Рішення

від 11.10.2017 по справі 916/2000/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" жовтня 2017 р.Справа № 916/2000/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Грінвуд”

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Анжелс”

Про стягнення 13185,07 грн.

Суддя Д'яченко Т.Г.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Суть спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Грінвуд” звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Анжелс” про стягнення 13185,07 грн.

20.09.2017р. до господарського суду Одеської області представником Товариства з обмеженою відповідальністю „Грінвуд” надано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю „Анжелс” відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надіслання ухвал суду на адресу реєстрації, однак кореспонденція суду поверталась без вручення, про що вбачається з відмітки поштової кореспонденції. (а.с. 35-37).

З огляду на те, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, те, що адреса, на яку направлялось поштове відправлення, є адресою місцезнаходження юридичної особи відповідача відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.           

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

           22 грудня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Грінвуд” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Анжелс” (Покупець) було укладено Договір поставки продукції №22/1-12-15 (надалі – Договір), відповідно до умов якого постачальник протягом строку дії даного договору передає у власність покупцю товар, а покупець на умовах та в порядку, визначених цим договором, оплачує товар в кількості та за узгодженими цінами, вказаними накладних, і приймає товар на їх підставі.

          Відповідно до п. 2.2. Договору, покупець зобов'язаний оплачувати кожну замовлену партію товару на умовах: оплатити всю суму, яка вказана у відповідній накладній поступово, по мірі реалізації товару, але не пізніше ніж через 3 місяці з моменту початку перебігу строку. Моментом початку перебігу строку вважається підписання уповноваженим представником покупця накладної на партію товару.

          Грошові кошти перераховуються на поточний рахунок позичальника, вказаний в даному договорі в безготівковому порядку. Звітність про реалізацію товару покупець надає на принці кожного місяця.

          Згідно до п. 3.1. Договору, покупець зобов'язується прийняти товар згідно з накладною.

          Постачальник зобов'язується поставити товар належної якості, разом з товаром передати покупцю сертифікат відповідності на товар, що постачається.

          Умовами п. 6.1. Договору сторони погодили, що у разі невиконання чи неналежного виконання своїх зобов'язань по даному договору, сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством.

          Покупець за даним договором несе наступну відповідальність: за невиконання умов Розділу 2 даного договору сплачує пеню від суми боргу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, які діяла на момент виникнення прострочення оплати за поставлений товар, за невиконання або порушення інших умов цього договору, відповідальність покупця встановлюється відповідно до чинного законодавства України. (п. 6.3. Договору).

          Умовами п. 9.1. Договору встановлено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами зі строком чинності в один рік. У разі, якщо сторони не заявили про своє бажання розірвати договір не пізніше ніж за 30 календарних днів до моменту спливу терміну чинності договору, він вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний календарний рік.( п. 9.2. Договору).

          На виконання умов укладеного договору поставки продукції №22/1-12-15 від 22.12.2015р., позивачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Анжелс” було здійснено поставку товару, що підтверджується наступним: ВН №0000332 від 30 грудня 2015 року на суму 6394,02 грн., ВН №00000051 від 15 січня 2016 року на суму 657,02 грн., ВН №00000166 від 22 січня 2016 року на суму 1245 грн., ВН №00000170 від 22 січня 2016 року на суму 837 грн., ВН №00000725 від 18 березня 2016 року на суму 1200,02 грн., ВН №00001198 від 06 травня 2016 року на суму 3970,98 грн.

          Загалом, Товариством з обмеженою відповідальністю „Грінвуд” було здійснено поставку товару за договору поставки продукції №22/1-12-15 від 22.12.2015р. на суму 15297,03 грн. Вказаний товар за вищезазначеними видатковими накладними було прийнято відповідачем, відповідних зауважень щодо кількості та якості на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „Грінвуд” не надходило.

          Як зазначає позивач, строк оплати поставленого товару, який було передано за видатковими накладними на користь відповідача, настав, з урахуванням п. 2.2. Договору – 04 серпня 2016 року.

          В порушення договірних зобов'язань, Товариством з обмеженою відповідальністю „Анжелс” було сплачено вартість отриманого від позивача товару за договором поставки продукції №22/1-12-15 від 22.12.2015р. частково - на суму 5493 грн., у зв'язку з чим, за відповідачем рахується боргу у розмірі 9804,03 грн., який станом на момент розгляду справи є несплаченим Товариству з обмеженою відповідальністю „Грінвуд”.

          У зв'язку з неналежним виконанням з боку Товариства з обмеженою відповідальністю „Анжелс” прийнятих на себе зобов'язань за умовами укладеного договору поставки продукції №22/1-12-15 від 22.12.2015р., Товариством з обмеженою відповідальністю „Грінвуд” було здійснено нарахуванням пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

          Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Грінвуд” обґрунтовано неналежним виконанням з боку Товариства з обмеженою відповідальністю „Анжелс” договірних зобов'язань на направлено на стягнення з відповідача 9804,03 грн. основного боргу, 1527,93 грн. пені, 1568,64 грн. інфляційних втрат та 284,74 грн. 3% річних.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Як встановлено судом, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю „Грінвуд” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Анжелс” виникли на підставі укладеного між ними 22 грудня 2015 року договору поставки продукції №22/1-12-15.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

          Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю „Анжелс” прийнятих на себе зобов'язань за умовами договору поставки продукції №22/1-12-15 від 22 грудня 2015 року, щодо повної сплати відповідачем вартості отриманого товару з боку позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та довіреністю, та не спростовано з боку відповідача, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті 9804,03 грн. основного боргу за отриманий товар - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 229 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем було здійснено нарахування пені на суму боргу 9804,03 грн. за період з 04.08.2016р. по 04.02.2017р., борг зі сплати пені становить грошову суму у розмірі 1527,93 грн.

Суд, перевіривши розрахунок заявленої до стягнення пені, вважає такий розрахунок частково не вірним, оскільки позивачем помилково було не вірно обрано за визначений період облікові ставки Національного банку Українию

Судом самостійно зроблено перерахунок пені.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

9804.0304.08.2016 - 15.09.20164315.5000 %0.085 %*357.07

9804.0316.09.2016 - 27.10.20164215.0000 %0.082 %*337.52

9804.0328.10.2016 - 08.12.20164214.0000 %0.077 %*315.01

9804.0309.12.2016 - 26.01.20174914.0000 %0.077 %*367.52

9804.0327.01.2017 - 04.02.2017914.0000 %0.077 %*67.69

Таким чином, загальна сума пені складає грошову суму у розмірі 1444.81 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено у п. 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”, грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти (п. 6.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”).

Позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Розрахунок інфляційних втрат проведено на суму боргу 9804,03 грн. станом на 24.07.2017р., відповідно до такого розрахунку за відповідачем рахується боргу зі сплати інфляційних втрат у розмірі 1568,64 грн.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат позивача вважає його частково не вірним. Судом самостійно було зроблено розрахунок інфляційних втрат.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?

04.08.2016 - 24.07.20179804.031.1591560.7711364.80

Таким чином, до стягнення підлягає грошова суму інфляційних втрат у розмірі 1560,77 грн.

Розрахунок 3% річних здійснено на суму боргу 9804,03 грн. за період з 04.08.2016р. по 24.07.2017р. Відповідно до такого розрахунку, за відповідачем рахується боргу зі сплати 3% річних у розмірі 284,47 грн.

Суд перевіривши розрахунок нарахованих 3% річних вважає його вірним, а вимоги про стягнення зазначеної суми - правомірними.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Грінвуд” зі стягненням з Товариства з обмеженою відповідальністю „Анжелс”9804,03 грн. основного боргу, 1444,81 грн. пені, 1560,77 грн. інфляційних та 284,47 грн. 3% річних.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору в сумі 1588,96 грн. покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Анжелс” (реквізити) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Грінвуд” (реквізити) суму основного боргу у розмірі 9804 (дев'ять тисяч вісімсот чотири) грн. 03 коп., пеню у розмірі 1444 (одна тисяча чотириста сорок чотири) грн. 81 коп., інфляційні втрати у розмірі 1560 (одна тисяча п'ятсот шістдесят) грн. 77 коп., 3% річних у розмірі 284 (двісті вісімдесят чотири) грн. 47 коп. та витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 1588 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 96 коп.

3.В решті позовних вимог – відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 12 жовтня 2017 р.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д'яченко