Рішення

від 09.10.2017 по справі 925/948/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2017 р. Справа № 925/948/17

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Кенкеч О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом приватного виробничого підприємства Насосенергопром , м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 10А/8

до публічного акціонерного товариства АЗОТ , м. Черкаси, вул. Першотравнева, 72

про стягнення 15096,85 грн. заборгованості,

за участю повноважних представників сторін:

позивача: участі не брав;

відповідача: участі не брав.

Позивач ПВП Насосенергопром звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до відповідача ПАТ Азот з вимогою стягнення боргу, інфляційних збитків і 3% річних за порушення зобов'язання - в сумі 15096,85 грн. - за договором №1225-411 від 16.11.2015р.

В судовому засіданні:

Позивач свого представника в засідання суду не направив, витребувані документи не надав.

Представник відповідача в засіданні 22.08.2017р. заперечив отримання примірника позовної заяви від позивача та вказав на неможливість підготувати мотивовані заперечення. Розгляд справи був відкладений за клопотанням представника відповідача для ознайомлення зі справою та надання додаткових документів.

Судом оглянуто на а.с. 7 поштову квитанцію від 25.05.2017р. про направлення цінного листа відповідачу та опис вкладення в рекомендований лист з нечитаємою датою на відтиску поштового штемпеля - про відправлення відповідачу примірника позовної заяви з додатками.

Представник відповідача в засідання суду 09.10.2017р. не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи. З матеріалами справи не знайомився та відповідних клопотань до суду не подавав, хоча мав достатньо часу скористатися своїми процесуальними правами сторони.

Заперечень проти позову не надано.

Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними в ній доказами та матеріалами відповідно до приписів ст. 75 ГПК України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника відповідача, судом встановлено такі взаємовідносини сторін та обставини:

16.11.2015р. між приватним виробничим підприємством Насосенергопром (Постачальник - Позивач по справі), в особі директора ОСОБА_1, який діє на підставі Статуту, та публічним акціонерним товариством Азот (Покупець - Відповідач по справі), в особі директора по матеріально-технічному забезпеченню ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності від 30.12.2014р. №500-08/104, було укладено договір №1225-411 (далі - Договір, а.с. 12-15), за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити та передавати у власність Покупця насос дозуючий PRO MINENT VERDER BV ТИП ВТ 4А 1602РРЕ200АА000000 (далі по тексту - насосне обладнання), а Покупець зобов'язується прийняти це насосне обладнання і оплатити його на умовах даного Договору (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 9.1. Договору Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 01.03.2016р.

Відповідно до п. 1.1. Договору загальна вартість Договору складає: 27 489,52 грн. (в тому числі ПДВ 20%).

Відповідно до п. 2.6. Договору Покупець здійснює передоплату 50%

протягом 5 банківських днів з моменту підписання даного договору сторонами.

Решта 50% оплати - протягом 5 банківських днів з моменту отримання насосного обладнання на склад покупця.

19.11.2015р. відповідачу видана рахунок-фактура №СФ-8786 на суму 27489,52 грн. з ПДВ (а.с. 17).

На виконання умов Договору Позивач поставив насосне обладнання Відповідачу згідно видаткової накладної №РН-2006 від 30.12.2015р. (а.с. 16), який отримав менеджер ОСОБА_3 та посвідчив отримання ВО директора ПАТ Азот по МТЗ ОСОБА_4 на загальну суму 27489,52 грн., в тому числі ПДВ.

Претензій з боку відповідача щодо якості, кількості та/або інших недоліків товару та/або виконання зобов'язань щодо об'єму поставки, комплектності, строків тощо - заявлено не було.

Відповідач, в порушення п. 2.6. Договору, прострочив виконання зобов'язання та здійснив передоплату одним платежем 21.11.2015р. в сумі 13744,76 грн., що не спростовано відповідачем та підтверджено позивачем.

Суд вважає, що строк оплати товару вже настав.

Станом на день подачі позову (31.07.2017р.) заборгованість Відповідача становить 13744,76 грн. На суму заборгованості позивачем нараховано 3% річних (324,23 грн.) та інфляційні втрати (1027,86 грн.) до стягнення з відповідача (а.с. 10).

