Постанова

від 29.09.2017 по справі 826/8586/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 29 вересня 2017 року                      № 826/8586/17 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «ПАЛС ЛТД» до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В: З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «ПАЛС ЛТД» (далі – позивач, ТОВ з ІІ «ПАЛС ЛТД») до Головного управління ДФС у Київській області (далі – відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.04.2016 №0012331407. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем за результатами проведеної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства надана неправильна оцінка веденню податкового обліку позивачем, внаслідок невірного застосування норм податкового законодавства висновки акту перевірки є помилковими, а податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі таких висновків є протиправним, таким, що порушує права та інтереси позивача. На думку позивача, посилання податкового органу щодо непідтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами є безпідставними, оскільки у нього наявне документальне підтвердження фактичного здійснення спірних операцій, всі первинні документи, які супроводжували господарські операції відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити, а тому позивачем правомірно сформовано податковий кредит за період, що перевірявся. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечував, подав до суду письмові заперечення проти позову, у яких зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити. Відповідач, зокрема, зазначив, що не підтверджується факт поставки товарів/надання послуг між позивачем та його контрагентами, що не може бути підставою для бухгалтерського обліку таких господарських операцій, як наслідок для податкового обліку. З урахуванням вимог частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи. Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне. З матеріалів справи встановлено, що згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп. 78.1.4 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 23.11.2016 №292, проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «ПАЛС ЛТД.» (код ЄДРПОУ 25592898) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Маршал Консалдінг» (код ЄДРПОУ 40230961) за період з 01.05.2016 по 31.08.2016, з ТОВ «Варлус» (код ЄДРПОУ 40670399) за період з 01.08.2016 по 31.08.2016, за результатами якої складено акт від 14.03.2017 №139/10-36-14-08/25592898. Перевіркою встановлено порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1  345  999 грн., в тому числі по періодам: травень 2016 року - 182  500 грн., червень 2016 року - 150  833 грн., липень 2016 року - 258  333 грн., серпень 2016 року - 754  333 грн. На підставі висновків Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області в акті перевірки, ГУ ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.04.2016 №0012331407, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2  018  998,50 грн., у тому числі за основним платежем – 1  345  999 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 672  999,50 грн. Вважаючи, що податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм податкового законодавства, позивач звернувся з відповідним позовом до суду про визнання його протиправним та скасування в судовому порядку. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, з урахуванням встановлених обставин, суд виходить з наступного. Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема: з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг. Відповідно до абзацу 2 пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг. При цьому, згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Згідно пунктів 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; 2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; 3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; 4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; 5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою. Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій/оформлення «безтоварних» операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів, зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних. Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; рух активів у процесі здійснення господарської операції; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит. Як свідчать матеріали справи, між ТОВ з ІІ «ПАЛС ЛТД.» та ТОВ «Варлус» укладено договір про виконання робіт №8909/09 від 29.07.2016, відповідно до умов якого останнє виконувало роботи для скаржника (його клієнтів) по наповненню торговельних вітрин продукцією відповідно до встановлених замовником стандартів та здійснювало встановлення, монтаж, ремонт, демонтаж обладнання, необхідного для розміщення продукції та змінних елементів до цього обладнання у місцях роздрібної торгівлі тютюновими виробами відповідно до адресної програми. В підтвердження виконання умов договору, зокрема, пункту п.3.5.3 Договору, ТОВ «Варлус» передано скаржнику за допомогою електронної пошти звіт про виконані роботи у форматі «.xls» з переліком виконаних робіт. На підставі наданого звіту про виконані роботи сторонами підписано акт приймання-здачі виконаних робіт (послуг) згідно з