Рішення

від 12.10.2017 по справі 528/599/17

ГРЕБІНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Гребінківський районний суд Полтавської області

Справа №: 528/599/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 жовтня 2017 року м. Гребінка

12 жовтня 2017 року Гребінківський районний суд Полтавської області в складі:

судді Шевченко В.М.,

секретар судового засідання Кузуб В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Гребінківського районного суду Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Відділ Держгеокадастру у ОСОБА_3 районі Полтавської області, ОСОБА_3 державна нотаріальна контора Полтавської області, про скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом, державного акту про право власності на землю та визнання права власності на частину земельної ділянки (пай) в порядку спадкування за заповітом та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом,

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1, звертаючись з позовом до суду, просив визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 21.12.2007 року, посвідчене державним нотаріусом ОСОБА_3 державної нотаріальної контори Полтавської області ОСОБА_4, зареєстроване в реєстрі за № 2579, в частині спадкування земельної ділянки за кадастровим номером № 5320881900:00:001:0060, яка належала померлій 26.08.2006 року ОСОБА_5 згідно акту про право приватної власності на землю серії ПЛ № 053306; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 508132 від 07.07.2008 року, виданий на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21.12.2007 року, зареєстроване в реєстрі за № 2579, на земельну ділянку 3,92 га, кадастровий номер № 5320881900:00:001:0060, на ім'я ОСОБА_2 та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку; визнати за позивачем в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину земельної ділянки (пай), площею 3,92 га у межах згідно з планом, кадастровий номер № 5320881900:00:001:0060, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Короваївської сільської ради ОСОБА_3 району Полтавської області.

Позивач, з урахуванням поданих уточнень до позовної заяви, мотивує свої вимоги тим, що 26.08.2006 року в с. Короваї Гребінківського району Полтавської області померла мати позивача ОСОБА_5, яка на час своєї смерті мала у власності земельну ділянку (пай), площею 3,920 га, кадастровий номер № 5320881900:00:001:0060, яка розташована на території Короваївської сільської ради Гребінківського району Полтавської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ПЛ № 053306, виданого Короваївською сільською радою Гребінківського району Полтавської області 22.06.2004 року. На випадок своєї смерті ОСОБА_5 залишила заповіт, яким належну їй земельну ділянку (пай) заповіла в рівних частинах позивачу та онуці ОСОБА_2, яка є відповідачем по справі. Позивач на момент смерті своєї матері ОСОБА_5 постійно проживав з нею, тому у відповідності до ч. 3 ст. 1268 ЦК України вважає себе таким, що прийняв спадщину, при цьому не заявляв своєї відмови від неї. Таким чином, позивачем фактично прийнято спадщину, проте у зв'язку із сімейними обставинами та скрутним матеріальним становищем позивач не звернувся до нотаріальної установи із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом. На початку 2017 року позивач звернувся до ОСОБА_3 державної нотаріальної контори щодо оформлення своїх спадкових прав на 1/2 частину спадкової земельної ділянки (пай), яка належала його матері, однак в нотаріальній конторі позивачу повідомлено про неможливість видачі йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_5, оскільки згідно спадкової справи № 3/41 на спадкову земельну ділянку (пай) видано свідоцтво про право на спадщину в цілій частині на ім'я ОСОБА_2 З огляду на вищезазначене, позивач позбавлений можливості оформлення своїх спадкових прав шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину земельної ділянки (пай) після смерті ОСОБА_5 та можливості подальшої реєстрації права власності, оскільки право власності на спадкову земельну ділянку (пай) безпідставно оформлено в цілій частині на відповідача ОСОБА_2, яка згідно заповіту мала право лише на 1/2 частину спадщини, що є підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

03.10.2017 ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 надав суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, що містить зміст позовної заяви, з урахуванням поданих уточнень до позову, проти задоволення зустрічного позову не заперечує, просить провести розгляд цивільної справи у його відсутність (а.с 92).

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_7 також надав суду заяву, відповідно до якої зустрічний позов підтримав в повному обсязі з підстав, що містить зміст зустрічної позовної заяви, , проти задоволення позову не заперечує, просить провести розгляд цивільної справи у його відсутність (а.с 89).

Представник третьої особи Відділу Держгеокадастру у ОСОБА_3 районі Полтавської області - ОСОБА_8 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. (а.с. 34-35; 36)

Представник третьої особи ОСОБА_3 державної нотаріальної контори Полтавської області в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Вивчивши матеріали справи, матеріали спадкової справи № 341/2006 (а.с.52-66), оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до пункту другого частини першої ст. 3 Цивільного кодексу України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. (ч.1 та 2 ст. 321 Цивільного кодексу України).

Так, позови про визнання права власності спрямовані на усунення перешкод у здійсненні власником свого права і виключення домагань на приналежне власнику майно за допомогою підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ПЛ № 053306, виданого Короваївською сільською радою, Гребінківського району, Полтавської області 22.06.2004 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010455400231, земельна ділянка площею 3,920 га, кадастровий номер землі № 5320881900:00:001:0060, належала на праві власності ОСОБА_5. (а.с. 11)

Відповідно до статті 1233 Цивільного кодексу України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. (ч. 2 ст. 1236 Цивільного кодексу України)

Відповідно до ч. 1, 2 статті 1236 Цивільного кодексу України, заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

02.06.2001 року ОСОБА_5 складено заповіт, посвідчений секретарем Короваївської сільської ради Гребінківського району Полтавської області, зареєстрований за № 64, відповідно до змісту якого спадкодавець все своє майно заповіла своєму сину ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в рівних долях. (а.с. 8; 32)

26.08.2006 року у віці 72 років померла ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Короваївською сільською радою Гребінківського району Полтавської області від 28.08.2006 року, актовий запис № 15 (а.с. 31)

На час своєї смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, була зареєстрована за адресою: Полтавська обл., ОСОБА_3 р-он, с. Короваї, вул. Гребінки, б. 19, та разом із нею за зазначено адресою був зареєстрованим та станом на 30.06.2017 року є зареєстрованим ОСОБА_1, що підтверджено Довідкою від 30.06.2017 року № 449/02-30, виданою Короваївською сільською радою Гребінківського району Полтавської області (а.с. 33)

21.12.2007 року в межах спадкової справи № 341/2006, відкритої ОСОБА_3 державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_5, яка померла 26.08.2006 року, ОСОБА_2 отримано свідоцтво про право на спадщину, зареєстроване за № 2579, на земельну ділянку 3,920 га, кадастровий номер № 5320881900:00:001:0060, на території Короваївської сільської ради Гребінківського району Полтавської області, на підставі якого ОСОБА_3 районною державною адміністрацією Полтавської області на ім'я ОСОБА_2 видано Державний акт на право власності на зазначену успадковану земельну ділянку, зареєстрований в Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010855400019 (а.с. 9-10; 11)

Згідно положення Глави 13 п. 3. Загальних положень Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 296 від 22.02.2012 року, нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов'язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

За даними ОСОБА_3 державної нотаріальної контори від 29.06.2017 року № 316/02-14, на підставі заяви ОСОБА_2 про прийняття спадщини на майно померлої 26.08.2006 року ОСОБА_5 ОСОБА_9 державною нотаріальною конторою було відкрито спадкову справу № 341/2006, відомості щодо інших спадкоємців відсутні. 21.12.2007 року державним нотаріусом ОСОБА_9 державної нотаріальної контори ОСОБА_4 було видано ОСОБА_10 про право на спадщину згідно заповіту, посвідченого Короваївською сільською радою Гребінківського району Полтавської області від 02.06.2001 року, зареєстрованого в реєстрі за № 64, за яким померла за життя все своє майно заповіла ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках. ОСОБА_10 про право на спадщину було видане на цілу частку земельної ділянки, загальної площі 3,920 га, яка розташована на території Короваївської сільської ради Гребінківського району Полтавської області на ім'я ОСОБА_2, тому нотаріус позбавлений можливості видати на ім'я ОСОБА_1 ОСОБА_10 про право на спадщину на 1/2 частку вказаної земельної ділянки. (а.с. 43)

Згідно з нормою статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 Цивільного кодексу України (статті 1218, 1231 Цивільного кодексу України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 Цивільного кодексу України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. (ч. 1 ст. 1223 Цивільного кодексу України)

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 Цивільного кодексу України).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем спадщини визначені у частинах 3, 4 статті 1268, статті 1269 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з частиною третьою статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 Цивільного кодексу України Здійснення права на спадкування ) та оформлення спадщини (глава 89 Цивільного кодексу України Оформлення права на спадщину ).

Відповідно до частини першої статті 1296 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 1297 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 Цивільного кодексу України).

Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку. (Правова позиція Верховного Суду України, висловлена у Постанові від 08.04.2015 року у Справі № 6-33цс15)

Згідно положення статті 1225 Цивільного кодексу України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Об'єктом спадкування може виступати право власності на земельну ділянку. Так, частиною 1 статті 1225 Цивільного кодексу України підкреслюється, що на спадкоємців поширюється положення про можливість використання земель за цільовим призначенням, як це випливає із статей 19-21 Земельного кодексу України.

