Рішення

від 10.10.2017 по справі 923/881/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2017 року Справа № 923/881/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., при секретарі судового засідання Бєловій О.С., розглянувши справу

за позовом прокурора Каховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі

позивача-1 - Каховської комунальної установи по обслуговуванню закладів освіти "Районний центр по обслуговуванню закладів освіти",

позивача-2 - Управління південного офісу Держаудитслужби в Херсонській області

до Малого приватного підприємства "Ритм"

про визнання недійсним договору,

за участі представників:

прокуратури - ОСОБА_1 (прокурора відділу Прокуратури Херсонської області),

позивача-1 - ОСОБА_2, ОСОБА_3 (представників за дорученнями),

позивача-2 - не з'явився,

відповідача - ОСОБА_4 (директора),

в с т а н о в и в:

Прокурор-керівник Каховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Каховської комунальної установи по обслуговуванню закладів освіти "Районний центр по обслуговуванню закладів освіти" та Управління південного офісу Держаудитслужби в Херсонській області звернувся до суду з позовом, спрямованим до Малого приватного підприємства "Ритм", про визнання недійсним договору № 11 від 16.01.2017, укладеного між Каховською комунальною установою по обслуговуванню закладів освіти "Районний центр по обслуговуванню закладів освіти" та Малим приватним підприємством "Ритм".

За твердженнями прокурора, позовна заява вжита як захід прокурорського реагування та направлена на захист економічних інтересів держави в особі Каховської комунальної установи по обслуговуванню закладів освіти Районний центр по обслуговуванню закладів освіти та Управління південного офісу Держаудитслужби в Херсонській області, оскільки внаслідок укладення оспорюваного правочину може бути завдано шкоди бюджету у вигляді незаконних витрат, а безпосередньо контролюючими органами не вжито належних заходів, які б перешкоджали незаконному витрачанню коштів.

Безпосередньо позовні вимоги ґрунтуються на тому, що спірний договір не містить таких істотних умов, як кількості товару та ціни за одиницю товару, у зв'язку з чим порушено приписи статті 180 Господарського кодексу України, а також при його укладенні допущено порушення Закону України Про публічні закупівлі , оскільки його укладено без проведення процедури державних закупівель, хоча вартість предметів закупівлі за договором перевищує 200000 грн, що є порушенням частини 7 статті 2 названого Закону. У зв'язку з вказаними обставинами, на думку прокурора, договір є недійсним за статтями 203 та 215 Цивільного кодексу України.

Відповідачем позовні вимоги не визнаються з посиланням на розірвання спірного договору угодою № 11 від 18.09.2017.

Під час судового розгляду справи позивачем-1 та відповідачем заявлені клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку із розірванням спірного договору вказаною угодою. Це клопотання судом відхилене з тих підстав, що розірвання договору не впливає на дійсність або недійсність договору та не позбавляє зацікавлену сторону або прокурора права на оцінку дійсності або недійсності такого договору, що узгоджується з приписами пункту 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів недійсними) від 29.05.2013 № 11.

Розгляд справи проведено без участі представника позивача-2, оскільки в засідання він не з'явився, а учасниками судового розгляду висловлені думки про розгляд справи без його участі.

Крім викладеного судом встановлено, що 16.01.2017 між Каховською комунальною установою по обслуговуванню закладів освіти "Районний центр по обслуговуванню закладів освіти" та Малим приватним підприємством "Ритм" укладений договір № 11 купівлі-продажу, за умовами якого відповідач зобов'язався поставити позивачу-1 товар за кількістю та найменуванням відповідно до специфікації (пункти 1.1., 1.2. договору), а за пунктом 1.3. договору сторонами визначено його суму - 405844 грн.

Як слідує зі специфікації № 1 від 16.01.2017 до договору в ній наявні 17 найменувань товару та вартість такого товару, в тому числі загальна.

Таким чином, ні договір, ні специфікація не містять кількості товару та ціни за одиницю товару, а сам договір укладений на суму, що перевищує 200000 грн.

