Рішення

від 21.09.2017 по справі 911/2389/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2017 р. Справа № 911/2389/17

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Віола

до Приватного підприємства Агрофірма Еліта

про стягнення 234357,52 грн.

секретар судового засідання (ст. секретар): Діхтярук Є.А.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (генеральний директор, рішення № 05/05-08 від 05.05.2008 р.);

від відповідача: не з'явився.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю Віола (далі - ТОВ Віола , позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства Агрофірма Еліта (далі - ПП Агрофірма Еліта , відповідач) про стягнення 234357,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу № 9/12-05 від 09.12.2005 р., зокрема, в частині несвоєчасної сплати на користь позивача заборгованості, стягнутої згідно постанови апеляційного суду у справі господарського суду Київської області № 20/123-10, у зв'язку з чим позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України було донараховано 3% річних у розмірі 45421,64 грн. та інфляційні втрати у розмірі 188935,88 грн. на суму несплаченої відповідачем заборгованості.

04.09.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання б/н, б/д (вх. № 18345/17 від 04.09.2017 р.) про долучення документів до матеріалів справи, зокрема, копії статуту, копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, копії довідки, оригіналів платіжних доручень № U422176 від 26.03.2012 р., № 585 від 08.12.2014 р., № 1100 від 23.12.2016 р., № 924 від 14.07.2017 р., № 33 від 02.08.2017 р., оригіналу довідки Сквирського районного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області.

Розгляд справи відкладався.

У судових засіданнях 04.09.2017 р. та 21.09.2017 р. представник позивача позовні вимоги підтримував.

Відповідач у судові засідання 04.09.2017 р. та 21.09.2017 р. представника не направив, хоча про дату і час розгляду справи був повідомлений належно.

Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 21.09.2017 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

09.12.2005 р. між Приватним підприємством Агрофірма Еліта (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Віола (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 9/12-05, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити 250 т насіння озимої пшениці, репродукції Еліта (товар), на умовах даного договору, для його (товару) подальшої реалізації виробникам.

Згідно з п. 1.2 договору перехід права власності на товар відбувається в момент фактичної передачі товару покупцеві і підписання сторонами видаткових накладних.

У відповідності з п. 2.1 договору продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця насіння озимої пшениці, репродукції Еліта , в кількості 250 (двісті п'ятдесят) тонн. Фактичний обсяг поставленого товару фіксується покупцем та продавцем у видаткових накладних.

Згідно з пп. 2.2.1 договору продавець зобов'язується поставити 125 тонн насіння озимої пшениці, репродукції Еліта , в серпні місяці 2006 року. Також продавець зобов'язується поставити 125 тонн насіння озимої пшениці, репродукції Еліта , в серпні місяці 2007 року (пп. 2.2.2 договору).

Відповідно до п. 2.5 договору покупець отримує товар відповідно до видаткової накладної на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей встановленого зразка.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що вартість товару становить 250000,00 грн.

У відповідності з п. 3.2 договору покупець перераховує продавцю аванс в розмірі 100%, що становить 250000,00 грн., протягом трьох днів з моменту підписання даного договору.

В разі затримки (прострочення) поставки товару більше, ніж на три дні, продавець сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент поставки товару, від вартості товару, за кожний день затримки (прострочення) (п. 5.4 договору).

Як встановлено господарським судом Київської області в рішенні від 15.03.2011 р. у справі № 20/123-10, позивачем ТОВ Віола на виконання умов договору купівлі-продажу № 9/12-05 від 09.12.2005 р. було перераховано на рахунок ПП Агрофірма Еліта 250000,00 грн. авансу, що підтверджується платіжним дорученням № 139 від 09.12.2005 р.

Проте, продавцем не було виконано умови договору купівлі-продажу № 9/12-05 від 09.12.2005 р., а саме - не було поставлено ТОВ Віола товару на суму 250000,00 грн., у зв'язку з чим у покупця утворилася заборгованість перед продавцем у сумі 201161,61 грн.

Вищенаведені факти встановлені у рішенні господарського суду Київської області від 15.03.2011 р. у справі № 20/123-10.

Відповідно до вимог ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Згідно із ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Київської області від 15.03.2011 р. у справі № 20/123-10 позов ТОВ Віола було задоволено частково та стягнуто з ПП Агрофірма Еліта на користь позивача 250000,00 грн. основного боргу, 3267,12 грн. 3% річних, 9250,00 грн. інфляційних втрат, 2625,11 грн. державного мита, 111.34 грн. втрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 3410,88 грн. витрат на проведення судової експертизи. У стягненні 141799 грн. пені відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2011 р. рішення господарського суду Київської області від 15.03.2011 р. змінено та викладено п. 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції: Стягнути з Приватного підприємства Агрофірма Еліта (09045, Київська обл., Сквирський р-н, с. Каленна, вул. Набережна, 1А, код ЄДРПОУ 32191902) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віола» (09150, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Фурси, вул. Радянська, 48А, код ЄДРПОУ 30683883) 250000 (двісті п'ятдесят тисяч) грн. основного боргу, 9250 (дев'ять тисяч двісті п'ятдесят) грн. інфляційних втрат, 3267 (три тисячі двісті шістдесят сім) грн. 12 коп. 3% річних, 2625 (дві тисячі шістсот двадцять п'ять) грн. 11 коп. державного мита за подання позову, 111 (сто одинадцять) грн. 34 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також 3410 (три тисячі чотириста десять) грн. 88 коп. витрат за проведення судової експертизи .

На виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2011 р. господарським судом Київської області було видано наказ від 20.05.2011 р.

За твердженням позивача, в ході примусового виконання наказу суду від 20.05.2011 р. станом на 03.08.2017 р. з ПП Агрофірма Еліта на користь ТОВ Віола стягнуто загалом 77740,45 грн., а саме - 10.04.2012 р. 358,60 грн., 24.11.2012 р. 73872,00 грн. та 27.07.2017 р. 3509,85 грн.

Як встановлено судом, на момент розгляду даної справи № 911/2389/17 борг відповідача перед позивачем, стягнутий за вказаним вище рішенням, у повному обсязі погашено не було, що підтверджується доданою до матеріалів справи довідкою Сквирського районного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області № 4894 від 17.07.2017 р., відповідно до якої станом на 27.07.2017 р. залишок боргу згідно вказаного вище наказу становить 190924,00 грн.

Звертаючись до суду з позовом у даній справі, ТОВ Віола просить суд про стягнення з відповідача 188935,88 грн. інфляційних втрат та 45421,64 грн. 3% річних, нарахованих на суму несплаченого боргу, встановленого постановою Київського апеляційного господарського суду у справі № 20/123-10.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено в п. 5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань № 14 від 17.12.2013 р., господарським судам необхідно мати на увазі, що за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак, якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим, відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Окрім того, пунктом 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань передбачено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Як зазначалось вище, борг відповідача перед позивачем за договором № 9/12-05 від 09.12.2005 р. не було погашено на час розгляду даної справи.

З урахуванням викладеного та враховуючи, що розмір заявлених до стягнення з відповідача у даній справі 3% річних в сумі 45421,64 грн., нарахованих за період з 15.03.2011 р. до 01.08.2017 р. на заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 9/12-05 від 09.12.2005 р., що встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2011 р. у справі № 20/123-10, є обґрунтованим та арифметично вірним, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення 45421,64 грн. 3% річних, нарахованих на суму заборгованості, не сплаченої відповідачем на користь позивача, підлягає задоволенню.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача у даній справі інфляційні втрати в сумі 188935,88 грн., нараховані за період з 15.03.2011 р. до 01.08.2017 на заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 9/12-05 від 09.12.2005 р., що встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2011 р. у справі № 20/123-10, розмір яких є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення 188935,88 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості не сплаченої відповідачем на користь позивача, підлягає задоволенню.

Поряд з цим слід зазначити, що за приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач у судові засідання представника не направив, відзиву на позов, контррозрахунку суми заборгованості або доказів погашення у повному обсязі заборгованості, стягнутої з відповідача на користь позивача згідно постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2011 р. у справі № 20/123-10, а також доказів сплати заявлених до стягнення сум суду не надав.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Віола у повному обсязі.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства Агрофірма Еліта (09045, Київська обл., Сквирський р-н, с. Каленна, вул. Набережна, буд. 1 А, код 32191902) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Віола (09107, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, буд. 223, код 30683883) 45421 (сорок п'ять тисяч чотириста двадцять одну) грн. 64 коп. 3% річних, 188935 (сто вісімдесят вісім тисяч дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 88 коп. інфляційних втрат, 3515 (три тисячі п'ятсот п'ятнадцять) грн. 37 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 11.10.2017 р.

Суддя В.М. Бабкіна