Постанова

від 03.10.2017 по справі 922/2255/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2017 р. Справа №922/2255/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.,

при секретарі Довбиш А.Ю.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю №5-Д від 05.10.2015 року;

відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю №14 від 06.01.2017 року; ОСОБА_3, за довіреністю №212 від 22.03.2017 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Приватного акціонерного товариства Колос , смт. Пересічне, Дергачівський район, Харківська область, (вх.№2126Х/1-40) на рішення господарського суду Харківської області від 21.09.2016 року по справі №922/2255/16,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Березовка , м.Харків,

до Приватного акціонерного товариства Колос , смт. Пересічне, Дергачівський район, Харківська область,

про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном та звільнення земельної ділянки,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.09.2016 року (суддя Аріт К.В.) позов задоволено повністю. Зобов'язано ПрАТ Колос усунути самовільно встановлені перешкоди у доступі ТОВ Березовка до частини об'єкту нерухомого майна (ходова колія І від стика світлофора МБ через стрілки №1,2,3,13,5 до стика рамного рельсу стрілочного переводу №5, загальною довжиною 3363,3 п.м.) шляхом демонтажу (знесення) залізничних воріт. Зобов'язано звільнити самовільно зайняту ПрАТ Колос земельну ділянку загальним розміром 3,0918 га, кадастровий номер 6322056501:00:000:0579, яка належить ТОВ Березовка на правах оренди, згідно з договором оренди б/н від 19.03.2015 року, зареєстрованим у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно витягу №35204422 від 20.03.2015 року, шляхом демонтажу (знесення) залізничних воріт. Стягнуто з ПрАТ Колос на користь ТОВ Березовка 2756,00 грн. судового збору.

Відповідач із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 21.09.2016 року та припинити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що має місце порушення приписів п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору. ПрАТ Колос вважає, що предмет спору в даній справі відсутній, оскільки відповідачем вже після порушення провадження у справі усунуто перешкоди у доступі позивача до ходової колії 1 та земельної ділянки шляхом демонтажу залізничних воріт, що підтверджується наступними доказами: договором підряду від 01.09.2016 та актом виконаних робіт від 05.09.2016, відповідно до яких спеціалізоване будівельне підприємство ТОВ УСМ здійснило демонтаж залізничних воріт; актом огляду залізничної колії від 06.09.2016 року, складеним за участі представника Пересічанської селищної ради; технічним звітом Обстеження існуючих меж ПрАТ Колос в районі проходження неелектрифікованої одноколійної ходової колії №1 та вул.Центральної , виконаним ТОВ Білдінг Експерт Технолоджи .

Заявник посилається на те, що місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні в порушення вимог ч.2 ст.82, ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України не наведено правового обґрунтування відхилення доказів, що були надані відповідачем. На думку апелянта, звіт Харківського національного університету будівництва та архітектури, на який посилається позивач та місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, не може свідчити про порушення прав позивача на земельну ділянку, оскільки він не є результатом виконання землевпорядних та топографо-геодезичних робіт з визначення меж та масштабів самовільного захоплення землі, також вказаний звіт не містить доказів, що обґрунтовують перешкоджання відповідачем позивачу у доступі до ходової колії 1, а огорожа, яка досліджувалася в звіті, не відноситься до предмету спору в даній справі.

Апелянт також стверджує, що місцевий господарський суд не дослідив, у якій саме частині нерухомості нібито було порушено права та законні інтереси позивача, не визначив, які саме залізничні ворота підлягають демонтажу (знесенню), не навів посилань на будь-які докази, що свідчили б про самовільне захоплення скаржником земельної ділянки.

Відповідач посилається також на невідповідність резолютивної частини рішення заявленим позовним вимогам, зокрема, у позовній заяві з урахуванням заяви від 22.08.2016 року ТОВ Березовка просило суд усунути перешкоди у доступі власника до частини об'єкту нерухомого майна та звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом демонтажу залізничних воріт, тоді як у рішенні зазначено: зобов'язати ПрАТ Колос усунути самовільно встановлені перешкоди та зобов'язати звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу (знесення) залізничних воріт. На думку відповідача, зазначене свідчить про безпідставний вихід господарського суду за межі позовних вимог.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 року апеляційну скаргу відповідача задоволено. Рішення господарського суду Харківської області від 21.09.2016 року по справі №922/2255/16 скасовано. Провадження у справі припинено.

За результатами касаційного провадження, Вищим господарським судом України винесено постанову від 31.05.2017 року, якою постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 року скасовано, а справу №922/2255/16 направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.2017 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Колос прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Ухвалою суду від 20.07.2017 року з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору, а також дотримання принципів судочинства, враховуючи зміну складу колегії суддів, розгляд справи було відкладено на іншу дату.

29.08.2017 року позивач - ТОВ Березовка , надав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№8927), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Як вказує позивач, місце розташування перешкоди (воріт) зазначається та викладено в Інструкції, що узгоджена службами залізниці, що підтверджується підписами ДНМ, ДНН-2, УРБМ-2, ТЧ-10, ПЧ-7, ВЧДЕР-3, ШЧ-5 та затверджено начальником відокремленого підрозділу Харківська дирекція залізничних перевезень державного підприємства Південною залізницею ОСОБА_4, начальником станції Шпаківка ОСОБА_5 та ревізором руху ОСОБА_6 (міститься в матеріалах справи). Згідно вищевказаної Інструкції 1.9 залізницею підтверджено факт, що на підприємстві розташовані негабаритні місця з обох боків: залізничні ворота, у місці 22+41,40. Згідно вищевказаної Інструкції 1.10 залізницею підтверджено факт, що на підприємстві розташовані небезпечні місця з обох боків: залізничні ворота ПК 21+43,50, залізничні ворота ПК 24+63,20. Перешкода у вигляді залізничних воріт складається із опори та залізничного полотна, на які вони встановлюються. Лише за таких умов об'єкт є залізничними воротами. Це підтверджено звітом про технічний стан конструкцій рами та воріт, розташованих за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Березівське, вул. Березівська, б. 1-Е. Розробка рекомендацій щодо демонтажу (зносу) воріт (міститься в матеріалах справи). Також, як зазначає позивач, судом досліджено, що зазначена перешкода знаходиться на земельній ділянці позивача, що належить йому на праві оренди на спірну земельну ділянку загальним розміром 3,0918 га кадастровий номер 6322056501:00:000:0579, що підтверджується договором оренди б/н від 19.03.2015 року, зареєстрованому у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно витягу №35204422 від 20.03.2015 року (містяться в матеріалах справи).

Крім того, як вказує позивач, станом на момент перегляду справи, Держаною екологічною інспекцією у Харківської області виявлено, що в межах земельної ділянки кадастровий номер 6322056501:00:000:0579, що належить ТОВ Березовка на правах оренди розташоване нерухоме майно ПрАТ Колос , яке належить на правах приватної власності, а саме: два стрілочних перевода (№1, 2), залізничні колії №1 = 42,00 м., №2 = 37.50 м., залізні ворота (несучі конструкції - стовби) без будь-яких передбачених чинним законодавством підстав та правовстановлюючих документів, які необхідні ПрАТ Колос для експлуатації та обслуговування вищевказаного нерухомого майна (акт перевірки №42/01-04/02-09 від 06.02.2017 року).

31.08.2017 року відповідач надав до суду клопотання (вх.№9048), в якому просить призначити у справі земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити наступне питання: чи знаходяться стовпи, на які кріпилися залізничні ворота по зовнішньому контуру майнового комплексу ПрАТ Колос зі сторони вул. Центральної, 1 та 1-а в смт. Пересічне та над залізничною підїзною колією довжиною 5024,8 п.м., що належить на праві власності ТОВ Березовка (знаходиться за адресою: вул. Березівська, 1-б в сщ. Березівське Дергачівського району), в межах земельної ділянки площею 3,0918 га, кадастровий номер 6322056501:00:000:0579, яка пребуває в оренді ТОВ Березовка відповідно до договору оренди землі від 19.03.2015 року? Проведення експертизи відповідач просить доручити Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_7.

Відповідач зазначає, що Вищий господарський суд України приймаючи постанову у даній справі від 31.05.2017 року вказав, що судами першої та апеляційної інстанції залишено недослідженим питання знаходження стовпів, на яких кріпились залізничні ворота (полотна), в межах/за межами орендованої позивачем земельної ділянки площею 3,0918 га.

