Ухвала

від 11.10.2017 по справі 306/1425/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 306/1425/17

У Х В А Л А

Іменем України

11 жовтня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючого-судді: Мацунича М.В.

суддів: Кондора Р.Ю., Джуга С.Д.

з участю секретаря: Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Свалявського районного суду від 29 серпня 2017 за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської дільниці Філії Магістральні нафтопроводи Дружби ПАТ Укртранснафта та Публічного акціонерного товариства Укртранснафта про визнання наказу про звільнення незаконним та його скасування, поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

встановила:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся у суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що згідно наказу № 537 ЗА/К від 26.12.2016 року з 28.12.2016 року його було звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (за згодою сторін), не зважаючи на те, що у період з 21.12.2016 року по 29.12.2016 року він перебував на лікарняному і подав заяву про анулювання поданої ним заяви про звільнення. Вважає згаданий наказ таким, що суперечить положенням КЗпП України і підлягає скасуванню, зокрема заяву про звільнення він писав під тиском. Також просить поновити його на роботі на посаді командира відділення групи охорони лінійної частини служби безпеки та стягнути на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі середньомісячної заробітної плати, починаючи з дня звільнення і до дня винесення судом рішення по справі.

Рішенням Свалявського районного суду від 29.08 .2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування скарги посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Вказує, що його згоди на припинення трудових відносин не було, а зава написана під тиском. Звертає увагу на те, що суд не врахував правовий висновок ВСУ від 26.10.2016 р. за №6-1269цс16.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що відповідно до заяви про звільнення за угодою сторін від 26.12.2016 року, у зв'язку з досягненням відповідачем та позивачем взаємної згоди (домовленості) про припинення з ОСОБА_1 трудового договору за угодою сторін, відповідач погоджується на звільнення позивача з 28.12.2016 року з виплатою йому одноразової вихідної допомоги у розмірі двох посадових окладів. Зміни та доповнення до даної угоди (анулювання домовленості про припинення трудового договору, зміна дати звільнення та інше) можуть мати місце лише при взаємній згоді (домовленості) про це роботодавця (відповідача) і працівника (позивача) (а.с.73).

На підставі наказу № 537 ЗА/К від 26.12.2016 року з 28.12.2016 року ОСОБА_1 було звільнено з посади командира відділення групи охорони лінійної частини служби безпеки Закарпатської дільниці ПАТ Укртранснафта , філії Магістральні нафтопроводи Дружба за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с.14, 66).

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про визнання наказу про звільнення незаконним та його скасування, поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу , суд першої інстанції виходив з його безпідставності та недоведеності.

Колегія суддів, погоджується з даним висновком суду першої інстанції оскільки такий ґрунтується на матеріалах справи.

Так, згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами п. 1 ст. 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є, зокрема - угода сторін.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 6 листопада 1992 р. № 9 роз'яснено, що в разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України (угода сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може відбутися лише тоді, коли власник або уповноважений ним орган і працівник дійшли взаємної згоди.

Про можливість анулювання такої домовленості лише при взаємній згоді роботодавця та працівника також зазначено в п. 3 підписаної ОСОБА_1 угоди про звільнення.

Судом вірно встановлено, що в даному випадку відсутня обоюдна згода роботодавця та працівника на анулювання угоди про звільнення, а відтак, правомірно відмовив у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги даного висновку суду не спростовують.

Стосовно посилання апелянта на правовий висновок ВСУ від 26.10.2016 р. за №6-1269цс16 то такий у даній справі є помилковим. Оскільки, фактичні обставини даних справ не є однаковими.

Так у даному випадку в заяві та угоді про звільнення чітко зазначено, що звільнення відбувається за угодою сторін та міститься посилання на п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Посилання апелянта на те, що в нього було відсутнє волевиявлення на звільнення через здійснення на нього тиску нічим не підтверджено.

Щодо посилання на лист Мукачівського районного відділу поліції (а.с.25) то в такому лише йдеться про те, що між ОСОБА_1 та начальником Закарпатської дільниці ПАТ Укртранснафта філії Магістральні нафтопроводи Дружби був певний конфлікт, який рекомендовано вирішити в судовому порядку. Однак даним листом жодним чином не зафіксовано факт здійснення якогось тиску на ОСОБА_1 з боку роботодавця. Жодних інших якихось доказів з приводу даної обставини матеріали справи не місять. Натомість в заяві про звільнення від 26.12.2016 р. ОСОБА_1 підтвердив, що така заява підписана ним без будь-якого примусу.

Також, матеріали справи не дають підстав стверджувати, що ОСОБА_1 подавалася заява про анулювання своєї заяви про звільнення безпосередньо 26.12.2016 р., як він про це стверджує. Зокрема, допитані судом свідки ОСОБА_2, ОСОБА_3 лише ствердили, що бачили заяву про анулювання звільнення, однак чи подав таку заяву позивач, їм не відомо. Свідок ОСОБА_4, як особа відповідальна за приймання та реєстрацію вхідної документації філії не підтвердила факт подання ОСОБА_1 такої заяви, вказавши, що не пам'ятає такого. Крім того, на думку колегії суддів, дана обставина не має самостійного правового значення, зважаючи на відсутність обоюдної домовленості на анулювання угоди про звільнення, як це чітко передбачено п. 3 такої угоди.

Зважаючи на встановлене у сукупності, та відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

А звідси, керуючись вимогами статей 307, 308, 314, 315 і 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1, відхилити .

Рішення Свалявського районного суду від 29 серпня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання нею законної сили.

Суддя-доповідач

Судді