Постанова

від 12.10.2017 по справі 816/1537/17

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/1537/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Клочка К.І., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

11.09.2017 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, відповідач) про

- визнання протиправною та скасування відмови у затверджені технічної документації щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної власності із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства площею 82,0119 га на території Хорішківської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, кадастровий номер НОМЕР_2;

- зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Полтавській області винести наказ про затвердження технічної документації щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної власності із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства площею 82,0119 га на території Хорішківської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, кадастровий номер НОМЕР_2.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що неодноразово зверталася до відповідача з клопотаннями про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної власності із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства площею 82,0119 га на території Хорішківської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, кадастровий номер НОМЕР_2. Однак, відповідачем в задоволенні вказаних клопотань було відмовлено у зв'язку з частковим віднесенням спірної земельної ділянки до земель колективної власності, згідно державного акта на право колективної власності серії НОМЕР_3 виданого СС "Перемога" 28.12.1995 та зареєстрованого за №12. Зазначає, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.05.2017 у справі №816/2237/16, яка набрала законної сили, надано оцінку зазначеній підставі, а відтак ГУ Держгеокадастру у Полтавській області безпідставно відмовлено у затверджені технічної документації.

Представник позивача в судове засідання з'явився, просив суд задовольнити позовні вимоги. Надав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження (а.с. 22).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, заяви про неможливість прибуття до суду не надходило.

05.10.2017 відповідачем подані письмові заперечення (а.с.49-54), в яких просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

А згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на достатність наданих суду доказів для розгляду справи по суті, беручи до уваги відсутність потреби заслухати у судовому засіданні свідка чи експерта, суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності сторін та перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

З постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 10.05.2017 у справі №816/2237/16, яка набрала законної сили 23.06.2017, слідує, що 19.02.2016 ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з клопотанням про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) кадастровий номер: НОМЕР_4, площею 82,0119 га для ведення фермерського господарства на території Хорішківської сільської ради Козельщинського району Полтавської області (а.с. 68-71).

24.02.2016 відповідачем прийнято наказ № 1378-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" відповідно до якого надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення технічної документації із землеустрою встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) сільськогосподарського призначення державної власності площею 82,0119 га для ведення фермерського господарства на території Хорішківської сільської ради Козельщинського району Полтавської області (а.с. 29).

У подальшому ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Хорішковської сільської ради (за межами населеного пункту с. Юрочки) Козельщинського району Полтавської області загальною площею 82,0119 га та передання земельної ділянки в оренду терміном на 15 років.

09.06.2016 листом № 4437/6-16 ГУ Держгеокадастру у Полтавській області відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Хорішковської сільської ради (за межами населеного пункту с. Юрочки) Козельщинського району Полтавської області загальною площею 82,0119 га. Також зазначеним листом запропоновано ОСОБА_1 звернутися до розробника землевпорядної документації для приведення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до норм чинного законодавства

12.09.2016 позивач повторно звернулася до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з клопотанням про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Хорішковської сільської ради (за межами населеного пункту с. Юрочки) Козельщинського району Полтавської області загальною площею 82,0119 га, кадастровий номер: НОМЕР_4

Розглянувши зазначене клопотання, листом від 27.09.2016 № 7886/6-16 відповідач відмовив позивачу у задоволенні клопотання, зазначивши, що земельна ділянка площею 82,0119 га для ведення фермерського господарства, яка передбачена ОСОБА_1 до відведення, відноситься до земель колективної власності. Також відповідач зазначив, що ГУ Держгеокадастру у Полтавській області немає повноважень щодо розпорядження землями колективної власності.

Відмову відповідача ОСОБА_1 оскаржила до суду.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.05.2017 у справі №816/2237/16 адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував рішення ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, оформлене листом від 27.09.2016 № 7886/6-16 щодо відмови ОСОБА_1 у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства, загальною площею 82,0119 га, кадастровий номер: НОМЕР_4 за межами населених пунктів Хорішківської сільської ради Козельщинського району Полтавської області. Зобов'язав ГУ Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1, від 12.09.2016 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, загальною площею 82,0119 га, кадастровий номер: НОМЕР_4 для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Хорішківської сільської ради Козельщинського району Полтавської області (а.с.68-71).

Дана постанова суду в апеляційному порядку не оскаржена, набрала законної сили 23.06.2017.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлені ці обставини.

У подальшому ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної власності із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства площею 82,0119 га на території Хорішківської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, кадастровий номер НОМЕР_2.

Листом від 21.08.2017 вих.№12281/6-17 (а.с.7) відповідач повідомив, що за інформацією Відділу Козельщинського району Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області спірна земельна ділянка відноситься до земель колективної власності, згідно державного акта на право колективної власності серії НОМЕР_3 виданого СС "Перемога" 28.12.1995 та зареєстрованого за №12. Також відповідач зазначив, що ГУ Держгеокадастру у Полтавській області немає повноважень щодо розпорядження землями колективної власності.

Не погодившись з рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту ґ) частини другої статті 25 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 № 858-IV, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок є одним із видів документації із землеустрою.

За приписами частини другої статті 50 Закону України "Про землеустрій", проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно зі законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно із частиною восьмою статті 118 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 1 цього Кодексу.

Так, частиною першою статті 186 1 Земельного кодексу України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

В силу положень частин 4, 5 статті 186 1 Земельного кодексу України, розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Частиною третьою статті 50 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва III - V категорії складності, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено ба

Відповідно до частини дев'ятої статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

За змістом частин 10, 11 статті 118 Земельного кодексу України, відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Аналіз наведених положень Земельного кодексу України та Закону України "Про землеустрій" свідчить, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок підлягають погодженню у порядку статті 186 1 Земельного кодексу України, після чого відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зобов'язаний прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Судом встановлено, що позивач неодноразово звертався до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з клопотаннями про затвердження технічної документації щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної власності із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства площею 82,0119 га на території Хорішківської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, кадастровий номер НОМЕР_2, однак кожного разу відповідач відмовляв у затверджені з підстави віднесення спірної земельної ділянки до земель колективної власності.

Зокрема, листом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області повідомило ОСОБА_1, що відповідно до інформації Відділу Козельщинського району Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області спірна земельна ділянка відноситься до земель колективної власності.

Разом з цим, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.05.2017 у справі №816/2237/16 наведені доводи визнані необґрунтованими, а рішення ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, оформлене листом від 27.09.2016 № 7886/6-16, визнано протиправним та скасовано.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Головне управлінням Держгеокадастру у Полтавській області, приймаючи рішення, оформлене листом від 21.08.2017 №12281/6-17 не зазначило інших підстав для відмови у затвердженні технічної документації, ніж ті що були зазначені у листі від 27.09.2016 №7886/6-16 та яким надано оцінку судом, тобто не врахувало висновків суду. Крім того, відсутнє будь - яке посилання на норму чинного законодавства, яка порушена позивачем під час звернення з клопотанням про затвердження технічної документації.

Посилання відповідача на те, що спірна земельна ділянка належить до колективної власності на підставі Державного акта на право колективної власності на землю серії ПЛ №000961 від 28.12.1995, внаслідок чого в управління немає повноважень щодо розпорядження нею, суперечить положенням частини третьої статті 78 Земельного кодексу України, згідно якої земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності та частині першій статті 84 Земельного кодексу України, згідно якої у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Згідно частини другої статті 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Зазначені обставини підтверджуються витягом з Державного земельного кадастру № НВ-5304566702016, згідно якого земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_4, площею 82,0119 гектарів, перебуває у державній власності (а.с.23-24).

Відтак, слід дійти висновку про безпідставність посилання відповідача на віднесення спірної земельної ділянки до земель колективної власності.

За таких обставин, приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про наявність у спірних відносинах порушеного права позивача у сфері публічно-правових відносин.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язання видати наказ суд зазначає, що дійсно виконання дискреційних повноважень надає суб'єкту владних повноважень можливість здійснювати вибір варіанта рішення відповідно до власних міркувань, не обмежуючись чітко визначеним варіантом вирішення, але в межах і в спосіб, що визначені законом, з урахуванням наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Пунктом 8 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 2 частини четвертої статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення, і це прямо передбачено пунктом 2 частини четвертої статті 105 та пунктом 3 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

З правового аналізу зазначених норм вбачається, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.

Зі змісту положень, закріплених у пункті 2 частини четвертої статті 105 та пункті 3 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, вбачається, що у випадку невиконання обов'язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача, у тому числі шляхом зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, зокрема, прийняти рішення.

Аналогічний висновок міститься в ухвалах Вищого адміністративного суду України у справі № 821/1554/16 від 10.05.2017, у справі № 810/2402/16 від 12.01.2017 та постанові Вищого адміністративного суду України від 23.03.2017 у справі № 800/26983/16.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Вказаний висновок Верховного Суду України, відповідно до положень ст. 242-2 КАС України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Надаючи правову оцінку належності обраного заявником способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, абзацами 5, 6, та 7 вступної частини Рекомендації Rec (2004) 6 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам "Щодо вдосконалення національних засобів правового захисту", ухваленої на 114-й сесії 12.05.2004, передбачено, що, відповідно до вимог статті 13 Конвенції, держави-члени зобов'язуються забезпечити будь-якій особі, що звертається з оскарженням порушення її прав і свобод, викладених в Конвенції, ефективний засіб правового захисту в національному органі; крім обов'язку впровадити такі ефективні засоби правового захисту у світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини, на держави покладається загальний обов'язок розв'язувати проблеми, що лежать в основі виявлених порушень; саме держави-члени повинні забезпечити ефективність таких національних засобів як з правової, так і практичної точок зору, і щоб їх застосування могло привести до вирішення скарги по суті та належного відшкодування за будь-яке виявлене порушення.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з частиною четвертою статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) у разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом . Рішення суду про задоволення позову є підставою для відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості), видачі документа, що посвідчує право власності або укладання договору оренди.

За викладених обставин, враховуючи відсутність законних підстав для відмови у затвердженні технічної документації та передачі позивачу в оренду земельної ділянки та беручи до уваги неврахування під час прийняття оскарженого рішення Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області висновків суду, викладених у постанові № 816/2237/16 суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є належним та ефективним. Відтак, позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, оформлене листом від 21.08.2017 №12281/6-17, про відмову у затверджені технічної документації щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної власності із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства площею 82,0119 га на території Хорішківської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, кадастровий номер НОМЕР_2.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області винести наказ про затвердження технічної документації щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної власності із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства площею 82,0119 га на території Хорішківської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, кадастровий номер НОМЕР_2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39767930) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1280,00 (одна тисяча двісті вісімдесят гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя К.І. Клочко