Рішення

від 11.10.2017 по справі 927/842/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

11.10.2017 р. Справа № 927/842/17

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю Житомирнасінтрав-1 , вул. Польова, 3, с. Глибочиця Житомирського району, Житомирської області, 12403.

До відповідача : Фермерського господарства В. Павленко , вул. Кірова, 100, с. Жадове Семенівського району Чернігівської області, 15461.

Предмет спору: про стягнення 93793,08 грн.

Суддя Федоренко Ю.В.

Представники сторін:

Від позивача - ОСОБА_1 - директор.

Від відповідача - не з'явився.

Суть спору:

Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача 40000 грн. неустойки, 17730 грн. вартості переданого насіння, 19162,47 грн. пені, 15393,61 грн. інфляційних втрат, 1507 - 3% річних. Позовні вимоги вмотивовані порушенням відповідачем умов договору контрактації сільськогосподарської продукції з додатком до нього.

Відповідач звернувся із письмовою заявою про розгляд справи без представника відповідача. Позов не визнає повністю в зв'язку з пропуском строку звернення до суду (строку позовної давності).

Клопотання відповідача про розгляд справи без участі його представника судом задоволено.

Наявність чи відсутність підстав для стягнення з відповідача заявлених до стягнення сум стали причиною виникнення спору.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача суд встановив таке.

08.04.2014 р. між сторонами укладено договір №1 контрактації сільськогосподарської продукції (далі за текстом - Договір) предметом якого є виробництво та поставка редьки олійної заліковою вагою 50 тон на суму 200000 грн., строк поставки - 01.10.2014 р.

У Договорі сторонами узгоджено, що:

-продукція доставляється Виробником (відповідач) на приймальний пункт с. Глибочиця за рахунок 50 Котрактант /50 Виробник з відповідними супроводжувальними документами на продукцію, а саме: довіреність представника продавця на здачу продукції по кількості та якості з правом підпису відповідних документів, товарна накладна з визначенням - брутто, нетто (п.2.3);

- з метою стимулювання та матеріального забезпечення процесу вирощування і виробництва контрактової продукції, виробнику за його заявою може бути видано безвідсоткову позику: посівне насіння, паливно-мастильні матеріали, грошові кошти та інші матеріальні цінності на загальну суму до 50% вартості обумовленої пунктом 1.1 поставки продукції за цим договором (п.3.3);

- надання позики оформляється додатковим договором позики, який є невід'ємним додатком до цього договору (п.3.4);

- отримана виробником позика зараховується як передоплата за продукцію, що підлягає поставці за цим договором, розрахунки за позику повинні бути закінченими до 01.10.2014 р. (п.3.5);

- за порушення умов договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства, зокрема: в разі недопоставки обумовленої договором продукції виробник сплачує контрактанту (позивачу у справі) неустойку в розмірі 20% від вартості недопоставленої продукції; в разі несвоєчасного повернення позики сплата боргу можлива за рахунок заставленого майна виробника з нарахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки платежу (п.4.2).

08.04.2014 р. сторонами укладено додаток до Договору - договір позики за яким з метою стимулювання та матеріального забезпечення процесу вирощування і виробництва контрактованої продукції, за домовленістю сторін, виробнику надано у позику насіння редьки олійної в кількості 2700 кг., мішки 60 шт. на загальну суму 17730 грн.

Як встановлено договором позики розрахунки за позику повинні бути закінчені до 01.10.2014 р. Сплата позики у всякому випадку зараховується у грошовому еквіваленті. В разі несвоєчасного розрахунку за позику нараховується пеня за кожен день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та нараховується компенсація за індекс інфляції.

На виконання договірних умов позивач передав відповідачу за видатковою накладною №РН - 0000131 від 08.04.2014 р. товар на загальну суму 17730 грн., що підтверджується вказаною накладною та довіреністю відповідача від 08.04.2014 р. серії 12 ААЕ №240601 на ім'я ОСОБА_2

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.713 Цивільного кодексу України за договором контрактації сільськогосподарської продукції виробник сільськогосподарської продукції зобов'язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов'язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору.

До договору контрактації застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Факт передачі відповідачу товару на суму 17730 грн. в якості позики підтверджується належним чином оформленою видатковою накладною.

Відповідно до ст.1046, ч.1, 3 ст.1049, Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з ч.1 ст.4-3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюються на засадах змагальності.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів на виконання ним умов Договору щодо поставки позивачу сільськогосподарської продукції та повернення позики у строк до 01.10.2014 р.

За таких обставин вимоги про стягнення з відповідача 17730 грн. вартості поставленого насіння ( борг за позикою) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як встановлено ч.2 ст.625, ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Враховуючи, що повернення позики сторонами узгоджено у грошовому еквіваленті, у строк до 01.10.2014 р. позику не було повернуто, нарахування інфляційних та 3% річних з 01.10.2014 р. є правомірним.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних та 3% річних суд встановив, що він є обґрунтованим, арифметично вірним, а тому вимоги про стягнення 15393,61 грн. інфляційних та 1507 грн. 3% річних за період з 01.10.2014 р. по 31.07.2017 р. судом задовольняються.

За приписами ст.610, п.3) ч.1 ст.611, ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Як вбачається з доданого позивачем до позовної заяви розрахунку пені її проведено з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за період з 01.10.2014 р. по 31.07.2017 р., тобто пеню нараховано за період, який перевищує 6 місячний термін, що суперечить положенням ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, оскільки іншого строку нарахування пені сторонами у Договорі не встановлено.

За розрахунком суду розмір пені за період прострочення відповідачем оплати виконаних робіт з 01.10.2014 р. по 01.04.2015 р. складає 3016,04 грн. Нарахування пені за вказаний період відповідає приписам ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

В іншій частині вимог про стягнення 16146,43 грн. пені за період з 02.04.2015 р. по 31.07.2017 р. судом відмовлено за необґрунтованістю.

Розмір неустойки відповідно до п.4.2 Договору позивачем розраховано вірно в 40000 грн. (200000*20%).

При вирішенні питання про стягнення штрафних санкцій судом враховується подана представником відповідача заява від 27.09.2017 р. якою позов не визнається в зв'язку з пропуском строку позовної давності. За своїм змістом вказана заява фактично є заявою про застосування позовної давності до вимог позивача.

Згідно з ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257, ч.1 та 2 ст.258 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як роз'яснено у п.5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» позовна давність обчислюється окремо щодо основної і щодо кожної додаткової вимоги. Відтак можливий сплив позовної давності щодо додаткової вимоги, тоді як за основною вимогою позовна давність триватиме. Але якщо позовна давність спливла за основною вимогою, то вважатиметься, що вона спливла і стосовно додаткової вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами було узгоджено строк поставки товару - 01.10.2014 р., та строк повернення позики до 01.10.2014 р.

Відтак про порушення свого права на поставку товару позивач дізнався 02.10.2014 р., а на повернення позики - 01.10.2014 р.

Позовну заяву до суду позивач направив 07.09.2017 р. з пропуском річного строку позовної давності за вимогами про стягнення неустойки (штрафу, пені). Доказів поважності причин пропуску зазначеного строку суду не надано.

За таких обставин враховуючи, що відповідач заявив про застосування позовної давності, у задоволенні позову про стягнення 40000 грн. неустойки та 3016,04 грн. пені необхідно відмовити.

На вимоги про стягнення 17730 грн. вартості переданого насіння переданого в якості позики розповсюджується загальний строк позовної давності у три роки. Про порушення свого права позивач дізнався 01.10.2014 р., а з позовом до суду звернувся 07.09.2017 р. в межах позовної давності. Отже, відсутні підстави для відмови у позові за вимогами про стягнення боргу з позики, нарахованих на вказаний борг суму інфляційних та 3% річних за спливом позовної давності.

На підставі викладеного позов задовольняється частково з покладенням судових витрат на відповідача з вини якого виник спір.

Керуючись ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства В. Павленко , вул. Кірова, 100, с. Жадове Семенівського району Чернігівської області, 15461, код 38112428, (п/р 26008300617051 в ПАТ Ощадбанк ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Житомирнасінтрав-1 , вул. Польова, 3, с. Глибочиця Житомирського району, Житомирської області, 12403, код 35763507, (п/р 26006277501 у ПАТ Райффайзен банк Аваль ), 17730 грн. боргу за позикою, 15393,61 грн. інфляційних, 1507 грн. 3% річних та 1600 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову про стягнення 40000 грн. неустойки, 19162,47 грн. пені - відмовити.

Повне рішення складено 12.10.2017 р.

Суддя Ю.В. Федоренко