Ухвала

від 11.10.2017 по справі 805/1671/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Толстолуцька М.М.

Суддя-доповідач - Сухарьок М.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2017 року справа № 805/1671/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., при секретареві судового засідання - Борисові А.А., за участю представників позивача: Беспалої Г.В., Єрмольченка О.Ю., Бутко В.М., представника відповідача - Тімонова А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 липня 2017 року в справі № 805/1671/17-а за позовом Приватного акціонерного товариства Новокраматорський машинобудівний завод до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.01.2017 № 0000014000 та № 0000024000,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Новокраматорський машинобудівний завод звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби:

- від 20.01.2017 № 0000014000 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ, у тому числі за податковим зобов'язанням у сумі 240839,00 грн та за штрафними санкціями в розмірі 120419,5 грн;

- від 20.01.2017 № 0000024000 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за період січень - вересень 2016 року на 8045880,05 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 4022940,03 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03 липня 2017 року позов задоволено частково.

Скасовано податкові повідомлення-рішення від 20 січня 2017 року № 0000014000 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ, у т.ч. за податковим зобов'язанням у сумі 240839 грн (двісті сорок тисяч вісімсот тридцять дев'ять гривень) 00 копійок та за штрафними санкціями у сумі 120419 грн (сто двадцять тисяч чотириста дев'ятнадцять гривень) 50 копійок, від 20 січня 2017 року № 0000024000 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за період січень-вересень 2016 року на 8045880,05 грн (вісім мільйонів сорок п'ять тисяч вісімсот вісімдесят гривень) 05 копійок та застосування штрафних санкцій у розмірі 4022940 грн (чотири мільйони двадцять дві тисячі дев'ятсот сорок гривень) 03 копійки.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не врахування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що за результатами перевірки фінансово-господарських відносин Приватного акціонерного товариства Новокраматорський машинобудівний завод у січні 2016 року з Товариством з обмеженою відповідальністю Регіон-Трейдінг 9 , у лютому-серпні 2016 року з Товариством з обмеженою відповідальністю Експрес Плюс , у квітні-вересні 2016 року з Товариством з обмеженою відповідальністю Донмашресурси , у серпні-вересні 2016 року з Товариством з обмеженою відповідальністю Легіонмет , у червні-серпні 2016 року з Акціонерним товариством Газенергокомплект , у серпні-вересні 2016 року з Товариством з обмеженою відповідальністю Мегатрейд 7 , у травні 2016 року з Товариством з обмеженою відповідальністю Мега-Літ-7 встановлено, що проведені фінансово-господарські операції не відповідають дійсності, мають ознаки нереальності, та як наслідок, встановлено завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту на 8286719,00 грн, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 8045880,00 грн та заниження суми податку на додану вартість, яка сплачується до державного бюджету, в розмірі 240839,00 грн.

За таких обставин податковий орган наголошує на відсутності підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 20.01.2017 № 0000014000 та № 0000024000.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представники позивача проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а постанову суду залишити без змін з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на підставі наказу від 30.11.2016 № 88 Спеціалізованою Державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби, правонаступником якої є Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач, податковий орган, ОВПП ДФС) була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Приватного акціонерного товариства Новокраматорський машинобудівний завод (далі - позивач, товариство) з питань дотримання вимог податкового законодавства. За результатами перевірки складено Акт № 121/28-10-50-09-14/05763099 від 30.12.2016.

Актом встановлено, що в порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України товариствомзавищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту на 8286719,00 грн, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 8045880,00 грн та заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 240839, 03 грн.

Позивачем 10.01.2017 були подані заперечення на Акт перевірки № 015/54, розглянувши які Харківське управління Офісу великих платників податків листом № 3529/10/28-10-50-07-26 від 20.01.2017 сповістило про залишення без змін висновків та результатів акту перевірки.

На підставі акту № 121/28-10-50-09-14/05763099 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми В1 від 20.01.2017 № 0000024000, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 8045880,05 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4022940,03 грн, а також податкове повідомлення-рішення форми Р від 20.01.2017 № 0000014000 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму основного платежу в розмірі 240839,00 грн та штрафними фінансовими санкціями в сумі 120419,50 грн.

Реалізуючи своє право на адміністративне оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень товариство подало до Державної фіскальної служби України скаргу № 015/237 від 01.02.2017, яку рішенням № 6413/0/99-99-11-01-02-25 від 29.03.2017 було залишено без задоволення.

Вважаючи, що ОВПП ДФС протиправно прийняв рішення про збільшення суми грошового зобов'язання та зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, ПрАТ НКМЗ звернулось до суду за захистом свого порушеного права.

Протиправність дій податкового органу позивач обґрунтовує наступним.

Податковим органом було проведено перевірку щодо здійснення ПрАТ НКМЗ господарських операцій у січні 2016 року з ТОВ Регіон-Трейдінг 9 , у лютому-серпні 2016 року з ТОВ Експрес Плюс , у квітні-вересні 2016 року з ТОВ Донмашресурси , у серпні-вересні 2016 року з ТОВ Легіонмет , у червні-серпні 2016 року з АТ Газенергокомплект , у серпні-вересні 2016 року з ТОВ Мегатрейд 7 , у травні 2016 року з ТОВ Мега-Літ-7 . Придбання товарів відбувалось на підставі складених з вищевказаними контрагентами господарських договорів. Спірні договори поставки є чинними, не визнавались судом недійсними та були діючими на момент виникнення правовідносин.

За наслідками господарських операцій позивачем отримано від контрагентів податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та наявні в матеріалах справи.

Суму податку на додану вартість згідно з цими податковими накладними товариство включило до складу податкового кредиту, що відобразило у відповідних податкових деклараціях в розрізі контрагентів, які подано до податкового органу, де в Додатку № 5 до декларації, в розділі ІІ Податковий кредит, зазначені спірні контрагенти.

Вартість товарів сплачена ПрАТ НКМЗ наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Факт поставки товару на адресу підприємства підтверджується видатковими накладними, а також товарно-транспортними накладними.

Поставлені товарно-матеріальні цінності використані позивачем у власній господарській діяльності, а саме у виробничому циклі, про що свідчать надані первинні бухгалтерські документи.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України), під господарською діяльністю розуміється господарська діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, пп. 138.10.5, пп. 138.10.6 п. 138.10, п. 138.11, п. 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України закріплено, що не включаються до складу витрат такі, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для формування податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною першою статті 9 Закону № 996-XIV регламентовано, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не приймає посилання апелянта на відсутність реального характеру правочинів, що ґрунтуються на аналізі даних податкової звітності ПрАТ НКМЗ .

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта щодо необхідності застосування тендерних процедур, тому що обов'язковість проведення тендерної процедури вимагається до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів відповідно до положень Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII Про публічні закупівлі . Згідно з положеннями п. 9 ч. 1 статті 1 зазначеного Закону замовники - органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків. До замовників також належать юридичні особи та/або суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання та відповідають хоча б одній з таких ознак: органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування належить частка у статутному капіталі суб'єкта господарювання в розмірі більше ніж 50 відсотків або такі органи володіють більшістю голосів у вищому органі суб'єкта господарювання чи правом призначати більше половини складу виконавчого органу або наглядової ради суб'єкта господарювання; наявність спеціальних або ексклюзивних прав. Податковий орган не заперечує, що ПрАТ НКМЗ не використовує для закупівель товарів, робіт і послуг бюджетні кошти, отже у розумінні Закону України Про публічні закупівлі не є замовником. При цьому, під час вибору постачальника застосовує очний відкритий тендер в формі редукціону, відкритий тендер в формі запитів і отримань комерційних пропозицій.

Також апелянт обґрунтовує свою позицію недійсністю господарських операцій з придбання товарів у ТОВ Експрес Плюс за період лютий-серпень 2016 року, оскільки постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.08.2015 по справі № 808/3776/15 юридичну особу припинено. В апеляційній скарзі зазначено, що згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень апеляційна скарга на цю постанову не подавалась.

Проте в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявні відомості, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 11.08.2015 по справі № 808/3776/15 скасована, в позові податкового органу про припинення ТОВ Експрес Плюс - відмовлено. Зокрема, ухвала про відкриття апеляційного провадження постановлена 12 грудня 2016 року, тобто до початку проведення перевірки податковим органом та до винесення акту за результатами її проведення.

Окрім цього апелянтом не враховано, що рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ Експрес Плюс прийнято 09.11.2016, у той час як господарські операції з цим контрагентом позивач здійснював у період лютий-серпень 2016 року.

Щодо доводів податкового органу про не придбання ТОВ Легіонмет у серпні-вересні 2016 року послуг з розвантажувально-навантажувальних робіт та відсутності транспортних засобів суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

ТОВ Легіонмет було укладено договір оренди транспортного засобу МАН НОМЕР_1 від 26.07.2016 з фізичною особою ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за № 125. Тобто підстав для надання господарській операції форми нереальності судом не вбачається. Отже наведене твердження апелянта є хибним.

В обґрунтування своєї позиції щодо нереальності господарських операцій відповідач в акті перевірки посилається на отримання інформації по контрагентам контрагентів при проведенні зустрічних звірок.

Колегія суддів зазначає, що вищезазначені податкові інформації та акти не є перевіркою господарської діяльності контрагентів позивача по взаємовідносинам саме з позивачем. Суд також зазначає, що акти чи податкові інформації про неможливість проведення зустрічної звірки не є тим самим, що і результати проведеної зустрічної звірки, які є джерелом отримання податкової інформації, що статтею 83 ПК України визначено як підстава для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації контролюючими органами визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок чи перевірок не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства платником податків.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, у тому числі за податковими зобов'язаннями.

Враховуючи викладене, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни може призводити до правових наслідків саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції. Отже доводи апелянта з цього приводу не підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів не приймає посилання ОВПП ДФС, що фінансово-господарські операції між позивачем та вказаними контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності. Суд апеляційної інстанції погоджує висновок, викладений в оскаржуваній постанові, щодо часткового задоволення позовних вимог ПрАТ НКМЗ шляхом скасування податкових повідомлень-рішень від 20.01.2017 № 0000014000 та № 0000024000.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статями 94, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 липня 2017 року в справі № 805/1671/17-а за позовом Приватного акціонерного товариства Новокраматорський машинобудівний завод до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.01.2017 № 0000014000 та № 0000024000 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 липня 2017 року в справі № 805/1671/17-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 11 жовтня 2017 року. Повний текст ухвали складений 12 жовтня 2017 року.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після виготовлення повного тексту.

Колегія суддів М. Г. Сухарьок

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук