Рішення

від 10.10.2017 по справі 914/1654/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2017р. Справа № 914/1654/17

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» , м. Львів

до відповідача: Поморянського професійного ліцею, Львівська обл., смт. Поморяни

про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 504 888, 44 грн.

Суддя Н.Мороз

При секретарі М.Бурак

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: ОСОБА_2

Суть спору:

Позовну заяву подано приватним акціонерним товариством Львівобленерго , м. Львів до Поморянського професійного ліцею, Львівська обл., смт. Поморяни про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 504 888, 44 грн.

Ухвалою господарського суду від 14.08.2017р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 12.09.2017р.

Для всебічного, повного та об'єктивного вирішення спору, з'ясування всіх обставин даної справи, в судовому засіданні 12.09.2017р. оголошувалась перерва, про що представники сторін повідомлені під розписку.

В судове засідання 10.10.2017р. представник позивача з'явився, через службу діловодства господарського суду подав заяву (вх.№34292/17), згідно якої повідомив про часткову оплату відповідачем суми основного боргу у розмірі 231 115, 00 грн., відтак просить припинити провадження у справі в частині сплаченої суми та стягнути з відповідача 3 562, 82 грн. - основного боргу, 41 933, 13 грн. - пені, 4 826, 58 грн. - 3% річних та 21 512, 95 грн. інфляційних нарахувань.

Представник відповідача в судове засідання з'явився. Підтвердив часткову оплату суми основного боргу. Виникнення заборгованості пояснив невчасним отриманням кошторисних призначень на оплату використаної електричної енергії. Посилаючись на те, що Поморянський професійний ліцей є неприбутковою установою державної форми власності, фінансування витрат якого здійснюється за рахунок державної субвенції та дохідної частини обласного бюджету, а станом на 10.10.2017р. Департаментом освіти і науки не виділено кошторисних призначень на оплату за електричну енергію, просить суд відмовити в позові в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, створивши у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив:

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов»язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку. Однією з підстав виникнення зобов»язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

05.11.2010р. між відкритим акціонерним товариством Львівобленерго , перейменоване у приватне акціонерне товариство Львівобленерго у відповідності до вимог Закону України Про акціонерні товариства (позивач, за договором - постачальник) та Поморянським професійним ліцеєм (відповідач, за договором - споживач), укладено договip про постачання електричної енергії №09174.

Відповідно до умов зазначеного договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю зазначеною в додатку №9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» , а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка продажу електричної енергії: зазначена в додатку №6 «Однолінійна схема» .

Відповідно до п.2.2.2 договору, постачальник зобов'язується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару: - в обсягах визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток №1 «Обсяги споживання електричної енергії» ); - згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності енергопостачання схем електропостачання, визначених додатком №11 «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін» ; - із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами; - забезпечити отримання споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності зазначеної в додатку №9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» .

У відповідності до п. 2.3.3 договору, споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №2 Порядок розрахунків та №9 Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії .

Так, пунктом 2 додатку №2 визначено, що розрахунковим періодом вважається період з 20 числа попереднього місяця до 19 числа поточного місяця (включно) та прирівнюється до календарного. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на зазначений у договорі поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії.

Відповідно до умов п.4 додатку №2, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених ПКЕЕ. Під час визначення суми платежу остаточного розрахунку за поточний розрахунковий період враховуються суми проведеної в попередніх та поточному розрахункових періодах оплати споживання електричної енергії, за поточний розрахунковий період.

Згідно п.6 додатку №2, рахунки на оплату платежів, передбачених даним договором, виписуються постачальником електричної енергії та надаються споживачу. Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку.

Позивач, на виконання умов договору від 05.11.2010р., поставив відповідачу електричну енергію та виставив рахунки на оплату за електроенергію, помісячно з січня 2017р. по липень 2017р., які були отримані представником відповідача під розписку (докази в матеріалах справи). Проте, останній порушив свої зобов'язання, щодо вчасної оплати за поставлену електричну енергію. Даний факт відповідачем підтверджено у відзиві на позовну заяву від 09.10.2017р. №111 (в матеріалах справи).

В процесі розгляду справи, відповідач частково сплатив основний борг за поставлену електричну енергію в розмірі 231 115, 00 грн., що підтверджується витягами з довідки про надходження коштів на поточний рахунок відповідача (в матеріалах справи). Дана обставина сторонами не заперечувалась.

Відповідно до п.1-1 ч.1. ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи сплату відповідачем основного боргу, суд дійшов висновку припинити провадження в частині стягнення основного боргу на суму 231 115, 00 грн.

Згідно п. 4.2.1 договору, за внесення платежів, передбачених цим договором з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На підставі зазначеного пункту договору, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору та порушенням строків оплати, позивачем нараховано відповідачу (згідно розрахунку, доданого до заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог) - 41 933, 13 грн. пені.

Згідно відзиву на позовну заяву, відповідач просить суд зменшити розмір стягнення пені.

Зокрема, відповідач посилається на те, що Поморянський професійний ліцей є неприбутковою установою державної форми власності, фінансування його витрат здійснюється за рахунок державної субвенції та дохідної частини обласного бюджету, що також підтверджується Рішенням Буської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Львівській області (Золочівського відділення) №1613194600277 від 13.12.2016р. про присвоєння підприємству, установі, організації ознаки неприбутковості (за результатами підтвердження відповідності неприбуткової організації вимогам, встановленим п.133.4 ст. 133 Податкового кодексу України) (в матеріалах справи).

Статтею 233 ГК України закріплено право суду зменшувати розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду №18 від 26.12.2011р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції передбачено, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Статтею 551 ЦК України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Виходячи з конкретних обставин справи, суд має право зменшити розмір штрафних санкцій, але не звільняти повністю боржника від їх сплати. При цьому, право суду на зменшення, зокрема пені, застосовується в залежності від співвідношення її розміру і збитків.

Згідно ч.3 ст.509 ЦК України, зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Пунктом 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду №18 від 26.12.2011р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції передбачено, вирішуючи питання, в тому числі й з власної ініціативи, про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суду об'єктивно оцінює: чи є даний випадок винятковим, ступінь виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначність прострочення виконання, наслідки порушення зобов'язання, невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінка винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення).

Враховуючи те, що відповідач є неприбутковою установою державної форми власності, фінансування якого здійснюється за рахунок бюджетних коштів, беручи до уваги погашення відповідачем значної частини суми основного боргу, хоч і в порушення строків, встановлених договором, з врахуванням майнових інтересів обох сторін, суд дійшов висновку зменшити розмір нарахованої позивачем пені до 20 966, 57 грн.

Пунктом 7 додатку №2 до договору №09174 від 05.11.2010р. передбачено, що у разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених даним договором, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені, суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання , що ним використовується.

Відповідно до ч.1 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Статтею 26 Закону України Про електроенергетику встановлено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 216 ГК України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування саме до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законами та договором. При цьому, у відповідності до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Згідно ч.2. ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань роз'яснено, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Згідно п.3.2 вищевказаної Постанови, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно ч.3 ст.509 ЦК України, зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Позивачем, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання нараховано відповідачу 21 512, 95 грн. - інфляційних втрат та 4 826, 58 грн. - 3% річних, відповідно до розрахунку долученого до заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог.

За умовами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до приписів ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору та порушенням строків оплати за електричну енергію, підтверджена матеріалами справи та становить 3 562, 82 грн. - боргу за спожиту електроенергію, 20 966, 57 грн. - пені, 4 826, 58 грн. - 3% річних та 21 512, 95 грн. - інфляційних втрат. Доказів зворотнього суду не надано.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4-3 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин дослідивши подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку позовні вимоги задоволити частково.

Судові витрати, відповідно до ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 551, 599, 611, 612, 625, 714 ЦК України, ст.ст.193, 216, 218, 230, 232, 233 ГК України, ст.ст. 4 3 , 32, 33, 43, 49, 80, 82, 83, 84, 116 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. В частині стягнення основного боргу у розмірі 231 115, 00 грн. - провадження по справі припинити.

3. Стягнути з Поморянського професійного ліцею, Львівська область, Золочівський район, селище міського типу Поморяни, вул.. Підзамче,2 (код ЄДРПОУ 26361617) на користь приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» , м. Львів, вул. Козельницька, 3 (код ЄДРПОУ 00131587) - 3 562, 82 грн. - боргу, 20 966, 57 грн. - пені, 4 826, 58 грн. - 3% річних, 21 512, 95 грн. - інфляційних втрат та 1600 грн. судового збору.

4. В решті позовних вимог - відмовити.

5. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Рішення складено 13.10.2017р.

Суддя Мороз Н.В.