Рішення

від 29.09.2017 по справі 907/567/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.09.2017 Справа № 907/567/17

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БЕТОН ГРУП-4» , м. Миколаїв Львівської області

ДО обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Провінція» , м. Хмельницький

ДО приватного підприємства «Інвестування. Приватний капітал» , м. Ужгород

ПРО стягнення суми 133147,01грн., в тому числі 85893,30грн. основного боргу за договором поставки №99 від 28.04.2016, 6021,79грн. інфляційних втрат , 12601,12грн. пені, 11452,14 грн. штрафних санкцій згідно п.2.8 договору та 17178,66грн. штрафних санкцій згідно п.5.2 договору

(позовні вимоги викладені у відповідності до заяви позивача про зменшення позовних вимог)

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, представник за довіреністю від 21.02.2015;

від відповідачів - не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕТОН ГРУП-4» , м. Миколаїв Львівської області звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Провінція» , м. Хмельницький та до приватного підприємства «Інвестування. Приватний капітал» , м. Ужгород про стягнення суми 214.183,64грн., в тому числі 85893,30грн. основного боргу за договором поставки №99 від 28.04.2016, 12766,39грн. пені, 97002,47грн. штрафних санкцій згідно п.5.2 договору, 11535,20грн. штрафних санкцій згідно п.2.8 договору та 6986,28грн. інфляційних втрат .

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 25.07.2017 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 07.08.2017.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 07.08.2017 було відкладено розгляд справи на 05.09.2017.

Ухвалою суду від 05.09.2017 розгляд справи було відкладено на 20.09.2017.

Ухвалою суду від 20.09.2017 року строк розгляду спору було продовжено на 15 днів, розгляд справи відкладено на 29.09.2017 з мотивів, викладених в ній.

Представник позивача на день судового засідання у відповідності до вимог статті 22 ГПК України подала суду заяву щодо уточнення суми заявлених позовних вимог, а саме їх зменшення та просить стягнути на користь позивача суму 133147,01грн., в тому числі 85893,30грн. основного боргу за договором поставки №99 від 28.04.2016, 6021,79грн. інфляційних втрат , 12601,12грн. пені, 11452,14 грн. штрафних санкцій згідно п.2.8 договору та 17178,66грн. штрафних санкцій згідно п.5.2 договору . Уточнені позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Вказує на підтвердження матеріалами справи порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань.

Відповідач 1 у ході розгляду справи по суті звертався до суду з клопотанням про відкладення судового засідання у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника, в якому зазначив, що позовні вимоги останнім не визнаються, та, яке було задоволено судом. Однак, у наступне засідання відповідач також не з'явився, витребуваного судом письмового відзиву на позов не подав.

Відповідач 2 проти позовних вимог заперечує з підстав викладених у поданому на виконання вимог суду письмовому відзиві на позов. Зокрема вказує, що порука Приватного підприємства Інвестування. Приватний капітал припинилася, а тому у задоволенні позову в частині вимог до відповідача 2 просить відмовити повністю. Зазначає, що вимога Вих.ЗЗ від 19.06.2017 року була отримана відповідачем 2 (Поручителем) лише 19.06.2017 року, а остання поставка мала місце 05.04.2017р ., тобто позивач звернувся з такою вимогою з порушенням встановленого п.3.5 Договору поруки строку (з урахуванням строків виникнення грошових зобов'язань, передбачених п.п.2.6- 2.7 договору).

Разом з тим, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника до суду, просить розглянути справу без участі відповідача 2 за наявними у справі матеріалами, з урахуванням поданого відзиву.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

ГПК України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог. Тому, як зазначено в п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Таким чином, виходячи зі змісту поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог, суд розцінює подану 29.09.2017 року через відділ діловодства суду заяву позивача як зменшення розміру позовних вимог та приймає її до розгляду.

Як вбачається зі змісту п. 3.10 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

З урахуванням наведеного, суд прийняв до розгляду заяву про зменшення позовних вимог, подану через відділ діловодства суду 29.09.2017 року, у зв'язку з чим вирішує спір з позовними вимогами про стягнення з відповідача суми 85893,30грн. основного боргу за договором поставки №99 від 28.04.2016, 6021,79грн. інфляційних втрат , 12601,12грн. пені, 11452,14 грн. штрафних санкцій згідно п.2.8 договору та 17178,66грн. штрафних санкцій згідно п.5.2 договору, тобто у справі має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, враховуючи те, що мають місце докази належного повідомлення сторони про час та місце проведення судового засідання по розгляду позовної заяви, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 29.09.2017 на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами, а саме, товариством з обмеженою відповідальністю «БЕТОН ГРУП-4» , м. Миколаїв Львівської області (Постачальник) та обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Провінція» , м. Хмельницький (Покупець) 28.04.2016 було укладено договір поставки за № 99, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця Товар, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та своєчасно здійснювати його оплату згідно з умовами цього Договору. Найменування, кількість, ціна і загальна вартість товару узгоджується сторонами на умовах договору, письмових додатків до нього та зазначаються в рахунку і видатковій накладній, які вважаються додатками і становлять невід'ємну частину даного договору.

