Рішення

від 03.10.2017 по справі 910/12966/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2017Справа № 910/12966/17

За позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва"

до Приватного підприємства "Сервіс-Т"

про стягнення 7 003,99 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Макусь Н.П. (представник за довіреністю №431-3311 від 11.08.2016р.);

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" (надалі - позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Сервіс-Т" (надалі - відповідач) суми заборгованості за Договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій №1500-в від 14.02.2017р. в розмірі 7 003,99 грн., з яких 5 245,11 грн. сума основного боргу, 1 403,65 грн. інфляційних втрат та 355,23 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором не виконав та не здійснив повну оплату за надані позивачем послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість, за наявності якої позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача інфляційні втирати та 3 % річних.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, явку свого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 19.09.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2017р. у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено до 03.10.2017р.

В судове засідання 03.10.2017р. представник відповідача повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 03 жовтня 2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.02.2017р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (споживач) укладено Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій №1500-в (надалі - Договір), предметом якого є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - послуги) у житловому будинку № 10 по вул. А.Бубнова, 10 у м. Києві, а споживачем - забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором (п. 1 Договору).

Згідно п. 2 Договору виконавець надає послуги відповідно до встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. На дату укладення договору тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлений розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 442 від 30.04.2015р. та складає 2,99 грн. за 1 кв.м.

Діючі розцінки (тарифи), що надаються виконавцем, можуть змінитися в разі зміни тарифних ставок. В разі зміни розміру складових розцінок (тарифів) на послуги, виконавець змінює діючі розцінки (тарифи) шляхом повідомлення споживача про такі зміни (п. 3 Договору).

Відповідно до п. 4 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Платежі вносяться до 30 числа поточного місяця.

Як передбачено в п. 5 Договору послуги оплачуються в безготівковій формі. Плата вноситься на розрахунковий рахунок: р/р 26004300843535 в ТВБВ № 10026/01 філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", МФО 3322669, код ЄДРПОУ 32375554.

Відповідно до п.п. 1 п. 10 Договору споживач зобов'язувався оплачувати послуги в установлений цим договором строк.

В п. п. 19, 20 Договору сторони домовились, що договір набирає чинності з 01.05.2015р. та діє до 31.12.2017р. Згідно ст. 631 ЦК України послуги по даному договору надаються з 01.05.2015р.

Свої зобов'язання за договором, відповідач виконав неналежним чином, оплативши вартість послуг на суму 630,00 грн. (докази оплати в матеріалах справи) та допустив виникнення заборгованості перед позивачем на суму 5 245,11 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач звертався до відповідача з претнзією № 431-335 від 13.06.2017р. на суму 5 030,00 грн. (докази направлення у справі), яка була залишена останнім без відповіді та задоволення.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує на наявну у відповідача заборгованість за договором з оплати послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01.05.2015р. по 31.07.2017р. у розмірі 5 245,11 грн. та у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати вказаних вище послуг, позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором послуг.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статтею 905 ЦК України передбачено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач, зокрема, зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт надання позивачем передбачених договором послуг на загальну суму 5 875,11 грн. є доведеним, документально підтвердженим та не спростований відповідачем належними та допустимими доказами.

З врахуванням викладеного, беручи до уваги п. 4 Договору обов'язок відповідача щодо оплати вартості наданих позивачем послуг мав бути виконаний до 30 числа поточного місяця, а прострочення оплати вартості вказаних вище послуг у відповідача виникло з наступного дня після спливу вказаного строку за кожен місяць, в якому надавались такі послуги.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 5 245,11 грн. (5 875,11 грн. - 630 грн.) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 403,65 грн. інфляційних втрат та 355,23 грн. 3 % річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 2. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).

Судом перевірено наведені у матеріалах справи розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних та встановлено, що вони не відповідають нормам цивільного законодавства та умовам Договору.

Так, позивач нараховує інфляційні втрати та 3 % річних на суму боргу в розмірі 5 245,11 грн. за загальний період з 01.05.2015р. по 31.07.2017р.

При цьому, судом встановлено, що вказаний розмір заборгованості у відповідача, в тому числі й за розрахунком самого позивача виник з 31.07.2017р., натомість за період з 01.05.2015р. відповідний розмір боргу був меншим.

Суд своїми ухвалами від 07.08.2017р. та від 19.09.2017р. зобов'язував позивача надати до матеріалів справи обґрунтований розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних по кожному періоду прострочення платежу (помісячно) окремо, проте вимоги суду в частині надання до матеріалів справи розрахунків нарахувань інфляційних втрат та 3 % річних позивачем не виконано.

Наразі суд зауважує, що попри встановлений судом факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, суд за відсутності в матеріалах справи письмового клопотання позивача про можливість виходу за межі позовних вимог (ст. 83 ГПК України), позбавлений можливості виокремити в межах заявленого позивачем періоду суми заборгованості за відповідний місяць, окремі періоди нарахування таких сум, за який позивачем здійснено відповідні нарахування та провести власні розрахунки, у зв'язку з чим залишає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 403,65 грн. інфляційних втрат та 355,23 грн. 3 % річних без задоволення.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/12966/17 підлягають частковому задоволенню та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 5 245,11 грн. суми основного боргу.

Судовий збір у розмірі 1 198,20 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Сервіс-Т" (ідентифікаційний код 36060153, адреса: 03040, м. Київ, вул. А.Бубнова, буд. 10) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" (ідентифікаційний код 32375554, адреса: 03039, м. Київ, просп. Голосіївський, буд. 17-Б) 5 245,11 грн. (п'ять тисяч двісті сорок п'ять гривень 11 коп.) суми основного боргу та 1 198,20 грн. (одну тисячу сто дев'яностої вісім гривень 20 коп.) судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.10.2017р.

Суддя С.М. Морозов