Особливість набуття права на земельні ділянки полягає в наявності чітко визначеної в законодавстві процедури, за якою в суб'єктів виникають повноваження щодо володіння, користування й розпорядження земельною ділянкою.

Таке набуття права на земельні ділянки передбачає обов'язкове прийняття уповноваженим органом держави (органом влади чи органом місцевого самоврядування) відповідного рішення, яке є обов'язковою юридичною підставою для подальшого укладення договору на відчуження земельної ділянки та юридичного оформлення на неї відповідних прав.

Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом (стаття 1301 ЦК України). Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Оскільки відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, то наслідком прийняття зазначеними органами, їх посадовими особами рішень із порушенням установленої законом процедури або всупереч нормі закону, або з перевищенням своїх повноважень є визнання таких рішень недійсними (стаття 112 ЗК України 1990 року, стаття 152 ЗК України 2001 року, пункт 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2001 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ )

Оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Таким чином, у разі встановлення судом неправомірного отримання особою земельної ділянки або отримання її з непередбачених законом підстав особа не набуває права власності на неї, а визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку, що є висновком Верховного Суду України, викладеним у Постанові від 29.10.2014 року Справа 6-152цс14 та у Постанові від 01.07.2015 року Справа 6-319цс15.

Як убачається з матеріалів справи, предметом спору є визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21.12.2007 року, посвідченого державним нотаріусом ОСОБА_9 державної нотаріальної контори Полтавської області ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за № 2579, в частині спадкування земельної ділянки за кадастровим номером № 5320881900:00:001:0060, яка належала померлій 26.08.2006 року ОСОБА_5 згідно акту про право приватної власності на землю серії ПЛ № 053306; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 508132 від 07.07.2008 року, виданого на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21.12.2007 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2579, на земельну ділянку 3,92 га, кадастровий номер № 5320881900:00:001:0060, на ім'я ОСОБА_2 та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку; визнання за позивачем ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину земельної ділянки (пай), площею 3,92 га у межах згідно з планом, кадастровий номер № 5320881900:00:001:0060, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Короваївської сільської ради ОСОБА_9 району Полтавської області; визнання за позивачем ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину земельної ділянки (пай), площею 3,92 га у межах згідно з планом, кадастровий номер № 5320881900:00:001:0060, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Короваївської сільської ради Гребінківського району Полтавської області. При цьому позивачем за первісним позовом акцентовано увагу на порушенні його права на отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яку складає 1/2 частину зазначеної земельної ділянки, що прийнята позивачем як спадкоємцем, який постійно проживав із спадкодавцем до моменту смерті останньої, однак не оформлена у встановленому законом порядку, з огляду на неправомірну видачу свідоцтва про право на його частину спадкового майна, з подальшою реєстрацією такого права на ім'я відповідача, що є підставою у відмові вчинення нотаріальної дії щодо видачі позивачу свідоцтва про право власності на спадкове майно.

Як визначено в статті 57 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. (ч.1 ст.64 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до вимог ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Аналізуючи наявні в справі докази в їх сукупності, приймаючи до уваги пояснення сторін, керуючись положеннями законодавства України, діючого на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що в розрізі даного спору позивачі - кожен окремо, мають достатні правові підстави на визнання за ним права власності в порядку спадкування за заповітом після померлої ОСОБА_5 на 1/2 частину земельної ділянки (пай), площею 3,92 га у межах згідно з планом, кадастровий номер № 5320881900:00:001:0060, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Короваївської сільської ради Гребінківського району Полтавської області. - оскільки судом встановлено, що нерухоме майно, яке є предметом спору, а саме: ? частина спірної земельної ділянки - є частиною спадкової маси згідно заповіту, складеного спадкодавцем ОСОБА_5, від 02.06.2001 року, що на час судового розгляду даного спору в установленому законом порядку не визнано недійсним, зазначене нерухоме майно входить до складу спадщини згідно заповідального розпорядження спадкодавця ОСОБА_5, належить позивачам - кожному окремо, як спадкоємцям з часу відкриття спадини та має бути успадковано ними - кожним окремо. Зокрема, ОСОБА_1 як спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем до моменту смерті останньої, тому вважається таким, що прийняв спадщину, за відсутності заяви про відмову від неї, та даний висновок відповідає положенню ч. 3 ст. 1268 ЦК України та правовій позиції Верховного Суду України у Постанові від 08.04.2015 року по Справі № 6-33цс15.