Відповідно до п.п.2.4-2.5. договору, покупець оплачує поставлену постачальником партію товару за ціною, передбаченою рахунком, що виписується постачальником на підставі заявки (замовлення) ,зробленого покупцем. Попередня оплата по кожній партії товару становить 100% вартості товару і повинна бути сплачена покупцем протягом З (трьох) банківських днів з моменту виставлення постачальником рахунку.

Згідно п.п.2.6-2.7 договору., за згодою сторін поставка може здійснюватися без попередньої оплати. Покупець зобов'язаний здійснити оплату вартості поставленої партії товару протягом 3 (трьох) банківських днів з дня прийняття товарів покупцем згідно з накладними. Оплата здійснюється на підставі договору та/або рахунку (накладної).

На виконання умов Договору позивач (постачальник) на підставі заявок покупця поставив товар - товарний бетон у визначене сторонами місце, відвантажив його і виписав накладні №4344 від 15.12.2016р., №4347 від 15.12.2016р., №389 від 06.03.2017р., №393 від 06.03.2017р., №401 від 06.03.2017р., №1079 від 05.04.2017р. на загальну суму 85753,55 грн. Враховуючи наявність попередньої заборгованості за поставку товару, сума боргу яку вимагав сплатити позивач становила 85893,30 грн. Вказана сума боргу була також завірена сторонами в ОСОБА_1 звіряння взаємних розрахунків, підписаного позивачем та відповідачем-1.

Однак, станом на 11.07.2017р. оплати заборгованості за поставлений товар від відповідача-1 на рахунки позивача не поступило, чим відповідачем-1 порушено умови п.2.4- 2.6 договору, у зв'язку з чим позивачем нараховано відповідачу-1 штрафні санкції, передбачені умовами п.2.8, 5.2. договору та ч.2 ст.625 ЦК України.

Зважаючи на наявну заборгованість, позивачем було надіслано відповідачу-1 вимогу №32 від 19.06.2017р. про виконання зобов'язань за Договором, яка була отримана відповідачем-1, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Однак відповідач 1 на вказане належне чином не відреагував, борг не погасив, що змісило позивача звернутися до суду за захистом свого порушеного права з даним позовом.

Також позивача зазначає про те, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором поставки між товариством з обмеженою відповідальністю «БЕТОН ГРУП-4» , м. Миколаїв Львівської області (Кредитор) Приватним підприємством Інвестування. Приватний капітал (Поручитель) 28 квітня 2016 року було укладено Договір поруки, відповідно до якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання усіх зобов'язань Обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив Провінція (Боржник), що виникли із Договору поставки № 99 від 28.04.2016 року, укладеного між Кредитором та Боржником, в тому числі, але не виключно - зобов'язань по поставці Товару та поверненню попередньої оплати, зобов'язань по сплаті штрафних санкцій, передбачених умовами договору та законом.

Згідно із п. 3.1 Договору поруки у разі порушення Боржником зобов'язання за договором поруки Поручитель зобов'язується самостійно виконати зобов'язання боржника перед Кредитором на підставі письмової вимоги Кредитора в строк сім календарних днів з моменту отримання вимоги від Кредитора.

Відповідач 2 отримав вимогу вих. №33 від 19.06.2017 року, однак у встановлений договором поруки строк не сплатив заборгованості, що є підставою для його солідарної відповідальності з відповідачем 1 у повному обсязі (п.1.2.довору поруки).

На підставі вищенаведеного та враховуючи прострочення оплати товару відповідачем 1, позивач просить стягнути з обох відповідачів, тобто також і з поручителя, солідарно суму 85893,30грн. основного боргу за договором поставки №99 від 28.04.2016, а також 6021,79грн. інфляційних втрат , 12601,12грн. пені, 11452,14 грн. штрафних санкцій згідно п.2.8 договору та 17178,66грн. штрафних санкцій згідно п.5.2 договору.

Оцінюючи матеріали справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Згідно ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Такими діями у даному випадку є підписання сторонами Договору №Б80/1-08/08/2016 від 08.08.2016; видача Відповідачем довіреності на отримання товарно - матеріальних цінностей №262 від 06.09.2016, відповідні накладні на отримання товару, тощо.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наявними у справі матеріалами підтверджено, а відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано та не заперечено наведених позивачем обставин з приводу наявності боргу по оплаті вартості отриманого товару, а відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 85893,30 грн. боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 12601,12грн. пені, 25% річних в розмірі 11452,14грн., інфляційні втрати в розмірі 6021,79грн. та 17178,66грн. штрафу.

