Рішення

від 05.10.2017 по справі 910/12073/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2017Справа № 910/12073/17

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Управ-Дом" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс-груп" простягнення 13 505 грн 75 коп. Представники: від позивача: Варгакута Г.Г. - представник за довіреністю від відповідача: не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24.07.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Управ-Дом" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс-груп" про стягнення 13 505 грн 75 коп. заборгованості за договором про відшкодування власником витрат по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна від 31.07.2012, в тому числі: 4 700 грн 28 коп. основного боргу, 8 601 грн 51 коп. пені, 142 грн 73 коп. інфляційних втрат та 61 грн 23 коп. 3 % річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору про відшкодування власником витрат по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна від 31.07.2012 не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати наданих послуг за період з листопада 2015 року по липень 2016 року, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 4 700 грн 28 коп., крім того у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано 8 601 грн 51 коп. пені, 61 грн 23 коп. інфляційних втрат та 142 грн 73 коп. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2017 порушено провадження у справі № 910/12073/17 та справу призначено до розгляду на 04.09.2017.

04.09.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2017 розгляд справи відкладено на 05.10.2017, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та невиконанням сторонами вимог ухвали суду.

05.10.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача в судове засідання 15.05.2017 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою, зазначеною на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України за адресою https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch.

У судове засідання 05.10.2017 з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справу, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 05.10.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

31.07.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Управ-Дом" (виконавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс-груп" (власник за договором) укладено договір про відшкодування власником витрат по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна, відповідно до умов якого виконавець забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Майорова, 7 (далі - будівля), а також утримання будинку та прибудинкової території, а власник відшкодовує витрати виконавця на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі (далі експлуатаційні витрати), якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих виконавцем за цим договором.

Положеннями пунктів 6.1. та 6.4 договору сторони погодили, що цей Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2013. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором

Згідно з пунктом 4.1 договору власник відшкодовує виконавцю експлуатаційні витрати на утримання та обслуговування будинку та прибудинкової території, витрати на технічне та аварійне обслуговування внутрішньо-будинкових мереж.

Відшкодування експлуатаційних витрат на утримання будинку та прибудинкової території та інших витрат загального користування сплачуються відповідно до загальної площі нежилого приміщення помноженої на тариф 3,50 грн., на кв. метр. На дату укладання договору зазначена сума становить 438,55 грн. в т.ч. ПДВ (пункт 4.2 договору).

У відповідності до пункту 4.5. договору визначено, що оплата послуг, передбачених пунктами 4.1-4.3 цього договору, проводиться власником щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця на підставі рахунків, виставлених виконавцем.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги виконавця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Судом встановлено, що на виконання умов договору про відшкодування власником витрат по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна від 31.07.2012 позивачем за період з листопада 2015 року по липень 2016 року були надані житлово-експлуатаційні послуги, що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними між сторонами актами здачі-приймання робіт (надання послуг), а також виставленими рахунками-фактурами та рахунками та оплату.

Як встановлено судом, відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати отриманих послуг згідно з договором про відшкодування власником витрат по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна від 31.07.2012, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 4 700 грн 28 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати наданих послуг на суму 4 700 грн 28 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати отриманих послуг за договором про відшкодування власником витрат по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна від 31.07.2012 та факту наявності заборгованості за отримані послуги за період з листопада 2015 року по липень 2016 року у розмірі 4 700 грн 28 коп., вимоги позивача про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у розмірі 4 700 грн 28 коп.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати отриманих послуг, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 8 601 грн 51 коп. пені, нарахованої за період прострочення з 20.07.2016 по 20.01.2017 (за шість місяців з 20.07.2016, за 183 дні), 61 грн 23 коп. інфляційних втрат та 142 грн 73 коп. 3 % річних, нарахованих за період з 20.11.2015 по 20.04.2017.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", згідно з якими при застосуванні індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Судом враховано рекомендації, викладені у пункті 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань стосовно того, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць .

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд встановив, що розрахунок інфляційних витрат, наданий позивачем є не вірним, оскільки відповідно до норм чинного законодавства, індекс інфляції зараховується за весь час прострочення зобов'язання. Отже, позивач має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), тому суд наводить власний розрахунок суми інфляційних витрат за період з 20.11.2015 по 20.04.2017:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу 01.01.2016 - 31.01.2016 550.72 1.009 4.96 01.02.2016 - 29.02.2016 1091.62 0.996 -4.37 01.03.2016 - 31.03.2016 1637.43 1.010 16.37 01.04.2016 - 30.04.2016 2183.24 1.035 76.41 01.05.2016 - 31.05.2016 2729.05 1.001 2.73 01.06.2016 - 30.06.2016 3274.86 0.998 -6.55 01.07.2016 - 31.07.2016 3820.67 0.999 -3.82 01.08.2016 - 31.08.2016 4366.48 0.997 -13.10 01.04.2017 - 20.04.2017 4700.28 1.009 42.30 Всього: 114,93 Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 5.2. договору при не внесенні власником плати, передбаченої пунктами 4.1-4.3 договору і в строки, визначені пунктом 4.6 цього договору, власник сплачує пеню в розмірі 1 % від несплаченої суми наданих послуг за кожний день прострочення.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положеннями пункту 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що до пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд дослідивши наданий позивачем арифметичний розрахунок пені за період з 20.07.2016 по 20.01.2017 (за шість місяців з 20.07.2016, за 183 дні) встановив, що позивачем неправильно визначено день початку періоду нарахування пені за кожним з прострочених платежів (актів), а також, що період нарахування не входить в межі шестимісячного строку нарахування пені від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, в порядку норм частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 8 601 грн 51 коп. пені за неналежне виконання зобов'язань з оплати робіт, нарахованої за період прострочення з 20.07.2016 по 20.01.2017 (за шість місяців з 20.07.2016, за 183 дні), визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором про відшкодування власником витрат по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна від 31.07.2012, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду в розмірі 114 грн 93 коп., а вимоги про стягнення 3 % річних за розрахунком позивача в розмірі 61 грн 23 коп.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс-Груп" (04201, місто Київ, вулиця Михайла Майорова, будинок 7, офіс 1, ідентифікаційний код 37195435) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Управ-Дом" (04201, місто Київ, вулиця Майорова, будинок 7, офіс 994, ідентифікаційний код 36698591) заборгованість у розмірі 4 700 (чотири тисячі сімсот) грн 28 коп., інфляційні втрати у розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн 93 коп., 3 % річних у розмірі 61 (шістдесят одна) грн 23 коп. та судовий збір у розмірі 577 (п'ятсот сімдесят сім) грн 70 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 12.10.2017

Суддя Н.Б. Плотницька