Рішення

від 11.10.2017 по справі 927/820/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

« 10 » жовтня 2017 року Справа №927/820/17

ЗА ПОЗОВОМ: Приватного підприємства "Фірма "Апіс"

вул. Хлібопекарська, 20/2, м. Чернігів, 14000

До ВІДПОВІДАЧА: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос-МК"

вул. Г. Сурабка, 9 А, м. Чернігів, 14031

Про стягнення 86966,34 грн.

Суддя І.В. Кушнір

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від Позивача: ОСОБА_1 - директор, наказ №6-к від 01.08.2008.

ОСОБА_2 - представник, довіреність №76 від 29.08.2017.

Від Відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Приватним підприємством "Фірма "Апіс" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос-МК" про стягнення 86966,34 грн., в тому числі 79315,00 грн. основного боргу та 7651,34 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору №2 про надання послуг з охорони від 15.12.2009.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 31.08.2017 вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.09.2017.

Ухвалами суду від 13.09.2017 та від 27.09.2017 розгляд справи відкладено та призначено на 27.09.2017 та 10.10.2017 відповідно.

До початку судового засідання 10.10.2017 від Позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої остаточно Позивач просить стягнути з Відповідача 85567,74 грн., в тому числі 79315,00 грн. основного боргу та 6252,74 грн. пені.

До заяви додані докази надсилання її Відповідачу.

Відповідно до ч.ч.4,6 ст.22 Господарського процесуального кодексу України:

"Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови отримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси."

Як вбачається з поданої заяви, Позивачем фактично зменшено розмір пені шляхом зміни періоду її нарахування.

Враховуючи, що зменшення позовних вимог є правом Позивача, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, копія заяви завчасно, а саме 03.10.2017, направлена Відповідачу суд приймає вищезазначену заяву Позивача про зменшення позовних вимог.

У судовому засіданні 10.10.2017 представник Позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням зменшення їх розміру.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, явки представника у судові засідання 13.09.2017, 27.09.2017 та 10.10.2017 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень (ухвал суду від 31.08.2017, від 13.09.2017 та від 27.09.2017), наявні в матеріалах справи.

Враховуючи, що Відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, проте не скористався своїм правом брати участь у судових засіданнях, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, заяв та клопотань Відповідачем суду не надано, суд приходить висновку про розгляд справи за наявними матеріалами та без участі представника Відповідача.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представників Позивача, суд,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Фірма "Апіс" (Позивач) відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців від 20.05.2013 зареєстровано в реєстрі 13.01.2006.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27.09.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Кронос-МК" зареєстровано в реєстрі 19.07.1993, дата та номер запису 19.08.2004 №10641200000000086.

15 грудня 2009 року між Приватним підприємством "Фірма "Апіс" (Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кронос-МК" (Відповідач) укладено договір №2 про надання послуг з охорони (далі - Договір).

Відповідно до п.п.1.1.-1.2. Договору Замовник (Відповідач) доручає, а Виконавець (Позивач) зобов'язується за плату надавати послуги з охорони території Замовника, а також об'єктів та іншого майна, що належить Замовнику (або ж за яке відповідає Замовник) і знаходиться на даній території (далі - територія, що охороняється). Територія Замовника, що охороняється за даним Договором, розташована за адресою: 14031 м. Чернігів вул. В.Василевської, 9А. План-схема території, що охороняється (Додаток №1), є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно з п.2.1. Договору охорона території Замовника здійснюється Виконавцем щодня з 08.00 годин до 08.00 годин, починаючи з 15 грудня 2009 року. Кількість постів, їх розташування на території, що охороняється, визначається Додатком №2 до даного Договору, який є невід'ємною частиною.

За умовами п.п.6.1.-6.3. Договору вартість всіх послуг, що доручаються Виконавцю, складає 6000,00 грн. на місяць. Розрахунок за даним Договором здійснюється до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим. Замовник зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок Виконавця визначену у відповідному додатку (рахунку-фактурі, накладній). За згодою сторін оплата частково або в повному обсязі може здійснюватися в інший спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Відповідно до п.п.6.4.-6.5. Договору Замовник може здійснювати авансові платежі в розмірі, що не перевищує суму послуг. Виконавець залишає за собою право змінювати вартість послуг. Про зміну вартості послуг Виконавець зобов'язаний попередити Замовника не менш, як за 30 календарних днів з подальшим укладенням Сторонами додаткової письмової угоди.