Згідно п. 5.2 Договору у разі прострочення оплати за поставлений товар, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення оплати. Крім цього, на вимогу Постачальника Покупець зобов'язаний сплатити суму штрафу у розмірі 20% від суми боргу та відповідно до пункту 2.8 договору 25 відсотків річних за кожен день прострочення.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до вимог п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки. Оскільки визначений умовами договору розмір пені перевищує ставку, визначену Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", застосуванню підлягає розмір пені, встановлений даним Законом.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін

Позивачем на вимогу суду здійснено перерахунок заявленої до стягнення суми пені за період з 21.07.2016 по 11.07.2017, здійснивши перевірку якого судом встановлено, що позивачем з врахуванням шестимісячного періоду нарахування вірно перерахований розмір пені (розрахунок в матеріалах справи).

З огляду на вищезазначене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 12601,12грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок 25% річних, інфляційних втрат та штрафу і встановлено, що позивачем вірно розраховані вищезазначені показники.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 25 % річних, інфляційних втрат та штрафу також підлягають задоволенню в розмірі 11452,14грн., 6021,79грн. та 17178,66грн. відповідно.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позовні вимоги до відповідача позивачем належним чином обґрунтовані та доведені відповідно з вимогами ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в розмірі 85893,30грн. основного боргу за договором поставки №99 від 28.04.2016, а також 12601,12грн. пені, 25% річних в розмірі 11452,14грн., інфляційні втрати в розмірі 6021,79грн. та 17178,66грн. штрафу підлягають задоволенню.

Щодо вимог, які стосуються відповідача - 2 суд зазначає наступне. Між позивачем та відповідачем 2 (приватне підприємство «Інвестування. Приватний капітал» , м. Ужгород) 27.10.2016 року уклали Договір поруки, згідно з яким відповідач - 2 зобов'язався солідарно відповідати перед позивачем за виконання всіх зобов'язань обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Провінція» , м. Хмельницький, що виникатимуть з Договору поставки № 99 від 28.04.2016 року, укладеного між Кредитором та Боржником.

Згідно з п. 3.1. Договору поруки у разі порушення боржником зобов'язання за основним договором поручитель зобов'язується виконати за боржника зобов'язання у семиденний строк з дня отримання вимоги Кредитора.

Якщо така вимога у встановлений строк не буде пред'явлена порука вважається припиненою.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Позивач не надав суду доказів того, що він звертався до відповідача - 2 з відповідними вимогами протягом строку встановленого у п. 3.1. договору поруки та у зв'язку з чим зобов'язання поручителя, які випливали з укладення Договору поруки та виконання таких договорів, вважаються припиненими та позивачем не спростованими. Зважаючи на що, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову до відповідача - 2 слід відмовити.

Як визначено частиною 1 статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом враховано, що при зверненні з даним позовом до суду позивач повинен був оплатити судовий збір у сумі 1997,21 грн. (1,5% від ціни позову в сумі 133147,01 грн.), тоді як фактично сплатив судовий збір в сумі 3212,75 грн. (квитанція банку № 578 від 20.07.2017), а отже, в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" (в редакції Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII) передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на те, що позивачем у прохальній частині заяви про зменшення позовних вимог зазначено клопотання про повернення судового збору, суд дійшов висновку повернути позивачу судовий збір у розмірі 1215 грн. 55 коп.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позовних повністю та відповідно до приписів ч. 1 ст. 49 ГПК України, на відповідача покладається судовий збір у розмірі 1997,21 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Провінція» (29000, м. Хмельницький, вул. Київська , буд. 4, кімн. 301, код ЄДРЮОФОПГФ 39904978) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БЕТОН ГРУП-4» (81600, Львівська область, м. Миколаїв, Майдан Незалежності, буд. 4, код ЄДРЮОФОПГФ 37248743) суму 85893,30грн. основного боргу за договором поставки №99 від 28.04.2016, а також 12601,12грн. пені, 25% річних в розмірі 11452,14грн., інфляційні втрати в розмірі 6021,79грн. та 17178,66грн. штрафу, а також 1997,21грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «БЕТОН ГРУП-4» (81600, Львівська область, м. Миколаїв, Майдан Незалежності, буд. 4, код ЄДРЮОФОПГФ 37248743) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1215,55грн., сплачений за квитанцією банку № 578 від 20.07.2017.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 11.10.2017.

Суддя О.Ф. Ремецькі