З огляду на наявність правових підстав для визнання за позивачів - кожного окремо, як спадкоємців за заповітом права власності на 1/2 частину земельної ділянки (пай), площею 3,92 га у межах згідно з планом, кадастровий номер № 5320881900:00:001:0060, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Короваївської сільської ради Гребінківського району Полтавської області., суд вважає обґрунтованими вимоги первісного позивача ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21.12.2007 року, виданого на ім'я відповідача ОСОБА_2, в частині спадкування цілої земельної ділянки (паю) площею 3,92 га у межах згідно з планом, яка належала спадкодавцю ОСОБА_5 згідно акту про право приватної власності на землю серії ПЛ № 053306, та, відповідно, суд визнає правомірними вимоги позивача про визнати недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 508132 від 07.07.2008 року, виданого на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21.12.2007 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2579, на земельну ділянку 3,92 га, кадастровий номер № 5320881900:00:001:0060, на ім'я ОСОБА_2 та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку, - оскільки судом встановлено, що відповідач, якій видано оскаржене свідоцтво від 21.12.2007 року, не мала права на спадкування цілої частини земельної ділянки, з огляду на заповідальне розпорядження спадкодавця про спадкування належного їй майна позивачем та відповідачем у рівних частках, тому свідоцтво про право на спадщину, яким відповідачем успадковано цілу частину спадкового майна, в тому числі і частину спадкового майна позивача, є таким, що порушує право на спадщину позивача, тому підлягає до визнання його недійсним у судовому порядку, та, з огляду на недійсність досліджуваного свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21.12.2007 року, виданого на ім'я відповідача, є недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 508132 від 07.07.2008 року, виданий на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21.12.2007 року, який посвідчує право власності відповідача ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку, - оскільки встановлення судом неправомірного отримання відповідачем за первісним позовом права власності на спірну земельну ділянку та його державної реєстрації у порушення спадкового права позивача - має наслідком недійсність державного акту на спірну земельну ділянку як такого, що видано на підставі свідоцтва, яким порушено право на спадщину позивача, що підлягає до відновлення в розрізі даного спору.

Відповідно до частини третьої ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов первісного позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - Відділ Держгеокадастру у ОСОБА_9 районі Полтавської області, ОСОБА_9 державна нотаріальна контора Полтавської області, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом, державного акту про право власності на землю та визнання права власності на частину земельної ділянки (пай) в порядку спадкування за заповітом за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину земельної ділянки (пай) в порядку спадкування за заповітом підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору ., які сплачено позивачем за подання позову до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 3, 11, 190, 321, 1216, 1218, 1219, 1220, 1223, 1225, 12331, 1233, 1236, 1296, 1270, 1296, 1297 Цивільного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008 року № 7, ст.ст.1, 3, 4, 10, 11, 15, 57, 60, 64, 88, 131, 208, 209, 212-215, 223, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - Відділ Держгеокадастру у ОСОБА_9 районі Полтавської області, ОСОБА_9 державна нотаріальна контора Полтавської області, про скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Державного акту про право власності на землю та визнання права власності на частину земельної ділянки (пай) в порядку спадкування за заповітом та зустрічний позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 21.12.2007 року, посвідчене державним нотаріусом ОСОБА_9 державної нотаріальної контори Полтавської області ОСОБА_4, зареєстроване в реєстрі за № 2579, в частині спадкування земельної ділянки за кадастровим номером № 5320881900:00:001:0060, яка належала померлій 26.08.2006 року ОСОБА_5 згідно акту про право приватної власності на землю серії ПЛ № 053306.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 508132 від 07.07.2008 року, виданий на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21.12.2007 року, зареєстроване в реєстрі за № 2579, на земельну ділянку 3,92 га, кадастровий номер № 5320881900:00:001:0060, на ім'я ОСОБА_2.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину земельної ділянки (пай), площею 3,92 га у межах згідно з планом, кадастровий номер № 5320881900:00:001:0060, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Короваївської сільської ради Гребінківського району Полтавської області.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, у порядку спадкування за заповітом право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 3,92 га (кадастровий номер 5320881900:00:001:0060) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Короваївської сільської ради Гребінківського району Полтавської області, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ПЛ № 053306, виданого Короваївською сільською радою Гребінківського району Полтавської області від 22.06.2014 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1993 грн 19 коп (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто три грн. 19 коп).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 713 грн 19 коп (сімсот тринадцять грн. 19 коп).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя ОСОБА_11