Ухвала

від 14.09.2017 по справі 804/1226/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 вересня 2017 рокусправа № 804/1226/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Прокопчук Т.С. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБМ-Буд будівельні технології" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБМ-Буд будівельні технології" до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

ТОВ ТБМ-Буд будівельні технології звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.09.2016 №0002942204 та №0002932204, видані Державною податковою інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог позивачем було зазначено, що спірні податкові повідомлення-рішення відповідачем прийняті всупереч податковому законодавству та без врахування фактичних обставин, а тому підлягають скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.05.2017 у задоволенні позову ТОВ ТБМ-Буд будівельні технології відмовлено. Ухвалюючи рішення, суд дійшов висновку, що здійснення ТОВ «ТБМ-БУД будівельні технології» операцій з постачальниками не було направлено на реальне настання правових наслідків та призвело до неправомірного формування показників у бухгалтерському та податковому обліку (податок на прибуток та податок на додану вартість). Крім того, в порушення приписів податкового законодавства підприємством неправомірно задекларовано у складі витрат суми наданої поворотної фінансової допомоги, що призвело до заниження об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності. Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Не погодившись з постановою суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та просить постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Зокрема, апелянт стверджує, що суд не надав належної правової оцінки первинним документам підприємства, які достовірно доводять реальність господарських операцій з підприємствами-постачальниками. Висновки суду ґрунтуються на припущеннях, не підтверджених належними доказами. Також безпідставним є висновок суду щодо неправомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, зокрема витрат, пов'язаних з наданням поворотної фінансової допомоги та простроченої дебіторської заборгованості, оскільки декларування таких витрат позивачем проведено у відповідності до вимог пп. 135.5.5. п. 135 ст. 135, п. 138.12. ст. 138 та з урахуванням положень ст. 139 ПК України. Отже, на думку апелянта, постанова суду не є законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.

До суду апеляційної інстанції представник апелянта не прибув без поважних причин, докази його належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи містяться в матеріалах справи.

Представник відповідача під час апеляційного перегляду заперечив проти доводів апеляційної скарги. Посилаючись на наявні у справі докази, які беззаперечно доводять порушення позивачем приписів податкового законодавства під час декларування доходів та витрат при визначенні об'єкта оподаткування, представник відповідача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Заслухавши доводи представника відповідача, перевіривши підстави апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку щодо безпідставності доводів апелянта, виходячи з наступного.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції встановив, що підприємства-постачальники, з якими позивач мав господарські взаємовідносини в перевіряємому періоді (ТОВ «Будпромконсалт» , ТОВ «ІнтервентО» , ТОВ «Вітал-Тех» , ТОВ «Торг Консар» , ТОВ «Глобалбуд» , ТОВ «Сіріус Стандарт» , ПП «НВК Укрметалпродукт» , ТОВ «ТОТ Груп Україна» , ТОВ «Атріум Сервіс Плюс» , ТОВ «ВІП Сервістрейд» та ТОВ «ОСОБА_1 Інк» ) мають стан відмінний від основного, крім того анульовано свідоцтво платника ПДВ. Згідно балансу (звіту про фінансовий стан) відсутні основні засоби. Податкова звітність не подавалась взагалі (податок на прибуток), або подавалась за окремі періоди (податок на додану вартість та звіт №1-ДФ).

Також, по взаємовідносинам з підприємствами-постачальниками: ТОВ «Арендатех» , ТОВ «ТБМ-Строймонтаж» , ТОВ «Стіка Інтернешнл Україна» та ТОВ «Постхолл» , які мають стан основний та діюче свідоцтво платника ПДВ, до перевірки не надано: договори, видаткові накладні, акти КБ-2В, довідки КБ-3, кошториси; товарно-транспортні накладні заповнені з порушенням вимог чинного законодавства (відсутні підписи водія та експедитора). Крім того, в наданих актах не зазначено місце виконання робіт та їх склад, також відсутні звіти (довідки) та заявки на виконання робіт, замовлення на придбання товару, а також відсутні товарно-транспортні накладні. В наданих актах КБ-2В та довідках за формою КБ-3 відсутні дати.