Відповідно до зведеного плану меж земельних ділянок, що перебувають у власності ПрАТ Колос з кадастровими номерами 6322056500:14:000:0003 та 6322056500:14:000:0017, а також, що орендується ТОВ Березовка з кадастровим номером 6322056501:00:000:0579, складеного ТОВ Агні-Набат , один із стовпів, на яких кріпилися залізничні ворота знаходиться на межі земельних ділянок ПрАТ Колос (номер 6322056500:14:000:0017) та ТОВ Березовка (номер 6322056501:00:000:0579). Тобто вказаний стовп не знаходиться на землі ТОВ Березовка і права останнього в цій частині не є порушеними. Щодо місця знаходження іншого стовпа, на якому кріпилися ворота - відомості відсутні.

Таким чином, з огляду на висновок Вищого господарського суду України у постанові від 31.05.2017 року, відповідач вважає, що питання знаходження стовпів в межах чи за межами земельної ділянки повинно бути досліджене, а для цього необхідні спеціальні знання у галузі геодезії та землеустрою.

У судових засіданнях 31.08.2017 року та 14.09.2017 року оголошувалась перерва.

31.08.2017 року ТОВ Березовка надало до суду клопотання (вх.№9057) про залучення додаткових доказів у підтвердження правової позиції викладеної у відзиві на апеляційну скаргу, а також надано додаткові письмові пояснення по справі. Вказане клопотання задоволено, а документи та письмові пояснення долучено до матеріалів справи.

На виконання листа Харківського апеляційного господарського суду (вих.№13-57/4к-014447 від 20.09.2017 року) з метою дослідження питання меж земельних ділянок, які знаходяться у користуванні позивача в натурі, Головне управління держгеокадастру у Харківській області надало документи (вх.№10116), зокрема, копію технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки ПрАТ Колос та копію технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок ТОВ БМВ лізинг (користувачем наразі яких є ТОВ Березовка ). Вказані документи досліджено колегією суддів та долучено до матеріалів справи.

Після перерви, судове засідання 03.10.2017 року продовжено.

Представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та наполягав на її задоволенні, а також наполягав на задоволенні клопотання про призначення експертизи.

Представник позивача проти позиції скаржника заперечував з підстав викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Позивач - ТОВ Березовка набув права власності на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу №4197 від 08.10.2013 року (т.1, а.с. 10-11), об'єктом якого є під'їзна залізнична колія загальною довжиною 5024,8 п.м., що знаходиться за адресою Харківська область, Дергачівський район, с.Березівське, вул.Березівська, будинок 1-Б.

Право власності позивача зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом №10484410 від 08.10.2013 року (т.1, а.с. 12). Право користування позивача земельними ділянками, що знаходяться під об'єктом власності, також підтверджується наявними у справі доказами та не заперечується відповідачем. Зокрема, право оренди позивача на земельну ділянку загальним розміром 3,0918 га кадастровий номер 6322056501:00:000:0579 підтверджується договором оренди б/н від 19.03.2015, зареєстрованим у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно з витягом №35204422 від 20.03.2015 року (т.1, а.с. 14-30).

Склад під'їзної залізничної колії підтверджується наявним в матеріалах справи технічним паспортом, виданим КП БТІ ДРР №3-470 від 03.09.2013 (т.1, а.с. 32-50) та технічним паспортом під'їзної залізничної колії від 2015 року, виготовленим ФОП ОСОБА_8 (т.1, а.с. 51). Відповідно до вказаних доказів, а також до пояснень представників сторін в ході судового розгляду справи, до під'їзної ходової залізничної колії №1 (яка є частиною залізничної колії, що належить позивачеві), примикає під'їзна залізнична колія, що є власністю відповідача, ПрАТ Колос (стрілочні переводи №1 та №2).

Як вбачається з матеріалів справи, в ході складання вищевказаного технічного паспорта від 2015 року, а саме, під час топографо-геодезичної зйомки на об'єкті, було виявлено, що на земельній ділянці (кадастровий номер 6322056501:00:000:0579), на якій знаходиться ходова колія №1, відповідачем встановлено перешкоди, що обмежують доступ власника, ТОВ Березовка , до вказаної залізничної колії.

У п.3.8. технічного паспорта (т.1, а.с.60) зафіксовано небезпечні місця (зокрема, залізничні ворота ПК21+43.50 та ПК24+63.20), які розташовані відповідачем на земельній ділянці позивача. Матеріалами справи також підтверджується і представниками сторін не заперечується факт розташування зазначених об'єктів станом на час подання позову.

