Ухвала

від 12.10.2017 по справі 916/2417/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

"12" жовтня 2017 р. № 916/2417/17

Суддя Щавинська Ю.М., розглянувши матеріали вх.№2559/17

За позовом: Державної установи „Дергідрографія”;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Енерго Продукт Лтд”;

про визнання недійсним свідоцтва про право власності; скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

09.10.2017р. Державна установа „Дергідрографія” звернулася до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Енерго Продукт Лтд”, в якій просить суд визнати недійсним свідоцтво про право власності серії САК №334142 від 29.10.2014р.; скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ „Енерго Продукт Лтд” на земельну ділянку площею 63,3696 га, кадастровий номер 5122780500:01:003:0016, що знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Визирка, визнати право власності за державою в особі Міністерства інфраструктури України на земельну ділянку площею 0,0199 га, розташовану за вищевказаною адресою, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору за подання позову.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Положеннями ст. 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

В свою чергу, у відповідності до ст.ст. 1 – 3 Закону України „Про судовий збір” від 08.07.2011р. № 3674-VI (з наступними змінами та доповненнями) судовим збором є збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду. Судовий збір справляється зокрема за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Статтею 4 Закону України „Про судовий збір” встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору в сумі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання позовної заяви немайнового характеру встановлено ставку – 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положеннями ст. 7 Закону України „Про державний бюджет України на 2017 рік” від 21 грудня 2016 року за №1801-VIII встановлено, що у 2017 році прожитковий мінімум для працездатної особи з 1 січня 2017 року становить 1600 гривень.

Відповідно до пункту 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір”, у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право власності серії САК №334142 від 29.10.2014р., а також вимогу про скасування державної реєстрації права власності ТОВ „Енерго Продукт Лтд” на земельну ділянку площею 63,3696 га, кадастровий номер 5122780500:01:003:0016, що знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Визирка.

Таким чином, позивач за вказані вимоги повинен був сплатити в дохід державного бюджету судовий збір у розмірі 3200 грн.

Крім того, позивачем було також заявлено вимогу про визнання права власності за державою в особі Міністерства інфраструктури України на земельну ділянку площею 0,0199 га, розташовану за вищевказаною адресою.

Згідно п. 2.2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК такий обов'язок покладається на позивача (в тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у вигляді повернення майна застосовуються з ініціативи господарського суду, наприклад, при визнанні договору недійсним - пункт 1 статті 83 ГПК).

Проте позивачем всупереч вказаним вимогам не надано жодних доказів вартості спірної земельної ділянки, у зв'язку із чим у суду відсутня можливість визначити правильний розмір судового збору, але в будь-якому випадку він не повинен бути меншим 1600 грн.

Разом з тим, як вбачається з доданих до позовної заяви документів, в підтвердження сплати судового збору позивачем за подання позовної заяви надано платіжне доручення № 689 від 22.09.2017р. на суму 1600 грн.

Таким чином позивачем не надано жодних доказів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

З урахуванням викладеного, позовна заява відповідно до п.4 ч.1 ст.63 ГПК України підлягає поверненню без розгляду, яке не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

При цьому, з урахуванням повернення позовної заяви Державної установи „Дергідрографія” без розгляду, судом не здійснюється розгляд клопотання про витребування доказів, яке безпосередньо міститься в прохальній частині позову.

Керуючись п.4 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

           1. Позовну заяву Державної установи „Дергідрографія” і додані до неї документи повернути без розгляду.

          Додаток: позовна заява на 7 арк. із доданими документами на 69 арк.

Суддя Ю.М. Щавинська