Рішення

від 10.10.2017 по справі 918/571/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" жовтня 2017 р. Справа № 918/571/17

Суддя Марач В.В. розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Екоукртрейд"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Ай ОСОБА_2 ОСОБА_2"

про стягнення в сумі 13 500, 00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з"явився;

від відповідача: не з"явився.

Статті 20, 22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Екоукртрейд" (далі-Позивач або ТзОВ "Екоукртрейд") звернулося в господарський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Ай ОСОБА_2 ОСОБА_2" (далі-Відповідач або ТзОВ "Ай ОСОБА_2 ОСОБА_2") в якому просить стягнути з останнього 13 500, 00 грн. основної заборгованості, 1 060, 03 грн. пені та 1 600, 00 грн. судового збору.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначив, що на підставі Договору поставки № 13/03 від 13.03.2017 р. поставив Відповідачу товар на загальну суму 13 500, 00 грн., вартість якого останнім не була сплачена.

Представники сторін в судові засідання 05.09.17 р. та 10.10.2017 р. не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштових відправлень, які наявні в матеріалах справи (а.с. 43-46).

Розглянувши документи і матеріали, наявні в матеріалах справи, давши належну оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому господарський суд керувався наступним.

13 березня 2017 року між ТзОВ "Екоукртрейд" (Постачальник) та ТзОВ "Ай ОСОБА_2 ОСОБА_2" (Покупець) було укладено Договір поставки № 13/03 (далі-Договір), за умовами якого Постачальник продає, а Покупець купує і сплачує на умовах цього Договору продукцію у кількості, асортименті та за цінами, вказаними у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.1 Договору).

Відповідно до умов поставки Договору, товар за даним договором поставляється окремими партіями у відповідності з видатковими накладними на основі заявок Покупця (п.2.1. Договору).

Розділом 4 Договору сторони погодили ціну та порядок розрахунків, зокрема ціна товару визначається в національній валюті України та узгоджується сторонами для кожної окремої партії товару.

Розрахунки за кожну партію товару, поставлену за даним договором, здійснюються шляхом перерахування грошових коштів Покупцем на поточний рахунок Постачальника протягом 30 календарних днів з дня отримання товару (п.4.5. Договору).

Договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2017 року. (п. 9.5. Договору).

Вказаний Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

На виконання Договору Позивач передав товар, а Відповідач отримав товар згідно видаткової накладної № 1 від 14.03.2017 року, яка підписана представниками сторін та скріплена їх печатками. (а.с. 8).

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відтак, отримавши товар ("Фітобад" вугілля активоване "Сорбофіт-актив" № 10) від Позивача, у Відповідача на підставі ст. 692 ЦКУ та п.4.5. Договору, виникло зобов"язання по оплаті вартості товару протягом 30 календарних днів з дня отримання товару, зокрема з 14.03.17 р. по 13.04.17 р.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Оскільки вказана видаткова накладна містить найменування сторін, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, перелік товару, його вартість, посилання на договір та інші реквізити, вона відповідає вимогам закону та є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції.

На час розгляду справи доказів сплати Відповідачем заборгованості Позивачу в сумі 13 500, 00 грн. матеріали справи не містять.

На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 13 500, 00 грн. заборгованості обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Також у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасного розрахунку за отриманий товар, Позивач просить суд стягнути з Відповідача пеню в розмірі 1 060, 03 грн. за період з 14.04.2017 р. по 04.08.2017 р.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Перевіривши поданий розрахунок пені судом встановлено, що розрахунок здійснено Позивачем арифметично вірно, відповідно до чинного законодавства, відтак суд дійшов висновку про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 060, 03 грн. за період з 14.04.2017 р. по 04.08.2017 р.

Поняття і види доказів викладені у статті 32 ГПК України, згідно якої доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ст. 36 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Позивач довів належними та допустимими доказами наявність заборгованості Відповідача в сумі 13 500, 00 грн. за поставлений товар, а відтак позовні вимоги Позивача грунтуються на договорі та законі, і, відповідно, підлягають задоволенню.

На підставі ст. 49 ГПК України на Відповідача покладаються судові витрати, так як спір виник внаслідок його неправильних дій, в зв'язку з чим Позивач був змушений звернутися до господарського суду за захистом своїх прав та інтересів.

Керуючись ст. ст. 32-36, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Ай ОСОБА_2 ОСОБА_2" (35350, Рівненська область, Рівненський район, смт. Квасилів, вул. Рівненська, 1, код ЄДРПОУ 39665726) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Екоукртрейд" (49089, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 40295751) 13 500 (тринадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. заборгованості, 1 060 (одну тисячу шістдесят) грн. 03 коп. пені та 1 600 (одну тисячу шістсот ) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано "13" жовтня 2017 року.

Суддя Марач В.В.