Невиконання Відповідачем взятих на себе зобов'язань стало підставою звернення Позивача до суду для захисту порушеного права та примусового стягнення боргу з Відповідача.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності та за своїм внутрішнім переконанням, враховуючи пояснення представника відповідача, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з таких правових підстав та мотивів.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Сторони за договором є суб'єктами господарювання та самостійними юридичними особами, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Між сторонами виникли та існують договірні відносини оплатної поставки товару з відстроченням кінцевої оплати - на підставі письмового строкового оплатного двостороннього консенсуального договору.

Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ - положення ст. 93 ЦК України.

За правовою природою договір №1225-411 від 16.11.2015р. відповідає вимогам статті 712 ЦК України, якою передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини купівлі-продажу урегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати розрахунок, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка є різновидом відносин купівлі-продажу з використанням майна не для власного (особистого) споживання.

Згідно ч.1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Договір (поставки) №1225-411 від 16.11.2015р. не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (положення ст. 204 ЦК України).

Згідно п. 2.6 Договору Відповідач повинен був сплатити до 13.01.2016р. - 13744,76 грн. Позивач 30.12.2015р. здійснив поставку, а Відповідач прийняв товар - насосне обладнання загальною вартістю 27489,52 грн., в тому числі ПДВ., що підтверджується видатковою накладною та не оспорюється сторонами. Претензій щодо кількості, якості та асортименту отриманого товару не заявлено. Відповідач розрахувався за поставлений товар частково, сплативши Позивачу лише 13744,76 грн. передоплати.

Факт наявності заборгованості підтверджується договором, рахунком-фактурою, видатковою накладною на господарську операцію. Суд враховує, що на момент прийняття рішення жодних первинних та належних доказів належного та повного розрахунку за отриманий товар, в розумінні вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, відповідач суду не подав. Відповідач визнав наявність боргу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, між Позивачем та Відповідачем було узгоджено строк сплати за отриманий товар, який визначений в п. 2.6 Договору.

Суд враховує відсутність претензій відповідача стосовно неналежної поставки товару, недопоставки товару чи іншого невиконання умов спірного договору.

Суд також враховує, що Відповідач свої зобов'язання в частині належної та повної оплати за вже отриманий товар належним чином не виконав. Строк сплати за отриманий товар вже настав.

Станом на 31.07.2017р. заборгованість Відповідача перед Позивачем за поставлений товар становила 13744,76 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Частиною першою ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, тому суд вважає обґрунтованим та доведеним право Позивача на стягнення з Відповідача суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 13744,76 грн. Позов в цій частині підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

На підставі вказаних вимог Позивачем нараховано до стягнення з Відповідача 1027,86 грн. інфляційних втрат за період з 13.01.2016р. по 01.10.2016р. та 324,23 грн. - 3% річних за період прострочення з 13.01.2016р. по 25.10.2016р. Розрахунок перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу Ліга-Закон .

Виконаний позивачем розрахунок вимоги виконано невірно.

За спірний період може бути нараховано лише 881,13 грн. інфляційних втрат з 13.01.2016р. по 01.10.2016р. та 323,34 грн. 3% річних за користування чужими грошовими коштами з 13.01.2016р. по 25.10.2016р., що підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача. В решті вимоги належить відмовити за необґрунтованістю та безпідставністю вимог.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.

Суд зазначає, що проведення оплати боргу відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу про оплату боргу - має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання заперечень суду по суті спору чи доказів про проведення розрахунку. Відповідач не надав доказів об'єктивної неможливості заперечення вимог чи погашення боргу.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на Відповідача пропорційно задоволених вимог та стягнути на користь Позивача 1600 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства Азот , м. Черкаси, вул. Першотравнева, буд. 72, код ЄДРПОУ 00203826, номер рахунку в банку невідомий

на користь приватного виробничого підприємства Насосенергопром , м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 10А/8, код ЄДРПОУ 22167290, номер рахунку в банку невідомий

13744,76 грн. основного боргу, 881,13 грн. інфляційних втрат, 323,34 грн. 3% річних та 1600 грн. судового збору.

В решті вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 09.10.2017р.

Суддя Г.М. Скиба