Рішення

від 11.09.2017 по справі 905/1558/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.09.2017р. Справа №905/1558/17

за позовом : Приватного акціонерного товариства Українська акціонерна страхова компанія Аска , м.Запоріжжя, код ЄДРПОУ 13490997

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Приазовське автотранспортне підприємство 875002 , м.Маріуполь, код ЄДРПОУ 33949788

про стягнення 21850 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство Українська акціонерна страхова компанія Аска , м.Запоріжжя звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Приазовське автотранспортне підприємство 875002 , м.Маріуполь про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування у розмірі 21850 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на виплату Приватному акціонерному товариству Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча страхового відшкодування в сумі 70850 грн, як вигодонабувачу за договором №3301862 страхування транспортних засобів, внаслідок чого до Приватного акціонерного товариства Українська акціонерна страхова компанія Аска перейшло право вимоги до винної особи. Водночас, виходячи з того, що рішенням господарського суду міста Києва від 22.09.2016р. по справі №910/13601/16 з Товариства з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта (страховика відповідача) на користь Приватного акціонерного товариства Українська акціонерна страхова компанія Аска стягнуто суму страхового відшкодування у розмірі 49000 грн (в межах ліміту відповідальності по майну), наявні підстави для стягнення збитків у залишковій частині (21850 грн) з Товариства з обмеженою відповідальністю Приазовське автотранспортне підприємство 875002 .

Відповідач в судові засідання 10.08.2017р., 11.09.2017р. не з'явився, будь-яких пояснень по суті спору не надав, витребуваних судом документів не представив. Одночасно, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю Приазовське автотранспортне підприємство 875002 було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи з урахуванням наступних обставин.

За змістом п.3.9.1 постанови №18 від 26.12.2011р. пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За приписами ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В силу норм ст.87 вказаного нормативно-правового акту повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, представникам сторін і третіх осіб, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За змістом ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із відомостями, які наявні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: 87504, Донецька область, м.Маріуполь, пров.Студентський, буд.1.

За змістом п.32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України , якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Ухвала від 14.07.2017р. про порушення провадження по справі була повернута відділенням поштового зв'язку з позначкою За закінченням терміну зберігання . Ухвала суду від 10.08.2017р. або докази її вручення відповідачу до господарського суду не повернулись. Водночас, відповідно до інформації, яка наявна у розділі Відстеження пересилання поштових відправлень офіційного веб-порталу Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта , поштове відправлення за номером №6102222345668 було здано до пересилання 17.08.2017р., не вручене під час доставки 22.08.2017р.

У п.3.9.1 постанови №18 від 26.12.2011р. пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю Приазовське автотранспортне підприємство 875002 , яка наявна у матеріалах справи, в тому числі, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що сторони, зокрема, у судове засідання 11.09.2017р. не з'явились, справа може бути розглянута за наявними в ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а відсутність учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Одночасно, судом враховано, що згідно з ухвалою від 10.08.2017р. присутність сторін у судовому засіданні 11.09.2017р. була визначена не обов'язковою. Наразі, строк розгляду справи №905/1558/17 закінчувався 11.09.2017р., внаслідок чого відкладення судового засідання на іншу дату було неможливим.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Згідно з ч.1 ст.16 Закону України Про страхування договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Як свідчать матеріали справи, 21.12.2015р. між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Аска (страховик) та Публічним акціонерним товариством Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча (страхувальник) було підписано договір №3301862 від 21.10.2015р. страхування транспортних засобів, відповідно до якого визначено, зокрема, наступний транспортний засіб: марка/модель: легковий автомобіль Toyota Land Cruiser, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску: 2008, період страхування з 01.01.2016р. до 31.12.2016р. (розділ ХІІІ договору). Вигодонабувачем за цим правочином вказано Публічне акціонерне товариство Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча .

Виходячи зі змісту довідки №87502782 про дорожньо-транспортну пригоду, 16.03.2016р. о 19 год. 30 хвил. на вул.Приазовська у м.Маріуполь Донецької області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: 1. Автобус Богдан А-09202 , номерний знак НОМЕР_2, за кермом якого перебував ОСОБА_1, 2. Легковий автомобіль Toyota Land Cruiser, номерний знак НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_2.

Згідно із попередніми висновками, які наявні у розділі ІV вказаної довідки, дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок недодержання ОСОБА_1 вимог п.п.10.1, 10.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою №1306 від 10.11.2001р. Кабінету Міністрів України.

Наявність у діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення підтверджена постановою Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 30.03.2016р. по справі №264/2089/16-п.

В силу норм ч.2 ст.1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 990 вказаного кодексу встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до ст.25 Закону України Про страхування здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

За приписами п.22.1 ст.22 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст.29 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, відшкодуванню у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу підлягають, зокрема, витрати, пов'язані з його відновлювальним ремонтом з урахуванням зносу.