У липні 2016 року ТОВ Березовка подало до господарського суду позов (з урахуванням заяви від 23.08.2016 року про зменшення розміру позовних вимог, т.2, а.с.26), у якому просило:

1. Усунути самовільно встановлені ПрАТ Колос перешкоди у доступі власника, ТОВ Березовка , до частини об'єкту нерухомого майна (ходова колія 1 від зтику світлофору МБ через стрілки 1,2,3,13,5 до стику рамного рельсу стрілочного переводу №5, загальною довжиною 3363,3 п.м.) шляхом демонтажу залізничних воріт.

2. Звільнити самовільно зайняту ПрАТ Колос земельну ділянку розміром 3,0918 га, кадастровий номер 6322056501:00:000:0579, яка належить ТОВ Березовка на правах оренди, згідно договору б/н від 19.03.15, зареєстрованому у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно витягу №35204422 від 20.03.2015, шляхом демонтажу залізничних воріт.

23.08.2016 позивачем було подано до суду доповнення до позовних вимог (т.2, а.с.28), в яких ТОВ Березовка просить доповнити позовні вимоги після слова демонтажу словом знесення . Вказані доповнення було прийнято судом першої інстанції, про що зазначено в оскаржуваному рішенні.

Таким чином, позовні вимоги щодо усунення перешкод у доступі до майна та звільнення земельної ділянки ґрунтуються на необхідності демонтажу (знесення) залізничних воріт).

06.09.2016 відповідач звернувся до місцевого господарського суду з клопотанням про припинення провадження у справі (т.2, а.с.59), посилаючись на те, що відповідно до договору підряду від 01.09.2016 року та акту виконаних робіт від 05.09.2016 року (т.2, а.с. 60 - 82), спеціалізоване будівельне підприємство ТОВ УСМ здійснило демонтаж залізничних воріт, тому, на думку відповідача, предмет спору в даній справі відсутній.

Відповідачем також було надано до суду першої інстанції акт огляду залізничної колії від 06.09.2016 року, складений за участі представника Пересічанської селищної ради (т.2, а.с.155), яким засвідчено, що залізничні ворота над земельною ділянкою кадастровий номер 6322056501:00:000:0579 та над залізничною під'їзною колією на ПК21+43.50 та ПК24+63.20, повністю демонтовані, та технічний звіт Обстеження існуючих меж ПрАТ Колос в районі проходження не електрифікованої одноколійної ходової колії №1 та вул.Центральної , виконаний ТОВ Білдінг Експерт Технолоджи на підставі листа ПрАТ Колос від 15.09.2016 року (т.2, а.с. 185), у п.5 якого вказано, що на технологічних залізничних проїздах №1 та №4, на ПК21+42.30 та ПК24+63.90 (що, згідно з поясненнями ПрАТ Колос , відповідає позначкам ПК21+43.50 та ПК24+63.20 у технічному паспорті), залізничні ворота відсутні.

В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд зазначив, що надані відповідачем докази не свідчать про наявність підстав, достатніх у розумінні ст.80 Господарського процесуального кодексу України для припинення провадження по справі, та задовольнив позов ТОВ Березовка із посиланням на наданий останнім звіт Харківського національного університету будівництва та архітектури (ХНУБА) про технічний стан конструкцій рами та воріт, розташованих за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с.Березівське, вул. Березівська, б. 1-б, виконаний згідно з договором від 15.09.2016 року (т.2, а.с.172) - з якого вбачається, що станом на момент розгляду даної справи ТОВ Березовка все ще позбавлене права користуватися орендованою земельною ділянкою за її призначенням, у зв'язку із самовільним встановленням відповідачем перешкод (залізничних воріт).

Суд апеляційної інстанції за результатами апеляційного провадження по перегляду рішення суду першої інстанції від 21.09.2016 року прийняв постанову від 13.12.2016 року, якою скасував рішення місцевого господарського суду та провадження у справі припинив. При цьому, судом було встановлено, що полотна воріт відповідачем дійсно було знято з петель, тобто предмет спору відсутній. Також апеляційний господарський суд зазначив, що відсутні докази які б свідчили про самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки позивача.

Вищий господарський суд України постановою від 31.05.2017 року скасував постанову суду апеляційної інстанції від 13.12.2016 року та направив справу на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Суд касаційної інстанції приймаючи постанову вказав, що у позовній заяві позивач заявив дві позовні вимоги, а саме: 1) усунути перешкоди у користуванні майном 2) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку. За своїм змістом ці вимоги є різними, оскільки, мають різний предмет та підстави позову, тому для їхнього вирішення підлягають встановленню різні обставини на яких ґрунтуються ці вимоги. Так, апеляційний суд не врахував, що відсутність доказів, які підтверджують факт самовільного зайняття земельної ділянки може бути підставою для відмови в цій частині позову, а не підставою для припинення провадження у зв'язку з відсутністю такого предмету спору.