За твердженнями представників позивача-1 та відповідача, вказаний договір виконувався сторонами, а тому ця обставина не потребує доказування у відповідності до частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вона ними визнається, та був розірваний укладеною між ними угодою від 18.09.2017, в якій зазначено, що відповідач здійснив поставку на загальну суму 266297,43 грн, а позивач-1 сплатив вартість отриманого товару у повній сумі, а саме 266297,43 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що за змістом частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів, а за частиною 1 статті 180 того ж Кодексу зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Частиною 2 статті 180 ГК України також встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, якими є умови, визнані такими за законом, чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті180). Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (частина 4 статті 180). Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України (частина 5 статті 180).

Так, у відповідності до статті 189 ГК України ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару, що підлягає продажу (частина 1 статті 189), і фона є істотною умовою господарського договору (частина 2 статті 189).

Викладені правові приписи свідчать, що сторонами у спірному договорі не досягнуто згоди щодо кількість товару та ціни за одиницю товару, що є порушенням вказаних правових норм, але, оскільки договір виконувався сторонами та на даний час є виконаним, суд констатує, що він фактично між сторонами був укладений, а тому питання відповідності його закону підлягають судовому дослідженню, що узгоджується з пунктом 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів недійсними) від 29.05.2013 № 11.

Аналізуючи законність укладеного договору, предметом якого є закупівля товарів для потреб державної установи, суд зазначає, що правові та економічні засади здійснення закупівель товарів для забезпечення потреб держави, встановлені приписами Закону України Про публічні закупівлі . За змістом преамбули до цього Закону його метою є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Так, згідно з частиною 1 статті 2 названого Закону він застосовується до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів) дорівнює або перевищує 200000 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у випадку, коли сума запланованих закупівель за державні кошти дорівнює або перевищує 200000 грн, порядок укладення такого договору регламентований Законом України Про публічні закупівлі .

Зокрема, частиною 7 статті 2 названого Закону забороняється придбання товарів до або без проведення процедур, визначених цим Законом, та укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів до або без проведення процедур, визначених цим Законом. Замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів або застосування цього Закону.

Основні вимоги до договору про закупівлю встановлені статтею 36 названого Закону. Так, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1). Забороняється укладання договорів, що передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до або без проведення процедур закупівель, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 3). Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім визначених випадків (частина 4).

В даному випадку спірний договір укладений без проведення процедури публічних закупівель, при тому, що вартість закупівель становить 405844 грн, що є порушенням частини 7 статті 2 та частини 3 статті 36 Закону України Про публічні закупівлі .

За змістом частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В свою чергу, відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

За таких обставин, спірний договір не відповідає вказаним вище законодавчим вимогам, а тому є недійсним.

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат у відповідності до приписів статті 49 ГПК України, суд зазначає про віднесення судового збору, сплаченого прокурором в розмірі 1600 грн, на сторони спірного правочину в рівних частинах, з огляду на частину 2 статті 49 ГПК України, за якою якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору, оскільки відповідальність за укладення договору несуть обидві його сторони.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати недійсним договір № 11 від 16.01.2017, укладений між Каховською комунальною установою по обслуговуванню закладів освіти "Районний центр по обслуговуванню закладів освіти" та Малим приватним підприємством "Ритм".

3.Стягнути з Малого приватного підприємства "Ритм" (73000 м. Херсон, Миколаївське шосе, буд. 5; ідентифікаційний код 24756872) на користь Прокуратури Херсонської області (73000 м. Херсон, вул. Михайлівська, буд. 33; ідентифікаційний номер 04851120) - 800 грн компенсації по сплаті судового збору.

4.Стягнути з Каховської комунальної установи по обслуговуванню закладів освіти "Районний центр по обслуговуванню закладів освіти" (74800 Херсонська область, м. Каховка, вул. Леніна, 18; ідентифікаційний код 38009062) на користь Прокуратури Херсонської області (73000 м. Херсон, вул. Михайлівська, буд. 33; ідентифікаційний номер 04851120) - 800 грн компенсації по сплаті судового збору.

Повне рішення підписане - 11.10.2017

Суддя М.К. Закурін