Рішення
від 04.10.2017 по справі 910/15254/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2017Справа №910/15254/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-технічний центр Сигнал

до Товариства з обмеженою відповідальністю Компас Груп

про стягнення 690 452,75 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники сторін:

від позивача: Козлова Т.А. (дов. від 01.09.2017)

від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 04.10.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-технічний центр "Сигнал" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компас Груп" (далі - відповідач) про стягнення 690 452,75 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2017 порушено провадження у справі № 910/15254/17 розгляд справи призначено на 20.09.2017 року.

В судове засідання, призначене на 20.09.2017 з'явився представник позивача.

В судове засідання, призначене на 20.09.2017, відповідача в судове засідання не з'явився, витребувані ухвалою суду документи не надіслав, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

В судовому засіданні 20.09.2017 представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження.

20.09.2017 через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2017 розгляд справи було відкладено до 04.10.2017

У судове засідання 04.10.2017 представник позивача з'явився, надав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача у судове засідання 04.10.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Компас Груп (далі - Відповідач, Генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Інженерно-технічний центр Сигнал (далі - Позивач, Підрядник) був укладений Договір №23-1 (далі - Договір), відповідно до умов якого Генпідрядник доручає, а Підрядник забезпечує відповідно до проектної документації, державних будівельних норм України та умов Договору виконання робіт з монтажу та пусконалагоджування систем протипожежної безпеки (далі - Роботи) при будівництві секції №7 об'єкту Завершення будівництва ІІІ та ІV черг будівництва житлових будинків з об'єктами обслуговування населення та паркінгом по вул. Онуфрія Трутенка, 3 у Голосіївському районі м.Києва (далі - Об'єкт).

Пунктами 3.1. та 3.2. Договору визначено, що початок робіт - січень 2016 року, завершення робіт - серпень 2016 року.

Відповідно до п.4.1. Договору вартість монтажу систем протипожежної безпеки при будівництві при будівництві секції №7 житлових будинків з об'єктами обслуговування населення та паркінгом по вул. Онуфрія Трутенка, 3 у Голосіївському районі м.Києва становить 837 842,56 грн. Вартість пусконалагоджування систем протипожежної безпеки при будівництві секції №7 житлових будинків з об'єктами обслуговування населення та паркінгом по вул. Онуфрія Трутенка, 3 у Голосіївському районі м.Києва становить 49 135,44 грн. Загальна сума Договору складає 886 978,00 грн в т.ч. ПДВ.

Згідно з пунктом 11.1 Договору розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі документів по обліку в капітальному будівництві (форма КБ-2В, КБ-3) з обов'язковим погодженням із замовником будівництва ДГЗ СБ України. Вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті визначається в межах вартості робіт, передбачених договірною ціною, із урахуванням фактично виконаних обсягів робіт та з урахуванням п.11.2 Договору, та з можливістю відстрочки платежу до кінця бюджетного року без нарахування штрафних санкцій. Акти виконаних робіт і.КБ-2в та Довідки ф.КБ-3 Підрядник зобов'язаний надавати Генпідряднику з погодженням Замовника ДГЗ СБ України на розгляд не пізніше 20 числа звітного місяця. Генпідрядник перевіряє надані Підрядником Акти виконаних робіт ф.КБ-2 та підписує (або повертає з письмовими зауваженнями).

Пунктом 11.2. Договору визначено, що оплата виконаних робіт Підряднику в межах 90% вартості договірної ціни здійснюється Генпідрядником протягом 10 робочих днів з моменту підписання актів (ф.КБ-2в), Довідок (ф.КБ-3) з можливістю відстрочки платежу до кінця бюджетного року без нарахування штрафних санкцій.

Відповідно до п.11.4. Договору кінцевий розрахунок за виконанні роботи у розмірі 10% від вартості договірної ціни здійснюється на протязі 10 днів після завершення повного комплексу робіт передбачених п.1.2. Договору.

Графік виконання робіт та кошторисна документація були погодженні сторонами відповідно до Додатку №1 від 25.12.2015 та Додатку №2 від 25.12.2015 до Договору.

У зв'язку зі зміною строків виконання робіт сторони уклали Додаткову угоду від 10.02.2017 №1 до Договору, відповідно до якої визначено, що початок робіт - січень 2016, завершення робіт - згідно графіку виконання робіт - Додаток №2 до Договору.

Позивач стверджує, що відповідно до умов Договору, останній свої роботи виконав частково, але Відповідачем оплати за виконані роботи здійснено не було.