В ході аналізу податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) встановлено, що підприємствами-постачальниками задекларовано операції з придбання різноманітних товарів (робіт, послуг), які мають різноманітні характеристики, що свідчить про необхідність застосування особливих умов їх виконання, транспортування та зберігання. Таким чином, перевіряючими встановлено, що підприємствами-постачальниками складено податкові накладні на реалізацію товарів (робіт, послуг) з номенклатурою, які не зазначені в отриманих податкових накладних від постачальників, рух яких не підтверджений, що свідчить про маніпулювання даними та ставить під сумнів сам факт отримання товарів (робіт, послуг) покупцями. Тобто, підприємства-постачальники задіяні в схемах маніпулювання податковою звітністю, в т.ч. за рахунок пересорту придбаного та реалізованого товару по ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг).

Також, ТОВ «ТБМ-Буд будівельні технології» у 2013 році отримані від Запорізької філії ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» (код 25213719) послуги страхування робіт за договорами підряду (серії 220/02 №216 від 03.07.2013 року, серії 220/02 №222 від 07.08.2013 року) на загальну суму 800,00 грн. В бухгалтерському обліку відображені наступним чином: Дт 311 «Поточні рахунки в національній валюті» Кт6851 «Розрахунки з іншими кредиторами в національній валюті» - 1200,00грн.; Кт 6851 «Розрахунки з іншими кредиторами в національній валюті» Дт84 «Інші операційні витрати» - 1200,00 грн.; Кт84 «Інші операційні витрати» в Дт 91 «Загально виробничі витрати» - 1200,00 грн.; Кт 91 «Загально виробничі витрати» Дт901 «Собівартість реалізованої готової продукції» - 1200,00грн.; Кт901 «Собівартість реалізованої готової продукції» Дт 791 «Результат операційної діяльності» - 1200,00 грн. Так, в податковому обліку ТОВ «ТБМ-БУД будівельні технології» віднесено до складу витрат суму у розмірі 1200,00 грн. При цьому, сума у розмірі 400,00 гри. не підтверджена укладеними та набувшими чинність договорами страхування та не підтверджені первинними документами, що призвело до завищення витрат на загальну суму 400,00 грн. за 2013 рік.

Суд також встановив, що операції позивача з ТОВ «Вітал-Тех» , ТОВ «ТОТ Груп Україна» , ТОВ «Крафт-Профі» , ТОВ «Стройімпекс» , ФОП ОСОБА_2П та ТОВ «Арендатех» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, відповідних виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність реальної можливості придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Вітал-Тех» , ТОВ «ТОТ Груп Україна» , ТОВ «Крафт-Профі» , ТОВ «Стройімпекс» , ФОП ОСОБА_2П та ТОВ «Арендатех» та подальшої його реалізації, а саме відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що здійснення ТОВ «ТБМ-БУД будівельні технології» господарських операцій з зазначеними контрагентами-постачальниками не спрямовано на реальне настання наслідків.

Також суд зазначив, що ТОВ ТБМ-Буд будівельні технології в порушення приписів податкового законодавства не задекларував частину доходів від господарської діяльності і доходи безповоротної фінансової допомоги у вигляді умовно нарахованих процентів, а також задекларував витрати на придбання товару (робіт, послуг) в Деклараціях з податку на прибуток за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, які не пов'язані з веденням господарської діяльності, не підтверджені первинними документами, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 4 052 001 грн. в тому числі: за 2013 рік у сумі 2192089 грн., за 2014 рік в сумі 1859912 грн..

Крім того, ТОВ ТБМ-Буд будівельні технології сформував податковий кредит звітного періоду на підставі податкових накладних, які складені з порушенням встановленого законодавством України порядку та формою і не підтверджені первинними документами, а також сформовані за рахунок придбання товару, який не має відношення до господарської діяльності підприємства; податкові зобов'язання не задекларовані у зв'язку з неподанням Декларації з ПДВ за вересень 2014 року, в результаті чого занижено суму податкових зобов'язань у податковій звітності з ПДВ на загальну суму 467328 грн. за вересень 2014 року, завищено суму податкового кредиту у податковій звітності з ПДВ на загальну суму 4010912 грн. за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, занижено суму податкового кредиту у податковій звітності з ПДВ за вересень 2014 року на загальну суму 243332 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 4 234 908 грн..

Також ТОВ ТБМ-Буд будівельні технології не подав чи подав з порушенням встановлених строків подання податкові декларації до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області Декларації з ПДВ за червень, вересень, жовтень, листопад 2014 року.

В порушення п.п. «б» п. 176.2 ст.176 ПКУ та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу нарахованого сплаченого на користь платників податку і сум утриманого з них податку, реєстрованого наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1020, не відображено в Податковому розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку за 4 кв. 2013 року, 1 кв., 3 кв. 2014 року.

Погоджуючись з наведеними висновками суду, колегія суддів звертає увагу на приписи податкового законодавства, якими врегульований порядок формування доходів та витрат, що мають враховуватися для визначення об'єкта оподаткування.

Так, правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Отже, колегія суддів зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, що складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, що кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Позивач в апеляційній скарзі стверджує, що судом при вирішенні спору не проаналізовано первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій з вказаними контрагентами.

Проте, виходячи зі змісту наявних у справі первинних бухгалтерських документів (т. 2 ар.с. 18-351, т.3 ар.с. 1-113, 114-377, т.4 ар.с. 1-87, 94-138), на які позивач посилається як на докази, що доводять реальність господарських операцій з виконання робіт, надання послуг, придбання товарно-матеріальних цінностей (т.4 ар.с. 88-93, 139-149), зокрема це договори підряду на виконання будівельних робіт, надання послуг з вантажних перевезень, виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, оренда транспортних засобів та обладнання, придбання товарно-матеріальних цінностей, постачання дизельного пального, податкові та видаткові накладні, акти виконаних робіт, наданих послуг, зазначені документи за формальними ознаками відповідають правилам ведення бухгалтерського обліку, проте реальність господарських операцій не доводять.

Так, виходячи зі змісту акту перевірки, а також наданих позивачем вищенаведених документів, не доведено факту здійснення розрахунків за вказаними операціями, отже не доведено реальну зміну майнового стану позивача в результаті зазначених господарських операцій, як обов'язкову складову, що свідчить про реальність господарської діяльності позивача. Крім того, придбання товарно-матеріальних цінностей, в тому числі паливно-мастильних матеріалів, не підтверджено належним чином оформленими товарно-транспортними накладними, факт їх оприбуткування не підтверджено належними доказами (картками складського обліку, відповідними бухгалтерськими проводками тощо).

Судом апеляційної інстанції також взято до уваги ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29.07.2016 у справі № 202/4801/16-к (№ 1-кп/0202/366/2016) про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_3 та звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинений ним злочин, передбачений ч.2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.

Так, відповідно до змісту ухвали, ОСОБА_4 звинувачено у створенні ТОВ Інтервенто (код ЄДРПОУ 38198809) без наміру здійснення передбаченої статутом підприємницької діяльності, пов'язаної з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг та з метою прикриття незаконної діяльності третіх осіб. Як вказано в ухвалі, злочин, в якому підозрюється ОСОБА_4 вчинено у 2012 році та свою вину у вчиненні даного злочину ОСОБА_4 визнав повністю. Отже, наведеним судовим рішенням встановлено, що ТОВ Інтервенто (код ЄДРПОУ 38198809) з 2012 року, тобто з моменту створення даної юридичної особи, господарська діяльність не здійснювалась та реквізити даного підприємства використовувались з метою прикриття незаконної діяльності у вигляді створення умов для ухилення від сплати податків підприємствам реального сектору економіки.

Таким чином, з урахуванням положень ст. 72 КАС України, фіктивність господарських операцій позивача з ТОВ Інтервенто також підтверджується вищенаведеним.

Щодо порушень податкового законодавства, які пов'язані з невиконанням вимог щодо декларування доходів безповоротної фінансової допомоги у вигляді умовно нарахованих процентів , колегія суддів зазначає, що позивачем в періодах 2013-2014 роки було отримано поворотну фінансову допомогу (додаток 6 до акту перевірки, т.1 ар.с. 251-252), проте у зазначеному періоді позивачем не було задекларовано доходи безповоротної фінансової допомоги у вигляді умовно нарахованих процентів на суму поворотної фінансової допомоги, що залишилась неповернутою на кінець звітного (податкового) періоду, що призвело до заниження об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності всього на суму 191235 грн., в тому числі: за 2013 рік на суму 107615 грн., за 2014 рік на суму 83620 грн. Даний висновок податкового органу обґрунтовано тим, що станом на кінець 2013 та 2014 років по деяким контрагентам, що надавали позивачеві поворотну фінансову допомогу, рахувалась кредиторська заборгованість, на яку позивач мав нарахувати умовно нараховані відсотки. Проте, в порушення п.135.1, п.135.2, п.135.5 ст. 135, пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.149.1 ст. 149 Податкового кодексу України не задекларував доходи безповоротної фінансової допомоги у вигляді умовно нарахованих процентів на суму поворотної фінансової допомоги, що залишилась неповернутою на кінець звітного (податкового) періоду.

Наведений висновок податкового органу узгоджується з приписами податкового законодавства. Так, згідно пп.14.1.257 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України до безповоротної фінансової допомоги відносяться сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки НБУ, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги. В свою чергу, до складу інших доходів відносяться суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податків у звітному податковому періоді (пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України).

Крім того, відповідно п.137.10. п. 137 ст. 137 Податкового кодексу України суми безповоротної фінансової допомоги вважаються доходами на дату надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку.

Внаслідок наведених порушень позивачем занижено об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності за період 2013-2014 роки на суму 191235 грн.

Також, у 2010 році ТОВ «ТБМ-Буд будівельні технології» було надано поворотню фінансову допомогу наступним підприємствам:

- ТОВ Компанія «МВК Плюс» (код 36003928) за договором від 04.10.2010 №Ф-8. Станом на 01.01.2013 року залишалась заборгованість в розмірі 101500,00грн., яка не погашалась та 30.10.2014 року була списана як безнадійна у зв'язку з закінченням строку позовної давності. В бухгалтерському обліку відображені наступним чином: Дт3775 «Видана фінансова допомога» Кт84 «Інші операційні витрати» - 101500,00грн. (списання заборгованості); Дт84 «Інші операційні витрати» Кт944 «Сумнівні та безнадійні борги» - 101500,00грн. (списання заборгованості); Дт944 «Сумнівні та безнадійні борги» Кт791 «Результати операційної діяльності» - 101500,00грн.

- ТОВ «Компанія «Продресурс» (код 36995769) за договором від 13.10.2010 №Ф-1. Станом на 01.01.2013 року залишалась заборгованість в розмірі 60000,00 грн., яка не погашена та 30.04.2014 року була списана як безнадійна у зв'язку з закінченням строку позовної давності. В бухгалтерському обліку відображені наступним чином: Дт3775 «Видана фінансова допомога» в Кт84 «Інші операційні витрати» - 60000,00 грн. (списання заборгованості); Дт84 «Інші операційні витрати» в Кт944 «Сумнівні та безнадійні борги» - 60000,00 грн. (списання заборгованості); Дт944 «Сумнівні та безнадійні борги» в Кт791 «Результати операційної діяльності» - 60000,00 грн.

По взаємовідносинам з вказаними підприємствами позивачем списано прострочену дебіторську заборгованість по сумам наданої поворотної фінансової допомоги, за якими минуло строк позовної давності та віднесено до складу інших витрат в податковому обліку на загальну суму 161500,00 грн.

Суд дійшов висновку, що декларування позивачем у складі витрат списання простроченої дебіторської заборгованості по сумам наданої поворотної фінансової допомоги, за якими минуло 1095 днів, здійснено в порушення ст. ст. 44, 134, 135,138-139, 149 Податкового кодексу України та призвело до заниження об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 всього на суму 161500,00 грн.

В апеляційній скарзі позивач стверджує щодо помилковості зазначених висновків суду та неврахування положень пп.138.12.2 ст. 138, ст. 139 Податкового кодексу України, а також ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України.

Проте, наведені доводи апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Так, в розумінні пп.14.1.11. ст.14 Податкового кодексу України безнадійною заборгованістю є, зокрема, заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Статтею 159 Податкового кодексу України встановлений порядок урегулювання безнадійної та сумнівної заборгованості та в розрізі положень пп. 159.1.1. п. 159.1 даної норми право на зменшення суми доходу звітного періоду відбувається, якщо платник податку звертається до суду з вимогою про стягнення заборгованості (порушення справи про банкрутство, стягнення заставленого майна, або за поданням такого платника податків нотаріусом вчиняється виконавчий напис про стягнення заборгованості.

Виходячи зі змісту додатку 7 до акту перевірки (т.1 ар.с.253-255), позивачем було укладено договори про поворотну фінансову допомогу з ТОВ Компанія «МВК Плюс» , ТОВ «Компанія «Продресурс» 04.10.2010 та 13.10.2010 відповідно; повернення поворотної фінансової допомоги передбачено протягом дії договорів. Терміни дії договорів у акті перевірки не відображено та позивачем з даного питання відповідні докази суду не надані. Виходячи з пояснень позивача, останній посилається на ст. 257 Цивільного кодексу України, якою строк загальної позовної давності встановлено тривалістю у три роки. Проте, з урахуванням положень ст. ст. 253, 261 цього Кодексу, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Зокрема, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

З наведеного вбачається, що лише у разі доведеності позивачем факту спливу строку виконання за договорами позивача, укладеними з ТОВ Компанія «МВК Плюс» , ТОВ «Компанія «Продресурс» та вжиття заходів з примусового стягнення заборгованості за вказаними договорами, дозволяла позивачеві віднести заборгованість зазначених контрагентів до безнадійної та списати як прострочену дебіторську заборгованість та віднести таку заборгованість до складу інших витрат в податковому обліку.

Крім того, до складу інших витрат позивачем віднесено суму наданої поворотної фінансової допомоги директору ТОВ ТБМ-Буд будівельні технології ОСОБА_5 за договором від 01.08.2014, отриманою останньою 29 - 30 грудня 2014 року, як суму фактично повернутої поворотної фінансової допомоги. Проте, виходячи зі змісту додатку 7 до акту перевірки (т.1 ар.с.253-255) дана фінансова допомога станом на 31.12.2014 повернута не була. Визначений умовами договору строк повернення зазначеної фінансової допомоги (до моменту вимоги її повернення) не сплинув, доказів, які б свідчили про виконання з боку позивача певних заходів, спрямованих на повернення чи примусове стягнення наданої поворотної фінансової допомоги ані до перевірки ані до суду не надано.

Згідно пп.139.1.4. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати на погашення основної суми отриманих позик, кредитів (крім повернення поворотної фінансової допомоги, включеної до складу доходів відповідно до пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України). Одночасно, пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 Кодексу передбачено, що до інших доходів віднесено суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку , в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені п. 151.1 ст. 151 цього Кодексу.

Отже, декларування позивачем у складі витрат зазначеної суми поворотної фінансової допомоги у рядку 06.4.36 сума фактично повернутої поворотної фінансової допомоги Додатку ІВ Декларації з податку на прибуток за 2014 рік, що призвело до заниження об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності, всього на суму 300000,00 грн., не відповідає вищенаведеним приписам податкового законодавства.

Наведені обставини та проаналізовані норми законодавства, якими регулюються спірні відносини, дозволяють дійти висновку, що викладені позивачем доводи в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не доводять протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням приведеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засідання усіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБМ-Буд будівельні технології" - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року по справі № 804/1226/17- залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: Т.С. Прокопчук

Суддя: А.В. Шлай