Рішення

від 28.07.2006 по справі 17/187-06-7316

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/187-06-7316

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" липня 2006 р.Справа  № 17/187-06-7316

За позовом:         Товариства з обмеженою відповідальністю „Автомир”

до  відповідача:  Державного підприємства „Науково-дослідний інститут „Шторм”

про визнання договору купівлі-продажу дійсними та визнання права власності

                                                       Суддя Зуєва Л.Є.

П р е д с т а в н и к и :

Від позивача:     Коробкін О.А. - директор;

Від відповідача: не з'явився;

Суть спору: позивач просить суд визнати договір купівлі-продажу від 22.12.2003р. укладений між ТОВ „Автомир” та ДП „Науково-дослідний інститут „Шторм” дійсним, а також визнати право власності на нежилу будівлю №17, загальною площею 219,70 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Терешкової, 27, розташованої на земельній ділянці 219,70 кв.м., яка була придбана за договором  купівлі-продажу від 22.12.2003р. №5/07-06 ТОВ „Автомир”.        

Відповідач в засідання суду не з'явився, однак надіслав до суду клопотання, в якому повідомив суд що не має заперечень проти позову, згоден з позовними вимогами та просить суд розглянути зазначену справу без його участі, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами справи, в порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

22.12.2003р. між  ТОВ „Автомир” та ДП „Науково-дослідний інститут „Шторм” було укладено договір купівлі-продажу №5/07-06, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався передати у власність ТОВ „Автомир” нежилу будівлю №17, загальною площею 219,70 кв.м., що належить НДІ „Шторм” та знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Терешкової, 27, розташовану на земельній ділянці 219,70 кв.м., а позивач відповідно до умов п. 1.1 укладеного договору зобов'язався прийняти вказану споруду і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі та пройти реєстрацію приміщення у бюро технічної інвентаризації (БТІ).

22.12.2003р. зазначена будівля відповідачем була передана позивачу по акту приймання-передачі .

Згідно п. 1.3 даного договору відповідно до акту оцінки вартості відчужуваної споруди становить 10563,00 грн. в т.ч. ПДВ –1760,50 грн.

При цьому, відповідно до п. 2.1 укладеного між позивачем та відповідачем договору ТОВ „Автомир” зобов'язався внести 10563,00 грн. протягом 30 календарних днів з моменту переходу до нього права власності на нерухомий об'єкт.

При цьому, як вбачається з п. 1.2 даного договору право власності на споруду переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

ТОВ „Автомир” неодноразово в усній формі пропонувало відповідачу нотаріально оформити укладений між сторонами по справі договір купівлі-продажу, однак відповідач усілякими способами ухилявся від нотаріального посвідчення договору.

19.01.2004р. на адресу відповідача ТОВ „Автомир” було надіслано листа, в якому ТОВ „Автомир” запропонувало ДП „Науково-дослідний інститут „Шторм” прибути на нотаріальне посвідчення договору. Однак відповідач не прибув у встановлений час та місце для посвідчення даного договору.

14.07.2006р. на адресу відповідача ТОВ „Автомир” було повторно направлено повідомлення, в якому відповідачу було запропоновано 18.07.2006р. о 11 год. 00 хв. прибути в нотаріальну контору, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 7/2 для нотаріального посвідчення вищезазначеного договору. Однак відповідач повторно не прибув у встановлене місце та час та не повідомив про причини своєї неявки.

19.01.2006р. відповідач направив листа до Одеської міської ради в якому зазначив, що він не заперечує проти відчуження земельної ділянки ТОВ „Автомир”, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Терешкової, 27 пл. 590 кв.м. з свого користування і оформлення землекористування згідно чинного законодавства України новим власником, чим додатково висловив свою згоду з дійсністю укладеного між нами договору купівлі-продаж та в усній формі пообіцяв ТОВ „Автомир” нотаріально посвідчити зазначений договір.

14.07.2006р. ТОВ „Автомир” на користь ДП „Науково-дослідний інститут „Шторм” було перераховано 10563 грн. тобто ціну об'єкту, яка була обумовлена в договорі купівлі-продажу №5/07-06 від 22.12.2003р., про що свідчить платіжне доручення №173 від 14.07.2006р. на суму 10 563 грн.

Але відповідач своєї обіцянки стосовно сприяння позивачу у нотаріальному посвідченні укладеного між сторонами по справі договору купівлі-продажу не дотримав

Зазначені обставини спонукали позивача звернутися  в господарський суд з позовом про визнання договору купівлі-продажу від 22.12.2003р. дійсними та визнання права власності на нежилу будівлю №17, загальною площею 219,70 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Терешкової, 27, розташованої на земельній ділянці 219,70 кв.м.  

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.07.2006р. порушено провадження у справі № 17/187-06-7316 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Автомир” до ДП „Науково-дослідний інститут „Шторм” про визнання договору дійсними та визнання права власності на придбане майно.