Договором №8909/09 від 29.07.2016. На виконання умов договору ТОВ «Варлус» виписано на користь ТОВ з ІІ «ПАЛС ЛТД» податкову накладну від 31.08.2016 №81. Між скаржником та ТОВ «Варлус» підписано акти здачі-приймання наданих послуг (робіт) 31.08.2016 на суму 1860000,00 грн., у тому числі ПДВ - 310000,00 грн. Отримані послуги ТОВ з ІІ «ПАЛС ЛТД.» оплачено, що підтверджується карткою рахунку: 63 та банківськими виписками та платіжними дорученнями від 02.09.2016 та від 05.09.2016. Крім того, позивач мав фінансово-господарські відносини з ТОВ «Маршал Консалдінг», які базувались на договорах про виконання робіт №8909/06 від 05.05.2016, №8909/07 від 31.05.2016, №8909/08 від 30.06.2016, згідно умов яких підрядник виконував роботи для скаржника (його клієнтів) по наповненню торговельних вітрин продукцією відповідно до встановлених замовником стандарти та здійснювало встановлення, монтаж, ремонт, демонтаж обладнання, необхідного для розміщення продукції та змінних елементів до цього обладнання у місцях роздрібної торгівлі тютюновими виробами відповідно до адресної програми, наведеної у Додатку № 1. На виконання умов договору про виконання робіт №8909/06 від 05.05.2016 зі сторони ТОВ «Маршал Консалдінг» передано скаржнику за допомогою електронної пошти звіт про виконані роботи у форматі «.xls», на підставі якого та після його аналізу замовником, сторонами укладено 08.06.2016 акт приймання-здачі виконаних робіт (послуг) на суму 585  000,00 грн., у тому числі ПДВ – 97  500,00 грн. Також в підтвердження виконання умов договору ТОВ «Маршал Консалдінг» виписано на користь ТОВ з ІІ «ПАЛС ЛТД.» податкову накладну № 7 від 08.06.2016 на суму 585  000,00 грн., у тому числі ПДВ – 97  500,00 грн. Отримані послуги ТОВ з ІІ «ПАЛС ЛТД.» оплачено що підтверджується відповідними банківськими виписками від 08.06.2016. На виконання умов договору про виконання робіт №8909/07 від 31.05.2016 зі сторони ТОВ «Маршал Консалдінг» передано скаржнику за допомогою електронної пошти звіт про виконані роботи у форматі «.xls», на підставі якого та після його аналізу замовником, сторонами укладено 05.07.2016 акт приймання-здачі виконаних робіт (послуг) на суму 1550000,00 грн., у тому числі ПДВ - 258333,33 грн. Також в підтвердження виконання умов договору ТОВ «Маршал Консалдінг» виписано на користь ТОВ з ІІ «ПАЛС ЛТД.» податкові накладні від 05.07.2016 №№ 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28. Отримані послуги ТОВ з ІІ «ПАЛС ЛТД.» оплачено що підтверджується відповідними банківськими виписками від 11.07.2016, від 12.07.2016. На виконання умов договору про виконання робіт №8909/08 від 30.06.2016 зі сторони ТОВ «Маршал Консалдінг» передано скаржнику за допомогою електронної пошти звіт про виконані роботи у форматі «.xls», на підставі якого та після його аналізу замовником, сторонами укладено 03.08.2016 акт приймання-здачі виконаних робіт (послуг) на суму 1900000,00 грн., у тому числі ПДВ - 316666,67 грн. Також в підтвердження виконання умов договору ТОВ «Маршал Консалдінг» виписано на користь ТОВ з ІІ «ПАЛС ЛТД.» податкову накладну від 03.08.2016 №4. Отримані послуги ТОВ з ІІ «ПАЛС ЛТД.» оплачено що підтверджується відповідними банківськими виписками від 09.08.2016, від 10.08.2016. Також, взаємовідносини позивача з ТОВ «Маршал Консалдінг» ґрунтувалися на договірних правовідносинах, а саме на договорах про надання послуг. Зокрема, між сторонами укладено договір про надання послуг №05/2016-01 від 27.04.2016, відповідно до умов якого Виконавець надавав Замовнику маркетингові послуги з просування продажу та популяризації пасти торгівельних марок «Європейські макарони» шляхом проведення промоакцій у торгівельних мережах «Велика Кишеня», «Фудмаркет», «Рукавичка», «Таврія», направлених на ознайомлення клієнтів (покупців продукції) відповідно до договору. В підтвердження виконання умов цього договору, позивачем надано маркетинговий звіт про виконані роботи з переліком виконаних послуг/робіт, який було передано за допомогою електронної пошти ТОВ «Маршал Консалдінг», як того вимагали умови договору. На підставі наданого у електронній формі звіту та після його аналізу замовником, сторонами підписано 30.05.2016 акт виконаних робіт (послуг) на суму 690000,00 грн., у тому числі ПДВ - 115000,00 грн. ТОВ «Маршал Консалдінг» виписано на користь ТОВ з ІІ «ПАЛС ЛТД.» податкові накладні №23 від 23.05.2016 та №24 від 24.05.2016. ТОВ з ІІ «ПАЛС ЛТД.» оплатило отримані послуги, що підтверджується банківськими виписками від 23.05.2016 та за 24.05.2016. Також, як свідчать матеріали справи, у періоді, що перевірявся, між ТОВ з ІІ «ПАЛС ЛТД.» та ТОВ «Маршал Консалдінг» були укладені договори про надання послуг №05/2016-02 від 27.04.2016, №06/2016-01 від 31.05.2016, №07/2016-01 від 30.06.2016, №08/2016 від 29.07.2016, згідно умов яких Виконавець надавав Замовнику послуги по моніторингу дистрибуції товару (наявність продукції в торгівельних точках різної категорії, стандарт розміщення, дотримання рекомендованого запасу, обсяг реалізації, наявність продукції конкурентів, наявність інформаційних матеріалів Нестле, наявність інформаційних матеріалів конкурентів), а саме кави торгівельних марок «Нескафе Класик», «Нескафе Голд», Нескафе 3 в 1» сухих сніданків Нестле та батончиків Нестле, відповідно до договору. На підтвердження виконання умов згаданих договорів позивачем долучено до матеріалів справи звіти про виконані роботи у електронному форматі, акти виконаних робіт (послуг), податкові накладні, банківські виписки. ТОВ з ІІ «ПАЛС ЛТД» сплачено суми податку на додану вартість по податковим накладним в ціні придбання товару (послуг), у зв'язку з чим включено їх до складу податкового кредиту у податкових деклараціях з податку на додану вартість відповідних звітних періодів. Разом з тим, за результатами дослідження взаємовідносин платника податків з його контрагентами податковий орган робить припущення про неможливість виконання робіт (надання послуг) за вищевказаними договорами, оскільки реальне вчинення господарських операцій між ними відсутнє, не доведено факту виконання робіт (надання послуг). Зокрема, відповідач посилається на те, що контрагенти ТОВ «Варлус» та ТОВ «Маршал Консалдінг» не могли надати послуг/виконати роботи на їх користь, що останні, в свою чергу, не могли надати дані послуги/роботи на користь позивача, що свідчить про нереальність господарських операцій по ланцюгу постачання. Вказаний висновок базується, у тому числі, на отриманні в ході проведення перевірки податкової інформації, а саме Вишгородською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області отримано від Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області інформацію стосовно ТОВ «Маршал Консалдінг» від 28.10.2016 №177/10-13-14-03/40230961 з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за квітень-жовтень 2016 року, згідно з якою відсутність оформлення ТОВ «Маршал Консалдінг» за звітний період декларування ПДВ квітень-жовтень 2016 року неправомірно визначених сум податкового кредиту та податкового зобов'язання згідно з даними наявної податкової інформації підтверджено. А також отримано інформацію від Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області стосовно ТОВ «Варлус» від 04.11.2016 №723/10-13-14-04/40670399 з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за серпень 2016 року, згідно якої відсутність оформлення ТОВ «Варлус» за звітний період декларування ПДВ серпень 2016 року неправомірно визначених сум податкового кредиту та податкового зобов'язання згідно з даними наявної податкової інформації підтверджено. Окрім того, як вбачається з акту, перевіркою встановлено, що постачальником ТОВ «Варлус» по операціях за серпень 2016 року було ТОВ «Харпер Груп» (код ЄДРПОУ 40670362), яким податковий розрахунок сум доходу, нарахованого на користь платників податків і сум утриманого з них податку форми №1ДФ за ІІІ квартал 2016 року не подано, кількість працюючих невідома, податкова декларація не подавалась. За результатами аналізу баз даних Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області встановлено, що по ланцюгу формування податкового кредиту ТОВ «Харпер Груп» від постачальників не встановлено факту придбання вищенаведених робіт (послуг), що в свою чергу, неможливо підтвердити факт поставки даних робіт (послуг) ТОВ «Харпер Груп» на адресу ТОВ «Варлус», а ТОВ «Варлус» на адресу ТОВ з ІІ «ПАЛС ЛТД». Також в акті перевірки зазначено, що постачальником ТОВ «Маршал Консалдінг» по деклараціям за травень 2016 року було ТОВ «Брукс Компані» (код ЄДРПОУ 40246809), яким податковий розрахунок сум доходу, нарахованого на користь платників податків і сум утриманого з них податку форми №1ДФ за ІІ квартал 2016 року не подано, кількість працюючих невідома, податкова декларація не подана. За результатами аналізу баз даних Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області встановлено, що по ланцюгу формування податкового кредиту ТОВ «Брукс Компані» від постачальників не встановлено факту придбання вищенаведених робіт (послуг), що в свою чергу, неможливо підтвердити факт поставки даних робіт (послуг) ТОВ «Брукс Компані» на адресу ТОВ «Маршал Консалдінг», а ТОВ «Маршал Консалдінг» на адресу ТОВ з ІІ «ПАЛС ЛТД». Виходячи з наведеного, податковим органом зроблено висновок, що ТОВ «Харпер Груп» сформовано податковий кредит та податкові зобов'язання за серпень 2016 року, а ТОВ «Брукс Компані» сформовано податковий кредит та податкові зобов'язання за травень 2016 року шляхом маніпулювання показниками податкової звітності. Отже, на підставі викладеного встановлено, що господарська діяльність згаданих підприємств мають ознаки нереальності здійснення операцій. З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг). Так само і відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, в даному разі для перевірки законності здійснених донарахувань оспорюваних сум податкових зобов'язань позивачеві дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання цих операцій. Суд зазначає, що необхідними та достатніми підставами для формування податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням. Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV. Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Суд звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. В матеріалах справи наявні договори, додатки до договорів, податкові накладні, видаткові накладні, акти виконаних послуг, передбачених умовами договору, які підтверджують проведення та виконання послуг, зміст виконаних послуг, кількість, вартість, звіти про виконання, які є первинними документами, на підставі яких визначаються платником податків витрати, обов'язковість ведення яких передбачається правилами бухгалтерського обліку та, в подальшому, є об'єктами оподаткування. При цьому, суд зауважує, що відповідачем не наведено жодних зауважень щодо складених позивачем первинних документів. За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 Цивільного кодексу України). Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним та правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. При цьому суд зазначає, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності. При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції. В даному випадку, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків та не надано належних доказів, які свідчили б про невідповідність первинних документів. При цьому, мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком. Матеріали справи таких відомостей не містять. Крім того, відповідачем не доведено того, що контрагенти позивача на момент укладення договорів не були зареєстровані як платники ПДВ, не мали свідоцтва платника ПДВ. Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника. Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Також, якщо контрагенти по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. В той час, наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем Державної фіскадбної служби або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби чи інших органів державної влади, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів щодо товарності господарських операцій, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) позивачем не отримувались від контрагентів та не реалізовувались у межах її господарської діяльності. Суд зазначає, що правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення, на підставі якого визначено позивачу податкові зобов'язання, повинно підтверджуватись документально. Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише проведенням перевірки контрагентів. Суд звертає увагу, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, ґрунтуються на аналізі господарської діяльності контрагентів, та не містять жодного доказу щодо встановлення наявності умислу посадових осіб позивача на ухилення від оподаткування. Між тим, до матеріалів справи позивачем залучено сукупність первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують виконання такого роду операцій, які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкового кредиту. Наведені вище документи оформлені належним чином, містять відмітки та підписи уповноважених осіб, відображають суть спірних операцій, а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують участь контрагентів у виконанні обумовленої операції. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів. Під час розгляду справи, відповідачем без відповідних доказів лише зазначено про відсутність об'єктів оподаткування та здійснення господарських операцій без мети реального настання правових наслідків, що є тільки припущеннями. У відповідності до частин 1 та 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Таким чином, в даному випадку, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочинів (укладення договорів), на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Варлус» і ТОВ «Маршал Консалдінг» не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків. Отже, доводи відповідача щодо безтоварності та відсутності факту нереальності здійснення господарських операцій, сприймаються судом критично та до уваги не беруться. За таких обставин, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до переконання, що операції позивача з контрагентами здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. У зв'язку з викладеним, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, а висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України є безпідставними та необґрунтованими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є протиправним. Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 06.04.2016 №0012331407. Згідно з вимогами частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Під час розгляду справи належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності прийняття спірного рішення податковий орган до суду не надав. В той час, позивачем в обґрунтування позовних вимог надано достатньо доказів, що спростовують висновки податкового органу про вчинення ним порушень податкового законодавства. За таких обставин, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням доказів у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позовних вимог, враховуючи положення ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Відповідно, беручи до уваги положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати. Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 122, 158-163, 167, 254 КАС України суд, П О С Т А Н О В И В: Адміністративний позов задовольнити повністю. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 06.04.2016 №0012331407. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «ПАЛС ЛТД» (код ЄДРПОУ 25592898) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області сплачений ним судовий збір у розмірі 30  285,00 грн. Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                І.А. Качур