Як свідчать матеріали справи, 18.03.2016р. Публічне акціонерне товариство Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча звернулось до страховика з заявою, у відповідності до якої повідомило про дорожньо-транспортну пригоду 16.03.2016р.

Відповідно до звіту №59 від 24.03.2016р. про експертну оцінку транспортного засобу сума матеріального збитку, який спричинено власнику легкового автомобіля Toyota Land Cruiser, номерний знак НОМЕР_3 на момент проведення дослідження становить 70808,86 грн.

Водночас, згідно з рахунком-фактурою №Ч-00002123 від 22.03.2016р. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (станція технічного обслуговування, яка здійснювала ремонт застрахованого транспортного засобу) загальна вартість відновлювального ремонту легкового автомобіля Toyota Land Cruiser, номерний знак НОМЕР_3 становить 70850 грн.

Відповідно до страхового акту №1747/10 від 04.04.2012р. позивача, Приватним акціонерним товариством Українська акціонерна страхова компанія Аска було погоджено виплату страхового відшкодування на суму у розмірі 70850 грн.

У заяві б/н б/д Публічне акціонерне товариство Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча погодило перерахування страхового відшкодування в сумі 70850 грн на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відповідно до рахунку-фактури №Ч-00002123 від 22.03.2016р.

Згідно із платіжними дорученнями №10477 від 13.04.2016р., №10616 від 18.04.2016р., №10634 від 19.04.2016р. позивач перерахував на користь виконавця ремонтних робіт грошові кошти в загальній сумі 70850 грн в якості страхового відшкодування за договором страхування транспортного засобу №3301862 від 21.12.2015р.

Статтею 27 Закону України Про страхування та ст.993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

За приписами ст.228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Відповідно до ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

В силу норм ст.1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Виходячи з того, що цивільно-правова відповідальність власника автобуса Богдан А-09202 , номерний знак НОМЕР_2, була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта (поліс АЕ/3741247), Приватне акціонерне товариство Українська акціонерна страхова компанія Аска звернулось до господарського суду м.Києва з позовом про стягнення з вказаної юридичної особи страхового відшкодування у розмірі 49000 грн (в межах ліміту відповідальності по майну) у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка відбулась 16.03.2016р.

Рішенням господарського суду м.Києва від 22.09.2016р. по справі №910/13601/16 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Українська акціонерна страхова компанія Аска до Товариства з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача суму страхового відшкодування у розмірі 49000 грн.

З огляду на те, що загальна сума витрат Приватного акціонерного товариства Українська акціонерна страхова компанія Аска у зв'язку з розглядуваним страховим випадком складала 70850 грн, а за рахунок Товариства з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта сума відшкодування складала 49000 грн, позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Приазовське автотранспортне підприємство 875002 суми понесених позивачем витрат у залишковій частині (21850 грн).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Українська акціонерна страхова компанія Аска не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Згідно із ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В силу норм ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За приписами ст.1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п.п.4, 5 постанови №6 від 27.03.1992р. пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо). Відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків , незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Ухвалами господарського суду від 14.07.2017р., 10.08.2017р. витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області інформацію про перебування громадянина ОСОБА_1 у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Приазовське автотранспортне підприємство 875002 (код ЄДРПОУ 33949788) станом на 16.03.2016р.

На виконання вказаної ухвали суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області надано лист №9581/07-1 від 29.08.2017р., за змістом якого згідно з реєстром застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадянин України ОСОБА_1 станом на 16.03.2016р. не перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Приазовське автотранспортне підприємство 875002 , період перебування у трудових відносинах із вказаним підприємством - 06.2010р. - 02.2012р.).

За таких обставин, водій ОСОБА_1 на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди не здійснював управління транспортним засобом автобуса Богдан А-09202 , номерний знак НОМЕР_2, в силу трудових відносин із Товариством з обмеженою відповідальністю Приазовське автотранспортне підприємство 875002 .

Іншого суду не доведено.

У п.6 постанови №4 від 01.03.2013р. пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки роз'яснено, що собою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Зі змісту довідки №87502782 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що ОСОБА_1 мав посвідчення водія ЯНА321070. Матеріали справи не містять доказів того, що вказана особа здійснювала експлуатацію транспортного засобу неправомірно, жодних відомостей щодо відсутності у ОСОБА_1 реєстраційного документу на транспортний засіб на час дорожньо-транспортної пригоди вказана довідка також не містить. Отже, особою, відповідальною за заподіяні збитки, в даному випадку, є ОСОБА_1

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, позовна заява Приватного акціонерного товариства Українська акціонерна страхова компанія Аска до Товариства з обмеженою відповідальністю Приазовське автотранспортне підприємство 875002 про стягнення 21850 грн залишається судом без задоволення.

Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає віднесенню на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства Українська акціонерна страхова компанія Аска , м.Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю Приазовське автотранспортне підприємство 875002 , м.Маріуполь про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування у розмірі 21850 грн.

У судовому засіданні 11.09.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 14.09.2017р.

Суддя Ю.О.Паляниця