Рішення

від 09.10.2017 по справі 914/1605/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2017р. Справа № 914/1605/17

За позовом: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Приватного виробничо-конструкторського бюро «Радон» , м. Львів

про розірвання договору оренди та виселення орендаря

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Марінченко Р.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник;

від відповідача: ОСОБА_2 - представник.

Зміст ст. 22 ГПК України представникам сторін роз'яснено.

Розглядається справа за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до приватного виробничо-конструкторського бюро «Радон» про розірвання договору оренди та виселення орендаря.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.08.2017 порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.08.2017.

Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідних ухвалах суду, в судових засіданнях оголошувалася перерва. Ухвалою суду від 02.10.2017 строк розгляду справи було продовжено на 15 днів.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві та усних поясненнях.

Відповідач в судових засіданнях щодо позову заперечував з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив таке.

Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (надалі - позивач) звернулося в господарський суд з позовом до приватного виробничо-конструкторського бюро «Радон» (надалі - відповідач) про розірвання договору оренди та виселення орендаря.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 20.10.1993 між Фондом комунального майна м. Львова, правонаступником якого на даний час є позивач та інженерним кооперативом Радон , правонаступником якого на даний час є відповідач, було укладено договір оренди нежитлових приміщень № 2696 (надалі - договір).

Відповідно до умов договору, позивач передав на невизначений термін, а відповідач прийняв в оренду нежитлові приміщення загальною площею 50,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Д. Бортнянського, 44 під виробничі потреби.

У зв'язку з неналежним виконанням умов договору з боку відповідача щодо сплати орендних платежів, позивач звернувся до суду із позовними вимогами про розірвання договору в судовому порядку та виселення відповідача.

Відповідач щодо позовних вимог заперечив з тих підстав, що він тривалий час користується орендованими приміщеннями, заборгованості за користування даними приміщеннями немає, а тому відсутні правові підстави для розірвання договору оренди, у зв'язку з чим, в цій частині в позові слід відмовити. Зважаючи, що вимоги про виселення є похідними, в цій частині позову, на думку відповідача, слід також відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити виходячи із таких мотивів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Як встановлено судом, 20.10.1993 між Фондом комунального майна м. Львова, повноваження якого на даний час виконує позивач та інженерним кооперативом Радон (станом на сьогодні - відповідач), було укладено договір оренди нежитлових приміщень № 2696.

Відповідно до умов договору, позивач передав на невизначений термін, а відповідач прийняв в оренду нежитлові приміщення загальною площею 50,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Д. Бортнянського, 44 під виробничі потреби.

Згідно із п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України від 16 січня 2003 року N 435-IV, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно із до п. 4 Прикінцевих положень ГК України від 16 січня 2003 року N 436-IV, Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Враховуючи триваючий характер договірних відносин між сторонами, які продовжували існувати після набрання чинності ЦК України та ГК України, при розгляді та вирішенні спірних правовідносин стосовно припинення дії договору слід керуватись правовими норми, чинними на момент розгляду справи.

Відповідно до статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно положень статті 193 ГК України та статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України від 10.04.1992 № 2269-XII „Про оренду державного та комунального майна" (надалі - Закон), орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону, орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до пункту 4 договору, за здане в оренду приміщення орендар повинен щомісяця до 10 числа місяця за попередній місяць сплачувати орендодавцю орендну плату у встановленому розмірі шляхом перерахунку на рахунок орендодавця.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що відповідач в порушення умов договору орендну плату своєчасно не сплачував. Як вбачається із довідки позивача від 27.06.2017 № 4-2302-838 про заборгованість, відповідач систематично прострочував сплату орендної плати, розмір та порядок оплати якої визначалася договором. Так у відповідача була наявна заборгованість за періоди з 01.06.2015 по 01.11.2015 (5 місяців), з 01.05.2016 по 01.09.2016 (4 місяці).

За приписами частини другої статті 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору, передбачено можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

В пункті 5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» (надалі - постанова) зазначено, що законом (частина третя статті 291 ГК України, частина друга статті 651, стаття 783 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.

В абзаці 7 п. 5.1. постанови роз'яснено, що у вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Враховуючи те, що відповідач систематично порушував умови договору, шляхом несвоєчасного внесення орендних платежів протягом 3 чи більше місяців, чим завдавав шкоди позивачу, яка виражається у неотриманні ним очікуваного згідно з умовами договору (орендної плати), суд вважає підставною позовну вимогу про розірвання спірного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ст. 27 Закону у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Таким чином, враховуючи розірвання спірного договору в судовому порядку, позовні вимога про виселення відповідача із орендованого приміщення, яка є похідною, також підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд ,-

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди нежитлових приміщень від 20.10.1993 № 2692, які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Бортнянського, 44 загальною площею 50,9 кв.м., що був укладений між Фондом комунального майна м. Львова (правонаступник - Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради) та інженерним кооперативом Радон (правонаступник - приватне виробничо-конструкторське бюро Радон ).

3. Виселити приватне виробничо-конструкторське бюро Радон (79039, м. Львів, вул. Бортнянського, 44 код ЄДРПОУ 30583787) з нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: 79039, м. Львів, вул. Бортнянського, 44, загальною площею 50,9 кв.м.

Стягувач: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15; код ЄДРПОУ 25558625).

4. Стягнути з приватного виробничо-конструкторського бюро Радон (79039, м. Львів, вул. Бортнянського, 44 код ЄДРПОУ 30583787) на користь управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15; код ЄДРПОУ 25558625) 3 200, 00 грн судового збору.

5. Накази видати відповідно ст.116 ГПК України.

Повне рішення складено 12.10.2017.

Суддя Манюк П.Т.