Відповідач  направив на адресу суду листа в якому повідомив суд, що проти позову він не заперечує та просить суд розглянути справу без його участі у звязку з завантаженістю  працівників та з огляду на ті обставини, що ДП „Науково-дослідний інститут „Шторм” не має будь-яких майнових претензій до позивача по укладеній угоді, оскільки останній повністю розрахувався за придбане майно ,що підтверджується платіжним дорученням №173 від 14.07.2006р. на суму 10 563 грн.

Дослідивши обставини справи суд вважає, що позовні вимоги ТОВ “Автомир” обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню з наступних правових підстав.  

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України № 435-XIV від 16.01.2003 р. встановлено, що цивільних правовідносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Приймаючи до уваги зазначене та з огляду на ті обставини, що зобовязання за договором купівлі-продажу від 22.12.2003р. не виконані відповідачем належним чином  , на думку суду до спірних правовідносин слід застосовувати як  вимоги  ЦК України від 18.07.1963р.,так  і  положення  ЦК України № 435-XIV від 16.01.2003 р

Згідно ст. 21 Закону України “Про власність” від 07.02.1991р. №697-ХХІІ (з наступними змінами та доповненнями), однією з підстав виникнення права власності є укладення  цивільно-правових угод.

Статтею 49 Закону України “Про власність”  за  № 697-ХІІ від 07.02.1991 року ( зі змінами та доповненням), передбачено, що володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлене судом.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовЧязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а  підставою виникнення цивільних прав та обовЧязків  є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, які безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків. При цьому, ст.12 ЦК   України передбачає, що особа здійснює свої  цивільні  права вільно на власний розсуд.

Відповідно до п.1 ст. 202 ЦК України правочином  є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчиняється у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

У відповідності до вимог ст.154 ЦК України від 18.07.1963р.,який діяв на час укладання угоди, коли сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоча би законом   для даного виду договорів ця форма і не потребувалась .При цьому  ст.227 цього Кодексу було встановлено, що договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією стороною договору є громадянин. Оскільки сторонами договору купівлі-продажу №5/07-06 від  22.12.2003р. є юридичні особи, а саме   ТОВ „Автомир” та ДП „Науково-дослідний інститут „Шторм” ,то обовязкове  нотаріальне посвідчення цього договору  не було встановлено в законі, а узгоджено сторонами при укладанні договору .

Відповідно до ч.3 ст.334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Відповідно до вимог ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з вимогами ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

У відповідності до вимог п. 2 ст.220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору. що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Крім цього, відповідно до Роз'яснень ВАС України № 02-5/111 від 12.03.1999р. зі змінами та доповненнями “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням договору дійсним”, якщо однією із сторін договір виконаний повністю або частково, а друга сторона ухиляється від нотаріального посвідчення договору, суд має право за позовом сторони, яка виконала договір визнати договір дійсним. Судове рішення в даному випадку заміняє нотаріальне посвідчення.

У відповідності до п. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Крім того, у відповідності до вимог ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особо.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги те, що товариство з обмеженою відповідальністю „Автомир” набуло у встановленому законом порядку право власності на майно, згідно договору купівлі-продажу від 22.12.2003р. який визнається судом дійсним, керуючись ст.11,12,202,204,209,220,328,392,334,655 ЦК України, ст. 21,49 Закону України “Про власність” від 07.02.1991р. №697-ХХІІ, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки  договір купівлі-продажу №5/07-06 від 22.12.2003р. є дійсним, за позивачем слід визнати право власності на нежилу будівлю №17, загальною площею 219,70 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Терешкової, 27, розташованої на земельній ділянці 219,70 кв.м..  

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на позивача згідно його заяви, відповідно до ст. ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.   Позов задовольнити.

2. Визнати договір купівлі-продажу від 22.12.2003р. №5/07-06 укладений між ДП „Нуков-дослідний інститут „Шторм” /65078, м. Одеса, вул. Терешкової, 27, р/р 260001500 вОФ АКБ „Укргазбанк”, МФО 328759, код ЗКПО 14311608/ та товариством з обмеженою відповідальністю „Автомир” /м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 29, корпус В, кв. 45, код ОКПО 31639395, р/р 26004018890000 в ОФ АКІБ „УкрСиббанк”, МФО 328782/ –дійсним.

3. Визнати право власності за товариством з обмеженою відповідальністю „Автомир” /м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 29, корпус В, кв. 45, код ОКПО 31639395, р/р 26004018890000 в ОФ АКІБ „УкрСиббанк”, МФО 328782/ на нежилу будівлю №17, загальною площею 219,70 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Терешкової, 27, розташованої на земельній ділянці 219,70 кв.м., яка була придбана за договором  купівлі-продажу від 22.12.2003р. №5/07-06.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Суддя                                                                                       Зуєва Л.Є.