Рішення

від 09.10.2017 по справі 910/13379/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09.10.2017Справа № 910/13379/17 Суддя Плотницька Н. Б., розглянувши справу за позовомАварійно-рятувального загоном спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області доТовариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазопромилова геологія" простягнення 41 327 грн 69 коп. Представники: від позивача:не з'явились; від відповідача:не з'явились, ОБСТАВИНИ СПРАВИ: 10.08.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява від Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазопромилова геологія" стягнення 41 327 грн 69 коп. заборгованості за договором № 389/402-юр від 06.05.2015, в тому числі: 38   944 грн 48 коп. основна заборгованість, 15 грн 89 коп. пені, 1 846 грн 32 коп. інфляційних втрат, 521 грн 00 коп. 3 % річних. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору № 389/402-юр від 06.05.2015 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати наданих послуг, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 38   944 грн 48 коп. основна заборгованість, крім того у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано15 грн 89 коп. пені, 1 846 грн 32 коп. інфляційних втрат, 521 грн 00 коп. 3 % річних. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2017 порушено провадження у справі № 910/13379/17, розгляд справи призначений на 09.10.2017. 02.10.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду. 09.10.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та заява про зміну позовних вимог 28.09.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача, яка розцінюється судом, як заява про зменшення розміру позовних вимог. Представники позивача та відповідача у судове засідання 09.10.2017 не з'явилися, клопотання про відкладення розгляду справи не подавалися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомленні належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 01030 43312166 та № 01030 43312174. Розглянувши подану позивачем, через відділ діловодства суду, заяву про зміну позовних вимог по справі, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 30   561 грн 14 коп. заборгованості, 437 грн 19 коп. 3 % річних, 1   299 грн 81 коп. витрат від інфляції та 12 грн 88 коп. пені. Відповідно до частини 4   статті 22 Господарського процесуального кодексу України   позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених   статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Враховуючи рекомендації, викладені у пункті 3.10   постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18   визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Подана позивачем заява про уточнення позовних вимог розцінюється судом як заява про зменшення розміру позовних вимог, яка приймається судом до розгляду, з зв'язку з чим розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача 30   561 грн 14 коп. заборгованості, 437 грн 19 коп. 3 % річних, 1   299 грн 81 коп. витрат від інфляції та 12 грн 88 коп. пені. У судовому засіданні 09.10.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами. Дослідивши надані суду докази, суд ВСТАНОВИВ: 06.05.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогазопромислова геологія" (замовник за договором) та Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (виконавець за договором, далі аварійно-рятувальна служба) укладено договір № 389/402-юр, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати послуги з організації та здійснення аварійно-рятувального обслуговування об'єктів замовника, а саме свердловини № 1 Матешівського-Легейдівської площі, що розташована за адресою: Полтавська обл., Великобагачанський район. Відповідно до пункту 5.1. договору вартість функціонування структурних підрозділів аварійно-рятувальної служби у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості однієї оперативної одиниці складає 488 грн 54 коп. на місяць, у тому числі ПДВ. Дана вартість встановлена сторонами на основі калькуляції (додаток № 6), яка є невід'ємною частиною договору. Згідно з пунктами 5.2., 5.3. договору вартість виконання аварійно-рятувальних робіт визначається аварійно-рятувальною службою за фактом проведення рятувальних робіт і ліквідації надзвичайних ситуацій на об'єкті замовника на підставі довідки про виконані роботи. Вартість виконання профілактичної роботи із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій зазначено в калькуляція, які є невід'ємною частиною даного договору (додаток № 2, додаток № 3, додаток № 4, додаток № 5). У відповідності до пункту 5.4. договору оплата за виконане аварійно-рятувальне обслуговування здійснюється щомісячно, не пізніше п'яти днів з моменту отримання рахунку, за фактично виконане обслуговування – на підставі акту виконання умов договору. Акти виконання умов договору та рахунки надаються аварійно-рятувальною службою до 5-го за звітним місяцем числа після підписання довідки про виконання умов договору № рекомендованою кореспонденцією на адресу замовника вказану в договорі чи вручаються замовнику. Згідно з пунктом 5.5. договору замовник зобов'язаний в 7-ми денний термін розглянути та підписати акти виконання умов договору і повернути аварійно-рятувальній службі рекомендованим листом чи особисто. У разі не повернення актів виконання умов договору і при відсутності письмових претензій з обґрунтуваннями та підтверджуючими документами, акти виконання умов договору вважаються підписаними. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг. Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного договору на постійне та обов'язкове обслуговування державною аварійно-рятувальною службою об'єктів та окремих територій № 389/402-юр від 06.05.2015 позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги на загальну суму 30 561 грн 14 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними представниками сторін та скріпленими відтисками печаток сторін актами виконання умов договору № 389/402-юр – за грудень 2016 року на суму 6   241 грн 30 коп., за лютий 2017 року на суму 6   805 грн 73 коп., за березень 2017 року на суму 5   695 грн 39 коп., за квітень 2017 року на суму 6   590 грн 60 коп. та за червень 2017 року на суму 5 228 грн 12 коп. Як встановлено судом, відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати отриманих послуг згідно з договором на постійне та обов'язкове обслуговування державною аварійно-рятувальною службою об'єктів та окремих територій № 389/402-юр від 06.05.2015, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 30 561 грн 14 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати наданих послуг на суму 30 561 грн 14 коп. Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з претензією № 40-618/45.03 від 02.03.2017 та № 40-2090/45.03 від 14.06.2017 про сплату заборгованості, проте зазначені претензії залишені без відповіді та задоволення. Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають повному задоволенню з наступних підстав. Відповідно до   статті 193 Господарського кодексу України   суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зазначене також кореспондується зі статтями 525,   526 Цивільного кодексу України   відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього   Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 629 Цивільного кодексу України   передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до   статті 610 Цивільного кодексу України   порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України   передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати отриманих послуг за договором на постійне та обов'язкове обслуговування державною аварійно-рятувальною службою об'єктів та окремих територій № 389/402-юр від 06.05.2015 та факту наявності заборгованості за отримані послуги у розмірі 30 561 грн 14 коп., вимоги позивача про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у розмірі 30 561 грн 14 коп. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати отриманих послуг, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 12 грн 88 коп. пені, нарахованої за загальний період прострочення з 11.01.2017 по 27.09.2017, 1 299 грн 81 коп. інфляційних втрат та 437 грн 19 коп. 3 % річних, нарахованих за загальний період прострочення з 11.01.2017 по 27.09.2017. Відповідно до частини 2   статті 625 Цивільного кодексу України   боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору. Штрафними санкціями у   Господарському кодексі України   визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1   статті 230 Господарському кодексі України). Згідно з   статтею 549 Цивільного кодексу України   неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. У відповідності до частини 2   статті 551 Цивільного кодексу України   якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Згідно зі   статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"   платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Нормами   статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"   встановлено, що розмір пені, передбачений   статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Згідно з пунктом 6.3. договору за порушення терміну оплати замовник сплачує аварійно-рятувальній службі пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості робіт і послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. На прострочену суму заборгованості нараховуються три відсотки річних та індекс інфляції. Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення) відповідно до умов пункту 6.3. договору та захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм   статті 625 Цивільного кодексу України. Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства. З огляду на вищенаведене та доведенням факту несвоєчасності виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором на постійне та обов'язкове обслуговування державною аварійно-рятувальною службою об'єктів та окремих територій № 389/402-юр від 06.05.2015, вимоги позивача про стягнення з відповідача 12 грн 88 коп. пені, нарахованої за загальний період прострочення з 11.01.2017 по 27.09.2017, 1 299 грн 81 коп. інфляційних втрат та 437 грн 19 коп. 3 % річних, нарахованих за загальний період прострочення з 11.01.2017 по 27.09.2017 підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача. Згідно з частиною 1   статті 49 Господарського процесуального кодексу України   судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазопромислова геологія" (01105, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 41, ідентифікаційний код 38238322) на користь Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (36007, Полтавська обл.,            м. Полтава, вул. М. Бірюзова, буд. 53, ідентифікаційний код 08804689) заборгованість у розмірі 30 561 (тридцять тисяч п'ятсот шістдесят одна) грн 14 коп., 12 (дванадцять) грн 88 коп. пеня, 1   299 (одна тисяча двісті дев'яносто дев'ять) грн 81 коп. інфляційних втрат, 437 (чотириста тридцять сім) грн 19 коп. 3% річних та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн 00 коп. 3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва. Повне рішення складено: 12.10.2017 Суддя                                                                                                    Н.Б. Плотницька