Ухвала

від 11.10.2017 по справі 495/9786/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/6495/17

Номер справи місцевого суду: 495/9786/16-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді - Кравця Ю.І.,

суддів: Журавльова О.Г., Комлевої О.С.,

з участю секретаря судового засідання - Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одеса цивільну справу за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації до ОСОБА_2, треті особи на стороні відповідача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3, відділ Держгеокадастру у Білгород-Дністровському районі Одеської області про витребування майна з чужого незаконного володіння, за апеляційною скаргою заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.06.2017 року,

встановила

13.12.2016 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації та просив суд витребувати з володіння ОСОБА_2 на користь Одеської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,1000 га, цільове призначення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, що знаходиться за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, Будацька коса, №10-А/14 (за межами населеного пункту), мотивуючи свої вимоги тим, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2010 року зобов'язано відділ Держкомзему України в Білгород-Дністровському районі Одеської області, ДП Центр земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам в Одеській області видати особам, зазначених в списку громадян, учасникам судового процесу, вказаних в додатку до розпорядження голови Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області від 27.02.2008 року № 566-А-2008 державні акти на право приватної власності на земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва, що розташовані за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, Будацька коса.

На підставі вказаної постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2010 року, ОСОБА_3 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №242986 від 27.12.2010 року, на підставі якого у власність останнього передано спірну земельну ділянку площею 0,1000 га, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва.

У подальшому, 04.12.2013 року вказану земельну ділянку, на підставі договору купівлі-продажу, відчужено на користь відповідача ОСОБА_2

Враховуючи те, що відповідно до ст. 116, 122 ЗК України єдиним власником земель, які передано для індивідуального дачного будівництва, є Одеська обласна державна адміністрація, як орган уповноважений виконувати функції з розпорядження землею вказаної категорії, яка жодних рішень щодо передачі земель не приймала, позивач просив суд задовольнити позов та витребувати майно у особи, яка без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.06.2017 року у задоволені позовних вимог заступника прокурора Одеської області відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального та неправильне застосування матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Апеляційну скаргу заступник прокурора Одеської області обґрунтовує тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що Одеська обласна державна адміністрація у рамках процедури безоплатної передачі земельної ділянки не була власником спірної земельної ділянки, не мала відношення до розпорядження нею, а також того, що позивачем не надано доказів на підтвердження своїх позовних вимог, оскільки згідно діючого на період виникнення спірних правовідносин законодавства належним органом, що виконував функції з розпорядження землями державної власності з передачі їх для індивідуального дачного будівництва була Одеська обласна державна адміністрація, так як чинним законодавством чітко визначено, що повноваження районних державних адміністрацій поширюються виключно на випадки передачі земель у власність або користування для сільськогосподарського використання; ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району. При цьому, з державного акту на право власності на спірну земельну ділянку вбачається, що державний акт видано на підставі постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2010 року, тобто, вбачається, що у власність вищевказану земельну ділянку передано без відповідного рішення уповноваженого органу, що мав розпоряджатися вказаною земельною ділянкою та відповідно мав приймати рішення про передачу її у власність, яким згідно ч. 4 ст. 122 ЗК України була виключно Одеська обласна державна адміністрація. Також апелянт вважає невірним посилання суду першої інстанції на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2010 року в рамках якої начебто встановлено відповідність процедури приватизації зазначеної спірної земельної ділянки вимогам законодавства, у зв'язку з тим, що у рамках вказаної справи не вивчалося питання правомірності набуття права власності на вищевказану земельну ділянку ОСОБА_3, а навпаки зі змісту постанови вбачається, що відповідного розпорядження про передачу у власність земельних ділянок, про які йшла мова у постанові, Одеською обласною державною адміністрацією не приймалося.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволені позову суд першого інстанції виходив з наступного.

Судом встановлено, що на підставі постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2010 року, справа № 2а-7932/08/1570 та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2010 року, справа № 2а-7932/08/1570 за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га у межах згідно з планом, цільове призначення: для індивідуального дачного будівництва яка розташована за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, Будацька коса, №10-А/14 (за межами населеного пункту), та видано державний акт серії ЯЛ№242986 (а.с.11-18)

04.12.2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, відповідно до якого ОСОБА_3 відчужив на користь ОСОБА_2 земельну ділянку.

ОСОБА_2 зареєстрував своє право власності на земельну ділянку, площею 0,1 га, цільове призначення: для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с/рада, Шабівська, Будацька коса/ біля селища Затока/, земельна ділянка 10-А/14.

Суд не погодився із твердженнями представника позивача, що єдиним власником земель, які передано для індивідуального дачного будівництва, є Одеська обласна державна адміністрація, як орган уповноважений виконувати функції з розпорядження землею вказаної категорії, оскільки обласна державна адміністрація не приймала будь-яких розпоряджень про передачу у власність громадянам відповідно до наданого списку земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва, тому відсутні підстави правомірності набуття права власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_2, відповідно вона повинна бути витребувана з володіння відповідача на користь Одеської обласної державної адміністрації, оскільки вказані ствердження представника позивача не підтвердилися в ході судового розгляду справи і доказів вказаного ним не надано.

Встановлено, що ОСОБА_3 звернувся до Білгород - Дністровської районної державної адміністрації із заявою про отримання у власність земельної ділянки із земель державної власності площею 0,10 га для індивідуального дачного будівництва.

Під час проходження процедури оформлення права власності на земельну ділянку, між особами, що претендували на такі земельні ділянки та Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією виник спір щодо законності дій останнього, а саме: розпорядження Білгород - Дністровської райдержадміністрації 11.04.2008 року опротестовані Білгород - Дністровською міжрайонною прокуратурою. Протести обґрунтовувались тим, що затвердження містобудівного обґрунтування розміщення індивідуальних дачних будинків громадянам України на земельних ділянках на території Будацької коси, Шабівської сільської ради Білгород - Дністровського району Одеської області за межами населеного пункту, виходить за межі компетенції голови Білгород - Дністровської райдержадміністрації, відповідно зазначені розпорядження прийняті без наявності затвердженої у встановленому порядку містобудівної документації і проектів об'єктів нерухомості які мають споруджуватися на цих землях.

За результатами розгляду протесту 11.04.2008 року Білгород - Дністровською райдержадміністрацією прийняте розпорядження № 888/А-208 Про відміну розпоряджень райдержадміністрації , якою відмінені розпорядження від 27.02.2008 року № 566/А-2008, від 17.03.2008 року №677/А-2008, від 26.03.2008 року № 798/А-2008, від 25.03.2008 року, № 786/А-2008, від 25.03.2008 року № 787/А-2008, від 30.03.2008 року за №803/А, від 20.03.2008 року № 725/а-2008, від 28.03.2008 року № 802/А-2008, від 31.03.2008 року № 813/А-2008, що і послугувало підставою для звернення осіб до Одеського окружного адміністративного суду, постановою якого від 03.12.2009 року позовні вимоги задоволені частково та суд постановив визнати протиправним та скасувати розпорядження Білгород - Дністровської районної державної адміністрації № 888/А-2008 від 11.04.2008 року, в задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду була сторонами подана апеляційна скарга.

В подальшому, на підставі постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2010 року по справі №2а-7932/08/1570, відділ Держкомзему України в Білгород-Дністровському районні Одеської області було зобов'язано надати ОСОБА_3 державний акт на право приватної власності на земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва. (а.с. 11-18).

На підставі вказаної постанови, ОСОБА_3 отримав земельну ділянку розміром 0,10 га, для індивідуального дачного будівництва за адресою: Одеська область, Білгород - Дністровський район, Шабівська сільська рада, Будацька коса № 10-А/14.

У вказаній справи приймала участь Білгород-Дністровська міжрайонна прокуратура Одеської області, апеляційна скарга заступника Білгород - Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області була залишена постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2010 року без задоволення.

Вищевказана постанова набрала законної сили та не оскаржена в касаційному порядку Білгород - Дністровською міжрайонної прокуратурою, яка приймала участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 116 Земельного Кодексу України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЗК України встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Таким чином, при виникненні такого права на земельну ділянку, як постійне користування, право власності залишається за державою або громадою.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадянам проводиться, зокрема, у разі: одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим кодексом. Межі безоплатної норми встановлюються статтею 121 ЗК України і для земель під індивідуальне дачне будівництво встановлюється розмір 0,10 га.

Згідно з приписами частини 6 ст. 118 ЗК України, в редакції дійсній на час виникнення спірних правовідносин, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для індивідуального дачного будівництва у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, єдиним органом, на час виникнення спірних правовідносин, який мав право передати спірну земельну ділянку на підставі безоплатної приватизації ОСОБА_3 є - Білгород-Дністровська державна районна адміністрація в Одеській області.

Відповідність процедури приватизації зазначеної спірної земельної ділянки вимогам законодавства встановлена Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2010 року по справі № 2а-7932/08/1570, відповідно до висновків якої позивачами та третіми особами вчинено усі дії встановлені положеннями ст. 118 ЗК України які необхідні для затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (а.с. 11-18).

Відповідно до ст. 61 ч. 3 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарський або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд також не погодився з твердженнями представника відповідача стосовно того, що в позові необхідно відмовити в зв'язку з пропуском позивачем строку звернення з позовом до суду, оскільки якщо вимоги позивача є обґрунтованими, але встановлений статтею 257 ЦПК України строк пропущено без поважних причин, суд відмовляє в позові в зв'язку з пропуском установленого строку звернення до суду за вирішенням цивільного спору. У разі безпідставності вимог, суд відмовляє позивачу у задоволені позову в зв'язку з безпідставністю вимог.

Відповідно до ч.1 ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Передбачений ч.1 ст.257 ЦК України строк позовної давності у три роки застосовується судом в тому випадку, коли встановлено, що право позивача порушено, однак воно не підлягає захисту в зв'язку з пропуском строку позовної давності.

В ході судового розгляду справи встановлено, що дійсно позивачем пропущений встановлений строк звернення з позовом до суду про витребування майна з чужого незаконного володіння, однак, суд вважає, що право позивача не порушено, а його позовні вимоги є необґрунтованими.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням того, що Одеська обласна державна адміністрація у рамках процедури безоплатної передачі земельної ділянки не була власником вищевказаної землі, не має відношення до розпорядження нею, а також того, що позивач не надав жодного доказу на підтвердження своїх позовних вимог, суд вважав за необхідне в задоволені позовних вимог заступника прокурора Одеської області відмовити.

Колегія суддів погоджується з такими висновками районного суду. Оскільки, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює.

Крім того колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги спростовуються постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2010 року по справі № 2а-7932/08/1570, яка є чинною.

До того ж колегія суддів зазначає, що державний акт серії ЯЛ№242986 було отримано ОСОБА_3 у результаті судового захисту своїх прав шляхом оскарження дій органу владних повноважень. Так на підставі постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2010 року, яка не була оскаржена прокуратурою в касаційному порядку, було зобов'язано відділ Держкомзему України в Білгород-Дністровському районні Одеської області надати ОСОБА_3 державний акт на право приватної власності на земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва. Тобто прокурор, подаючи через 6 років позов про витребування майна, ставить під сумнів висновки чинного рішення суду, що є неприпустимим.

Аналізуючи відповідність обставин справи та дій державних органів відповідно до Конвенції, ЄСПЛ у своєму рішенні від 20.10.2011 року у справі Рисовський проти України (заява №29979/04) рішенні підкреслив особливу важливість принципу належного урядування , який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. Одним з основоположних аспектів верховенства права в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод є принцип правової визначеності (певності), який вимагає, серед іншого, щоб остаточне вирішення судом спору не ставилося під сумнів (принцип правової визначеності як складова справедливого судового розгляду).

У зв'язку з чим витребувати майно у особи, яка 2010 році, згідно висновків чинного рішення суду, правомірно набула його набула, є порушенням принципу правової визначеності в розумінні п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Отже докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307 , 308, 314, 315, 319 ЦПК України , колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації - відхилити.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.06.2017 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді: О.Г.Журавльов

ОСОБА_5