Ухвала

від 09.10.2017 по справі 826/459/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

09 жовтня 2017 року м. Київ № 826/459/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши в письмовому провадженні клопотання про закриття провадження у справі в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1,

ОСОБА_2

до Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського Нотаріального округу Магомедової Марини Гамідівни

третя особа ОСОБА_4,

ЖБУ Своє житло ,

Приватне підприємство Будінвестмонтаж ,

Зіневич Олег Вікторович

про скасування рішення

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивачі, в особі ОСОБА_1, ОСОБА_2 (надалі - Позивачі), звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського Нотаріального округу Магомедової Марини Гамідівни (надалі - Відповідач), треті особи: ЖБУ Своє житло (надалі - третя особа 1), ОСОБА_4 (надалі - третя особа 2), Приватне підприємство Будінвестмонтаж (надалі - третя особа 3), Зіневич Олег Вікторович (надалі - третя особа 4), в якому просять: скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Магомедової Марини Гамідівни від 10.09.15 р. про державну реєстрацію права приватної власності на житловий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці площею 2,9021 га (кадастровий номер НОМЕР_1) за ОСОБА_4; скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Магомедової Марини Гамідівни від 10.09.15 про державну реєстрацію іпотеки на житловий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці площею 2,9021 га (кадастровий номер НОМЕР_1).

Представником Відповідача подав суду клопотання про закриття провадження у справі.

В обґрунтування клопотання Відповідач зазначає, що даний спір не підсудний розгляду в адміністративному порядку, а наявний спір про право власності та посилається на позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 31.01.2017 по справі № 21-1237а16.

Позивачі заперечують проти заявленого клопотання з підстав викладених в запереченнях на клопотання про закриття провадження у справі.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи суд вважає, що клопотання не підлягає задоволенню.

Частиною 2 ст. 9 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно постанови Верховного Суду України від 31.01.2017 по справі № 21-1237а16, відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У відповідності до ч. 1 ст. 244 2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Так, Суд вважає за доцільне відступити від правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 31.01.2017 по справі № 21-1237а16, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

У частині 1 статті 3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно абзацу 7 частин 1 статті 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з, в тому числі, іншим суб'єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих осіб, відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

У рішенні Верховний Суд України дійшов висновку, що спір у справі не є публічно-правовим, так як спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, на думку Позивача, умов цивільно-правової угоди.

Поряд із цим, у рамках даної справи, виконання чи невиконання умов цивільно-правової угоди (договорів кредиту та іпотеки) не є безпосередньою підставою для звернення до адміністративного суду. Основні доводи Позивача ґрунтуються на протиправності дій Відповідача, як суб'єкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, та полягають у тому, що Відповідач не мав права прийняти спірні рішення та вчинити спірні реєстраційні дії без вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном (посвідчення відповідачем факту виникнення, переходу або припинення права власності на нерухоме майно не мало місце). Також Позивач посилається на не дотримання нотаріусом вимог п.1 ч.1 ст.27 Закону. Тобто, у даній справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії відповідача, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень.

До того ж, висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду України безпосередньо не можуть бути застосовані до правовідносин між сторонами у даній адміністративній справі та не вказують на необхідність закриття провадження у даній справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України, оскільки у справах, які були представлені Верховному Суду України на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї ж норми права про законність реєстраційних дій, відносно яких існує спір про право на земельну ділянку, до вирішення якого і поза зв'язком з яким не можуть бути розв'язані питання, пов'язані з реєстрацією права власності на землю.

Враховуючи наведене в сукупності, а також з метою дотримання положень ст. 17 КАС України, Суд приходить до висновку про наявність підстав для відступлення від правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 31.01.2017 по справі № 21-1237а16 та вирішення даної справи в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що клопотання Відповідача є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Ухвалив:

Відмовити представнику Приватного нотаріуса Київського міського Нотаріального округу Магомедової Марини Гамідівни в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.

Ухвала відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує ухвалу, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук