Рішення

від 10.10.2017 по справі 906/700/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" жовтня 2017 р. Справа № 906/700/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Давидюка В.К.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. від 17.08.16р.

ОСОБА_2 - дов. від 17.08.16р.

від відповідача: ОСОБА_3 - дов. №225 від 22.05.17р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арм-Електро" (м. Коростень, Житомирська область)

до Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" (м. Бердичів, Житомирська область)

про стягнення 86788,11 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 9975,79 грн. 3% річних та 76812,32 грн. інфляційних за прострочення оплати вартості виконаних підрядних робіт згідно договору №392 від 23.10.14р.

10.10.17р. на адресу суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача 7540,85 грн. 3% річних за період з 19.08.16р. по 31.07.17р., а також інфляційні в розмірі 38267,89 грн. за період з 01.08.16р. по 30.06.17р.

Враховуючи передбачене ст.22 ГПК України право позивача на зменшення розміру позовних вимог, суд приймає до розгляду вказану заяву про зменшення розміру позовних вимог від 10.10.17р., оскільки в даному випадку, як вбачається із матеріалів справи та характеру відносин, які склались між сторонами, дії позивача стосовно зменшення позовних вимог не суперечать чинному законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

При цьому суд враховує положення п.3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якого під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо заяву прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, в даному випадку - це є сума 45808,74 грн. (7540,85 грн. + 38267,89 грн.).

Суд розглядає справу з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 10.10.17р.

Представники позивача в судовому засіданні зменшені позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в засіданні суду зазначив, що станом на день судового засідання рішення суду у справі №906/834/16 не виконане, розрахунок позивача щодо стягнення 3% річних та інфляційних вважає обґрунтованим. Разом з тим, просить прийняти до уваги скрутний матеріальний стан підприємства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

23.10.14р. між сторонами був укладений договір на виконання підрядних робіт з матеріалу підрядника №392 (а.с.18-20), відповідно до умов якого позивач (підрядник) зобов'язався на свій ризик виконати "Капітальний ремонт котельні з встановленням твердопаливних котлів на альтернативних видах палива по вул. Котовського, 41 в м. Бердичів Житомирської області", обсяг якого і терміни здачі визначаються прикладеним актом виконаних робіт, який є невід'ємною частиною договору, а відповідач (замовник) зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (п. 1.1 договору).

Згідно з п.2.1 зазначеного договору, ціна робіт за договором динамічна, включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу і визначається актами виконаних робіт (Довідка про вартість виконаних робіт у звітному періоді, форма КБ-2в, КБ-3), які вступають в силу і стають частиною цього договору з моменту підтвердження її замовником і становить - 1174867,00 грн., в т.ч. ПДВ - 195 811,17 грн.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що замовник проводить попередню оплату на придбання матеріалів та устаткування на суму 895881,53 грн., в т.ч. ПДВ - 149313,59 грн., а решту суми замовник оплачує протягом 7 днів після підписання сторонами акту виконаних робіт.

На виконання умов договору позивач виконав передбачені договором роботи з встановленням твердопаливних котлів на суму 1169864,95 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2014 та встановлено рішенням господарського суду Житомирської області від 20.10.16р. у справі №906/834/16 (а.с.9-12).

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості виконаних підрядних робіт виконав частково.

Відповідно до ч.3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, зазначеним вище рішенням господарського суду Житомирської області від 20.10.16р., яке постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.01.17р. та постановою Вищого господарського суду України від 12.04.17р. у справі №906/834/16 залишено без змін, з Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арм-Електро" 264681,95 грн. боргу, 12952,05 грн. 3% річних (за період з 01.01.15р. по 18.08.16р.), 109979,62 грн. інфляційних втрат (за період з 01.01.15р. по 31.07.16р.) та 5814,22 грн. судового збору.

На примусове виконання зазначеного рішення 04.11.16р. видано наказ №906/834/16.

В процесі здійснення виконавчих дій з боржника - КП "Бердичівтеплоенерго" стягнуто на користь стягувача - ТОВ "Арм-Електро" 27946,31 грн. заборгованості, про що свідчить довідка Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області №4495/18265 від 09.10.17р.

На підставі вищевикладених обставин та ст. 625 ЦК України, за прострочення оплати вартості виконаних робіт, позивач за період з 19.08.16р. по 31.07.17р. нарахував відповідачеві 3% річних в сумі 7540,85 грн., та за період з 01.08.16р. по 30.06.17р. інфляційні в розмірі 38267,89 грн., які і просить суд стягнути в заяві про зменшення розміру позовних вимог.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Як суд зазначав вище, рішенням господарського суду Житомирської області від 20.10.16р. у справі №906/834/16, з відповідача стягнуто на користь позивача 264681,95 грн. боргу, 12952,05 грн. 3% річних (за період з 01.01.15р. по 18.08.16р.), 109979,62 грн. інфляційних втрат (за період з 01.01.15р. по 31.07.16р.) та 5814,22 грн. судового збору. Вказане рішення набуло законної сили.

Проте, відповідач обов'язок зі сплати грошової суми, покладений на нього в судовому порядку, в повному обсязі не сплатив, що свідчить про прострочення ним виконання свого зобов'язання щодо сплати боргу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

А тому наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.

Враховуючи те, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України.

Така ж правова позиція Верховного Суду України, викладена в постанові від 23.01.12р. №37/64.

Перевіривши розрахунки вказаних зобов'язань, суд вважає, що інфляційні в сумі 38267,89 грн. та 3% річних в сумі 7540,85 грн. нараховані правильно та відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати інфляційних та 3% річних суду не надав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що зменшені позовні вимоги є обгрунтованими, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи і підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго", 13312, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Шевченка, 23, код ЄДРПОУ 32794899

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арм-Електро", 11500, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 34736163

- 7540,85 грн. - 3% річних;

- 38267,89 грн. - інфляційних;

- 1600,00 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено: 13/10/17

Суддя Давидюк В.К.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам