Ухвала

від 13.10.2017 по справі 910/17687/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua 0,2

УХВАЛА

про повернення заяви

про порушення справи про банкрутство

13.10.2017Справа № 910/17687/17

Суддя Баранов Д.О., розглянувши

заяву Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агфт Строй" (ідентифікаційний код 38027558)

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду із заявою про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агфт Строй" (ідентифікаційний код 38027558), у зв'язку з неможливістю останнього погасити заборгованість в розмірі 10 496 214 грн. 37 коп.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Частиною першою статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами.

Згідно із пунктом 41.2 статті 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95-99 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з абзацом першим пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Механізм виконання судових рішень про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, який передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. Відповідно до пункту 12.4 зазначеної Інструкції, судове рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, до банку не подається. Натомість реквізити відповідного судового рішення зазначаються в самому інкасовому дорученні.

Абзацами другим та третім пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Таким чином, виходячи з приписів статті 95 Податкового кодексу України, частини третьої статті 10, частини сьомої статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", доказами в підтвердження безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора - органу доходів і зборів, є рішення суду про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу, що набрало законної сили, інкасові доручення для примусового стягнення коштів в дохід бюджету у рахунок погашення податкового боргу та докази вжиття відповідних заходів до отримання відповідної заборгованості за процедурою, визначеною Податковим кодексом України.

Водночас, перебіг трьохмісячного строку, визначеного частиною 3 статті 10 Закону, починається з моменту прийняття банком платника (боржника) інкасового доручення для примусового стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу, оформленого стягувачем (контролюючим органом) на підставі рішення суду, що набрало законної сили.

Як зазначено у п. 12 роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у інформаційному листі від 28.03.2013 № 01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статтею 15 Закону визначено підстави для повернення та відкликання заяви про порушення справи про банкрутство. Як одну з підстав повернення заяви передбачено неподання заявником-кредитором доказів неспроможності боржника виконати грошові зобов'язання у встановленому розмірі протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено Законом. У зв'язку з цим строк невиконання боржником грошового зобов'язання для визначення неплатоспроможності боржника починається з моменту відкриття виконавчого провадження, а невиконання податкового зобов'язання - з моменту прийняття банком платника (боржника) інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу, оскільки списання цих коштів здійснюється відповідно до умов і порядку, визначених Податковим кодексом України, а не Законом України "Про виконавче провадження".

Одночасно частиною 7 статті 11 Закону про банкрутство передбачено, що до заяви кредитора - органу доходів і зборів чи інших органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, додаються докази вжиття заходів до отримання відповідної заборгованості у встановленому законодавством порядку.

Враховуючи, що стягнення з рахунків боржника - юридичної особи коштів у рахунок погашення податкового боргу здійснюється відповідно до умов і порядку, визначених Податковим кодексом України, а не Законом України "Про виконавче провадження", доказами безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора - органу доходів і зборів є рішення суду про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу, що набрало законної сили, інкасові доручення для примусового стягнення коштів у дохід бюджету в рахунок погашення податкового боргу та докази вжиття відповідних заходів щодо отримання заборгованості за процедурою, передбаченою Податковим кодексом України.

Вказана правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 29.04.2015 у справі № 920/629/14, яка відповідно до ст. 111 28 ГПК України повинна враховуватись усіма судами загальної юрисдикції.

Згідно п. 95.22. ст. 95 ПК України контролюючий орган звертається до суду щодо стягнення з дебіторів платника податку, що має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючі органи, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків.

Отже, спеціальним податковим законодавством, окрім стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, передбачено й інші заходи погашення податкового боргу за рахунок майна боржника (на підставі відповідного судового рішення), а саме: продаж майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі; стягнення готівкових коштів; стягнення дебіторської заборгованості платника податків. При цьому передбачений законодавством широкий спектр відповідних заходів надає органу доходів і зборів, на ряду з заставними кредиторами, пріоритет в отриманні задоволення своїх грошових вимог перед іншими кредиторами боржника.

У зв'язку з чим тільки вжиття всіх вищенаведених заходів у сукупності, якщо вони не призвели до погашення податкового боргу, може бути передумовою для ініціювання органом доходів і зборів справи про банкрутство боржника на загальних підставах.

Як вбачається з поданої заяви, ініціюючим кредитором подано суду копію постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2016 у справі № 826/15513/16 та копії інкасових доручень (розпоряджень), зокрема, від 16.01.2017 № 33/26-52-17-31, 34/26-52-17-31, № 32/26-52-17-31 та від 07.02.2017 № 42/26-52-17-31.

Згідно п.п. 2 п. 12.7. глави 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, якщо на рахунку платника коштів немає і протягом операційного часу кошти на його рахунок не надходили, то після закінчення операційного часу ці інкасові доручення (розпорядження) повертаються без виконання згідно з пунктом 12.11 цієї глави.

Відповідно до п. 12.11. Інструкції, банк платника в разі відмови виконати інкасове доручення (розпорядження), оформлене стягувачем, у день його надходження має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов'язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої інкасове доручення (розпорядження) не може бути виконано, та/або главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено), зазначити дату повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку) і не пізніше наступного робочого дня надіслати (рекомендованим або цінним листом)/передати це інкасове доручення (розпорядження) стягувачу, від якого воно надійшло.

Проте, інкасове доручення (розпорядження) від 07.02.2017 № 42/26-52-17-31, що додане до заяви не може бути прийняте господарським судом в якості належного доказу, оскільки, воно не засвідчене підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера та відбитком штампа банку.

Крім того, слід також зазначити, що ініціюючим кредитором не подано суду належних доказів вжиття заходів погашення податкового боргу за рахунок майна боржника (на підставі відповідного судового рішення) зокрема, вжиття заходів щодо примусової реалізації майна боржника, яке перебуває у податковій заставі, доказів звернення ініціюючого кредитора до суду з позовом про стягнення з боржника сум дебіторської заборгованості у рахунок погашення податкового боргу.

Вказана правова позиція зазначена у постанові Вищого господарського суду України від 13.01.2016 у справі №910/21454/15.

Разом з тим, в описовій частині заяви заявник вказує, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агфт Строй" нерухоме майно відсутнє, проте, вказаної довідки до заяви не додано , про що складено господарським судом міста Києва відповідний акт від 10.10.2017.

Частина 2 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначає, що до заяви про порушення справи про банкрутство додаються: докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом він не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора; докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави).

Заява про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агфт Строй" подана до Господарського суду м. Києва за підписом представника заявника ОСОБА_1, що діє на підставі довіреності № 162/26-15-10-06 від 28.07.2017, виданої заступником начальника Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві ОСОБА_2

Водночас, документального підтвердження того, що вказана особа має право підписувати довіреності на представництво інтересів від імені юридичної особи суду не надано.

Також слід вказати на те, що як вбачається з доданої до заяви постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2016 у справі № 826/15513/16, стягувачем за вказаним рішенням є Державна податкова інспекція у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, тоді, як із заявою про порушення справи про банкрутство звернулось Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в той час доказів переведення боргу або доказів того, що останнє є правонаступником всіх прав на обов'язків Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві суду не надано.

З огляду на викладене, у суду відсутні правові підстави для прийняття до розгляду заяви про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агфт Строй".

Пунктами 2, 5 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви про порушення справи про банкрутство повертає її та додані до неї документи без розгляду зокрема, якщо заява не відповідає змісту вимог, визначених у цьому Законі та якщо заявник-кредитор не надав доказів надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.

Згідно ч. 2 ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" повернення заяви про порушення справи про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку.

З огляду на викладене вище, керуючись п.п. 2, 5 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Господарський суд м. Києва -

УХВАЛИВ:

Заяву про порушення справи про банкрутство та додані до неї документи повернути заявнику без розгляду.

Повернення заяви про порушення справи про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку.

Суддя Д.О. Баранов