Вищий господарський суд України у постанові вказав, що відповідач не демонтував стовпи на яких кріпляться ворота, а отже зазначена обставина свідчить про те, що між сторонами залишилось неврегульоване питання та відповідно в цій частині продовжує існувати предмет спору.

При цьому, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що судами попередніх інстанцій не досліджено та не зазначено кому саме належить право користування земельною ділянкою на якій розташовані стовпи, які є елементами воріт і ця обставина має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, з огляду на викладене, підстави для припинення провадження у справі за ст. 80 Господарського процесуального кодексу України - відсутні.

Як зазначає позивач, відповідачем не зрізано петлі та не знесено (демонтовано) стовпи воріт, тобто не повною мірою виконано рекомендації, що містяться у звіті про технічний стан конструкцій рами та воріт, розташованих за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с.Березівське, вул. Березівська, б. 1-б.

Відповідно до 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 95 Земельного кодексу України, землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: самостійно господарювати на землі; власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

У відповідності до ст.ст. 395, 396 Цивільного кодексу України, речовими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно. Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 211 Земельного кодексу України, самовільне зайняття земельних ділянок віднесено до порушень земельного законодавства, за яке громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

При цьому, зміст терміну самовільне зайняття земельної ділянки розкрито у Законі України Про державний контроль за використанням та охороною земель , за яким самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Самовільне зайняття земельної ділянки означає фактичне використання земельних ділянок без відповідних правових підстав. При цьому таке використання за своїм характером виключає можливість нормального користування земельною ділянкою з боку інших осіб.

Згідно зі ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Враховуючи договір оренди б/н від 19.03.2015 року, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно витягу №35204422 від 20.03.2015 року (т.1, а.с. 14-30) на спірну земельну ділянку загальним розміром 3,0918 га кадастровий номер 6322056501:00:000:0579, а також рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 13.03.2015 року (т.1, а.с. 31), враховуючи також відсутність в матеріалах справи доказів недійсності або розірвання вищевказаного договору оренди, тобто доказів припинення права у позивача користування вказаною земельною ділянкою, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю Березовка вправі захищати свої права на неї нарівні із власником цієї ділянки.

В оскаржуваному рішенні, місцевий господарський суд вказав, що відповідачем не заперечується факт розміщення на частині земельної ділянки позивача залізничних воріт.

Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції не заперечував проти того, що спірні ворота знаходяться на земельній ділянці позивача. Навпроти, визнавав такий факт, що підтверджується, зокрема, договором підряду №295К від 01.09.2016 року укладеним між ПрАТ Колос та ТОВ УСМ .

Згідно п. 1.1 вказаного договору підряду ПрАТ Колос (замовник, відповідач у справі) доручив, а підрядник (ТОВ УСМ ) зобов'язався на власний ризик виконати робот із демонтажу залізничних воріт (2 штуки), встановлених на земельній ділянці, кадастровий номер 6322056501:00:000:0579, що знаходиться в оренді ТОВ Березовка (позивач у справі) за договором оренди землі б/н від 19.03.2015 року. Залізничні ворота ПрАТ Колос в кількості 2 штуки, що демонтуються виконавцем за умовами договору, знаходяться на ПК 21+43,5 та ПК 24+63,2 відповідно до Технічного паспорта під'їзної залізничної колії ТОВ Березовка на ст. Шпаківка Південної залізниці арх.№312/15.

Перешкода у вигляді залізничних воріт складається із опори та залізничного полотна, на які вони встановлюється. Лише за таких умов об'єкт є залізничними воротами. Це підтверджено звітом про технічний стан конструкцій рами та воріт, розташованих за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Березівське, вул. Березівська, б. 1-Б. Розробка рекомендацій щодо демонтажу (зносу) воріт (т.2, а.с. 67-75).

Місце розташування перешкоди (воріт) зазначається в Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії, що узгоджена службами залізниці, що підтверджується підписами ДНМ, ДНН-2, УРБМ-2, ТЧ-10, ПЧ-7, ВЧДЕР-3, ШЧ-5 та затверджено начальником відокремленого підрозділу Харківська дирекція залізничних перевезень державного підприємства Південною залізницею , начальником станції та ревізором руху.

Так, згідно вищевказаної Інструкції 1.9 залізницею підтверджено факт, що на підприємстві - ТОВ Березовка розташовані негабаритні місця з обох боків: залізничні ворота, у місці 22+41,40. Згідно вищевказаної Інструкції 1.10 залізницею підтверджено факт, що на підприємстві - ТОВ Березовка розташовані небезпечні місця з обох боків: залізничні ворота ПК 21+43,50 та залізничні ворота ПК 24+63,20.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія технічного паспорту під'їзної залізничної колії ТОВ Березовка на ст. Шпаклівка Південної залізниці арх.№312/15 (т.1, а.с. 51-60), в якому також зазначається, що на земельній ділянці ТОВ Березовка наявні небезпечні місця: ПК21-43.50 - залізничні ворота-праворуч Г3.21м, ліворуч-Г3.14м, ПК24-63.20 - залізничні ворота-праворуч-Г3.50м, ліворуч-Г3.23м.

Колегія суддів також враховує, що станом на момент перегляду справи, Держаною екологічною інспекцією у Харківської області виявлено, що в межах земельної ділянки кадастровий номер 6322056501:00:000:0579, що належить ТОВ Березовка на правах оренди розташоване нерухоме майно ПрАТ Колос , яке належить на правах приватної власності, а саме: два стрілочних перевода (№ 1, 2); залізничні колії № 1 = 42,00м., №2 = 37.50м. та залізні ворота (несучі конструкції - стовби) без будь-яких передбачених чинним законодавством підстав та правовстановлюючих документів, які необхідні ПрАТ Колос для експлуатації та обслуговування вищевказаного нерухомого майна (акт перевірки №42/01-04/02-09 від 06.02.2017 року).

Як вже зазначалося вище, згідно зі ст. 395 Цивільного кодексу України речовими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Так, у відповідності до положень глав 31-34 Цивільного кодексу України, які врегульовують питання реалізації речових прав на чуже майно, вбачається, що всі ці права можуть виникати лише на підставі договору, заповіту або з норми закону.

Разом з тим, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між сторонами у справі немає укладеного договору щодо порядку використання частини земельної ділянки позивача для розміщення на ній спірних об'єктів - залізничних воріт (стовпів), які відносяться до відповідача.

Крім того, згідно листа №02-21/149 від 09.02.2017 року Пересічанською селищною радою повідомлено, що рішень щодо передачі спірної земельної ділянки у власність або користування ПрАТ Колос не приймалось.

Враховуючи наявність факту порушення відповідачем законодавства у сфері земельних відносин, а саме самовільного зайняття земельної ділянки, беручи до уваги, що на земельну ділянку відповідачем будь-яких прав не зареєстровано та відсутні будь-які рішення про передачу у власність або користування не приймалося, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що відповідач самовільно використовує земельну ділянку шляхом її самовільного зайняття (знаходження воріт - сповпів).

При цьому, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що захист порушеного права ТОВ Березовка слід здійснювати на підставі ч.2 ст.152 Земельного кодексу України, яка передбачає право власника земельної ділянки або землекористувача вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Враховуючи вищенаведене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а спосіб усунення перешкод у виді саме знесення (демонтажу) спірних воріт (наразі стовпів) відповідає змісту права позивача, що порушене, характеру дій відповідача, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Захист права позивача обраним ним способом сприятиме реальному відновленню його права.

Щодо клопотання відповідача призначити у справі земельно-технічну експертизу з метою дослідження місце розташування стопів - на якій саме земельній ділянці вони знаходяться колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Як визначено у ст. 1 Закону України Про судову експертизу судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Як роз'яснено у п. п. 2, 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики призначення судової експертизи №4 від 23.03.2012 року, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Наразі колегія суддів не вбачає підстав для призначення судової експертизи, оскільки в матеріалах справи наявні документи, що стосуються предмету позову, а сторонами подано необхідні докази і суд не позбавлений права та можливості здійснити перевірку та з урахуванням норм чинного законодавства надати оцінку правовідносинам сторін. Таким чином, у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової земельно-технічної експертизи слід відмовити.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом України.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства Колос не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 21.09.2016 року по справі №922/2255/16 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Колос залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 21.09.2016 року по справі №922/2255/16 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 09 жовтня 2017 року.

Головуючий суддя Хачатрян В.С.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Россолов В.В.