Згідно з п.п.7.1.-7.3. Договору даний Договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками. Строк дії даного Договору встановлюється з 08.00 год. 15 грудня 2009р. по 08.00 год. 15 грудня 2010р. включно. Після закінчення строку дії даний Договір вважається продовженим на той же період, якщо одна із Сторін не зажадає його розірвання письмово, з повідомленням про це не менш ніж за 30 (тридцять) календарних днів.

Відповідно до п.7.5. Договору зміни до даного Договору можуть бути внесені тільки за домовленістю Сторін та оформляються додатковими письмовими угодами до даного Договору.

Між сторонами були підписані додаткові угоди №7 від 01.06.2015, №10 від 01.01.2017, №10 від 01.03.2017, №12 від 01.05.2017 до договору №2 про надання послуг з охорони від 15 грудня 2009 року, відповідно до яких сторонами внесені зміни до п.6.1. Договору в частині визначення вартості послуг, а саме встановлено, що вартість всіх послуг, що доручаються Виконавцю, складає 10000,00 грн. на місяць, починаючи з 01 червня 2015 року, 15000 грн. 00 коп. на місяць починаючи з 01 січня по 28 лютого 2017 року, 15000 грн. 00 коп. на місяць починаючи з 01 березня по 30 квітня 2017 року, 15000 грн. 00 коп. на місяць починаючи з 01 травня по 31 травня 2017, відповідно.

Позивачем за серпень 2016 року-травень 2017 року були надані Відповідачу послуги з охорони на загальну суму 125000,00 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг), копії яких містяться в матеріалах справи.

Крім того, як вбачається з розрахунку суми основного боргу, наведеного у позовній заяві, сальдо станом на 30.08.2016 становило 42315,00 грн.

З урахуванням здійснення Відповідачем часткової оплати за надані послуги та відповідно до наявної в матеріалах справи копії акту звірки взаєморозрахунків від 01 червня 2017 року, підписаного між сторонами та скріпленим печатками сторін, станом на 01 червня 2017 року заборгованість Відповідача на користь Позивача становить 79315,00 грн.

31 травня 2017 року між сторонами була підписана угода про розірвання договору №2 про надання послуг з охорони від 15 грудня 2009 року, відповідно до якої сторони домовилися припинити дію даного договору з 31 травня 2017 року, останнім днем дії договору визначили 31 травня 2017 року. При цьому, сторони погодили, що загальна сума боргу, на момент розірвання, за надані послуги з охорони складає 79315,00 грн.

31.05.2017 Позивачем була вручена Відповідачу вимога від 01.05.2017 про сплату заборгованості в сумі 79315,00 грн., що підтверджується відповідною відміткою про її отримання.

Відповідач суму заборгованості не сплатив.

У наданих у судовому засіданні 13.09.2017 письмових поясненнях Позивачем, зокрема, зазначено, що сума боргу 79315,00 грн. сформувалась із грошових зобов'язань Відповідача за останні 6 місяців, в тому числі за грудень 2016 року - 4315,00 грн., за січень-травень 2017 року по 15000,00 грн. окремо за кожний місяць.

Враховуючи викладене, Позивач просить стягнути з Відповідача 79315,00 грн. основного боргу.

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України:

«За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.»

Згідно з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України:

«Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.»

Відповідно до ст.978 Цивільного кодексу України:

За договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України:

«Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).»

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

«Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.»

Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.631 Цивільного кодексу України:

«Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.«

Матеріалами справи підтверджується наявність основного боргу Відповідача за договором №2 про надання послуг з охорони від 15.12.2009 в сумі 79315,00 грн. за грудень 2016 року - травень 2017 року.