Як встановлено судом Позивачем виконано робіт на загальну суму 601 503,60 грн, що підтверджується актами виконаних робіт, а саме:

- Акт приймання виконаних будівельних робіт №23-1/01 за липень 2016 на загальну суму 149 997,60 грн

- Акт приймання виконаних будівельних робіт №23-1/01 за липень 2016 на загальну суму 122 115,60 грн

- Акт приймання виконаних будівельних робіт №23-1/02 за листопад 2016 на загальну суму 328 095,60 грн

- Акт приймання виконаних будівельних робіт №23-1/01 за грудень 2016 на загальну суму 1 294,80 грн.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного Кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що між сторонами виникли зобов'язання за Договором підряду.

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 ст. 846 Цивільного кодексу України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.п.5.5.20 - 5.5.21 Генпідрядник надає Підряднику послуги ген підряду-адміністративно-господарські витрати, пов'язані з забезпеченням Підрядника технічною документацією і фронтом робіт, координацією виконання робіт, здійсненням технічного нагляду, вирішенням питань матеріально-технічного постачання, прийманням і здачею виконаних Підрядником робіт замовнику будівництва; пожежно-сторожовою охороною виконаних робіт в межах будівельного майданчика; здійснення заходів з техніки безпеки і охорони праці загального характеру; благоустроєм і утриманням будівельного майданчика, вивезенням сміття; оплатою роботи частково використовуваних протягом зміни підйомних механізмів. Підрядник отримує послуги ген підряду у розмірі 5% від вартості виконаних робіт, відображених у формі КБ-2.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до Акту про надання послуг ген підряду в розмірі 5% від 12.07.2016 та Угоди про зарахування зустрічних вимог від 31.07.2016 між Позивачем та Відповідачем проведено залік зустрічних однорідних вимог на суму 4 385,82 грн.

Таким чином, у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість за виконані роботи за Договором у розмірі 597 117,78 грн. (601 503,60 грн - 4 385,52 грн)

Відповідач, відповідно до умов п.11.2. Договору, повинен був сплатити 90% вартості виконаних робіт за вирахуванням вартості послуг ген підряду в розмірі 536 967,42 грн протягом 10 робочих днів після підписання актів форми КБ-2в.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26 грудня 2011 року N 18 (далі - Постанова № 18) згідно з частиною другою статті 4 3 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі доказу, які б підтверджували факт оплати Відповідачем 90% вартості виконаних робіт, відповідно до Актів підписаних сторонами, а тому, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача суми коштів в розмірі 536 967,42 грн є обґрунтованими.

Крім основної суми заборгованості Позивач за просить суд стягнути з Відповідача за пеню у розмірі 76 243,70 грн, 3% річних у розмірі 14 820,39 грн та інфляційні втрати у розмірі 62 421,24 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст.551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.14.6 Договору у випадку порушення погоджених строків оплати робіт Генпідрядник сплачує Підряднику пеню в розмірі 0,1% порушеної суми оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості виконаних робіт за кожен день затримки.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулює Закон України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань .

Згідно з статтями 1 та 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом здійснено перерахунок заявленого до стягнення з Відповідача розміру пені, з урахуванням умов Договору та чинного законодавства України та встановлено, що з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 76 243,70 грн.

Згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17 грудня 2013 року N 14 (далі - Постанова) грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому право кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Згідно з п.1.2 Постанови правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України.

Згідно з п.1.3 Постанови з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до п.1.10 Постанови за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Як вбачається з пунктів 3.1, 3.2 Постанови, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з п.4.1 Постанови сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п.5.4 Постанови за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим, відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Крім того, суд звертає увагу на те, що за змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду України у справах № 6-126цс14 від 11.03.2015 та № 6-352цс16 від 06.04.2016.

Відповідно до ч.1 ст.111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, враховуючи наявний факт порушення Відповідачем грошового зобов'язання та положення Цивільного кодексу України, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими.

Судом здійснено власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 14 820,39 грн та інфляційні втрати в розмірі 62 421,24 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості за Договором, з урахуванням пені, 3% річних, інфляційних втрат в загальному розмірі 690 452,75 грн підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на Відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компас Груп (03061, м. Київ, проспект Відрадний, будинок 103; ідентифікаційний код: 38282261) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-технічний центр Сигнал (04074, м. Київ, вул. Новозабарська, будинок 21; ідентифікаційний код: 30867069) основну заборгованість в сумі 536 967 грн 42 коп, пеню в розмірі 76 243 грн 70 коп, втрати від інфляції в розмірі 62 421 грн 24 коп, 3% річних в розмірі 14 820 грн 39 коп та витрати по сплаті судового збору в розмірі 10 356 грн 80 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити відповідачу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.10.2017.

Суддя М.О. Лиськов

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення04.10.2017
Оприлюднено12.10.2017
Номер документу69478879
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/15254/17

Рішення від 04.10.2017

Господарське

Господарський суд міста Києва

Лиськов М.О.

Ухвала від 20.09.2017

Господарське

Господарський суд міста Києва

Лиськов М.О.

Ухвала від 12.09.2017

Господарське

Господарський суд міста Києва

Лиськов М.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні