Постанова

від 11.10.2017 по справі 814/857/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/857/17

Категорія: 10.3 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.

при секретарі Кучмій І.В.

за участю представника апелянта ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АІМ-ПРІМ" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.07.2017 року по справі за позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "АІМ-ПРІМ" про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2017 року Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю АІМ-ПРІМ про стягнення заборгованості в сумі 37982,68 грн., з яких 37831,38 грн. - сума адміністративно-господарських санкцій, 151,30 грн. - пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

В обґрунтування позову зазначалося, що протягом 2016 року відповідач не працевлаштував інвалідів відповідно до нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, у зв'язку з чим до нього застосована адміністративно-господарська санкція, а в результаті її несвоєчасної сплати нарахована пеня.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.07.2017 року адміністративний позов Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "АІМ-ПРІМ" на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів заборгованість зі сплати адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі 37982,68 грн.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "АІМ-ПРІМ" в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.03.2016 р. відповідач подав до Заводського районного центру зайнятості Звіт форми 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» , в якому зазначив про наявність 2 вакансій - інструктор з фізкультури, які можуть бути зайняті інвалідами, та 27.02.2017 року подав звітність «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2016 рік Фонду соціального захисту інвалідів, в якому зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу - 51, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 2.

Задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції зазначено, що відповідач не вжив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування державної служби зайнятості в повному обсязі про наявність вакансій для організації працевлаштування інвалідів.

Однак судова колегія суду апеляційної інстанції частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та частково вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги з огляду на наступне.

Згідно частини першої статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

За змістом частин 2 та 3 статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів; самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Частинам 9 та 10 статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Отже, виходячи з наведених вимог закону, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, в постанові від 02 квітня 2013 року по справі №21-95а13, від 16 квітня 2013 року по справі №21-81а13.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно частини 2 статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Як вбачається з матеріалів справи, державна служба зайнятості була повідомлена про можливість працевлаштування інвалідів, що підтверджується наданим ТОВ АІМ-ПРІМ звітом форми №3-ПН від 10.03.2016р. (а.с. 13).

В розділі II (характеристики вакансії та вимоги до претендента вказаного звіту зазначено, що на наявні дві вакансії можуть бути працевлаштовані інваліди.

Позивач у позовній заяві також підтверджує належне повідомлення ТОВ АІМ-ПРІМ Заводського районного центру зайнятості про можливість працевлаштування інвалідів (а.с. 6).

Проте, судовою колегією встановлено, що протягом 2016 року особи, яким встановлено інвалідність, самостійно до ТОВ АІМ-ПРІМ для працевлаштування на наявні вакансії не зверталися.

Службою зайнятості особи, яким встановлено інвалідність, до ТОВ АІМ-ПРІМ для працевлаштування також не направлялися, що підтверджується листом Заводського районного центу зайнятості від 03.04.2017р. №04-477/13 (а.с.12). В абзаці другому вказаного листа зазначено, що ...На вакансії направлення не видавалися, у зв'язку з відсутністю підходящих кандидатур .

Таким чином, ТОВ АІМ-ПРІМ в повному обсязі виконав визначені чинним законодавством обов'язки щодо працевлаштування осіб, яким встановлено інвалідність. Проте, державна служба зайнятості не направила до ТОВ АІМ-ПРІМ кандидатів для зайняття вакантних посад.

Відповідно до частин першої та другої статті 218 ГК України підставою настання господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкта господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Однак судова колегія вважає, що як було встановлено з матеріалів справи та не заперечується апелянтом, державна служба зайнятості була повідомлена про можливість працевлаштування інвалідів звітом форми №3-ПН від 10.03.2016р., тобто звіт був наданий з порушенням строків, встановлених законом.

У відповідності з викладеним, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем порушено вимоги законодавства в частині несвоєчасної подачі до Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів, тому позовні вимоги щодо стягнення з ТОВ "АІМ-ПРІМ" заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій та пені підлягають частковому задоволенню.

Сума адміністративно-господарських санкцій, яка повинна бути застосована до ТОВ АФМ-ПРІМ за два місяці 2016 року (січень та лютий) складає 6 330,45 грн. , з яких (37 831,38 грн. : 12 х 2 = 6 305,23 грн. адміністративно-господарські санкції та 25,22 грн. пеня).

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач не вжив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування державної служби зайнятості лише в період січень-лютий 2016 року, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів, керуючись п.п.3,4 ч.1 ст.202 КАС України вважає необхідним скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АІМ-ПРІМ" задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.07.2017 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АІМ-ПРІМ" (код ЄДРПОУ 37278647) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів заборгованість зі сплати адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі 6330,45 грн. (шість тисяч триста тридцять гривень сорок п'ять копійок).

В іншій частині позовних вимог Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту постанови.

Головуючий: суддя Л.Є. Зуєва

суддя О.А. Шевчук

суддя А.Г. Федусик