За умовами ч.2 ст.193 ГКУ:

«Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.«

Згідно з ч.1 ст.216 ГКУ:

«Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.217 ГКУ:

«Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.«

Згідно з ч.1 ст.218 ГКУ:

«Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. «

Відповідно до ч.1 ст.230 ГКУ:

«Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.«

Згідно з п.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.4.4. Договору у разі порушення строку оплати вартості наданих Виконавцем послуг Замовник за кожен день прострочення зобов'язаний виплатити Виконавцю пеню у розмірі облікової ставки НБУ, діючої на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості.

Відповідно до п.6.6. Договору у випадку несвоєчасної оплати за охорону об'єкта нараховується пеня у розмірі не менш ніж 0,5 відсотків суми простроченої плати за кожен день прострочення.

Враховуючи порушення Відповідачем строків оплати, передбачених умовами Договору, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у розмірі 6252,74 грн. за період з 16.09.2016 по 29.08.2017 відповідно до наведеного у заяві розрахунку.

Відповідно до п.2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань« (із змінами):

« 2.9. За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.«

Згідно з п.1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (із змінами) з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Як вбачається з наведеного Позивачем розрахунку, Позивачем нарахована Відповідачу пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, відповідно до п.4.4. Договору, що не суперечить приписам статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 Господарського кодексу України.

За результатами здійсненої судом перевірки нарахування Позивачем заявленої до стягнення суми пені 6252,74 грн. встановлено, що при нарахуванні пені Позивачем не враховано, що:

- 2016 рік був високосним, тобто мав 366 днів;

- з урахуванням вихідних днів прострочення платежу за актами здачі-прийняття послуг від 30.09.2016, від 31.12.2016, від 31.03.2017 фактично виникло з 18.10.2016, 17.01.2017 та 18.04.2017 відповідно.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 6227,12 грн.

У стягненні решти 25,62 грн. пені має бути відмовлено.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів своєчасної оплати за надані послуги згідно договору, як і доказів, які б спростовували вищевикладені обставини, не надав.

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення 85542,12 грн., в тому числі 79315,00 грн. основного боргу та 6227,12грн. пені.

В решті позову має бути відмовлено з підстав, зазначених вище.

Відповідно до ч.1 ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.ч.1,2,6 ст.49 Господарського процесуального кодексу України:

"Судовий збір покладається:

· у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

· у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

· при задоволенні позову - на відповідача;

· при відмові в позові - на позивача;

· при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. "

Як зазначено у п.п.4.7. п.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами):

"4.7. Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6-8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача. При цьому якщо у відповідних випадках позивача звільнено від сплати судового збору, то останній стягується в доход державного бюджету України."

Оскільки матеріалами справи підтверджується те, що спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, суд доходить висновку, що відповідно до ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 1600,00 грн. в повному обсязі має бути покладений на Відповідача.

Також Позивач просить стягнути з Відповідача витрати на послуги адвоката у розмірі 4000,00 грн., пов'язані з розглядом даної справи.

Відповідно до п.6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами):

"Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013."

В обґрунтування витрат на послуги адвоката Позивачем надані копії договору про надання правової допомоги від 29.08.2107, свідоцтва №2394/10 про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого ОСОБА_3 30.10.2003, рекомендацій щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, затверджених рішенням Ради адвокатів Чернігівської області від 10.02.2017 №43, квитанції №3 від 08.09.2017 на суму 4000,00 грн.

З урахуванням викладеного, суд вважає належним чином обґрунтованою та співрозмірною суму витрат за оплату послуг адвоката, пов'язаних з розглядом даної справи, в розмірі 4000,00 грн., що відповідно до ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з Відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос-МК" (вул. Г. Сурабка, 9 А, м. Чернігів, 14031, ідентифікаційний код 14235416) на користь Приватного підприємства "Фірма "Апіс" (вул. Хлібопекарська, 20/2, м. Чернігів, 14000, ідентифікаційний код 34018328) 79315 грн. 00 коп. основного боргу, 6227 грн. 12 коп. пені, 1600 грн. 00 коп. на відшкодування судового збору та 4000 грн. 00 коп. на відшкодування витрат на послуги адвоката.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті стягнення 25 грн. 62 коп. пені відмовити.

Повне рішення складено 11 жовтня 2017 року.

Суддя І.В. Кушнір