Рішення

від 11.09.2017 по справі 910/10350/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2017Справа №910/10350/17 За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Символ-ТВ"

про стягнення 44 467,25 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

Від позивача Погас О.А., довіреність №01-09/32 від 26.01.2017

Від відповідача не з?явився

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство "Національна суспільна телерадіокомпанія України" (далі-позивач) подало на розгляд Господарського суду міста Києва позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Символ-ТВ" про стягнення 44 467,25 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2017 порушено провадження у справі № 910/10350/17 та призначено розгляд на 10.07.2017.

В судове засідання 10.07.2017 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Суд вирішив відкласти судовий розгляд справи у зв'язку з відсутністю представника відповідача.

Ухвалою суду від 10.07.2017 розгляд справи призначено на 11.08.2017.

11.08.2017 розгляд справи не відбувся, у зв'язку із перебуванням судді Мельника В.І. на лікарняному.

Ухвалою суду від 28.08.2017 призначено розгляд справи на 11.09.2017.

В судове засідання 11.09.2017 представник позивача з'явився, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 11.09.2017 представник відповідача не з'явився, вмотивованих заяв та клопотань до суду не направив.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 11.09.2017 без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 11.09.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

15.02.2016 між позивачем, як виконавцем та відповідачем, як замовником було укладено Договір №8-13/3 про розповсюдження інформації імені або найменування та знака для товарів і послуг, відповідно до умов якого замовник замовляє, а виконавець надає замовнику послуги з розміщення спонсорських матеріалів, наданих замовником у програмі, що трнслюватиметься в ефірі телеканалу.

Згідно з умовами п. 1.2 Договору замовник зобов'язується сплачувати вартість наданих послуг.

Відповідно до п. 4.1 Договору сторони домовились, що порядок оплати та ціна послуг узгоджується сторонами у відповідних додатках до Договору.

Пунктом 2 додатка 1 до Договору передбачено, що замовник сплачує:

- 50% вартості послуг, зазначеної в п. 1.6 додатка, не пізніше 25.02.2016 року;

- 50% вартості послуг, зазначеної в п. 1.6 додатка, не пізніше 07.08.2016 року.

Згідно з п. 1.6 додатка 1 до Договору вартість послуг становить 40 625 грн 00 коп.

Пунктом 3.2.2 Договору встановлено, що виконавець має право відмовити у розміщенні спонсорських матеріалів у випадку, якщо замовник не оплатив вартість послуг у терміни, що зазначені в розділі 4 Договору.

Позивач зазначив, що зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, факт отримання замовником послуг підтверджується актом приймання-передачі послуг від 29.02.2016 на суму 3791,67 грн., актом приймання -передачі послуг від 31.03.2016 на суму 8558, 33 грн., актом приймання-передачі послуг від 30.04.2016 на суму 8486,67 грн., актом приймання-передачі послуг від 31.05.2016 на суму 9156,67 грн., актом приймання-предачі послуг від 16.06.2016 на суму 3908,33 грн. Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати наданих послуг не виконав в зв'язку із чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 33901,67 грн.

Позивач зазначив, що з метою досудового врегулювання спору звернувся до відповідача із вимогою від 22.06.2016 №01-13/1506, та просив відповідача сплатити суму заборгованості, проте відповіді отримано не було.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі з огляду на таке.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України ), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України ) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу .

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України , договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за надані послуги в розмірі 33901,67грн.. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

В зв'язку із неналежним виконанням Договору відповідачем, позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача 4985,21 грн. пені, 879,40 грн. 3% річних, 4700, 97 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до п. 8.4 Договору сторони передбачили, що у випадку невиконання замовником грошових зобов'язань за цим Договором, останній зобов'язується сплачувати виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пеня нараховується за весь час існування такого зобов'язання до повного його виконання Замовником.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У зв'язку з вищевикладеним, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 4985,21 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України , боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що дії відповідача є порушенням грошового зобов'язання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України .

Суд, враховує наявний розрахунок позивача 3% річних з простроченої суми та інфляційних, а оскілки відповідач не подав свій контррозрахунок у суду відсутні підстави відхиляти вимоги позивача про стягнення з відповідача 879,40 грн. - 3% річних та 4700,97 інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Символ-ТВ (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 18. Літера В, ідентифікаційний номер 39024118) на користь Публічного акціонерного товариства Національна суспільна телерадіокомпанія України (04119, м. Київ, вул. Мельникова, 42, ідентифікаційний номер 23152907) основну заборгованість в розмірі 33904 (тридцять три тисячі дев'ятсот чотири) грн. 67 коп., пеню в розмірі 4985 (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 21 коп., 3% річних в розмірі 879 (вісімсот сімдесят дев'ять) грн.40 коп., інфляційні нарахування в розмірі 4700 (чотири тисячі сімсот) грн. 97 коп., судовий збір в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.10.2017

Суддя Мельник В.І.