій особі, яка має право накладати фінансові санкції.

Рішення про накладення фінансових санкцій приймається протягом 10 днів після отримання документів, зазначених у частині другій цієї статті. Рішення про накладення фінансових санкцій оформлюється постановою, що надсилається юридичній особі, на яку накладено фінансові санкції.

У відповідності до приписів статті 44 Закону України "Про охорону культурної спадщини" фінансові санкції, накладені органом охорони культурної спадщини, стягуються у встановленому законом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Сім Тек Лінія DEKO 21.01.2016 року було надано дозвіл на розміщення рекламного засобу №50397-15, що також не заперечується і Позивачем.

З наданих фотокопій Позивача, які було здійснено під час огляду будинку 21.01.2016 року вбачається, що реклама є ідентичною виду та формі, які зазначались у дозволі, зокрема фотокопій бажаного виду рекламного засобу.

Отже, рекламний засіб 21.01.2016 року було розміщено з урахуванням наявності дозволу на таке розміщення, доказів зворотного, а саме того, що вказаний рекламний засіб було розміщено до 21.01.2016 року, а саме до надання дозволу, до Суду не надано.

Враховуючи вказані обставини, Позивачем помилково та без врахування всіх обставин дійшов висновку про порушення Відповідачем абз.2 ч.5 ст.24 Закону України Про охорону культурної спадщини , а тому позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій у розмірі 17000,00 грн. є безпідставними.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук