Рішення

від 05.10.2017 по справі 910/13930/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2017Справа №910/13930/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекора Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Будівельна компанія "Проммонолітбуд"

про стягнення 376 556, 00 грн.

Суддя Щербаков С.О.

Представники:

від позивача: Кобилецький В.В.;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекора Груп" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Будівельна компанія "Проммонолітбуд" (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 376 556,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 01/01/2017/005 від 01.03.2017 в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2017 порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14.09.2017 за участю представників сторін.

У судовому засіданні 14.09.2017 представник позивача надав письмові пояснення до позовної заяви, в яких повідомляє, що відповідно до п. 5.2. договору, передача товару здійснюється за товарно-транспортною накладною, тобто саме товарно-транспортна накладна є підтвердженням отримання товару. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу адвоката у сумі 7 000, 00 грн.

Розгляд справи відкладався в порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України на 05.10.2017.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, однак був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 05.10.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лекора Груп" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Будівельна компанія "Проммонолітбуд" (далі - покупець) укладено договір поставки № 01/01/2017/005, умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується передавати (поставляти), а покупець приймати замовлений товар (щебень, керамзит, відсів, пісок та інші будівельні матеріали) та здійснювати його оплату. Загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю вимірювання, загальна вартість, умови та строки поставки і оплати яких визначена сторонами у рахунках, що є невід'ємною частиною даного договору.

Видаткові накладні підписуються сторонами, з зазначенням в них кількості товару, одиниці виміру, ціни за одиницю виміру та загальної ціни товару, умов і строків поставки та оплати товару (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, ціна одиниці виміру товару та загальна вартість кожної партії товару, за необхідності вартість доставки, визначаються сторонами в рахунках, які формує постачальник на кожну конкретну поставку.

Згідно п. 2.4. договору, загальна вартість договору не обмежена і визначається шляхом додавання загальної вартості кожної партії товару за всіма рахунками до даного договору.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що розрахунки за кожну партію товару здійснюються на підставі рахунків постачальника шляхом 100 % оплати не пізніше ніж 3 (три) банківських дні з моменту отримання рахунку.

Умовами п.п. 4.1. та 4.2. договору встановлено, що поставка товару здійснюється на підставі усних та письмових замовлень покупця. Поставка товару продавцем здійснюється за згодою сторін: на умовах ЕХW (франко-завод), на умовах FCA (франко-перевізник), (згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс в редакції 2010 року).

Відповідно до п. 5.2. договору, передача товару здійснюється за товарно-транспортною накладною.

Згідно п. 5.6. договору, право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент приймання товару за кількістю та якістю та підписання відповідних документів. Фактом, що підтверджує приймання та передачу продукції є підпис представника покупця на накладній.

Даний договір набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2017 року, але в будь-якому випадку до повного взаєморозрахунку (п. 8.1. договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору з січня по квітень 2017 (включно) було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 815 322, 20 грн. грн., що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними (у кількості 71 шт.), які підписані представниками сторін, а також виставленим рахунками-фактури на оплату, які отримані відповідачем 26.07.2017, відповідно до відстеження пересилання поштових відправлень за штрихкодовим ідентифікатором: 0206813264800.

Проте, відповідач за поставлений товар розрахувався частково у розмірі 438 766, 20 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 376 556, 00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару, зокрема, щодо погашення заборгованості у розмірі 376 556, 00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору поставки № 01/01/2017/005 від 01.03.2017, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Так, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як зазначено судом вище, 01.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лекора Груп" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Будівельна компанія "Проммонолітбуд" (далі - покупець) укладено договір поставки № 01/01/2017/005, умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується передавати (поставляти), а покупець приймати замовлений товар (щебень, керамзит, відсів, пісок та інші будівельні матеріали) та здійснювати його оплату. Загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю вимірювання, загальна вартість, умови та строки поставки і оплати яких визначена сторонами у рахунках, що є невід'ємною частиною даного договору.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, у період з січня по по квітень 2017 (включно) поставив відповідачеві товар на загальну суму 815 322, 20 грн. грн., що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними (у кількості 71 шт.), які підписані представниками сторін, а також виставленим рахунками-фактури на оплату, які отримані відповідачем 26.07.2017, відповідно до відстеження пересилання поштових відправлень за штрихкодовим ідентифікатором: 0206813264800.

Однак, відповідач оплати поставленого товару у повному обсязі не провів, доказів зворотного суду не надав, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 376 556, 00 грн.

При цьому, суд відзначає, що відповідно до п. 5.2. договору, передача товару здійснюється за товарно-транспортною накладною.

Таким чином, суд приходить до висновку, що не підписання відповідачем окремих видаткових накладних не є підставою для звільнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Будівельна компанія "Проммонолітбуд" від оплати поставленого товару за такими видатковими накладними, оскільки стороами у договорі чітко передбачено, що передача товару здійснюється за товарно-транспортними накладними, які, в свою чергу, підписані представником відповідача.

Крім того, Службою технічного нагляду ЖК Квартал Крюківщина було підтверджено факт поставки Товариством з обмеженою відповідальністю "Лекора Груп" у 2017 році у період з 06.04.2017 по 25.04.2017 (за видатковими накладними, які не підписані відповідачем) на об'єкт будівництва (ЖК "Квартал Крюківщина , за адресою: Відродження, 1-7, Крюківщина, Київська область, 08136) піску - 1201, 7 тон і щебня - 796, 81 тон. для виробничих потужностей генерального підрядника будівництва житлового комплексу - Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Будівельна компанія "Проммонолітбуд".

Пунктом 3.1. договору передбачено, що розрахунки за кожну партію товару здійснюються на підставі рахунків постачальника шляхом 100 % оплати не пізніше ніж 3 (три) банківських дні з моменту отримання рахунку.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, враховуючи п. 3.1. договору, приймаючи до уваги, що відповідні рахунки-фактури на оплату отримані відповідачем 26.07.2017, останній зобов'язаний був здійснити оплату поставленого товару за договором поставки № 01/01/2017/005 від 01.03.2017, не пізніше ніж 3 (три) банківських дні з моменту отримання рахунку, тобто починаючи з 01.08.2017 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо повної оплати поставленого товару, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки № 01/01/2017/005 від 01.03.2017 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 376 556, 00 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Крім того, суд відзначає, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача (ст. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно п.6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України , витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

Як роз'яснено п. 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України , розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Оскільки інтереси позивача в судових засіданнях представляв Кобилецький В.В, який є адвокатом згідно свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №5185, при цьому, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лекора Груп" та Адвокатом Кобилецьким В'ячеславом Вікторовичем укладено договір про надання правової допомоги від 10.08.2017, квитанцією до прибуткового касового ордера № 1/9 від 06.09.2017 підтверджується сплата 7 000, 00 грн. за послуги адвоката, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 7 000, 00 грн. витрат на послуги адвоката.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекора Груп" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Будівельна компанія "Проммонолітбуд" (04073, м. Київ, вул. Сирецька, буд. 27-А, ідентифікаційний код - 39965119) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекора Груп" (02095, м. Київ, вул. Урлівська, буд. 1/8, кв. 3, ідентифікаційний код - 38834140) 376 556 (триста сімдесят шість тисяч п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 00 коп. - заборгованості, 5 648 (п'ять тисяч шістсот сорок вісім) грн. 35 коп. - судового збору та 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп. - витрат на послуги адвоката.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 10.10.2017

Суддя Щербаков С.О.